Ухвала

від 25.01.2025 по справі 333/748/25

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №333/748/25

Провадження №1-кс/333/508/25

УХВАЛА

іменем України

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

25 січня 2025 року м.Запоріжжя

Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

підозрюваної ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_6 , про застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою по кримінальному провадженню № 42024082370000737, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.12.2024відносно підозрюваної:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , одруженої, маючої на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимої,

підозрюваної увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.1ст.114-1;ч.2ст.15,ч.5ст.27,ч.4ст.408;ч.5ст.27,ч.4ст.408 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 42024082370000737, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.12.2024за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1; ч.2 ст.15, ч.5 ст.27, ч.4 ст.408; ч.5 ст.27, ч.4 ст.408 КК України відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявлене клопотання обґрунтовано тим, що слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024082370000737 від 10.01.2024, за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1; ч.2 ст.15, ч.5 ст.27, ч.4 ст.408; ч.5 ст.27, ч.4 ст.408 КК України ОСОБА_4 .

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 03.11.2022 № 1175 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 призначено на посаду старшого інспектора відділу моніторингу Запорізького районного управління поліції.

Відповідно до положень Закону України «Про Національну поліцію» старший інспектор відділу моніторингу Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 під час виконання своїх завдань забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяють їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та працівників правоохоронних органів» від 23.12.1993 ОСОБА_4 , займаючи на час вчинення кримінального правопорушення зазначену посаду в правоохоронній системі, був представником влади службовою особою правоохоронного органу, що мав владні повноваження та виконував службові обов`язки, визначені Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сфері охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію»).

Таким чином, ОСОБА_4 на момент вчинення кримінального правопорушення здійснювала функції представника влади та, відповідно до примітки ч. 1 ст. 364 КК України, був службовою особою органу Національної поліції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію», під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Частиною 1 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період- період,що настаєз моментуоголошення рішенняпро мобілізацію(крімцільової)або доведенняйого довиконавців стосовноприхованої мобілізаціїчи змоменту введеннявоєнного станув Україніабо вокремих їїмісцевостях таохоплює часмобілізації,воєнний часі часткововідбудовний періодпісля закінченнявоєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_7 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_7 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Згідно з абз. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно доКонституції Українипокладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Відповідно до абз. 1 ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили безпілотних систем, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Відповідно до п.п. 4, 5, 6 Загальних положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюютьсяКонституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Будучи обізнаним про дію особливого періоду на території України, а також діяльність Збройних Сил України, порядок їх комплектування, з метою перешкоджання такій діяльності, з корисливих мотивів, ОСОБА_8 вчиняла дії на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Так, у період часу з 17.01.2025 та по 23.01.2025, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньо змовою зі своїм чоловіком ОСОБА_9 , використовуючи належний йому транспортний засіб «Nissan Murano» д.н.з. НОМЕР_1 , реалізуючи заздалегідь розроблений ним злочинний план, вчинила дії направлені на сприяння вчиненню військовослужбовцями ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , самовільного залишення місця несення служби (дезертирству), з місць розташування військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , до заздалегідь обумовлених місць переховування у м. Запоріжжі, де останні планували переховуватись, ухилячись від проходження військової служби, за наступних обставин.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 17.01.2025, ОСОБА_9 , діючи умисно, з корисливих мотивів та за попередньо змовою зі ОСОБА_4 , під час спілкування засобами телефонного зв`язку досяг домовленості із військовослужбовцем ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходить військову службу за мобілізацією на посаді солдата резерву запасної роти військової частини НОМЕР_2 , щодо сприяння у вчиненні ним самовільного залишення місця несення служби (дезертирства) з місця розташування військової частини НОМЕР_2 , а саме з території АДРЕСА_2 , за грошову винагороду в сумі 20000 гривень.

Відповідно до досягнутої домовленості, ОСОБА_9 зобов`язався прибути на власному автомобілі марки «Nissan Murano» д.н.з. НОМЕР_1 у заздалегідь обумовлене місце на території Житомирської області, після чого забрати військовослужбовця ОСОБА_10 в якості пасажира вказаного транспортного засобу та доставити його у супроводі ОСОБА_4 , як працівника поліції, до обраного ОСОБА_10 місця на території м. Запоріжжя, де останній планував переховуватись, ухилячись від проходження військової служби, гарантуючи при цьому останньому безперешкодний перетин «блок-постів», розташованих на шляху слідування, уникнення перевірки його документів, шляхом використання ОСОБА_4 , як працівником поліції, свого службового становища.

