Рішення

від 14.01.2025 по справі 643/7105/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/7105/24

Провадження № 2/643/482/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2025 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Єрмакової А.О.,

представника позивача: Бєлєвцової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до 1. ОСОБА_2

2. ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові

Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про визнання батьківства,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач-1), ОСОБА_3 (далі відповідач-2), відповідно до змісту якого просить суд:

- визнати позивача батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- виключити з актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 02.05.2024 року Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 280, відомості про батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- внести зміни до актового запису № 280 від 02.05.2024, складеного Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказавши батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- внести зміни до актового запису № 280 від 02.05.2024, складеного Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказавши анкетні дані дитини як ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що з 22 серпня 2022 року він проживає разом із відповідачем-2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу та від сумісного проживання мають доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак батьками дівчинки, відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , записані: мати ОСОБА_3 , батько ОСОБА_2 . У зв`язку з тим, що станом на 19.01.2024 року відповідач-2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , хоча фактичні шлюбні відносини з ним були припинені вкінці 2014 року напочатку 2015 року. Шлюб між останніми було розірвано рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28.03.2024 року. Позивач вважає себе біологічним батьком ОСОБА_4 . Позивач зазначає, що останній рік до пологів ОСОБА_3 мала стосунки виключно з ним, вони проживали разом, вели спільний побут, мали спільні права та обов`язки дружини та чоловіка. Після народження дитини він продовжує піклуватися про ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , називає останню донькою, утримує її разом з матір`ю. У зв`язку з цим, позивач просить суд визнати його батьком дитини ОСОБА_4 , та внести відповідні зміни до актового запису про народження.

Ухвалою від 09.07.2024 року Московський районний суд м. Харкова відкрив провадження у справі № 643/7105/24, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, на підставі ст. 53 ЦПК України залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Четвертий відділдержавної реєстраціїактів цивільногостану ум.Харкові Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції,підготовче засіданняпризначив на14.08.2024року

14.08.2024 року відповідачем-2 подано до суду заяву про визнання позову та розгляд справи за його відсутністю.

14.08.2024 року представником позивача подано до суду заяву про долучення додаткових доказів у справі.

14.08.2024 року підготовче засідання відкладено на 18.09.2024 року.

18.09.2024 року підготовче засідання відкладено на 01.11.2024 року.

Ухвалою від 01.11.2024 року Московський районний суд м. Харкова закрив підготовче провадження та призначив справу № 643/7105/24 до судового розгляду по суті на 29.11.2024 року, викликав у судове засідання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

29.11.2024 року розгляд справи відкладено на 13.12.2024 у зв`язку з технічними проблемами з підсистемою для здійснення аудіо- та відеофіксації судових засідань.

13.12.2024 року судове засідання відкладено на 14.01.2025 року.

Представник позивача у судовому засіданні 14.01.2025 року позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Одночасно просив суд судові витрати покласти на позивача.

Відповідач-1 у судове засідання 14.01.2025 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку, визначеному ч. 11 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) шляхом опублікування оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, а також шляхом направлення судових повісток за останнім відомим місцем проживання відповідача: АДРЕСА_1 , які були повернути органом поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній».

Відповідач-2 у судове засідання 14.01.2025 року не з`явився, розгляд справи просив здійснювати за її відсутності.

Третя особа у судове засідання 14.01.2025 року також не з`явилась, причину неявки суд не повідомила, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав для відкладення судового засідання, передбачених ст. 223 ЦПК України, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що відповідачі та третя особа належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відсутні підставі для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та третьої особи.

У судовому засіданні 14.01.2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 02 травня 2024 року Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками записані: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Як вбачається з повного Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00045801562 від 03.07.2024 державна реєстрація народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснена на підставі актового запису про шлюб № 1145 від 10.09.2014 року, складеного Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

Згідно з висновком про біологічне батьківство № MGU 0727 від 11.07.2024 року, складеного ТОВ «Генкод Діагностик», вбачається, що ймовірність біологічного батьківства донора зразка маркованого « ОСОБА_1 » щодо донора зразка маркованого « ОСОБА_4 » становить 99,9999877421.

