Рішення

від 16.01.2025 по справі 510/2595/24

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/2595/24

Провадження № 2/510/588/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.01.25 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Лабановой С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОДЕСНАФТОПРОДУКТ» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача АТ «ОДЕСНАФТОПРОДУКТ» в судове засідання не явився, відзиву на позов не надав.

Позивач в судове засідання не явився, просив про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без його участі, на задоволенні позову наполягав.

Відповідно до ч. 5 ст.279ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимогст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ході розгляду справи були досліджені наступні докази: копія паспорту громадянина України, оформленого на ім`я позивача; копія трудової книжки; копії розрахункових листків за червень, липень, серпень, вересень 2024р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював уАТ«ОДЕСНАФТОПРОДУКТ» напосаді зливальника-розливальникатоварної служби (зшкідливими умовамипраці)до 06.09.2024р.,коли бувзвільнений за угодоюсторін напідставі п.1ст.37КЗпП України. Заперіод роботипозивача вАТ«ОДЕСНАФТОПРОДУКТ» заробітна плата виплачувалась нерегулярно, у зв`язку із чим станом на момент звільнення, тобто на 06.09.2024р. у відповідача перед позивачем склалася заборгованість по заробітній платі за період з червня 2024 р. по 06.09.2024р. включно в розмірі 39226 грн. 18 коп. У добровільному порядку керівництво відповідача заборгованість не погашає, розрахунок із заробітної плати до теперішнього часу не провело. Позивач просить стягнути з відповідача всю суму заборгованості по заробітній платі у примусовому порядку.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Як виходитьз матеріалівсправи,наданих судудоказів,позивач працюваввАТ«ОДЕСНАФТОПРОДУКТ» по 06.09.2024р., коли був звільнений за угодою сторін. За час праці у відповідача перед позивачем склалася заборгованість по заробітній платі, яка станом на момент звільнення склала 39226 грн. 18 коп.

Статтею 43 Конституції Українизакріплено право на працю і заробітну плату, а саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Стаття 55 Конституції Українинаголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі статтею 1Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене участині першій статті 94 КЗпП України.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини IЄвропейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, ратифікованоїЗаконом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

Відповідно дост.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язуєтьсявиплачувати працівниковізаробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною 1ст. 94 КЗпП Українивизначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

На підставі ст. 15 ЗУ "Про оплату праці" від 24.03.1995р. оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці, а згідно ст. 24 цього Закону своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

За вимогами ч. 1ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця…

Отже, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача нараховану, але не сплачену заробітну плату у розмірі 39226 грн. 18 коп.

В абз. 5 п. 6постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 рокузазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Оскільки у розрахункових листках за червень, липень, серпень, вересень 2024р., наданих відповідачем, зазначена сума заборгованості по заробітній платі, належна до сплати працівникові, а не нарахована, суд вважає, що всі податки та інші обов`язкові платежі вже були відраховані (що найшло своє відображення у розрахункових листках ), тому стягує на користь позивача всю суму заробітної плати, вказану у розрахункових листках в загальній сумі розмірів із поміткою «підлягає виплаті».

Щодо розподілу судових витрат, суд приходить до наступних висновків. Оскільки позивач, відповідно до п.1 ч.1ст.5 ЗУ «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення заробітної плати, з відповідача, відповідно до вимогст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 43, 55 Конституції України, ст.ст. 1,2,4,10,21,24,94,115 КЗпП України, ст. ст. 15, 21 ЗУ "Про оплату праці" від 24.03.1995р., Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст.ст. 3, 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 279, 354, 355ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути зАкціонерного товариства«ОДЕСНАФТОПРОДУКТ» (65039. Одеська обл., м.Одеса, пров. 2-ий Артилерійський, 6, ЄДРПОУ: 03482749) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму заборгованостіз заробітноїплати заперіод зчервня 2024року по06.09.2024року (включно) врозмірі 39226грн.18коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «ОДЕСНАФТОПРОДУКТ» 1211 грн. 20 коп. судового збору в доход держави.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Вячеслав ДУДНИК