Ухвала

від 22.01.2025 по справі 497/14/25

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22.01.2025

Справа № 497/14/25 Провадження № 1-кс/497/75/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2025 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого слідчого судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

за участю: слідчого - ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погодженого керівником Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024150020000430 від 27.03.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 407 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця, раніше не судимого,-

ВСТАНОВИВ:

22.01.2025 року слідчий СВ Болградського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області старший лейтенант поліції ОСОБА_9 звернулася до суду з клопотанням, погодженим з керівником Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

З клопотання вбачається, що СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 602024150020000430 від 27.03.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Процесуальне керівництво за досудовим розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.

Встановлено, що 26.02.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням стану здоров`я та інших даних, а також відсутності визначених підстав для відстрочки або звільнення від призову на строкову військову службу, ОСОБА_5 призвано на військову службу за мобілізацією та направлено для проходження до військової частини.

Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відтак, з 26.02.2022, тобто з дня направлення ІНФОРМАЦІЯ_2 до військової частини, ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання свого військового обов`язку проходження військової служби за призовом під час мобілізації.

Далі, наказом командира НОМЕР_1 від 26.02.2022 №50, ОСОБА_5 призначений на посаду військової частини та поставлений на всі види забезпечення.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов`язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.

Згідно із вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.

Відповідно до вимог ст. ст. ст. ст. 11, 16, 125-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 14 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, старший матрос ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Проте, старший матрос ОСОБА_5 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо, допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях за наступних обставин.

Згідно із ст. 40 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові у разі, зокрема, відбуття чи повернення з відрядження відпустки або лікування.

Однак, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією у 3 взводі морської піхоти 2 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «старший матрос» в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 125-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби, 05.12.2022 у невстановлений досудовим розслідуванням час, самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах правового режиму воєнного стану), та ухиляється від проходження військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з обов`язками військової служби до теперішнього часу.

21.01.2025 року о 15:55 годині СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області, на підставі ухвали суду від 07.01.2025 року про надання дозволу на затримання, затриманий громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

За наявністю достатніх підстав 21.01.2025 року ОСОБА_5 , повідомлено про підозру вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, за правовою кваліфікацією: самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинено в умовах воєнного стану.

Слідчий враховуючи наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також особу підозрюваного ОСОБА_5 , тяжкість злочину, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду при фактичних обставинах цього кримінального провадження, обумовлюється й серед іншого, можливістю притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, зокрема суворістю передбаченого покарання за вчинення злочину, у якому обґрунтовано підозрюється останній, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі; наявність ризику впливу на свідків. Окрім цього слід врахувати обставини вчинення даного кримінального правопорушення, тривалість вчиненого правопорушення, можливості продовження вчинення кримінального правопорушення, а також той факт, що ОСОБА_5 ухилявся від ораганів досудового розслідування та був оголошений у розшук.

Слідчий ОСОБА_3 та прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримали клопотання, та звернув увагу суду на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні зазначеного злочину, та є достатньо підстав, які безпосередньо вказують на ризики, передбачені ст. 177 КПК України, тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде відповідати ризикам виконання підозрюваним його обов`язків.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні висловився проти задоволення клопотання, та пояснив, що дійсно не повернувся до військової частини після лікування, оскільки за результатом медичного висновку він не підпадав під ту посаду яку він займав, а через складні відносини з керівництвом частини йому перешкоджали у зміні місця несення служби. Крім цього висловив бажання та намір продовжувати несення служби у війську та місці з урахуванням його стану здоров`я, та пояснив, що жодним чином не ухилявся від органів досудового розслідування, оскільки всі його контактні данні в тому числі і номер телефону і фактична адреса в м. Ізмаїлі ним були надані до військової частини та ТЦК, але жодного разу його не викликали та не повідомляли про наявність кримінального провадження, і затримали його вдома з місцем проживання біля квартири.

Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні з клопотанням не погодився, посилаючись на відсутність ризиків зазначених у клопотанні, оскільки ці ризики нічим не доведені, а його підзахисний жодним чином не ухилявся від органів досудового розслідування і постійно знаходився вдома в м. Ізмаїлі.

Слідчий суддя перевіривши наданні матеріали клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, докази по даних матеріалах, заслухавши думки усіх учасників даного кримінального провадження дійшов наступного висновку.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 27.03.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024150020000430 внесений запис про вчинення кримінального правопорушення за ч.5 ст. 407 КК України, з якого вбачається що стрілець-гранатометник ОСОБА_5 ухилився від військової служби та 01.01.2023 року не з`явився до розташування військової частини, незаконно перебуваючи за її межами, проводячи час на свій розсуд, не пов`язуючи його з обов`язками несення служби в умовах воєнного стану.

15 листопада 2024 року були визначена підслідність даного провадження та створена група слідчих.

18.12.2024 року слідчим було складено повідомлення про підозру за ч.5 ст. 407 КК України, яке погоджено керівником Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_10 , яке було направлено керівництву військової частини НОМЕР_1 .

26.12.2025 року постановою слідчого від 26.12.2024 року провадження по зазначеному кримінальному провадженні було зупинено, а ОСОБА_5 оголошено в розшук.

21.01.2025 року о 15:55 годині СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області, на підставі ухвали слідчого судді від 07.01.2025 року про надання дозволу на затримання, затриманий громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

21.01.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за ознаками: самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинено в умовах воєнного стану.

