Рішення

від 27.01.2025 по справі 726/4207/24

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/4207/24

Провадження №2/726/59/25

Категорія 40

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27.01.2025 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Асташева С. А.,

з участю секретаря судових засідань Сківернічук А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Чернівці, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

24.12.2024 до Садгірського районного суду м. Чернівці надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал», від імені та в інтересах якого діє представник Усенко М.І., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №3595687 від 10.04.2023 в розмірі 110710,27 грн, а також стягнути із відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 5 000,00 грн.

У позові зазначає, що 10.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3595687, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у сумі 20 000,00 грн, а Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором.

Вказує, що Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору, в свою чергу Відповідач, не виконав умов кредитного договору, у порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, не виконав свої зобов`язання не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом.

У зв`язкуіз відсутністюздійснення платежівна виконанняумов кредитногодоговору у Відповідача утвориласязаборгованість закредитним договорому розмірі 110 710,27 грн, яка складається з: 17 989.92 грн- заборгованість за тілом кредиту; 92 720.35 грн - заборгованість за відсотками, яку просить стягнути.

Також зазначає, що 21.02.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №21/02/2024, відповідно до якого, та згідно із ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за Кредитним договором №3595687 від 10.04.2023.

Від відповідача ОСОБА_1 відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Вказаний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 сформований 24.12.2024 в системі «Електронний суд» та поданий до Садгірського районного суду м. Чернівці і згідно із відомостями протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 24.12.2024 переданий на розгляд головуючого судді Асташева С.А.

Ухвалою судді Садгірського районного суду м. Чернівці Асташева С.А. від 26.12.2024, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача у справі, прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 17.01.2025, про що повідомлено сторони.

17.01.2025 ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 27 січня 2025 року за участю сторін.

У судове засідання, представник позивача не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. У поданому позові просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи, за адресою реєстрації та шляхом розміщення оголошення про його виклик до суду. Про поважні причини неявки суд не повідомив. Будь які клопотання та відзив на позов від нього не надходили.

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, а також якщо відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Зупинення і поновлення провадження у справі не здійснювалося.

Заходів спрямованих на забезпечення доказів та позову не вживалося.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, оскільки у судове засідання учасники справи не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, надавши їм відповідну оцінку, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що 10.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3595687 (надалі - кредитний договір), за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний додаток.

Відповідно п.1.2 Договору Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту - 20000 грн.

Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Згідно із пункту 1.4 Договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховується проценти: процентна ставка - 2,00 % в день та застосовується в межах строку кредитування, знижена процентна ставка - 2,00 % в день та застосовується на відповідних умовах.

Відповідно до пункту 1.8 Договору, мета отримання кредиту на споживчі (особисті) потреби.

Крім того п.2.1 Договору передбачено що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариство з метою отримання кредиту у випадку неможливості зарахування платежу на зазначену платіжну картку з будь-яких причин, які не залежить від товариства. Згідно із п. 2.2. Договору суму кредиту товариства перераховує протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 10.04.2023 або 11.04.2023.

У Договорі зазначено що він укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку товариства електронним підписом, в особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовий ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомленим останнім товариству.

Також допозову долученіДодатки №1до Договорупро наданнякоштів наумовах споживчогокредиту №3595687від 10.04.2023року,а саме:від 10.04.2023,від 11.04.2023,12.04.2023,від 13.04.2023,від 17.04.2023,від 19.04.2023,від 20.04.2023, від 21.04.2023 та від 23.04.2023, які містять Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

На підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором суду надано лист ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» Вих. № 20240222-1762 від 22.02.2024, відповідно до якого повідомлено, що за відомостями, які містяться в реєстрі платіжної інфраструктури ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг та, відповідно до отриманої ліцензії від НБУ, надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Між ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів №210222-1 від 21.02.2022, відповідно до якого було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта НОМЕР_2 10.04.2023 на суму 20000 грн.

Позивачем долучено копію паспорту споживчого кредиту у якому передбачено основні умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та вартості кредиту, порядок повернення кредиту та додаткова інформація, а також копію Правил коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНИ».

Відповідно до долучених Правил, перед подачею заявки на отримання кредиту, клієнт ознайомлюються з обов`язковою інформацію про товариство, про порядок та умови надання фінансових послуг, з правилами та відповідним примірником кредитного договору, що розміщені на веб-сайті а також з іншою обов`язковою інформацію у тому числі викладеною в цих правилах.

Також правилами передбачені особливості укладення кредитних договорів із споживачами в електронній формі. Зокрема згідно із пункту 6.1. Правил кредитний договір з клієнтом споживачем укладається в електронній формі за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується через Веб-сайт або мобільний додаток.

Крім того до матеріалів справи долучено Довідку про ідентифікацію, якою Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» підтверджено те, що клієнт ОСОБА_1 з яким украдено Договорі № 3595687 від 10.04.2023, акцептував такий договір, підписав аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора, який був відправлений йому на номер мобільного телефону.

Відповідно до даних розрахунку заборгованості за Договором № 3595687 від 10.04.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на 21.02.2024 у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 110 710,27 грн, яка складається з: 17989,92 грн, що становить заборгованість за тілом кредиту та 92720,35 грн заборгованості за відсотками.

