Рішення

від 27.01.2025 по справі 953/10229/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/10229/24

н/п 2/953/526/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року

Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Соломонової К.О.,

учасники справи у судове засідання не з`явились,

розглянув у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Кепітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Кепітал" (далі Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 7150441 від 30.03.2023 у розмірі 34904,50 грн та судового збору 2422,40 грн.

Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим у боржника утворилась заборгованість зі сплати основної заборгованості, процентів за користування кредитом та комісії.

Виклад позицій інших учасників справи

Відповідач відзиву на позов не подав. 08.01.2025 у судовому засіданні зазначив, що факт укладення договору визнає, погоджується із заборгованістю по тілу кредиту (8 600 грн) та комісією (1 000 грн). Водночас зазначив, що не погоджується із заявленими до стягнення процентами, оскільки вважає, що звільнений від сплати таких у силу закону через те, що є військовослужбовцем. На підтвердження вказаного факту надав довідку № 252 від 02.03.2023 щодо перебування на військові службі.

Процесуальні дії у справі

Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 11.11.2024 відкрив спрощене позовне провадження у справі та призначив справу до розгляду.

Підготовче засідання відкладалось у зв`язку з неявко відповідача та необхідністю його належного повідомлення.

19.11.2024, 16.12.2024, 14.01.2025 від позивача до суду надійшли клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

У судове засідання 08.01.2025 з`явився відповідач та надав вказані усні пояснення, розгляд справи було відкладено до 27.01.2025.

27.01.2025 учасники справи не з`явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про доставлення документу в електронному кабінеті на адресу позивача і розпискою відповідача, що згідно зі статтею 128, 272 ЦПК України вважається належним повідомленням учасника справи про дату, час та місце розгляду справи.

Суд, враховуючи належне повідомлення усіх учасників справи, клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, відсутність заяв та клопотань щодо неможливості розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи у призначеному судовому засіданні.

Фіксування судового процесу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювався, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Фактичні обставини, встановлені судом

30.03.2023 ОСОБА_1 і Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" уклали кредитний договір № 7150441 (далі кредитний договір) у електронній формі, згідно з умовами якого відповідач отримав 10 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Факт укладення відповідач визнав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" виконало умови кредитного договору щодо надання у розпорядження відповідача кредитних коштів, що підтверджується копією платіжного доручення 96959479 від 30.03.2023, згідно з яким товариство перерахувало відповідачу 10 000,00 грн. Указана обставина також була визнана відповідачем у судовому засіданні.

Відповідач зобов`язання з повернення кредитних коштів виконав частково та не погасив заборгованість згідно з узгодженим графіком, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 34 904,50 грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту 8 600 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків 25 304,5 грн, прострочена заборгованість за комісією 1 000 грн. Відповідач у судовому засіданні визнав прострочення заборгованості за сумою кредиту (тілом) 8 600 грн та комісією 1 000 грн.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2023 № 252 (Форма 5) ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині з 13.02.2023.

28.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" і Товариство уклали договір відступлення прав вимоги №103-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, зокрема, за кредитним договором № 7150441 від 30.03.2023 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" та відповідачем, що підтверджується копією відповідно договору і копією витягу з реєстру боржників до нього.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (пункт 1 частини першої статті 512, стаття 514 ЦК України).

У зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги, позивач набув право грошової вимоги за кредитним договором № 7150441 від 30.03.2023.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд встановив, що між відповідачем та первісним кредитором (Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан") було укладено кредитний договір, зобов`язання за яким кредитор виконав у повному обсязі і надав кредит у розмірі 10 000,00 грн. Натомість відповідач лише частково виконав свої зобов`язання, у зв`язку з чим допустив прострочення зобов`язання і неповне його виконання (а тому відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України не потребують доказування). Так, відповідач визнав прострочення заборгованості за сумою кредиту (тілом) 8 600 грн та комісією 1 000 грн.

Отже, первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а боржник в порушення статей 509, 526, 1048, 1054 ЦК України та умов договору не повністю виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів.

Товариство набуло право вимоги за зобов`язанням відповідача за кредитним договором відповідно до статей 512, 514 ЦК України на підставі договору про відступлення права вимоги.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Товариства про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині заборгованості за сумою кредиту (тілом) 8 600 грн та комісією 1 000 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі статей 526, 1054 ЦК України.

Щодо процентів за користування коштами

Верховний Суд неодноразово формував висновок щодо застосування принципу jura novit curia ("суд знає закони"), згідно з яким неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, пункт 83). У зв`язку із цим господарський суд, з`ясувавши в розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх і застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, пункт 7.43, від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20, пункт 10.76.).

Суд враховує,що предметомрозгляду справиє стягненнязаборгованості задоговором споживчогокредиту.Відповідно доусталеної практикиВерховного Судуспоживача є"слабкою"стороною утаких цивільнихвідносинах,правові відносиниостаннього збанком фактичноне єрівними (постанова Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 176/1445/2).

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 та триває донині.

Верховний Суд у постанові від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15-ц сформував такі висновок, що пункт 15 статті 14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Верховний Суд у постанові від 18.01.2023 у справі № 642/548/21, розглядаючи спір щодо стягнення кредитної заборгованості з військовослужбовця, зазначив, що суди, встановивши, що відповідач перебуває на військові службі у Збройних Силах України, дійшли правильного висновку, що у такому випадку на ньогопоширювалися пільги (не повиннінараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом), передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з початку запровадження особливого періоду, тобто з 17.03.2014. Разом з тим, залишаючи рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні первісного позову без змін, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що банк надав документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема виписку по особовому рахунку позичальника та детальний розрахунок, на підставі яких суд, навіть з урахуванням поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", був спроможний самостійно здійснити розрахунок заборгованості за тілом кредиту (зменшити обсяг заборгованості на суми зарахованих банком платежів на погашення процентів та неустойки).

У справі, що розглядається суд встановив, що відповідач є військовослужбовцем і проходить військову службу з 13.02.203, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2023 № 252 (Форма 5). Кредитний договір укладено 30.03.2023, тобто на момент, коли відповідач вже проходив військову службу.

Отже, на відповідача поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитом, відповідно позовні вимоги у вказаній частині не підлягають задоволенню.

При цьому суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.01.2023 у справі № 642/548/21, який відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховується судом, щодо здійснення самостійного розрахунку заборгованості і зменшення заборгованості на суму заявлених до стягнення процентів. Відповідно позовна вимога про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами у розмірі 25 304,5 грн не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Кепітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а саме в частині вимог про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням (8 600,00 грн) і комісією (1 000,00 грн), в решті (заборгованість зі сплати відсотків у розмірі 25 304,50 грн) не підлягають задоволенню.

підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України, а саме покладає на учасників справи пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2 13, 76 83, 89, 141, 259, 263 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Кепітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ;код НОМЕР_2 )на користьТовариства зобмеженою відповідальністю"Фінансовакомпанія "Кредит-Кепітал"(79018,Львівська обл.,м.Львів,вул.Смаль-Стоцького,будинок 1,корпус 28;код ЄДРПОУ35234236)заборгованість за договором про споживчий кредит № 7150441 від 30.03.2023 у розмірі 9 600,00 грн (з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 8 600,00 грн; заборгованість за комісією 1 000,00 грн), а також судовий збір у розмірі 666,24 грн.

Відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 25 304,50 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 27.01.2025.

Суддя Роман ВІТЮК