Рішення

від 08.01.2025 по справі 451/1014/24

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 451/1014/24

Провадження № 2/451/23/25

РІШЕННЯ

іменем України

08 січня 2025 року місто Радехів

Радехівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Куцик-Трускавецької О.Б.,

секретаря судового засідання Сологуб М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Радехівської міської ради Львівської області про визнання права власності на земельну частку (пай),

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки Чечелюка О.Ю.,

встановив:

Стислий виклад позиції сторін

Представник позивачки,адвокат ЧечелюкО.Ю.,в інтересах ОСОБА_1 подав нарозгляд судупозов до Радехівської міської ради Львівської області про визнання права власності, у якому з урахуванням збільшення позивних вимог просить:

встановити факт належності правовстановлюючого документа, а саме факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , виданого колгоспом «Жовтень`Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області на ім`я « ОСОБА_2 »;

визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 2,68 га умовних кадастрових гектарів без визначення меж в натурі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Радехівської міської ради за межами села Стоянів, на підставі сертифікату серія ЛВ № 125631, виданого на підставі рішення Стоянівської сільської ради від 19 жовтня 1994 року зареєстрованого в Книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 473.

В обґрунтуваннясвоїх вимогщодо предметаспору представникпозивачки покликаєтьсяна те,зокрема,що 02.02.1996Стоянівською сільськоюрадою народнихдепутатів, ОСОБА_3 буввиданий сертифікатна правоприватної власностіна земельнучастку(пай).В2023році позивачказвернулася доРадехівської міськоїради іззаявою пронадання дозволуна розробкутехнічної документаціїщодо встановленнямеж земельноїділянки внатурі длянадання увласність дляведення товарногосільськогосподарського виробництва,на щоостання наголосила,що відповіднодо архівногорішення №5 від 19.10.1994 «Про приватизацію земельних ділянок громадян, які мають право на середню земельну частку та затвердження сертифікатів» прізвище позивачки відсутнє, тому комісія рекомендувала звернутися до суду.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Сторони участі уповноважених представників не забезпечили.

Позиція представників сторін у суді.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 зазначала, що працювала у колгоспі «Жовтень» з 13-ти років та вважає себе його членом, надала суду для ознайомлення оригінал трудової книжки.

У судовому засіданні представник позивачки, адвокат О. Чечелюк просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення проти нього, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Заяви та клопотання учасників справи

23.08.2024 представником позивачки, адвокатом О. Чечелюком подано клопотання про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника та про долучення доказів(а.с.28-29, 30-31).

09.09.2024 представником позивачки, адвокатом О. Чечелюком подано клопотання, в якому останній просить суд здійснювати підготовче засідання без його участі(а.с.39-40).

09.09.2024 представником відповідача, в.о. міського голови В. Шевчуком на розгляд суду подано клопотання про відкладення розгляду справи(а.с.42,43).

11.10.2024 представником позивачки, адвокатом О. Чечелюком подано клопотання, в якому останній просить суд проводити судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів(а.с.47-48).

07.11.2024 представником позивачки, адвокатом О. Чечелюком подано клопотання про: долучення до матеріалів справи доказів, збільшення позовних вимог, про допит свідків та клопотання в якому останній просить суд здійснювати розгляд справи у його відсутності(а.с.55-56,63,67,69).

12.11.2024 представником позивачки, адвокатом О. Чечелюком подано клопотання, в якому останній просить суд проводити судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів(а.с.73).

20.11.2024 представником позивачки, адвокатом О. Чечелюком на розгляд суду надано додаткові пояснення, у яких останній просить суд позов задовільнити повністю(а.с.79).

17.12.2024 представником відповідача на розгляд суду подано письмові пояснення, в яких останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та здійснювати розгляд справи у його відсутності(а.с.90-92, 95).

17.12.2024 представником позивачки на розгляд суду надано клопотання про ознайомлення із матеріалами справи, в якому останній просить суд здійснювати розгляд справи у його відсутності(а.с.94).

30.12.2024 представником позивачки на розгляд суду подано клопотання про розгляд справи у його відсутності та виклик свідків(а.с.98-99).

08.01.2025 представником відповідача на розгляд суду подано клопотання про розгляд справи у його відсутності(а.с.104).

Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 01.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено справу до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а.с.24-25).

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 02.09.2024 підготовче засідання відкладено на 09.09.2024(а.с.37).

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 09.09.2024 підготовче засідання відкладено на 22.10.2024(а.с.45).

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 21.10.2024, призначено підготовче засідання провести 22.10.2024 о 11 год 10 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду(а.с.52).

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 22.10.2024 підготовче засідання відкладено на 07.11.2024(а.с.53).

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 07.11.2024 підготовче засідання відкладено на 21.11.2024(а.с.71).

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 13.11.2024, призначено підготовче засідання провести 21.11.2024 о 11 год 10 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду(а.с.76-77).

Підготовче засідання 21.11.2024 не відбулося у зв`язку з перебування головуючої на лікарняному.

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 03.12.2024 підготовче засідання призначено на 17.12.2024(а.с.88).

Ухвалою підготовчого засідання від 17.12.2024 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті(а.с.96).

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 30.12.2024 судове засідання відкладено на 08.01.2024 та викликано свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.101).

У період із 09.01.2025 до 17.01.2025 головуюча перебувала на лікарняному.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №125631 зареєстрованого 02.02.1996 в книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на земельну частку(пай) за №473, ОСОБА_3 на підставі рішення сесії Стоянівської Ради народних депутатів № 6 від 19 жовтня 1994 передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,68 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості(а.с.7).

Відповідно до копії листа Радехівської міської ради Львівської області № 1061 від 15.05.2023, вбачається, що відповідно до копії сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №125631 існує невідповідність щодо рішення, яке вказане в даному сертифікаті, в архівному рішенні прізвище позивачки відсутнє(а.с.8).

Згідно із інформаційної довідки відділу №6 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №1755/15-24 від 08.05.2024 вбачається, що в Книгах реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), відсутній запис, щодо видачі сертифікату серії ЛВ №125631 на ім`я ОСОБА_1 від 02.02.1996 за № 473(а.с.9).

Відповідно до копії відповіді на запит Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області № 85/01-21 від 05.07.2024 вбачається, що в сертифікаті на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №125631 від 02.02.1996 є інформація, що він виданий на підставі рішення сесії Стоянівської Ради народних депутатів № 6 від 19 жовтня 1994 №6, в якому відсутня інформація про ОСОБА_1 (а.с.10).

Згідно з копії архівної довідки №805/07-05 від 05.07.2024, вбачається, що гр. ОСОБА_3 відпрацювала людиноднів з 1968 по 1992 роки(а.с.11).

Відповідно до копії відповіді Радехівської міської ради Львівської області №1747 від 04.07.2024 встановлено, що виділення земельної ділянки у натурі ОСОБА_1 , згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №125631 від 02.02.1996 не здійснювалось(а.с.12).

Згідно із копією архівної довідки № 932/07-05 від 12.08.2024, встановлено, що з 1960 по 1992 у с. Стоянові Радехівського району діяв колгосп «Жовтень», який у 1992 реорганізовано в КСГП «Стоянів», який у 1997 реформовано в СТзОВ «Стоянів»(а.с.33).

Відповідно до копії відповіді Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області від 27.07.2024 встановлено, що копія трудової книжки ОСОБА_5 відсутня та виплати призначені відповідно до довідок про кількість вироблених трудоднів, трудову участь в колгоспному виробництві(а.с.34).

Згідно із копією трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_2 1940 року народження, вступила в члени колгоспу «Жовтень» у 1970 та звільнена з роботи, виведена з членів колгоспу від 08.02.1992(а.с.59-61).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Згідно частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до пункту 2 даного Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Згідно пункту 3 Даного Указу, вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства, кооперативу, товариства визначається виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь, що обчислюється за методикою грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства.

Пунктом 4 даного Указу передбачено, що розміри земельної частки (паю)обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією.

Згідно пункту 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999 року №1529/99 у ході реалізації положень цього Указу, виходити з того, що сертифікат на право на земельну частку (пай) є правовстановлюючим документом, що засвідчує право володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеною часткою.

Згідно статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають зокрема: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Згідно статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) .