Так, 17.01.2025 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_4 разом із ОСОБА_9 , діючи з метою реалізації заздалегідь розробленого плану та раніше досягнутої домовленості, пересуваючись на автомобілі марки «Nissan Murano» д.н.з. НОМЕР_1 , прибули в обумовлене місце на території Житомирської області (більш точне місце під час досудового розслідування не встановлено), де їх очікував ОСОБА_10 , виконуючи раніше надані ОСОБА_9 вказівки та поради. У подальшому ОСОБА_10 сів в якості пасажира до автомобіля марки «Nissan Murano» д.н.з. НОМЕР_1 , а ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , діючи узгоджено між собою та відповідно до заздалегідь розробленого плану, маючи на меті виконання раніше досягнутої із військовослужбовцем ОСОБА_10 домовленості, направленої на сприяння вчинення останнім дезертирства,шляхом використання наявного у них транспортного засобу, а також усунення перешкод, шляхом використання службового становища ОСОБА_4 , як працівником поліції, під час можливої поглибленої перевірки документів ОСОБА_10 за маршрутом слідування до місця призначення та проїзду контрольних пунктів пропуску на автомобільних шляхах, направились на вказаному автомобілі до міста Запоріжжя.

При цьому, шляхом слідування до місця переховування, під час зупинок на «блок-постах», з метою уникнення перевірки документів у ОСОБА_10 , а також унеможливлення ідентифікації його працівниками органів правопорядку як особи, яка самовільно залишила місце несення служби, ОСОБА_4 в разі необхідності пред`являла працівникам правоохоронних органів власне службове посвідчення працівника Національної поліції України, а також використовувала встановлені паролі, відомі їй як працівнику поліції, що забезпечувало безперешкодний проїзд транспортного засобу через встановлені «блок-пости».

Після виконання взятих на себе зобов`язань, виконавши всі дії направлені на сприяння ОСОБА_10 у вчиненні ним дезертирства та достававши його у заздалегідь обумовлене місце, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 отримали від військовослужбовця ОСОБА_10 грошову винагороду у заздалегідь обумовленій сумі.

В подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 20.01.2025, ОСОБА_9 , діючи умисно, з корисливих мотивів та за попередньо змовою із ОСОБА_4 , під час спілкування засобами телефонного зв`язку досяг домовленості із військовослужбовцем ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проходить військову службу за мобілізацією на посаді солдата резерву запасної роти військової частини НОМЕР_2 , щодо сприяння у вчиненні ним самовільного залишення місця несення служби (дезертирства) з місця розташування військової частини НОМЕР_2 , а саме з території АДРЕСА_2 , за грошову винагороду в сумі 40000 гривень.

Відповідно до досягнутої домовленості, ОСОБА_9 зобов`язався прибути на власному автомобілі марки «Nissan Murano» д.н.з. НОМЕР_1 у заздалегідь обумовлене місце на території Житомирської області, після чого забрати військовослужбовця ОСОБА_11 в якості пасажира вказаного транспортного засобу та доставити його у супроводі ОСОБА_4 , як працівника поліції, до обраного ОСОБА_11 місця на території м. Запоріжжя, де останній планував переховуватись, ухилячись від проходження військової служби, гарантуючи при цьому останньому безперешкодний перетин «блок-постів», розташованих на шляху слідування, уникнення перевірки його документів, шляхом використання ОСОБА_4 , як працівником поліції, свого службового становища.

Так, 20.01.2025 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_4 разом із ОСОБА_9 , діючи з метою реалізації заздалегідь розробленого плану та раніше досягнутої домовленості, пересуваючись на автомобілі марки «Nissan Murano» д.н.з. НОМЕР_1 , прибули в обумовлене місце на території Житомирської області (більш точне місце під час досудового розслідування не встановлено), де їх очікував ОСОБА_11 , виконуючи раніше надані ОСОБА_9 вказівки та поради. У подальшому ОСОБА_11 сів в якості пасажира до автомобіля марки «Nissan Murano» д.н.з. НОМЕР_1 , а ОСОБА_4 разом із ОСОБА_9 , діючи узгоджено між собою та відповідно до заздалегідь розробленого плану, маючи на меті виконання раніше досягнутої із військовослужбовцем ОСОБА_11 домовленості, направленої на сприяння вчинення останнім дезертирства,шляхом використання наявного у них транспортного засобу, а також усунення перешкод, шляхом використання службового становища ОСОБА_4 , як працівником поліції, під час можливої поглибленої перевірки документів ОСОБА_11 за маршрутом слідування до місця призначення та проїзду контрольних пунктів пропуску на автомобільних шляхах, направились на вказаному автомобілі до міста Запоріжжя.

При цьому, шляхом слідування до місця переховування, під час зупинок на «блок-постах», з метою уникнення перевірки документів у ОСОБА_11 , а також унеможливлення ідентифікації його працівниками органів правопорядку як особи, яка самовільно залишила місце несення служби, ОСОБА_4 , в разі необхідності, пред`являла працівникам правоохоронних органів власне службове посвідчення працівника Національної поліції України, а також використовувала встановлені паролі, відомі їй як працівнику поліції, що забезпечувало безперешкодний проїзд транспортного засобу через встановлені «блок-пости».

