Ухвала

від 28.01.2025 по справі 380/13972/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

28 січня 2025 року

м. Київ

справа №380/13972/23

адміністративне провадження № К/990/45901/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

перевіривши касаційну скаргу Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання дії та бездіяльності протиправними,

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.07.2024 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Франківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.07.2024, у зв`язку з чим апеляційну скаргу залишено без руху.

На виконання вимог зазначеної ухвали від 24.09.2024 про залишення апеляційної скарги без руху скаржник повторно подав заяву про поновлення строку апеляційного оскарження судового рішення.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024 суд апеляційної інстанції визнав неповажними підстави, наведені в заяві, для поновлення строку апеляційного оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Франківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Касаційна скарга подана до Верховного Суду через систему "Електронний суд" 29.11.2024, тобто поза межами строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 11.12.2024 касаційну скаргу залишено без руху, скаржнику встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших причин поважності підстав пропуску строку.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 11.12.2024 скаржником подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

У клопотанні про поновлення строку скаржник зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 27.11.2024 касаційну скаргу було повернуто скаржнику у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху. Скаржник вважає, що повернення касаційної скарги не позбавляє особу права повторного звернення до суду та просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень.

Надавши оцінку обґрунтуванню клопотання про поновлення строку касаційної оскарження, Верховний Суд зазначає про таке.

Відповідно до частини третьої статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Розглянувши вказане клопотання, зважаючи на те, що скаржник повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою без зайвих зволікань та в найкоротші терміни після отримання ухвали Верховного Суду від 27.11.2024, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів виходить із такого.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що полягає у наступному.

Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права при ухваленні рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження. Відмовивши у поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд порушив принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що на момент подання апеляційної скарги 23.09.2024 відповідач не отримав копію основного рішення суду першої інстанції. Зокрема, 11.09.2024 Франківська районна адміністрація отримала копію додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2024, з якого стало відомо про задоволення позову та ухвалення основного рішення від 24.07.2024. Отже, саме додаткове рішення дозволило відповідачу дізнатися про наявність та зміст основного судового рішення, що є обґрунтованою підставою для поновлення строку апеляційного оскарження. Враховуючи викладене, відмова у поновленні строку без належного врахування цих обставин є необґрунтованою та такою, що обмежує право відповідача на ефективний судовий захист.

Скаржник зазначає, що оприлюднення судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень не звільняє суд від обов`язку направляти копії судових рішень учасникам справи, і саме неналежне виконання цього обов`язку з боку суду призвело до пропуску строку оскарження. Відповідач вважає, що пропуск строку стався не з його вини, а через неналежне інформування судом, що порушило його право на своєчасний та повноцінний захист у судовому процесі.

Надаючи оцінку вищевказаним доводам скаржника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи до суду із позовом, апеляційною та касаційною скаргою.

Водночас законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строків на апеляційне оскарження судових рішень відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 24.09.2024 суд апеляційної інстанції наголосив, що у разі неподання апелянтом заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження в зазначений строк, або наведені нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження відповідно до відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024 суд апеляційної інстанції визнав неповажними вказані у клопотанні про поновлення строку причини пропуску строку звернення із апеляційною скаргою та відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідач був обізнаний про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що підтверджується наданням відзиву на позовну заяву. Відповідно, він мав обов`язок цікавитися станом розгляду справи. Однак замість своєчасного звернення до суду для з`ясування результату розгляду справи та отримання рішення, відповідач проявив пасивну поведінку та допустив надмірне зволікання.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що твердження апелянта про отримання інформації щодо рішення суду лише з додаткового рішення від 02.09. 2024 не може слугувати підставою для визначення початку перебігу строку на оскарження. Відповідач уже мав бути обізнаний про порушення своїх прав після ухвалення основного рішення від 24.07.2024. Водночас заявник не надав жодних переконливих доказів наявності обставин, які б об`єктивно унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції лише за наявності обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Слід зазначити, що встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо того, що лише 11.09.2024 Франківська районна адміністрація отримала копію додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2024, з якого їй стало відомо про задоволення позову та ухвалення основного рішення від 24.07.2024.

Таке твердження є необґрунтованим, оскільки відповідач є суб`єктом владних повноважень та зареєстрований в кабінеті підсистеми «Електронний суд», що передбачає можливість своєчасного отримання судових рішень в електронному вигляді.

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту неотримання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.07.2024 або невиконання судом першої інстанції обов`язку щодо його направлення відповідно до вимог процесуального законодавства.

Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, вірно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Визнати поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та поновити строк касаційного оскарження Франківській районній адміністрації Львівської міської ради на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання дії та бездіяльності протиправними.

3. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя А.Ю. Бучик

Суддя А.І. Рибачук