В статті 62 Конституції України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.{Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 62, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, див. в Рішенні Конституційного Суду № 12-рп/2011 від 20.10.2011. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Пунктом 18 ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено, що до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 9 КПК України закріплений обов`язок суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади під час кримінального провадження неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Положення ч.2 ст. 8 КПК України зобов`язують суди, прокуратуру, органи досудового розслідування під час здійснення кримінального провадження застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (надалі Суд), який діє на основі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), що стала частиною національного законодавства.

Принцип верховенства права передбачає, що особа повинна бути захищена від свавілля суб`єктів владних повноважень, тобто втручання суб`єктів владних повноважень має бути піддано ефективному судовому контролю.

Стаття 13 Конвенції встановлює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Положення кримінально-процесуального законодавства не містять визначення змісту поняття «підозра», проте системний аналіз змісту норм КПК України свідчить, що підозра є складовим елементом процедури притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки саме з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення розпочинається кримінальне переслідування такої особи (п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України). Визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Так згідно з практикою ЄСПЛ «підозра» є частиною більш широкого поняття «обвинувачення», яке відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України являє собою твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод за тлумаченням ЄСПЛ вміщено концепцію терміну «кримінальне обвинувачення», яка характеризується скоріше матеріальним, аніж формальним характером (справа «Девеєр проти Бельгії», рішення від 27.02.1980, скарга №6903/75). У справі «Еклє проти Федеративної Республіки Німеччини» (рішення від 15.07.1982, скарга №8130/78) ЄСПЛ констатував, що кримінальне обвинувачення може бути визначене як «офіційне повідомлення особи компетентним органом про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення». Розвиваючи зазначену концепцію ЄСПЛ у справі «Фоті та інші проти Італії» (рішення від 10.12.1982) навів ширше витлумачення цього визначення, включивши до нього також «інші підстави, що підтверджують це звинувачення, і які можуть спричинити серйозні наслідки, що можуть ускладнити становище підозрюваного».

З огляду на вищезазначене, підозра є певним етапом обвинувачення, оскільки під час підозри висувається припущення про можливе скоєння особою кримінального правопорушення, а відтак має відповідати загальним вимогам, які характеризують зміст обвинувачення. Враховуючи, що підозра є припущенням про вчинення конкретною особою кримінального правопорушення, то існування підозри нерозривно пов`язане із наявністю підозрюваного.

Так, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 602024150020000430 від 27.03.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України;

- результатами службового розслідування за фактом самовільного залишення лікувального закладу військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2023 року;

- протоколами допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ;

- іншими матеріалами кримінального провадження.

Зібрані на даному етапі докази є достатніми для пред`явлення підозри ОСОБА_5 , тому суд вважає обґрунтованим клопотання в цій частині.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя та суд, відповідно дост. 178 КПК Українита практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Так, відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

З вимог ч.1 ст. 194 КПК України вбачається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3)недостатність застосуваннябільш м`якихзапобіжних заходівдля запобіганняризику аборизикам,зазначеним уклопотанні.

Відповідно до ч.2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Слідчій та прокурор під час судового засідання, довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики перешкоджати кримінальному провадженню, передбачені ст. 177 КПК України, але суд вважає, що не доведено про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, хоч існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, натомість суду не доведено достатність ризиків ухилення від органу досудового розслідування та перешкоджання досудовому розслідуванню.

Додані до клопотанні постанови про оголошення ОСОБА_5 у розшук, затримання його на підставі ухвали суду не доводять факту ухилення його від органу досудового розслідування, оскільки слідчим та прокурором не надано доказів направлення йому повісток для виклику, витребування з ІНФОРМАЦІЯ_3 та військової частини контактних даних, а саме адреси його фактичного проживання та телефону, тощо.

Сам факт затримання ОСОБА_5 за місцем свого постійного фактичного проживання свідчить про відсутність наміру ухилятися від органу досудового розслідування.

Висловлення бажання ОСОБА_5 в судовому засіданні про продовження несення служби та повернення до лав збройних сил з урахуванням медичних висновків, також свідчить про зменшення ризиків ухилення від органу досудового розслідування та суду.

З оглядуна викладене,суд дійшоввисновку,що клопотанняпро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою необґрунтовано відповіднимидоказами,а саменедостатністю застосуваннябільш м`якихзапобіжних заходівдля запобіганняризику аборизикам,зазначеним уклопотанні, тому задоволенню не підлягає.

Разом з цим, згідно ч.4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Оцінюючи обставини, викладені у клопотанні, доведеність цих обстави та ризиків органом досудового розслідування, а також оцінюючи позицію викладену підозрюваним ОСОБА_5 та його захисником, всебічно та об`єктивно оцінивши доведення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідним застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, який буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим кодексом.

Відповідно ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим кодексом у зв`язку із розслідуванням зазначеного кримінального провадження, встановлення істини, та можливості реалізації права на повернення до військової служби і виконання обов`язку із захисту України в умовах воєнного стану, суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до Болградського РВП ГУНП в Одеській області, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою; 2) не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора або суд, про зміну свого місця проживання та роботи; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч.1ст.202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий, звільняється з-під варти негайно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-179, 182, 183, 184, 194, 202, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погодженого керівником Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024150020000430 від 27.03.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 407 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 відмовити.

Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 62024150020000430 від 27.03.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покласти на нього наступні обов`язки:

1) прибувати до Болградського РВП ГУНП в Одеській області, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;

2) не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора або суд, про зміну свого місця проживання та роботи.

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_14 , що у разі невиконання зазначених в цій ухвалі обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення у відповідності до ст. 179 КПК України, в розмірі від 0,25 прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Звільнити ОСОБА_5 з-під варти в залі суду.

Строк дії ухвали до 21.03.2025 року.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали буде складено 27.01.2025 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1