Після виконання взятих на себе зобов`язань, виконавши всі дії направлені на сприяння ОСОБА_10 у вчиненні ним дезертирства та достававши його у заздалегідь обумовлене місце, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_9 отримали від військовослужбовця ОСОБА_11 грошову винагороду у заздалегідь обумовленій сумі.

В подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 20.01.2025, ОСОБА_9 , діючи умисно, з корисливих мотивів та за попередньо змовою із ОСОБА_4 , під час спілкування засобами телефонного зв`язку досяг домовленості із військовослужбовцем ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проходить військову службу за мобілізацією на посаді курсанта 1 навчального взводу 1 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_3 , щодо сприяння у вчиненні ним самовільного залишення місця несення служби (дезертирства) з місця розташування військової частини НОМЕР_3 , а саме з території АДРЕСА_3 , за грошову винагороду в сумі 15000 гривень.

Відповідно до досягнутої домовленості, ОСОБА_9 зобов`язався прибути на власному автомобілі марки «Nissan Murano» д.н.з. НОМЕР_1 у заздалегідь обумовлене місце на території Дніпропетровської області, після чого забрати військовослужбовця ОСОБА_12 в якості пасажира вказаного транспортного засобу та доставити його у супроводі ОСОБА_4 , як працівника поліції, до обраного ОСОБА_12 місця на території м. Запоріжжя, де останній планував переховуватись, ухилячись від проходження військової служби, гарантуючи при цьому останньому безперешкодний перетин «блок-постів», розташованих на шляху слідування, уникнення перевірки його документів, шляхом використання ОСОБА_4 , як працівником поліції, свого службового становища.

Так, 21.01.2025 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_4 разом із ОСОБА_9 , діючи з метою реалізації заздалегідь розробленого плану та раніше досягнутої домовленості, пересуваючись на автомобілі марки «Nissan Murano» д.н.з. НОМЕР_1 , прибули в обумовлене місце на території Дніпропетровської області (більш точне місце під час досудового розслідування не встановлено), де їх очікував ОСОБА_12 , виконуючи раніше надані ОСОБА_9 вказівки та поради. У подальшому ОСОБА_12 сів в якості пасажира до автомобіля марки «Nissan Murano» д.н.з. НОМЕР_1 , а ОСОБА_4 разом із ОСОБА_9 , діючи узгоджено між собою та відповідно до заздалегідь розробленого плану, маючи на меті виконання раніше досягнутої із військовослужбовцем ОСОБА_12 домовленості, направленої на сприяння вчинення останнім дезертирства,шляхом використання наявного у них транспортного засобу, а також усунення перешкод, шляхом використання службового становища ОСОБА_4 , як працівником поліції, під час можливої поглибленої перевірки документів ОСОБА_12 за маршрутом слідування до місця призначення та проїзду контрольних пунктів пропуску на автомобільних шляхах, направились на вказаному автомобілі до міста Запоріжжя.

При цьому, шляхом слідування до місця переховування, під час зупинок на «блок-постах», з метою уникнення перевірки документів у ОСОБА_12 , а також унеможливлення ідентифікації його працівниками органів правопорядку як особи, яка самовільно залишила місце несення служби, ОСОБА_4 , в разі необхідності, пред`являла працівникам правоохоронних органів власне службове посвідчення працівника Національної поліції України, а також використовувала встановлені паролі, відомі їй як працівнику поліції, що забезпечувало безперешкодний проїзд транспортного засобу через встановлені «блок-пости».

Після виконання взятих на себе зобов`язань, виконавши всі дії направлені на сприяння ОСОБА_12 у вчиненні ним дезертирства та достававши його у заздалегідь обумовлене місце, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_9 отримали від військовослужбовця ОСОБА_12 грошову винагороду у заздалегідь обумовленій сумі.

В подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 23.01.2025, ОСОБА_9 будучи адвокатом, діючи умисно, з корисливих мотивів та за попередньо змовою зі своєю дружиною, яка є діючим працівником поліції - ОСОБА_4 , під час спілкування засобами телефонного зв`язку досяг домовленості із військовослужбовцем ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який був залучений до конфіденційного співробітництва з метою викриття їх протиправної діяльності та проходить військову службу за мобілізацією на посаді стрільця 4 взводу 1 роти 3 батальйону військової частини НОМЕР_3 , щодо сприяння у вчиненні ним начебто самовільного залишення місця несення служби (дезертирства) з місця розташування військової частини НОМЕР_3 , а саме з території АДРЕСА_3 , за грошову винагороду в сумі 20000 гривень.

Відповідно до досягнутої домовленості, ОСОБА_9 зобов`язався прибути на власному автомобілі марки «Nissan Murano» д.н.з. НОМЕР_1 у заздалегідь обумовлене місце на території Дніпропетровської області, після чого забрати військовослужбовця ОСОБА_13 в якості пасажира вказаного транспортного засобу та доставити його у супроводі ОСОБА_4 , як працівника поліції, до вказаного ОСОБА_13 місця на території м. Запоріжжя, де останній начебто планував переховуватись, ухилячись від проходження військової служби, гарантуючи при цьому останньому безперешкодний перетин «блок-постів», розташованих на шляху слідування, уникнення перевірки його документів, шляхом використання ОСОБА_4 , як працівником поліції, свого службового становища.

