Рішення

від 27.01.2025 по справі 450/4023/24

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/4023/24 Провадження № 2/450/535/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

з участю представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третьої особи Органу опіки та піклування Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області, про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом, у якому просив позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мотивував позовні вимоги тим, що 13 червня 2008 року відповідач зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 , який розірвано рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 жовтня 2012 року. За час перебування відповідача та ОСОБА_6 у шлюбних стосунках, у них народились діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 06 липня 2017 року відповідач вдруге вийшла заміж та зареєструвала шлюб із ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько дітей ОСОБА_6 . Вказав, що він є дідусем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які протягом тривалого часу проживають із ним та перебувають на його утриманні. Відповідач не виконує покладених на неї законом батьківських обов`язків, самоусунулась від виховання дітей, не піклується про їх розвиток і стан здоров`я, не бере участі у навчанні синів та їх підготовкою до самостійного життя. Крім цього, просив стягувати з відповідача на його користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) ОСОБА_4 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дітьми повноліття. З огляду на вказане, просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 17 вересня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

28 листопада 2024 року позивачем ОСОБА_3 подано заяву, згідно мотивів якої позовні вимоги підтримав, просив такі задовольнити, а розгляд справи проводити у його відсутності.

28 листопада 2024 року відповідачем ОСОБА_4 подано заяву, у якій позовні вимоги визнала та не заперечила щодо їх задоволення. Просила проводити розгляд справи у її відсутності.

10 грудня 2024 року представником третьої особи Органу опіки та піклування Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області Василишин О.П. подано додаткові письмові пояснення у справі, згідно мотивів яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив такі задовольнити. Вказав, що неповнолітні діти проживають разом із позивачем та перебувають на його утриманні. Відповідач не виконує батьківських обов`язків, у зв`язку із чим Органом опіки та піклування Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області складено висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно її дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Протокольною ухвалою від 18 грудня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

10 січня 2025 року представником третьої особи Органу опіки та піклування Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області Василишин О.П. подано клопотання, у якому просив долучити до матеріалів цивільної справи висновок Органу опіки та піклування Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно її дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також рішення, яким такий затверджено.

В судовому засіданні 27 січня 2025 року представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з мотивів викладених у позовній заяві, просила такі задовольнити. Не заперечила щодо ухвалення заочного рішення. Вказала, що зі слів позивача їй відомо про зловживання відповідачем наркотичними засобами та наявними щодо неї кримінальними провадженнями, однак письмових доказів таких обставин нею не здобуто.

Відповідач ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не подала.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області Дуфанець О.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з мотивів викладених письмово, просила такі задовольнити.

Зі згоди представника позивача, суд постановляє ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Заслухавши пояснення сторони позивача та представника третьої особи, розглянувши матеріали справи і докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу вимог ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Частиною 2 ст. 15 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 13 червня 2008 року, який розірвано рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 жовтня 2012 року.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 05 грудня 2008 року Пустомитівським районним управлінням юстиції, вбачається, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 26 серпня 2010 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, встановлено, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 06 липня 2017 року Франківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, вбачається, що 06 липня 2017 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб із ОСОБА_7 , внаслідок чого змінила прізвище на « ОСОБА_9 ».

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням № 74 виконавчого комітету Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області від 25 квітня 2024 року, з врахуванням рішення № 222 від 18 грудня 2024 року, затверджено висновок органу опіки та піклування Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно її неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Із висновку органу опіки та піклування Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області, затвердженого рішенням № 74 виконавчого комітету Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області від 25 квітня 2024 року, з врахуванням рішення № 222 від 18 грудня 2024 року, встановлено, що протягом останнього року неповнолітні діти проживають разом із дідусем ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 , та навчаються у Щирецькому ліцеї ім. Героя України Богдана Ільківа. Зі слів дітей стало відомо, що дідусь забрав їх до себе, оскільки в будинку, де вони проживали, не було опалення та належних умов для існування. Мати їх не навідувала, матеріально не допомагала, не цікавилась станом здоров`я і навчанням. ОСОБА_4 повідомила, що діти проживають із дідусем, оскільки у неї немає можливості забезпечити їм належних умов проживання, займатись вихованням та їх утриманням. Зазначено, що ОСОБА_4 влаштувалась на роботу і планує облаштувати будинок для проживання дітей, однак їй потрібно значно більше часу. Таким чином, оскільки матір повністю ухилилась від виконання батьківських обов`язків, не проявляє любові та заінтересованості щодо дітей, разом із ними не проживає, не цікавиться їх розвитком і станом здоров`я, не бере участі у вихованні, не піклується про духовний, фізичний та моральний розвиток, не спілкується із синами в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює належних умов для розвитку природніх здібностей дітей, не забезпечує синів необхідним харчуванням, допомогою при лікуванні, матеріально і фінансово не допомагає, орган опіки та піклування Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області вважає за доцільне позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно її дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З характеристики із місця навчання за підписом директора школи ОСОБА_10 та класного керівника ОСОБА_11 встановлено, що ОСОБА_5 , 2008 року народження, навчається у Щирецькому ліцеї ім. Героя України Богдана Ільківа, де володіє навчальним матеріалом на середньому рівні, навчається не в повну міру своїх можливості, потребує постійного контролю, не виявляє особливої зацікавленості навчальними предметами, має добру зорову та слухову пам`ять, непогане логічне мислення і хороший загальний розвиток, на уроках слухає уважно, дружелюбний, неконфліктний. ОСОБА_12 та його молодший брат проживають разом із дідусем, а їх шкільним життям цікавиться дядько ОСОБА_13 . Зазначено, що дитині бракує любові і батьківського піклування. Хлопець рано став самостійним, опікується молодшим братом та готовий відповідати за свої вчинки.

У характеристиці з місця навчання за підписом директора школи ОСОБА_10 та класного керівника ОСОБА_14 зазначено, що ОСОБА_5 , 2010 року народження, навчається у Щирецькому ліцеї ім. Героя України Богдана Ільківа, де виявляє середній рівень знань, повільно засвоює програмний матеріал, проявляє інтерес лише до окремих предметів, на уроках часто пасивний, неуважний та до них готується несистематично. Водночас, хлопець спокійний, урівноважений, самостійний, досить дисциплінований, не порушує норми та правила поведінки, має позитивне ставлення до трудової діяльності, завжди відповідально ставиться до виконання навчально-трудових завдань, бере активну участь у житті класу, має добре розвинену пам`ять, увагу та уяву. ОСОБА_15 постійно цікавиться його дядько, який підтримує зв`язок із класним керівником.

Із акту обстеження умов проживання від 01 квітня 2024 року встановлено, що неповнолітні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживають разом із дідусем ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 . Зазначено, що діти дуже люблять дідуся та довіряють йому.

В силу вимог ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

Окрему увагу слід звернути на мотиви висновку органу опіки та піклування Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області, згідно якого ОСОБА_4 влаштувалась на роботу та планує облаштувати будинок для проживання дітей, однак їй потрібно значно більше часу.

Крім цього, з характеристики із місця навчання за підписом директора школи ОСОБА_10 та класного керівника ОСОБА_11 встановлено, що ОСОБА_5 , 2008 року народження, бракує любові та батьківського піклування.

З огляду на вказане, позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно її синів не зумовить дотримання найважливіших інтересів дітей, а негативно вплине на їх розвиток.

В силу вимог ч.ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21 (провадження № 61-5203св23), від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 (провадження № 61-10115св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21), від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18 (провадження № 61-13690св20).

За ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 року у справі № 204/2097/22 (провадження № 61-951св24) виснував, що висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 20 березня 2024 року у справі № 204/2097/22 (провадження № 61-951св24), 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22 (провадження № 61-16965св23), 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23), 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин, про що зазначено у постановах від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22 (провадження № 61-16164св23), від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22 (провадження № 61-14340св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21).

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Європейський суд з прав людини також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

У справі від 30 червня 2020 року (заява № 70879/11) ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2024 року в справі № 404/9387/21 (провадження № 61-13425св23), від 19 лютого 2024 року у справі № 159/2012/23 (провадження № 61-15840св23), від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18 (провадження № 61-1682св22).

У постановах Верховного Суду від 07 березня 2024 року у справі № 947/7448/22 (провадження № 61-18610св23), від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18 (провадження № 61-1682св22), від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19 (провадження № 61-7357св21) наголошено, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.

Слід також вказати, що подана 28 листопада 2024 року відповідачем ОСОБА_4 заява, у якій вона визнала позовні вимоги та не заперечила щодо їх задоволення, не береться судом до уваги, оскільки за ч. 3 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Обставин, які б характеризували ОСОБА_4 як таку, що становить реальну загрозу для дітей, їх здоров`я та психічного розвитку, у справі не встановлено.

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що поведінка відповідача загалом свідчить про її бажання як матері брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми, оскільки остання повідомила органу опіки та піклування Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області про її працевлаштування на роботі і бажання облаштувати будинок для проживання дітей. Встановлені факти, що мати недостатньою мірою спілкується з дітьми, забезпечує їх матеріально, приймає участі у вихованні, не можуть бути підставою для позбавлення її батьківських прав.

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дітей, інтереси яких превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що мотиви, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, оскільки позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки поведінки як для матері, так і для дітей.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено необхідність позбавлення батьківських прав відповідача, а тому у задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав слід відмовити.

Частиною 3 ст. 166 СК України передбачено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

З врахуванням викладеного, у задоволенні позовної вимоги про стягнення аліментів слід відмовити, оскільки така є похідною від вимоги про позбавлення батьківських прав, яка до задоволення не підлягає.

Крім цього, суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і покласти на Орган опіки та піклування Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області контроль за виконанням нею батьківських обов`язків стосовно дітей.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 279-284, 289 ЦПК України, ст. ст. 7, 150, 155, 164-166, 180-182 СК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Попередити ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і покласти на Орган опіки та піклування Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області контроль за виконанням нею батьківських обов`язків стосовно дітей.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених цим кодексом не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст заочного рішення виготовлено 28 січня 2025 року.

Суддя Мусієвський В.Є.