Також вказаний розрахунок підтверджує і те, що ОСОБА_1 частково вносилися кошти на погашення заборгованості.

Крім того, судом встановлено і те, що 21.02.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», укладено Договір факторингу №21/02/2024, згідно з яким ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до даних витягу з реєстру боржників до вказаного Договору факторингу №21/02/2024 від 21.02.2024 ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» отримало право вимоги до боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кредитним договором № 3595687 від 10.04.2023 на загальну суму 110710,27 грн.

Також суду надано копію Акту приймання-передачі Реєстру Боржників до Договору факторингу №21/02/2024 від 21.02.2024 та копію платіжної інструкції № 75443 від 21.02.2024 на підтвердження плати за відступлення права грошової вимоги за договором факторингу.

ОСОБА_1 надсилалася Досудова вимоги про погашення кредитної заборгованості вих. № 23389531 від 12.12.2024.

Даних про добровільну оплату заборгованості до матеріалів справи не долучено.

Вирішуючи заявлені вимоги, суд виходить із того, що згідно із положеннями ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачені підстави заміни кредитора у зобов`язанні в тому числі через передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст. 1077 ЦК України).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21 ).

Наявність у позивача кредитного договору з усіма додатками, з урахуванням наданого договору факторингу та реєстрів права вимоги, на переконання суду, за відсутності наданих відповідачем доказів протилежного, створює обґрунтовану презумпцію набуття позивачем прав вимоги за спірним договором.

Суду надані відповідні документи на підтвердження переходу права вимоги до відповідача за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3595687 від 10.04.2023 у визначеному первісним кредитором розмірі (тобто після переходу права вимоги жодні додаткові нарахування не здійснювалися).

Таким чином позивач, як новий кредитор отримав право вимоги до боржника ОСОБА_1 , а доказів визнання недійсним вказаного вище Договору факторингу №21/02/2024 від 21.02.2024 суду не надано. Також у судовому провадженні не заперечено факту правомірності укладення такого договору.

Згідно з ст. 514 ЦПК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до нового кредитора.

Зобов`язання, яке виникло між сторонами, є грошовим. Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Інших підстав, що свідчили б про припинення між сторонами грошового зобов`язання, судом не встановлено.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір. у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У п.6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При укладенні Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3595687 від 10.04.2023 сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, строк кредиту. При цьому сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, адже доказів зворотного суду не надано.

Укладений між сторонами договір є обов`язковим до виконання.

Відповідач не надав суду допустимих доказів, які б підтверджували ту обставину, що він не укладав з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» вказаного вище кредитного договору.

Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена ні на рахунки первісного кредитора, на рахунок нового кредитора.

В порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов`язання не виконав, а саме не здійснив погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та в строки, у зв`язку із чим у ОСОБА_1 утворилася заборгованість перед позивачем (як новим кредитором), що становить 110 710,27 грн, та складається з:

-заборгованості за тілом кредиту - 17989,92 грн;

-заборгованості за відсотками - 92720,35 грн.

Як вбачається з долученого розрахунку відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав та у нього утворилася заборгованість, яка станом на день подачі позову не погашена, оскільки суду не надано доказів повної чи часткової її оплати.

Доказів на спростування розміру заборгованості та проведеного її розрахунку суду теж не надано.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, що передбачено згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як учасник справи, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд доходить висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі і підлягають до задоволення, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вище вказана заборгованість за кредитним договором №3595687 від 10.04.2023 у розмірі 110 710,27 грн.

Також суд вирішує питання судових витрат у справі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем, при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422 гривень 40 копійок, із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у зв`язку із подачею позову в електронному вигляді (платіжна інструкція від 03.12.2024), а оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору.

Щодо стягнення із відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги в сумі 5 000 грн. суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу до суду подано: Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 01 березня 2024 року, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Апологет»; Витяг із замовлення №20 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 01 березня 2024 року від 02.12.2024, згідно із яким Адвокатське об`єднання «Апологет», в особі адвоката Усенка М.І., надав послуги із супроводу судових справ зі стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_1 на суму 5000 грн, які клієнт зобов`язується сплатити; Детальний опис наданих послуг; рахунок на оплату та документи на підтвердження повноважень адвоката.

Відповідно до опису наданих послуг було надано послуг на 6 год 30 хв, а саме: усна консультація 30 хв, ознайомлення і матеріалами кредитної справи 2 год, погодження правової позиції 30 хв, складання позовної заяви 3 год 30 хв та подання позовної заяви до суду.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на юридичну (правничу) допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт понесення таких витрат, та їх розмір.

Клопотання про неспівмірність таких витрат відповідачем не надано, їх розмір не заперечувався. Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн, які слід стягнути із відповідача на користь позивача.

На підставі ст.ст. 42, 61 Конституції України, ст.ст.2, 15, 207, 526, 530, 536, 546, 549, 610- 612, 625, 633-634, 1050, 1054-1055 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 4, 12, 13, 76-81, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280-289, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 3-й поверх, на рахунок НОМЕР_4 , банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», заборгованість за кредитним договором № 3595687 від 10.04.2023 в розмірі 110710 (сто десять тисяч сімсот десять) гривень 27 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 3-й поверх, на рахунок НОМЕР_4 , банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»,, понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя С. А. Асташев