Так, 23.01.2025 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_4 разом із ОСОБА_9 , діючи з метою реалізації заздалегідь розробленого плану та раніше досягнутої домовленості, пересуваючись на автомобілі марки «Nissan Murano» д.н.з. НОМЕР_1 , прибули в обумовлене місце на території Дніпропетровської області (більш точне місце під час досудового розслідування не встановлено), де їх очікував ОСОБА_13 , виконуючи раніше надані ОСОБА_9 вказівки та поради. У подальшому ОСОБА_13 сів в якості пасажира до автомобіля марки «Nissan Murano» д.н.з. НОМЕР_1 , а ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , діючи узгоджено між собою та відповідно до заздалегідь розробленого плану, маючи на меті виконання раніше досягнутої із військовослужбовцем ОСОБА_13 домовленості, направленої на сприяння вчинення останнім дезертирства,шляхом використання наявного у них транспортного засобу, а також усунення перешкод, шляхом використання службового становища ОСОБА_4 , як працівником поліції, під час можливої поглибленої перевірки документів ОСОБА_13 за маршрутом слідування до місця призначення та проїзду контрольних пунктів пропуску на автомобільних шляхах, направились на вказаному автомобілі до міста Запоріжжя.

При цьому, шляхом слідування до місця переховування, під час зупинок на «блок-постах», з метою уникнення перевірки документів у ОСОБА_13 , а також унеможливлення ідентифікації його працівниками органів правопорядку як особи, яка самовільно залишила місце несення служби, ОСОБА_4 , в разі необхідності, пред`являла працівникам правоохоронних органів власне службове посвідчення працівника Національної поліції України, а також використовувала встановлені паролі, відомі їй як працівнику поліції, що забезпечувало безперешкодний проїзд транспортного засобу через встановлені «блок-пости».

Після виконання взятих на себе зобов`язань, виконавши всі дії направлені на сприяння ОСОБА_13 у вчиненні ним дезертирства та достававши його у заздалегідь обумовлене місце, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 отримали від військовослужбовця ОСОБА_13 грошову винагороду у заздалегідь обумовленій сумі.

Таким чином, ОСОБА_4 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньо змовою зі своїм чоловіком ОСОБА_9 , систематично сприяла, шляхом надання порад та вказівок, використання транспортного засобу, а також шляхом вжиття заходів направлених на усунення перешкод, вчиненню самовільного залишення місця несення служби (дезертирства) військовослужбовцями військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , тим самим вчинила умисні дії направлені на зменшення чисельності особового складу Збройних Сил України в умовах воєнного стану, чим перешкоджала здійсненню їх законної діяльності та створювала загрозу неможливості виконання ними поставлених завдань.

Крім того досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_10 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду солдата резерву запасної роти військової частини НОМЕР_2 .

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_10 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, солдат ОСОБА_10 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо вирішив вчинити військовий злочин, та в якості пособників вчинення якого залучив ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , за наступних обставин.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 17.01.2025, ОСОБА_9 будучи адвокатом, діючи умисно, з корисливих мотивів та за попередньо змовою із ОСОБА_4 , яка є діючим працівником поліції, під час спілкування засобами телефонного зв`язку досяг домовленості із військовослужбовцем ОСОБА_10 , щодо сприяння у вчиненні ним самовільного залишення місця несення служби (дезертирства) з місця розташування військової частини НОМЕР_2 , а саме з території АДРЕСА_2 , за грошову винагороду в сумі 20000 гривень.

Відповідно до досягнутої домовленості, ОСОБА_9 зобов`язався прибути на власному автомобілі марки «Nissan Murano» д.н.з. НОМЕР_1 у заздалегідь обумовлене місце на території Житомирської області, після чого забрати військовослужбовця ОСОБА_10 в якості пасажира вказаного транспортного засобу та доставити його у супроводі ОСОБА_4 , як працівника поліції, до обраного ОСОБА_10 місця на території м. Запоріжжя, де останній планував переховуватись, ухиляючись від проходження військової служби, гарантуючи при цьому останньому безперешкодний перетин «блок-постів», розташованих на шляху слідування, уникнення перевірки його документів, шляхом використання ОСОБА_4 , як працівником поліції, свого службового становища.

