Ухвала

від 27.01.2025 по справі 727/6413/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/6413/24

Провадження № 1-кп/727/57/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці кримінальне провадження № 12024262020002232 від 02.06.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження та учасників судового провадження:

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

за участю обвинуваченого ОСОБА_3 ,

за участю захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Чернівці знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024262020002232 від 02.06.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки 09.02.2025 закінчується строк тримання під вартою обвинуваченого.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 , 02 червня 2024 року близько о 18 год. 25 хв. з корисливих мотивів, маючи на меті особисте збагачення, протиправно, повторно, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, тобто вважаючи, що діє непомітно, в умовах воєнного стану, який введено згідно з указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», діючи умисно, через незачинені вхідні двері проник до коридору квартири АДРЕСА_1 , звідки викрав акумуляторну електрокосу із корпусом бірюзового кольору із маркуванням «ByB210706158NW-EMC-BlCCS-Sl», вартість якої становить 3500 гривень, яка належить ОСОБА_6 .

Після чого, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину пішов, а викраденим розпорядився на свій власний розсуд, чим своїми протиправними діями завдав потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 3500 гривень.

02.06.2024 о 23 год. 43 хв. ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КГІК України та 03.06.2024 останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці) за кваліфікуючими ознаками - вчиненого повторно, поєднаного із проникненням в житло, в умовах воєнного стану.

Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованому йому злочину повністю підтверджуються зібраними під час досудового слідства матеріалами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, протоколом затримання особи у вчиненні кримінального правопорушення, протоколами огляду місця події, показами потерпілої ОСОБА_6 , показами свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 протоколами пред`явлення для впізнання із свідками за фотознімками ОСОБА_8 та ОСОБА_13 та іншими матеріалами провадження у своїй сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний/обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КГІК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, впливати на потерпілих, свідків, вчинити інше кримінальне правопору шен ня.

В обґрунтування продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 сторона обвинувачення покладає наявність обставин, які свідчать про те, що обрання іншого виду запобіжного заходу не забезпечить у повній мірі виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та не надасть реальної змоги запобігти встановленим ризикам, оскільки обвинувачений може:

-передбаченого у п. 1 ч. 1 ст. 177 КЇТК України, тобто переховуватися від суду.

Так, ОСОБА_7 усвідомлюючи те, що в разі набрання законної сили вироком суду щодо нього за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, за яке передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі, з метою уникнення покарання, може переховуватися від суду, в тому числі шляхом втечі за кордон.

-передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні.

З метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_7 може незаконно впливати на осіб, яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема на потерпілу ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 з метою зміни показів про обставини злочину та створення перешкод судовому розгляду у встановленні усіх обставин скоєних кримінальних правопорушень.

-передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи те, що ОСОБА_7 не має постійного джерела доходів, раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів, будучи раніше неодноразово судимим за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, та в період непогашеної судимості обґрунтовано обвинувачується у вчиненні нового умисного корисливого злочину проти власності в умовах воєнного стану, що свідчить про стійку системність та схильність підозрюваного до вчинення злочинів проти власності.

Окрім того, варто зауважити, що останній обвинувачується у вчиненні злочину в період дії на території України, в тому числі м. Чернівці, режиму воєнного стану, тобто в найбільш несприятливий для суспільства час, тяжкі обставини та умови в яких опинилось суспільство, що свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпеки вказаного протиправного діяння.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при продовженні запобіжного заходу слід також прийняти до уваги вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину; тяжкість покарання, що загрожує останньому в разі визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він підозрюється; немає постійного джерела доходу та офіційно не працевлаштований, наявний ризик продовження чи повторення ним протиправної поведінки.

З огляду на вищевикладене, аналізуючи матеріали кримінального провадження та отримані відомості у їх сукупності, особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, орган досудового розслідування приходить до висновку, що на даному етапі досудового слідства кримінального провадження наявні всі підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 може реалізувати описані вище ризики та перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином, а отже жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, у зв`язку із чим необхідно продовжити щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_5 заперечували проти заявленого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просили замінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт.

Заслухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченого та захисника, суд доходить наступних висновків.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 5 ст. 131 КПК).

Зі змісту частин 3, 4 та 5 ст. 199 КПК вбачається, що суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначений у ст. 178 КПК.

Статтею 177 КПК встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Розглядаючи питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суддя враховує, що таке рішення обмежує його права і свободи та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. В той же час, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Суд погоджується з прокурором у тому, що органом досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку суду, прокурором правильно наведені підстави вважати, що наявні ризики.

(1) Ризик переховування від суду (п.1 ч.1 ст. 177 КПК України)

На переконання суду, ймовірна можливість переховування ОСОБА_3 від суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за яке законом передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

До того ж, що є більш важливим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Цей Указ затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2402-ІХ. Очевидно, що в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою та нелюдською агресією російської федерації проти України, у ОСОБА_3 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати поведінку обвинуваченого.

Ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що наразі продовжує існувати ризик переховування від суду.

(2) Ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків (п.3 ч.1 ст. 177 КПК України)

Перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченого на свідків та потерпілу, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Суд вважає, що ризик впливу на свідків та потерпілу, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та потерпілих та дослідження їх судом.

Оскільки судовий розгляд кримінального провадження ще триває, а суд може повторно допитати свідків, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу ОСОБА_3 , на свідків та потерпілу можуть змінити свої показання.

Суд вважає, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою застерігатиме обвинуваченого від незаконного впливу на потерпілу та свідків.

(4) Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється (п.5 ч.1 ст. 177 КПК України)

Щодо наявності ризику, передбаченогоп. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинення іншого кримінальногоправопорушення чи продовжитикримінальне правопорушення,в якомуобвинувачується,то ОСОБА_3 може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, так як не має постійного місця роботи, а отже, сталого джерела доходів, необхідних для забезпечення його життєдіяльності, що може стати підставою для продовження вчинення вказаних кримінальних правопорушень, оскільки вимагання може приносити швидкий стабільний заробіток.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, суд вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 у виді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим уважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , для запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, та оцінюючи в сукупності всі обставини, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; а також враховуючи його вік та стан здоров`я, відсутність міцних соціальних зв`язків, відсутність постійного місця роботи, його репутацію, суд вважає, що обрання обвинуваченому іншого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки, а тому вважає недоцільним застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 184, 197, 331, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 , задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів терміном до 27 березня 2025 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та направити до Державної установи«Чернівецький слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1