Постанова

від 22.01.2025 по справі 643/6144/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/6144/24

Провадження № 3/643/589/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2025 року м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Харченко А.М., розглянувши матеріали, які надійшли від т.в.о. начальника ВАП Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідомий, громадянина України, військовослужбовця, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 04.06.2024 о 00 год. 31 хв. керував транспортним засобом «Ford Fiesta», номерний знак НОМЕР_1 , в районі будинку № 47/19, по пр. Ювілейний в м. Харкові, в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія із застосуванням газоаналізатора «Drager Alcotest 6810», прилад № ARВL-0530, що підтверджується тестом № 3342 від 04.06.2024, результат огляду становить 1,12 проміле, проба позитивна, з яким водій ОСОБА_1 був згодний. Від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі КНП ХОР ОНД відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимогип.2.9(а)ПДР Українита вчинивадміністративне правопорушення,передбачене ст.130ч.1 КУпАП.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Дягілєв О.В. на розгляд справи не з`явився, направив суду клопотання, в якому просив не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, оскільки він є військовослужбовцем та для більшякісного виконаннябойових завданьйому потрібнокерувати транспортнимизасобами.

За таких обставин суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2.9 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2 п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (п.6 розділу І Інструкції).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів «Drаger Alcotest 6810», № ARВL-0530,тест №3342,у ОСОБА_1 виявлено 1,12проміле,час проведеннятесту 04.06.2024о 00год.44хв.,з результатами ОСОБА_1 згодний.

Відповідно до п. 7 ч. ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої 09.11.2015 року № 1452/735, встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Квитанція тестуванняна алкогольдо протоколузасвідчує результаттесту ОСОБА_1 1,12проміле,час проведеннятесту 04.06.2024о 00год.44хв.Вказана квитанціямістить підписпрацівника поліціїта підписособи,що тестують,тобто ОСОБА_1 . Тому суд, вважає вказану квитанцію допустимим доказом, жодних сумнівів щодо її змісту не виникає.

Крім того,факт вчиненняадміністративного правопорушення ОСОБА_1 підтверджується доказами, що містяться в справі про адміністративне правопорушення: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 191198 від 04.06.2024 року; відеозаписами з бодікамер 472777, 470756, 470906 які були долучені до матеріалів справи та досліджені судом; рапортом.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд вважає, що в діях водія ОСОБА_1 наявні порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.9 а ПДР України та наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння, та накладає на нього адміністративне стягнення в межах санкції статті КУпАП.

Керуючись ст. 33 КУпАП, суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що обтяжують та пом`якшують відповідальність.

З приводу застосування додаткового стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами щодо ОСОБА_1 суд прийшов до такого.

Чинний КУпАП не передбачає призначення більш м`якого стягнення чи звільнення від стягнення, яке визначене в санкції статті як обов`язкове основне чи додаткове.

Згідно з ст. 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

В п. 2.2 Рішення від 15.06.2022 р. № 4-р(II)/2022, Конституційний Суд України, розглядаючи питання притягнення осіб до адмінвідповідальності, зазначив, що: - «адмінвідповідальність в Україні та процедура притягнення до адмінвідповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні» (перше речення абз. 1 п.п. 4.1 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010);

- «суспільна користь адмінстягнень за адмінправопорушення полягає не в поповненні державного бюджету, а в забезпеченні конституційного правопорядку, безпеки суспільства та прав і свобод кожної особи» (перше речення абз. 1 п. п. 2.5 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 21.07.2021 р. № 3-р(II)/2021).

В п. 3 цього Рішення, Конституційний Суд України вказав, що за ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Конституційний Суд України в Рішенні від 2.11.2004 р. № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності в контексті вирішення питання конституційності ст. 69 КК України у справі про призначення судом більш м`якого покарання, зазначив таке:

- «Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим. Про це свідчить п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, відповідно до якого суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину » (абз. 7 та 8 п. п. 4.2 п. 4 мотивувальної частини);

- « встановлення законодавцем недиференційованого покарання та неможливість його зниження не дозволяє застосовувати покарання до осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, розміру заподіяних збитків, форми вини і мотивів злочину, майнового стану підсудного та інших істотних обставин, що є порушенням принципу справедливості покарання, його індивідуалізації та домірності» (абз. 6 п. 5 мотивувальної частини).

В ч. 2 п. 3.2. Рішення Конституційний Суд України зазначив, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності у процедурі притягнення особи до адмінвідповідальності на підставі ст. 485 Митного кодексу України має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

В ч. 4 п. 4.2 Рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що посутній аналіз наведених норм МК України і КУпАП, що регулюють відносини з притягнення особи до адмінвідповідальності за порушення митних правил, свідчить про те, що загалом ці норми мають розвивати, конкретизувати та деталізувати принципи Основного Закону України, зокрема принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, визначений ч. 2 ст. 61 Конституції України.

В ч. 2 та 3 п. 4.3 Рішення Конституційний Суд України вкотре наголосив, що в законодавчому внормуванні відносин із притягнення особи до адміністративної або кримінальної відповідальності обов`язково має бути дотриманий конституційний принцип індивідуалізації юридичної відповідальності.

Таким чином, установлення в актах публічного законодавства абсолютно визначених та (або) безальтернативних санкцій має збалансовано поєднуватись із наданням суб`єкту накладення адмінстягнення або кримінального покарання дискреції в питанні визначення виду та розміру стягнення або покарання з урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, винної у вчиненні правопорушення, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

В п. 4.5 Рішення Конституційний Суд України визначив, що позбавлення оспорюваним приписом ст. 485 МК України суб`єкта накладення адмінстягнення (митного органу) можливості індивідуалізації адмінстягнення з урахуванням усієї сукупності обставин справи, на думку Конституційного Суду України, унеможливлює реалізацію принципу індивідуалізації юридичної відповідальності під час притягнення особи до адмінвідповідальності на підставі ст. 485 МК України та не створює належного законодавчого підґрунтя для застосування домірних заходів до порушника митних правил.

Ураховуючи наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що абз. 2 ст. 485 МК України суперечить ч. 2 ст. 61 Конституції України.

За таких обставин, з урахуванням висновків, зазначених Конституційним Судом України, також враховуючи Службову характеристику на ім`я старшого солдата ОСОБА_1 , посвідчення УБД та Витяг з Наказу № 12 від 05.07.2022, суд вважає за можливе застосувати аналогії закону ст. 69 КК України щодо не накладення додаткового стягнення на ОСОБА_1 у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Наведені обставини переконують суд, що автомобіль та право керування ним потрібні ОСОБА_1 для проходження служби в Збройних силах України, а тому суд вважає за можливе не застосовувати такий вид додаткового стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Накладаючи адміністративне стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу винного, та вважає, що на нього слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімумудля працездатнихосіб,що становить605грн.60коп., які підлягають стягненню з правопорушника.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 40-1, 126 ч.3, 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя

П О С Т А Н О В И В :

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідомий, у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнути до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. без позбавленням права керування транспортними засобами. (Отримувач коштів ГУК Харківськ обл/Харківобл/ 21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; Рахунок отримувача UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300, призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідомий, судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. (Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106; призначення платежу: "судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення»).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя: Харченко А.М.