Так, 17.01.2025 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_4 разом із ОСОБА_9 , діючи з метою реалізації заздалегідь розробленого плану та раніше досягнутої домовленості, пересуваючись на автомобілі марки «Nissan Murano» д.н.з. НОМЕР_1 , прибули в обумовлене місце на території Житомирської області (більш точне місце під час досудового розслідування не встановлено), де їх очікував ОСОБА_10 , виконуючи раніше надані ОСОБА_9 вказівки та поради. У подальшому ОСОБА_10 сів в якості пасажира до автомобіля марки «Nissan Murano» д.н.з. НОМЕР_1 , а ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , діючи узгоджено між собою та відповідно до заздалегідь розробленого плану, маючи на меті виконання раніше досягнутої із військовослужбовцем ОСОБА_10 домовленості, направленої на сприяння вчинення останнім дезертирства,шляхом використання наявного у них транспортного засобу, а також усунення перешкод, шляхом використання службового становища ОСОБА_4 , як працівником поліції, під час можливої поглибленої перевірки документів ОСОБА_10 за маршрутом слідування до місця призначення та проїзду контрольних пунктів пропуску на автомобільних шляхах, направились на вказаному автомобілі до міста Запоріжжя.

При цьому, шляхом слідування до місця переховування, під час зупинок на «блок-постах», з метою уникнення перевірки документів у ОСОБА_10 , а також унеможливлення ідентифікації його працівниками органів правопорядку як особи, яка самовільно залишила місце несення служби, ОСОБА_4 в разі необхідності пред`являла працівникам правоохоронних органів власне службове посвідчення працівника Національної поліції України, а також використовувала встановлені паролі, відомі їй як працівнику поліції, що забезпечувало безперешкодний проїзд транспортного засобу через встановлені «блок-пости».

Після виконання взятих на себе зобов`язань, виконавши всі дії направлені на сприяння ОСОБА_10 у вчиненні ним дезертирства та достававши його 17.01.2025 у заздалегідь обумовлене місце, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 отримали від військовослужбовця ОСОБА_10 грошову винагороду у заздалегідь обумовленій сумі, а останній після цього свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби на території м. Запоріжжя.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_11 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду солдата резерву запасної роти військової частини НОМЕР_2 .

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_11 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, солдат ОСОБА_11 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо вирішив вчинити військовий злочин, та в якості пособників вчинення якого залучив ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , за наступних обставин.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 20.01.2025, ОСОБА_9 , діючи умисно, з корисливих мотивів та за попередньо змовою із ОСОБА_4 , під час спілкування засобами телефонного зв`язку досяг домовленості із військовослужбовцем ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проходить військову службу за мобілізацією на посаді солдата резерву запасної роти військової частини НОМЕР_2 , щодо сприяння у вчиненні ним самовільного залишення місця несення служби (дезертирства) з місця розташування військової частини НОМЕР_2 , а саме з території АДРЕСА_2 , за грошову винагороду в сумі 40000 гривень.

Відповідно до досягнутої домовленості, ОСОБА_9 зобов`язався прибути на власному автомобілі марки «Nissan Murano» д.н.з. НОМЕР_1 у заздалегідь обумовлене місце на території Житомирської області, після чого забрати військовослужбовця ОСОБА_11 в якості пасажира вказаного транспортного засобу та доставити його у супроводі ОСОБА_4 , як працівника поліції, до обраного ОСОБА_11 місця на території м. Запоріжжя, де останній планував переховуватись, ухилячись від проходження військової служби, гарантуючи при цьому останньому безперешкодний перетин «блок-постів», розташованих на шляху слідування, уникнення перевірки його документів, шляхом використання ОСОБА_4 , як працівником поліції, свого службового становища.

Так, 20.01.2025 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_4 разом із ОСОБА_9 , діючи з метою реалізації заздалегідь розробленого плану та раніше досягнутої домовленості, пересуваючись на автомобілі марки «Nissan Murano» д.н.з. НОМЕР_1 , прибули в обумовлене місце на території Житомирської області (більш точне місце під час досудового розслідування не встановлено), де їх очікував ОСОБА_11 , виконуючи раніше надані ОСОБА_9 вказівки та поради. У подальшому ОСОБА_11 сів в якості пасажира до автомобіля марки «Nissan Murano» д.н.з. НОМЕР_1 , а ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , діючи узгоджено між собою та відповідно до заздалегідь розробленого плану, маючи на меті виконання раніше досягнутої із військовослужбовцем ОСОБА_11 домовленості, направленої на сприяння вчинення останнім дезертирства,шляхом використання наявного у них транспортного засобу, а також усунення перешкод, шляхом використання службового становища ОСОБА_4 , як працівником поліції, під час можливої поглибленої перевірки документів ОСОБА_11 за маршрутом слідування до місця призначення та проїзду контрольних пунктів пропуску на автомобільних шляхах, направились на вказаному автомобілі до міста Запоріжжя.

При цьому, шляхом слідування до місця переховування, під час зупинок на «блок-постах», з метою уникнення перевірки документів у ОСОБА_11 , а також унеможливлення ідентифікації його працівниками органів правопорядку як особи, яка самовільно залишила місце несення служби, ОСОБА_4 , в разі необхідності, пред`являла працівникам правоохоронних органів власне службове посвідчення працівника Національної поліції України, а також використовувала встановлені паролі, відомі їй як працівнику поліції, що забезпечувало безперешкодний проїзд транспортного засобу через встановлені «блок-пости».

