Ухвала

від 27.01.2025 по справі 462/9556/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Єдиний унікальний номер судової справи 462/9556/24

Номер провадження 2/462/176/25

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

27 січня 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особо: Перша Львівська державна нотаріальна контора Львівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

встановив:

І. Рух справи.

ОСОБА_1 , 20.12.2024 року (вх.№ 28331)звернувся уЗалізничний районнийсуд м.Львова зпозовною заявоюдо ОСОБА_2 , третя особо: Перша Львівська державна нотаріальна контора Львівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, у якій просить суд:

-визначити ОСОБА_1 додатковий строк чотири місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті тітки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту набрання рішенням законної сили.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Галайко Н. М.

Судом у порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) 20.12.2024 року направлявся запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача у справі. Також, запит направлявся і відносно позивача у справі.

Відповіді на вказані запити надійшли до суду 10.01.2025 року.

ІІ. Щодо можливості прийняття позовної заяви до розгляду.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така не відповідає вимогам ст. 95, 175, 177 ЦПК України та підлягає залишенню без руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

ІІІ. Щодо суб`єктного складу спору.

Суд звертає увагу позивача на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду № 697/2052/17-ц (провадження № 61-3014св19) згідно якої: «Відповідачами у справах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини».

Натомість у позовній заяві відповідачем у справі вказано ОСОБА_2 , підстав залучення такого матеріали справи не містять, відтак не зрозумілим залишається відповідна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Так, суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача)має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинахта має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і тойналежний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, п. 70), від 29.05.2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 4-376цс18, п. 66), від 07.07.2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, п. 27), від 09.02.2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, п. 33.2).

Отже належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (п. 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 910/15792/20).

У постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) зроблено висновок про те, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачемє відповідний орган місцевого самоврядування.

За власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 910/7122/17).

Враховуючи наведене суд пропонує позивачеві в порядку усунення недоліків позову визначитись з суб`єктним складом спору та у разі врахування зазначеного, викласти позов у новій редакції, надавши суду відповідну кількість примірників виходячи з кількості учасників спору.

ІV. Щодо доказів, які підтверджують обставини позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Так, із змісту позовної заяви (та її прохальної частини) вбачається, що позивач просить суд: «визначити йому додатковий строк чотири місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті тітки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

У той же час матеріали позовної заяви містять копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , згідно якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 . Окрім цього, згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали шлюб. Згідно ж свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 уклали шлюб. Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 стверджується, що шлюб розірвали ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Відтак позивачу слід надати суду належне підтвердження родинних відносин, оскільки матеріали справи містять різне документальне зазначення імені тітки позивача, окрім цього прохальна частина позовної заяви містить зазначення імені, яке не співпадає з ім`ям вказаним у свідоцтві про народження.

Окремо суд звертає увагу позивача на те, що згідно п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

V. Щодо належного засвідчення копій документів.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Так, відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Письмові докази подаються в оригіналі або у належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Як вбачається із копій заяви та додатків до них для сторін (відповідача та третьої особи), які подаються на підставі ч. 1 ст. 177 ЦПК України, такі не відповідають вимогам ст. 95 ЦПК України.

Окремо суд звертає увагу на те, що частина поданих позивачем документів є нечитабельними (зокрема картка платника податків реєстраційний номер облікової картки платника податків, свідоцтво про народження, свідоцтво про укладення шлюбу та ін.), а відтак неможливо встановити зміст зазначеної інформації.

Так, документи, які надаються, повинні містити текст, який можливо дослідити та який несе певний зміст (текст повинен бути зрозумілим і читабельним, копії повинні бути повними).

У матеріалах справи відсутні відомості Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (стосовно майна за адресою: АДРЕСА_1 ) на момент звернення із позовною заявою до суду.

VІ. Підсумки.

За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху та запропонувати позивачу усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява, що не відповідає вимогам закону, підлягає залишенню без руху до виправлення позивачем вказаних недоліків.

При цьому позивача попереджається, що у разі не усунення недоліків позовної заяви в строк, вказаний в ухвалі, позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута.

Окремо суд вважає необхідним зазначити, що дана ухвала постановляється з урахуванням періоду перебування судді у відпустці.

З огляду на викладене та керуючись ст. 185 ЦПК України, суд -

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особо: Перша Львівська державна нотаріальна контора Львівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини залишити без руху.

Надати позивачу п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.

У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особо: Перша Львівська державна нотаріальна контора Львівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини вважати неподаною та повернути з усіма доданими до неї документами.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко