Постанова

від 23.01.2025 по справі 505/4313/24

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №505/4313/24

№3/505/201/2025

23 січня 2025 року м. Подільськ

суддя Котовського міськрайонного суду Одеської області Ващук О.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановила:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№161677 від 29 жовтня 2024 року, водій ОСОБА_1 29 жовтня 2024 року о 14 годині 29 хвилин по проспекту Шевченка, 13А, м. Подільськ, Одеської області керував транспортним засобом марки «Ford Transit» номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд зі згоди водія у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою приладу «Alcotest 6820», результат тесту 1,25 проміле, чим порушив п.2.9 Правил дорожнього руху. Такими діями ОСОБА_1 допустив«повторно протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 цієї статті», відповідальність за такі дії передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнав, пояснив, що не керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, а вжив алкоголь після дорожньо-транспортної пригоди до приїзду працівників патрульної поліції через перенесений ним стрес, оскільки він має багаторічний досвід керування транспортним засобом і раніше не скоював дорожньо-транспортної пригоди. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 просить закрити провадження у справі за ч.1 ст.130 КУпАП, зазначаючи, що не керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, асаме після дорожньо-транспортної пригоди до прибуття поліції вжив алкоголь, тобто вчинив інше правопорушення.

З`ясувавши обставини справи та оцінивши наявні у справі про адміністративне правопорушення докази приходжу до наступних висновків.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, суд вважає, що наявні докази не можна вважати належними, допустимими та такими, що доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Нормами КУпАП визначено форму і основні елементи протоколу про адміністративне правопорушення та змісту постанови, що приймається в конкретній справі. У них повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення та відомості, необхідні для розгляду справи, зокрема, дані про час, місце вчинення адміністративного правопорушення, його суть, дані про свідків і потерпілих, їх пояснення, а якщо правопорушенням спричинено матеріальну шкоду, про це також зазначається у процесуальних документах, тобто всі обставини правопорушення, отримані на підставі дослідження та оцінки доказів в їх сукупності, обґрунтування наявності складу правопорушення.

Таким чином, протокол є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій, і є одним із основних джерел доказів.

Відповідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Крім того, згідно вимог п. 7 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1376 від 06.11.2015, не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.

Таким чином, всі дописані поліцейським відомості в протоколі про адміністративне правопорушення є такими, що вчинені в незаконний спосіб.

Так, відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушеннясерії ЕПР1№161677 від 29 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 29 жовтня 2024 року о 14 годині 29 хвилин по проспекту Шевченка, 13А, м. Подільськ, Одеської області керував транспортним засобом марки «Ford Transit» номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд зі згоди водія у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою приладу «Alcotest 6820», результат тесту 1,25 проміле, чим порушив п.2.9 Правил дорожнього руху.

При цьому, в протоколіпро адміністративне правопорушеннясерії ЕПР1№161677 від 29 жовтня 2024 року, зазначено, щодії ОСОБА_1 кваліфіковано, якповторно протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 цієї статті, а розділ 8 зазначеного протоколу «Відповідальність передбачена» містить виправлення, а саме: з ч. 2 ст. 130 КУпАП виправлено на ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Окрім цього, слід зазначити, що згідно з п.7 Розділу ІІ «Інструкції з оформлення адміністративних матеріалів в органах поліції», затвердженого наказом МВС від 06.11.2015 року № 1376, не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено. Виправлення, які допущені під час внесення записів до протоколу, до його підписання особою, стосовно якої його складено, повинні бути чітко посадовою особою виправлені та належним чином застережені (проставлена печатка та підпис посадової особи). Якщо ж такі виправлення заносяться в протокол після підписання його особою, відносно якої його складено, то відповідні виправлення з застереженням вносяться і в копію протоколу, який був виданий особі, відносно якої він складався.

Отже, аналізуючи протоколпро адміністративне правопорушеннясерії ЕПР1№161677 від 29 жовтня 2024 року, вбачається, що поліцейський, який склав протокол, в порушення вимог чинного законодавства зробив виправлення та вніс зміни в зазначенні іншої частини статті 130 КУпАП, та в супереч вимог п. 7 Розділу ІІ «Інструкції з оформлення адміністративних матеріалів в органах поліції», затвердженого Наказом МВС від 06.11.2015 року № 1376, вказані виправлення не є належним чином застережені (не проставлена печатка та підпис посадової особи).

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, який є підставою для висунутого обвинувачення, однак може визнаватись джерелом доказів у справі лише за умови його відповідності вимогам ст. ст. 254-256 КУпАП.

Оскільки, вказаний протокол складений з порушення вимог чинного законодавства, суд вважає його недопустимим доказом у справі, який не може бути прийнятий судом та бути належним підтвердженням вчинення правопорушення.

Окрім того, відповідальність за керування транспортнимизасобами особамив станіалкогольного,наркотичного чиіншого сп`янінняпередбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У той же час, за вживання алкоголю особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю, відповідальність передбачена ч. 4 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив факт керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, оскільки алкоголь вживав вже після того як сталася дорожньо-транспортна пригода, винуватцем якої був саме він.

Матеріали справи не містять доказі керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, зокрема, як вбачається з відеозапису огляд водія проводився за допомогою приладу «Alcotest 6820» після дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, відеозапис 29 жовтня 2024 року розпочинається з того, що коли працівники поліції прибули на місце дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 стояв біля відкритих дверей свого автомобіля зі сторони пасажира.

З огляду на викладене, суд приходить висновку, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані невірно, оскільки ОСОБА_1 вживав алкоголь після дорожньо-транспортної пригоди, тому ним було вчинено правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП, санкція якого більша за санкцію ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому, суд не може самостійно перекваліфікувати дії водія ОСОБА_1 та притягнути його до відповідальності. Розгляд справ про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який і є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. КУпАП не надає суду повноважень на самостійне внесення змін або ж будь-яких доповнень, виправлень у протокол про адміністративне правопорушення, так само і права визначати кваліфікацію вчиненого на власний розсуд, адже це є недопустимим та може мати наслідком порушення права особи на захист або ж бути витлумачене як упередженість чи необ`єктивність судді.

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення серед інших питань вирішує, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Слід зазначити, що суд не може вийти за межі такого обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.

Такі самі висновки надані Європейським судом з прав людини у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016).

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Також, в справі «Пол іОдрі Едвардспроти Об`єднаногоКоролівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

З огляду на положення ст. 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, тому провадження по справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 38, 130, 245, 247, 256, 283-285 КУпАП,

постановила:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Котовський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя О.В. Ващук