Після виконання взятих на себе зобов`язань, виконавши всі дії направлені на сприяння ОСОБА_10 у вчиненні ним дезертирства та достававши його у заздалегідь обумовлене місце, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 отримали від військовослужбовця ОСОБА_11 грошову винагороду у заздалегідь обумовленій сумі, а останній після цього свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби на території м. Запоріжжя.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_12 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта 1 навчального взводу 1 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_3 .

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_12 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, солдат ОСОБА_12 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо вирішив вчинити військовий злочин, та в якості пособників вчинення якого залучив ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , за наступних обставин.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 20.01.2025, ОСОБА_9 , діючи умисно, з корисливих мотивів та за попередньо змовою із ОСОБА_4 , під час спілкування засобами телефонного зв`язку досяг домовленості із військовослужбовцем ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проходить військову службу за мобілізацією на посаді курсанта 1 навчального взводу 1 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_3 , щодо сприяння у вчиненні ним самовільного залишення місця несення служби (дезертирства) з місця розташування військової частини НОМЕР_3 , а саме з території АДРЕСА_3 , за грошову винагороду в сумі 15000 гривень.

Відповідно до досягнутої домовленості, ОСОБА_9 зобов`язався прибути на власному автомобілі марки «Nissan Murano» д.н.з. НОМЕР_1 у заздалегідь обумовлене місце на території Дніпропетровської області, після чого забрати військовослужбовця ОСОБА_12 в якості пасажира вказаного транспортного засобу та доставити його у супроводі ОСОБА_4 , працівника поліції, до обраного ОСОБА_12 місця на території м. Запоріжжя, де останній планував переховуватись, ухилячись від проходження військової служби, гарантуючи при цьому останньому безперешкодний перетин «блок-постів», розташованих на шляху слідування, уникнення перевірки його документів, шляхом використання ОСОБА_4 , працівником поліції, свого службового становища.

Так, 21.01.2025 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_4 разом із ОСОБА_9 , діючи з метою реалізації заздалегідь розробленого плану та раніше досягнутої домовленості, пересуваючись на автомобілі марки «Nissan Murano» д.н.з. НОМЕР_1 , прибули в обумовлене місце на території Дніпропетровської області (більш точне місце під час досудового розслідування не встановлено), де їх очікував ОСОБА_12 , виконуючи раніше надані ОСОБА_9 вказівки та поради. У подальшому ОСОБА_12 сів в якості пасажира до автомобіля марки «Nissan Murano» д.н.з. НОМЕР_1 , а ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , діючи узгоджено між собою та відповідно до заздалегідь розробленого плану, маючи на меті виконання раніше досягнутої із військовослужбовцем ОСОБА_12 домовленості, направленої на сприяння вчинення останнім дезертирства,шляхом використання наявного у них транспортного засобу, а також усунення перешкод, шляхом використання службового становища ОСОБА_4 , як працівником поліції, під час можливої поглибленої перевірки документів ОСОБА_12 за маршрутом слідування до місця призначення та проїзду контрольних пунктів пропуску на автомобільних шляхах, направились на вказаному автомобілі до міста Запоріжжя.

При цьому, шляхом слідування до місця переховування, під час зупинок на «блок-постах», з метою уникнення перевірки документів у ОСОБА_12 , а також унеможливлення ідентифікації його працівниками органів правопорядку як особи, яка самовільно залишила місце несення служби, ОСОБА_4 , в разі необхідності, пред`являла працівникам правоохоронних органів власне службове посвідчення працівника Національної поліції України, а також використовувала встановлені паролі, відомі їй як працівнику поліції, що забезпечувало безперешкодний проїзд транспортного засобу через встановлені «блок-пости».

Після виконання взятих на себе зобов`язань, виконавши всі дії направлені на сприяння ОСОБА_12 у вчиненні ним дезертирства та достававши його у заздалегідь обумовлене місце, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 отримали від військовослужбовця ОСОБА_12 грошову винагороду у заздалегідь обумовленій сумі, а останній після цього свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби на території м. Запоріжжя.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_13 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця 4 взводу 1 роти 3 батальйону військової частини НОМЕР_3 .

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_13 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 23.01.2025, ОСОБА_9 , діючи умисно, з корисливих мотивів та за попередньо змовою із ОСОБА_4 , під час спілкування засобами телефонного зв`язку досяг домовленості із військовослужбовцем ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (який був залучений до конфіденційного співробітництва з метою викриття їх протиправної діяльності), щодо сприяння у вчиненні ним начебто самовільного залишення місця несення служби (дезертирства) з місця розташування військової частини НОМЕР_3 , а саме з території АДРЕСА_3 , за грошову винагороду в сумі 20000 гривень.