Відповідно до рішення Московського районного суду м. Харкова від 28.03.2024 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований 10.09.2014 року Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1145, розірвано.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що позивач та ОСОБА_9 її сусіди. ОСОБА_2 вона не знає. З позивачем знайома з серпня 2022 року. Позивач з ОСОБА_10 та її сином ОСОБА_11 проживають за адресою АДРЕСА_1 , а квартира свідка розташована поруч. Свідок зазначила, що у позивача та ОСОБА_10 є спільна донька ОСОБА_6 . Під час вагітності ОСОБА_10 , позивач піклувався про неї. ОСОБА_12 визнає своєю дитиною ОСОБА_6 , проводив з нею час, гуляв з візочком. До спільного проживання з позивачем, ОСОБА_10 проживала одна з сином. Чи була ОСОБА_10 офіційно одружена, вона не знає. ОСОБА_10 знає більше 20 років. З батьком сина ОСОБА_10 не перебувала у шлюбі.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що з березня 2023 року по липень 2023 року працювала разом з позивачем та відповідачем-2 у одній бригаді, двірником. Свідок зазначила, що вони проживали разом у цивільному шлюбі, як чоловік та дружина. У січні 2024 року народилася їх спільна донька ОСОБА_6 . Позивач був дуже радий народженню доньки. Потім свідок працювала прибиральницею у супермаркеті «Клас», куди часто заходили позивач з ОСОБА_10 . ОСОБА_12 відноситься до ОСОБА_6 як до своєї дитини. Інших чоловіків у ОСОБА_10 не було. Вона їх завжди бачила вдвох. Спочатку свідок думала, що позивач з ОСОБА_10 є чоловіком та дружиною офіційно, а потім дізналася, що вони проживають у цивільному шлюбі. Стосунки з ОСОБА_10 підтримувала, але в гості до них не ходила.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частини друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

У відповідності до ст. 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини (ч. 1 ст. 122 СК України).

Згідно зі ст.125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1)за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Відповідно до положень ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов провизнання батьківстваможе бутипред`явленийособою,яка вважаєсебе батькомдитини. (ч. 3 ст. 128 СК України).

Згідно зі ст. 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Визнання батьківства за рішенням суду регулюється статтею 128 СК України.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Тлумачення статті 128 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

З наведеного можна зробити висновок, що підставою для виключення з актового запису про народження дитини відомостей про особу як батька дитини є доведення відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

Суд зазначає, що у даному випадку наявність або відсутність кровного споріднення дитини та позивача може бути підтверджена відповідним висновком судово-генетичної експертизи.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку на підтвердження або спростування батьківства. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, буквального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини.

Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у спірних подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 16 травня 2018 року в справі № 399/1029/15-ц, від 25 серпня 2020 року в справі № 478/690/18, від 15 квітня 2021 року в справі № 645/1098/18.

Разом з цим, згідно з висновком про біологічне батьківство № MGU 0727 від 11.07.2024 року, складеного ТОВ «Генкод Діагностик», вбачається, що ймовірність біологічного батьківства донора зразка маркованого « ОСОБА_1 » щодо донора зразка маркованого « ОСОБА_4 » становить 99,9999877421.

Приймаючи до уваги вказаний вище висновок про біологічне батьківство, який у сукупності з наявними в матеріалах справи фотокартками позивача разом з відповідачем та дитино, а також показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 свідчать про те, що саме позивач є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд дійшов висновку про наявність правових підстав для встановлення батьківства позивача.

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5, рішення суду про визнання батьківства є підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану.

Відповідно до п. 2.16.4. Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

За таких обставин наявні підстави для внесення відповідних змін до актового запису.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Положеннями ч. ч. 1 та 3 ст. 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК України).

Разом з цим відповідач-1 не скористався правом на подання відзиву на позов впродовж встановленого строку. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідач-1 був позбавлений можливості у порядку частини 4 статті 83 ЦПК України письмово та завчасно повідомити суд про неможливість подання у встановлений законом строк доказів та об`єктивних причини, з яких такі докази не могли бути подані у зазначений судом строк.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).

При цьому, за приписами частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем-1 не надано належних та допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України, уродженця м. Агриз Республіки Татарстан Російської Федерації, батьком ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Харкові.

3. Виключити з актового запису про народження № 280 від 02 травня 2024, складеного Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Харків, відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як батька дитини.

4. Внести зміни в актовий запис про народження № 280 від 02 травня 2024 року, складений Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Харків, а саме: у графі «Батько» вказати « ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України, уродженця м. Агриз Республіки Татарстан Російської Федерації, у графі «Прізвище» вказати « ОСОБА_13 », у графі «по батькові» вказати « ОСОБА_14 », ім`я, дату і місце народження дитини залишити без змін.

5. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ).

7. Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ідентифікаційний номер невідомий; останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ).

8. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків, пр. Тракторобудівників, буд. 144; код ЄДРПОУ 33292155).

Повне рішення складено 27.01.2025 року.

Суддя Н.В. Новіченко