Ухвала

від 21.01.2025 по справі 333/1024/22

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Єдиний унікальний номер № 333/1024/22

Номер провадження №4-с/333/2/25

У Х В А Л А

Іменем України

21 січня 2025 р. м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Піха Ю.Р., за участю секретаря судового засідання Гудіна І.В., розглянувши скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Трібусяна Олексія Валентиновича, заінтересована особа: Комунарський відділ державної виконавчої служби в м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на бездіяльність начальника відділу,-

в с т а н о в и в:

Представник заявника адвокат Трібусян О.В. звернувся в інтересах ОСОБА_1 досуду ізскаргою набездіяльність начальникаКомунарськоговідділу державноївиконавчої службив м.Запоріжжі Південно-Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Дніпро) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.05.2014 року ВП № 43188896.

Заява мотивована тим, 05.11.2013 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя було видано виконавчий лист № 333/5544/13 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суми боргу у розмірі 33701,13 грн. Постановою Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області було відкрите виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа. В межах вказаного виконавчого провадження 07.05.2014 р. постановою державного виконавця Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ накладено арешт на майно боржника та заборону на його відчуження, номер запису про обтяження 5669275. 08.11.2014 року зазначене виконавче провадження було закінчене на підставі п. 2 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції 2010 р.). Після чого постановою Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області було повторно відкрите виконавче провадження № 48331580 з примусового виконання вказаного виконавчого листа. 14.12.2015 р. зазначене виконавче провадження було закінчене на підставі п. 2 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції 2010 р.). Постановою Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області було повторно відкрите виконавче провадження № 50548050 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа. 30.05.2016 р. зазначене виконавче провадження було закінчене на підставі п. 5 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції 2010 р.). З інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта № 201486172 від 24.02.2020 р. на сьогодні наявний арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 , який накладено в межах виконавчого провадження № 43188896, яке закрито ще 08.11.2014 р. 19.10.2021 року ОСОБА_1 в особі свого представника звернувся до начальника Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) з заявою про зняття арешту з майна, на що отримав відмову. Станом на 05.07.2019 р. відкриті виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_1 на виконанні у відділі не перебувають, тому вважає що обмежені права щодо власності останнього, просить скасувати арешт.

У судове засідання заявник та його представник, належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи, не з`явилися, надали заяву про розгляд скарги без їх участі, просили заяву задовольнити в повному обсязі.

В судовезасідання представникКомунарського ВДВСу м.Запоріжжі Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)належним чиномповідомлений продату,час тамісце слуханнясправи,не з`явився,надав судувідзив наскаргу,в якомувказав,що заданими АСВПта розділуАСВП «Спецрозділ»відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,на виконанніперебували виконавчіпровадження вмежах якихбули накладеніарешти.Борги несплачені.Виконавчі провадженняповернуті стягувачучерез відсутністьмайна боржника. Наданий часвиконавче провадженнястроки зберіганняякого закінчилисьзнищено,відповідно доПорядку роботиз документамив органахдержавної виконавчоїслужби,затвердженого наказом№2274/5від 25.12.2008р.Міністерством юстиціїУкраїни п.9.9«строк зберіганнязавершених виконавчихпроваджень завершенихза постановамипро накладенняадміністративного стягнення,строки зберігання,становить 1(один)рік.Обчислення строківзберігання документівпроводяться з1січня року,який ідеза рокомзавершення їхділоводством. Сам факт завершення виконавчих проваджень, повернення виконавчих документів стягувачам не є повним фактичним виконанням рішення та не є законною підставою для зняття арешту з майна боржника. В задоволенні скарги просить відмовити.

За вказаних обставин суд у відповідності до ст. ст.211,450ЦПК Українивирішує справу у відсутність учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані суду докази, суд знаходить скаргу, такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало, в тому числі пред`являлось стягувачем не одноразово виконавче провадження № 43188896 з примусового виконання виковначого листа № 333/5544/13 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суми боргу у розмірі 33701,13 грн., виданого 05.11.2013 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя. 24.02.2020 року при перевірці інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Позивачу стало відомо про арешт всього його нерухомого майна.

Підставою обтяження є постанова про відкриття виконавчого провадження № 43188896 від 07.05.2014 року та постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження від 07.05.2014 року, що винесені старшим державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Трифановою Т.В.

Реєстраційний номер обтяження 5669275; зареєстровано 16.05.2014 року реєстратором Мєркуловою Олесею Олександрівною, Запорізьке міське управління юстиції; тип обтяження: арешт нерухомого майна; об`єкт обтяження: все нерухоме майно.

