Рішення

від 24.01.2025 по справі 676/2064/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 676/2064/24

Провадження № 2/727/79/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді: Гавалешка П.С.,

при секретарі судового засідання: Макаренко Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 93200 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача Гайова Анастасія Сергіївна, яка діє за довіреністю у порядку передоручення від 28.12.2023 року, вказує, що 22.05.2021 року в особистому кабінеті на сайті ТзОВ «Мілоан» ОСОБА_1 подала заявку на отримання кредиту №3392745.

На підставі якої було укладено договір про споживчий кредит та перераховано відповідачці на картковий рахунок 20000 грн. При цьому останній був ознайомлений з правилами кредитування і взяв на себе зобов`язання їх виконувати.

В подальшому 13.09.2021 року згідно умов договору відступлення прав вимоги №07Т ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором №3392745 від 22.05.2021 на користь ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

У зв`язку з невиконанням обов`язків у ОСОБА_1 виникла заборгованість в розмірі 93 200 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту становить 20000 грн., заборгованість за відсотками 70200 грн., заборгованість за комісійними винагородами 3000 грн.

З урахуванням викладеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 3392745 від 22.05.2021 у сумі 93 200 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20.05.2024 року у справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз`яснено право подати відповідь на відзив та відповідачу право на подання заперечень на відповідь на відзив.

Відповідачем до суду спрямований відзив, в якому відповідач зазначила, що не має жодних зобов`язань і будь-яких відносин з позивачем і не мала з ТОВ «Мілоан», оскільки жодних грошей від них не отримувала, також вважає, що у справі вона не є відповідачем, тому що позов подано до ОСОБА_2 , а вона ОСОБА_1 , а сам договір про споживчий кредит укладався з ОСОБА_3 , а не з ОСОБА_1 . Тому у задоволенні позову просила суд відмовити.

Згідно додаткових пояснень позивача, то зазначено, що кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладення між сторонами даного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт ТОВ «Мілоан» за допомогою логіна Особистого кабінету і пароля Особистого кабінету кредитний договір між сторонами не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи відповідача. ТОВ «Мілоан» на підставі платіжного доручення №46873560 від 22.05.2021 відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 20000 грн., однак відповідачем не наданого жодного доказу, який би підтверджував або спростував те, що даний картковий рахунок не належить їй. Щодо тверджень, відповідача, що ОСОБА_3 це не ОСОБА_1 , то зазначено наступне, згідно РНОКПП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є одинаковим 3010208520. РНОКПП надається фізичним особам та закріплюється за ними протягом усього їхнього життя. Тобто позовну заяву подано стосовно відповідача з РНОКПП НОМЕР_2 ОСОБА_1 . Тому враховуючи вищевикладене позивач просить суд задовольнити позов.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив суд розглянути справу у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася своєчасно, належним чином.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положенням ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 це ОСОБА_1 , оскільки згідно відповіді №561878 від 25.04.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , що є підтвердженням того, що є особою, яка уклала договір про споживчий кредит №3392745 та вказала саме такі свої персональні дані.

22.05.2021 відповідачем подано заявку на отримання кредиту № 3392745. ТОВ «Мілоан» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору № 3392745 від 22.05.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/.

Таким чином, відповідач уклала договір про споживчий кредит № 3392745 від 22.05.2021 з ТОВ «Мілоан» (ЄДРПОУ:40484607) та на підставі платіжного доручення відповідачці перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок у розмірі20000 грн. строком на 30 днів.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання.

13.09.2021 згідно з умовами Договору відступлення прав вимоги № 07Т, ТОВ «Мілоан» (ЄДРПОУ: 40484607) відступило право вимоги за кредитним договором № 3392745 від 22.05.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача.

Відповідачу було направлено письмову вимогу від 27.09.2023 вих. № 3010208520-АВ про виконання зобов`язання перед ТОВ «Діджи Фінанс» та погашення заборгованості за вказаним вище кредитом, однак відповідачем вказана вимога проігнорована.

Відповідно до платіжного доручення № 46873560 від 22.05.2021, на картку відповідачки MASTERCSRD № 536354*50 перераховано кредитні кошти на суму 20000 грн.

На виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20.12.2024 року АТ КБ «Приватбанк» надав суду відповідь на запит №20.1.0.0.0./7-250108/32718-БТ, згідно якого зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку є також наявна кредитна карта № 5363542015086250.

Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_4 ТОВ «Мілоан» відповідачці 22.05.2021 року були перераховані кредитні кошти у розмірі20000 грн.

З розрахунку заборгованості слідує, що сума боргу ОСОБА_1 перед ТОВ «Діджи Фінанс» становить 93 200 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту становить 20000 грн., заборгованість за відсотками 70200 грн., заборгованість за комісійними винагородами 3000 грн.

Оскільки у відповідача перед позивачем існує заборгованість, яка нею добровільно не сплачена, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, суд вважає вимоги АТ «Діджи Фінанс» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з приписів ч. 1, 5 ст.81 ЦПК України та враховує, що відповідач не надала суду належних доказів повної чи часткової сплати заборгованості, не спростувала наданий позивачем розрахунок, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зіст. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.

Крім того, ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом.

Процесуальне законодавство не містить жодних обмежень щодо можливості заміни кредитора у зобов`язанні, оскільки відповідно до вимогст.512-514 ЦК України новий кредитор набуває права первісного кредитора у зобов`язанні, у тому числі і право вимоги за кредитним договором.

Відповідно дост. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості врегулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно дост. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зіст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Керуючись ст. 512, 514, 516 ЦК Українита у зв`язку з істотними порушеннями відповідачкою умов Кредитного договору, Позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідачки, зазначену в Кредитному договорі, направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по Кредитному договору.

Незважаючи на це відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Відповідно дост. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено: боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Щодо позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2-7ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. по справі № 61-3416св18.

На підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, позивачем надано до суду договір про надання правової допомоги №42649746 від 11.12.2023, додаткова угода 003010208520 від 09.02.2024 до договору про надання правової допомоги №42649746 від 11.12.2023, акт про підтвердження надання правничої допомоги адвокатом на суму 6000,00 грн.

Згідно з п.п. 4, 6 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

При вирішенні питання про стягнення витрат за правничу допомогу суд, зазначає, що позивачем надано документального підтвердження витрат на правову допомогу в сумі 6000,00 грн.

В такому разі вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією №6480-5737-7595-5121 від 25.03.2024 про сплату судового збору в сумі 2422,40 грн.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 2422,40 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263, 265 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (07405, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 243-А, а/с 897, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_5 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) заборгованість за Кредитним договором №3392745 від 22.05.2021р. у розмірі 93200 грн. ???

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (07405, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 243-А, а/с 897, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_5 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

???Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (07405, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 243-А, а/с 897, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_5 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення та підписання до Чернівецького апеляційного суду. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя П.С. Гавалешко