Відповідно до досягнутої домовленості, ОСОБА_9 зобов`язався прибути на власному автомобілі марки «Nissan Murano» д.н.з. НОМЕР_1 у заздалегідь обумовлене місце на території Дніпропетровської області, після чого забрати військовослужбовця ОСОБА_13 в якості пасажира вказаного транспортного засобу та доставити його у супроводі ОСОБА_4 , як працівника поліції, до вказаного ОСОБА_13 місця на території м. Запоріжжя, де останній начебто планував переховуватись, ухилячись від проходження військової служби, гарантуючи при цьому останньому безперешкодний перетин «блок-постів», розташованих на шляху слідування, уникнення перевірки його документів, шляхом використання ОСОБА_4 , як працівником поліції, свого службового становища.

Так, 23.01.2025 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_4 разом із ОСОБА_9 , діючи з метою реалізації заздалегідь розробленого плану та раніше досягнутої домовленості, пересуваючись на автомобілі марки «Nissan Murano» д.н.з. НОМЕР_1 , прибули в обумовлене місце на території Дніпропетровської області (більш точне місце під час досудового розслідування не встановлено), де їх очікував ОСОБА_13 , виконуючи раніше надані ОСОБА_9 вказівки та поради. У подальшому ОСОБА_13 сів в якості пасажира до автомобіля марки «Nissan Murano» д.н.з. НОМЕР_1 , а ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , діючи узгоджено між собою та відповідно до заздалегідь розробленого плану, маючи на меті виконання раніше досягнутої із військовослужбовцем ОСОБА_13 домовленості, направленої на сприяння вчинення останнім дезертирства,шляхом використання наявного у них транспортного засобу, а також усунення перешкод, шляхом використання службового становища ОСОБА_4 , як працівником поліції, під час можливої поглибленої перевірки документів ОСОБА_13 за маршрутом слідування до місця призначення та проїзду контрольних пунктів пропуску на автомобільних шляхах, направились на вказаному автомобілі до міста Запоріжжя.

При цьому, шляхом слідування до місця переховування, під час зупинок на «блок-постах», з метою уникнення перевірки документів у ОСОБА_13 , а також унеможливлення ідентифікації його працівниками органів правопорядку як особи, яка самовільно залишила місце несення служби, ОСОБА_4 , в разі необхідності, пред`являла працівникам правоохоронних органів власне службове посвідчення працівника Національної поліції України, а також використовувала встановлені паролі, відомі їй як працівнику поліції, що забезпечувало безперешкодний проїзд транспортного засобу через встановлені «блок-пости».

Після виконання взятих на себе зобов`язань, виконавши всі дії, які ОСОБА_4 та ОСОБА_9 вважали необхідними кримінального правопорушення до кінця, доставивши ОСОБА_13 у заздалегідь обумовлене місце та отримавши за сприяння у вчиненні дезертирства від військовослужбовця ОСОБА_13 грошову винагороду в обумовленій сумі, проте кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, оскільки останніх було викрито та затримано на місці події працівниками правоохоронних органів.

Таким чином ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1; ч.2 ст.15, ч.5 ст.27, ч.4 ст.408; ч.5 ст.27, ч.4 ст.408 КК України.

23.01.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,затримано впорядку ст.208КПК України. Час фактичного затримання - 19 година 11 хвилин.

24.01.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень.

Підозрюваній ОСОБА_4 вручено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та матеріали, якими обґрунтовується необхідність запобіжного заходу.

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання з підстав, викладеному у клопотанні.

Підозрювана ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечувала.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що відсутні ризики, на які посилається слідчий в своєму клопотанні, оскільки ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, від органів досудового розслідування та суду не збирається переховуватись, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшла висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є запобіжний захід.

Відповідно до ч. 2ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 11.12.2024 року до ЄРДР внесено відомості про скоєння кримінальних правопорушень передбачених ч.1ст.114-1;ч.2ст.15,ч.5ст.27,ч.4ст.408;ч.5ст.27,ч.4ст.408 ККУкраїни(кримінальне провадження № 42024082370000737).

Клопотання слідчого, погоджене прокурором у кримінальному провадженні, оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України.

23.01.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,затримано впорядку ст.208КПК України. Час фактичного затримання - 19 година 11 хвилин.

24.01.2025 ОСОБА_4 повідомлено пропідозру увчиненні вищевказанихкримінальних правопорушень передбачених ч.1ст.114-1;ч.2ст.15,ч.5ст.27,ч.4ст.408;ч.5ст.27,ч.4ст.408 КК України.