В результаті вжитих державним виконавцем заходів, спрямованих на виконання рішення суду, у зв`язку з відсутністю у боржника майна 08.10.2017 р. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу п. 2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», тому виконавчі провадження знаходяться в стані завершено, виконавчі провадження № 34355234, 37596148, 43188896, 43308083, 48331580, 50548050 знищено, а виконавчий лист № 333/5544/13 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суми боргу у розмірі 33701,13, виданий 05.11.2013 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя до відділу не надходив та на примусовому виконанні не перебуває.

Згідно із ст.129-1 Конституції Українисудове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Примусове виконання рішень в Україні покладається в тому числі і на Державну виконавчу службу (ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Процедура судового контролю за виконанням судових рішень внормована Розділом УПЦПК України, саме в русло оскарження дій виконавця спрямовує заявник свої вимоги.

Відповідно до ст.447ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

З наведеного положення цивільного процесуального законодавства випливає, що предметом цього судового розгляду є з`ясування, чи діяв державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, законодавством України про виконавче провадження, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню, та, чи не порушено рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення право чи свободу учасника виконавчого провадження.

Підставою для задоволення скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця за змістом ст.451ЦПК Україниє сукупність таких складових, як встановлена судом неправомірність рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця і порушення права сторони виконавчого провадження цими рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Обов`язки державних виконавців визначеністаттею 18 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, розв`язуючи цю скаргу, суд повинен перш за все встановити, чи відповідають вимогам законодавства прийняті державним виконавцем під час здійснення вказаного провадження рішення та виконавчі дії.

Законом України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваних рішень державного виконавця, внормовано право державного виконавця застосовувати такий захід забезпечення виконавчого провадження, як накладення арешту на майно боржника» (ст. ст. 25, 27, 32, 52 Закону).

Суд вважає, що дії державного виконавця, в провадженні якого перебував виконавчий документ, яким є судовий наказ, що набрав сили закону і є обов`язковим для виконання, діяв правомірно, прийнявши оскаржуваний захід забезпечення виконавчого провадження.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження»внормовано зняття арешту з майна боржника.

За змістом частини 4 вказаної статті, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (1); надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника (2); отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах (3); наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням (4); відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою не реалізоване майно (5); отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову(6); погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника (7); отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову (8); підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону (9); отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеногочастиноюпершою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченомустаттею 11ЗаконуУкраїни "Проособливості реформуванняпідприємств оборонно-промисловогокомплексу державноїформи власності" (10).

З наведеного положення закону випливає, що перелік випадків, коли арешт майна припиняється за постановою виконавця, є вичерпним і до нього не відносяться випадки зняття арешту, коли виконавче провадження, при здійсненні якого він застосований, знищено за спливом строку зберігання.

У відповідності до частини 5 ст. 59 Закону у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Як зазначено в пункті 1 роз`яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07.02.2014 року, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

У відповідності до висновків в постановах Верховного Суду у справах № 707/1530/21 від 25.05.2022 року, № 21/17-008 від 01.11.2021 року право власності боржника під час або після завершення виконавчого провадження підлягає захисту за наявності самого порушеного права, встановлення недоцільності чинного арешту майна та можливості його зняття за рішенням суду у відповідності до вимог ст.59 Закону України «Про виконавчеп ровадження»при зверненні боржника до суду у формі скарги на дії державних виконавців, і ці висновки у відповідності до ст.263ЦПК Українивраховує суд при розв`язанні подібних правовідносин.

Як випливає із змісту ч. 3ст. 451 ЦПК України, яка внормовує судове рішення за наслідками розгляду скарги в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено.

Накладення арешту на майно боржника є процесуальною дією виконавця; збереження арешту за відсутності у боржника невиконаних зобов`язань перед стягувачем та у відсутність виконавчого провадження, в межах якого був застосований арешт, позбавляє сенсу вжитий державним виконавцем захід виконавчого провадження і посягає на право власника реалізовувати свої права повною мірою.

У зв`язку з викладеним, суд констатує наявність порушення права заявника, яке в даному випадку не може бути усуненим діями або рішеннями державного виконавця, оскільки встановлені судом обставини не підпадають під коло підстав для скасування арешту майна самим виконавцем, тому у відсутність ознак протиправності в поведінці виконавця, вважає за необхідне скаргу задовольнити.

Керуючись ст. ст.447-451,260,352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Трібусяна Олексія Валентиновича, заінтересована особа: Комунарський відділ державної виконавчої служби в м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на бездіяльність начальника відділу-задовольнити.

Визнати бездіяльність начальника Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 неправомірною.

Зобов`язати начальника Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), накладеного у виконавчому провадженні № 43188896 та вчинити дії по виключенню з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження від 16.05.2014 р. за № 5669275 (спеціальний розділ), внесеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.05.2014 року ВП № 43188896.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Ю.Р. Піх