Як вбачається з матеріалів клопотання, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.114-1; ч.2 ст.15, ч.5 ст.27, ч.4 ст.408; ч.5 ст.27, ч.4 ст.408 КК Українипідтверджується наступними зібраними під час досудового розслідування доказами:

-показами свідка ОСОБА_14 ;

- показами свідка ОСОБА_13 ;

- протоколами слідчих розшукових дій, передбачених главою 21 КПК України, з яких знято гриф «таємно»;

- протокол затримання ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , в порядку ст. 208 КПК України, одразу після вчинення кримінального правопорушення;

- речовим доказом грошовими коштами, отриманими в якості винагороди за сприяння у самовільному залишенні військової частини (дезертирстві);

- речовим доказом автомобілем марки «Nissan Murano», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить підозрюваному ОСОБА_9 , який використовувався в якості знаряддя вчинення кримінальних правопорушень;

- повідомленнями військових частин про факти самовільного залишення місця служби військовослужбовцями ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 ;

- протоколами затримання ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , в порядку ст.208 КПК України, за адресами проживання останніх.

Зміст заявленого клопотання слідчого свідчить, що під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може:

- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження наступними доказами.

Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме за вчинення злочину за правовою кваліфікацією, передбаченою ч.1 ст.114-1; ч.2 ст.15, ч.5 ст.27, ч.4 ст.408; ч.5 ст.27, ч.4 ст.408 КК України, які згідно ст. 12 КК України, віднесені до категорії тяжкого та особливо тяжких злочинів, за які передбачене найбліше покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років.

Отже, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність послідуючого покарання, підозрювана ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовується тим, що наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершено, органом досудового розслідування не встановлені усі обставини готування та скоєння злочинів, а також не знайдені та не вилучені усі предмети та документи, які могли бути використані.

Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовується тим, що на даний час не всі свідки скоєних кримінальних правопорушень встановлені та допитані, а відтак підозрювана ОСОБА_4 , у випадку застосування до неї запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, знаючи про них, буде здійснювати тиск на них, з метою схилити до відмови від дачі показів взагалі або до їх зміни на свою користь.

Ризик, передбачений п.4 ч. 1 ст. 177 КПК України перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 є діючим працівником поліції, яка має певні стійкі зв`язки у правоохоронних структурах, а тому перебуваючи на свободі, використовуючи вищезгадані можливості підозрювана буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.

Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрювана, розуміючи тяжкість вчиненихкримінальних правопорушень,суворість таневідворотність послідуючогопокарання,подальше звільненняз органівНаціональної поліціїУкраїни тазалишення беззасобів існування, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється.

Так, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останньої, виконання нею процесуальних обов`язків, попередження та своєчасне припинення вчинення підозрюваною незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.

Також слід зазначити, що у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Застосувати більш м`які запобіжні заходи відносно ОСОБА_4 не вбачається за можливим, оскільки вона не зможе виконувати обов`язки покладені на особу при обрані особистого зобов`язання, домашнього арешту. Особисту поруку не можливо застосувати у зв`язку з відсутністю осіб, яких слідство вважає такими, що заслуговують на довіру, і які б могли поручитися за виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків.

За даних обставин кримінального провадження, в такому разі відсутній інший дієвий процесуальний механізм контролю за дотриманням покладених на підозрювану обов`язків.

Відповідно доч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

Обставин, передбачених ч. 2ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею не встановлено.

Відповідно дост. 29 Конституції Україниніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок про те, що дана особа могла вчинити злочин.

На підставі викладеного, а також з урахуванням ступеня порушення цінностей суспільства в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку, що обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сприятиме запобіганню існуючих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 є доведеним та обґрунтованим. Водночас, слідчий суддя дійшов висновку, що наведене вище клопотання підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178цьогоКодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5,260,261,402-405,407,408,429,437-442 Кримінального кодексу України.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави у виді 80 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень, що буде пропорційним, необхідним і достатнім для забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків та досягненню завдань кримінального провадження.

Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 194 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_6 про застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою по кримінальному провадженню № 42024082370000737, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.12.2024за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1; ч.2 ст.15, ч.5 ст.27, ч.4 ст.408; ч.5 ст.27, ч.4 ст.408 КК України відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» або ДУ «Вільнянська установа виконання покарань (№11)».

Строк тримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою по цьому кримінальному провадженню рахувати з моменту її фактичного затримання з 23.01.2025року 19години 11хвилин по 23.03.2025 року.

Визначити одночасно щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або заставодавець (інша фізична або юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 242 240 гривень (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень) на депозитний рахунок місцевих загальних судів (отримувач платежу ТУ ДСАУ в Запорізькій області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 26316700, рахунок № UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, призначення платежу: застава за (вказати П.І.Б. особи, за яку вноситься застава); номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа).

У разі внесення вказаної застави на підозрювану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладаються наступні обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання (місця дислокації підрозділу) та/або місця роботи (несення військової служби);

- утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого їй злочину;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави вона вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави, а у разі невиконання покладених на неї обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на відповідний структурний підрозділ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі.

Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України або ДУ «Вільнянська установа виконання покарань (№11)».

Термін дії ухвали закінчується 23.03.2025 року.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя ОСОБА_1