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян здійснюється шляхом визнання прав.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до п.7 Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Відповідно до Практики розгляду судами земельних спорів Судової Палати у цивільних справах Верховного Суду України від 01.09.2003 року право і на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному КСП, членом якого він є. Сам факт членства у колгоспі та тривалий термін роботи в інших організаціях до створення КСП й отримання державного акта на право колективної власності на землю не є підставою для отримання земельної частки у новоствореному КСП.

В ухвалі Верховного суду України від 05.07.2006 року «Про включення в списки на право отримання та видачу сертифіката на право на земельну частку (пай)» зазначено, що за змістом ст.ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) та Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: - перебування в членах КСП на час паювання, - включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, - одержання КСП цього акта.

Таким чином, право на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі власності на землю конкретному КСП, членом якого вони є.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 27.08.2014 року по справі №6-12823св14, зазначено, що право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право за земельну частку (пай). Це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Як наголошує узагальнення «Практики розгляду судами земельних спорів» Судової палати в цивільних справах Верховного суду України від 01.09.2003 року, видача сертифіката лише документально фіксує право особи на так звану ідеальну земельну частку (пай), яке вона отримує з часу одержання юридичною особою державного акта про право колективної власності на землю.

Згідно статті 4 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» у статуті підприємства вказуються найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї, порядок розподілу прибутку, отриманого від операцій із цінними паперами, загальні права та обов`язки членів підприємства; передбачаються органи самоврядування, порядок їх формування та компетенція, права та обов`язки підприємства і його членів щодо використання й охорони земель, водних та інших природних ресурсів, виробничо - господарської, фінансової і трудової діяльності, питання оплати та охорони праці, соціальні гарантії, умови і порядок реорганізації та ліквідації підприємства.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (в редакції від 21.01.1994 року) членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14.02.1992 року №2115-ХІІ введеного в дію Законом України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14.02.1992 року №2114-ХІІ з 1 березня 1992 року. Після прийняття та введення в дію Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» на базі колишніх колгоспів, радгоспів та інших були створені колективні сільськогосподарські підприємства. Основним завданням створення КСП було роздержавлення земель: передача земель із державної власності в колективну власність, а потім в результаті розпаювання майна КСП - у приватну.

З огляду на зазначені вимоги в цій справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно з статтею 71 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до положень статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року.

Однак, відповідно до ст.ст. 75, 80 ЦК УРСР пропущення позивачем строку позовної давності є окремою підставою для відмови в задоволенні позову, і лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємства, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати направо неземельну частку(пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Відповідно до статті 2 цього Закону основним документом, що посвідчує право неземельну частку(пай), є сертифікатна право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право неземельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікатна право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За змістом статті 22 та 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08.08.1995р. №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що І. Рутковській було виданосертифікат направо приватноївласності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №125631 від 02.02.1996, оригінал якого судом оглянуто.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України № 2 від 19.03.2010 року) сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (п. 17 розділу X "Перехідних положень "Земельного кодексу). Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту. Невнесення до зазначеного вище списку особи, що була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, остання відповідно до п.7 Указу Президента України від 08.08.1995 року за №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям...» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 27.08.2014 року по справі №6-12823св14, зазначено, що право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право за земельну частку (пай). Це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Відповідно до Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Головним критерієм для одержання права на земельну частку (пай) є факт членства громадянина в колективному сільськогосподарському підприємстві на час реєстрації державного акту на землю.

Відповідно до пункту 5 «Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників», затверджених Постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310 «Про трудові книжки колгоспників», у трудову книжку колгоспника вносяться, зокрема, відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження і заохочення.

При цьому відповідно до пункту 13 «Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників» відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на голову правління колгоспу, відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа, за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту і правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З архівної довідки від 12.08.2024 виданої Червоноградською районною державною адміністрацією вбачається, що « З 1960 року по 1992 рік у с. Стоянів Радехівського району діяв колгосп «Жовтень». У 1992 колгосп «Жовтень» реорганізовано в КСГП «Стоянів»(протокол зборів уповноважених колгоспників від 04.11.1992 року № 4)».

КСП «Стоянів» є прямим правонаступником КСП «Жовтень», членом якого була ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною трудовою книжкою колгоспника.

Колгосп «Жовтень» отримав державний акт на землю серії Б № 040644, який зареєстрований за № 10 у 1979 році, тобто в період коли ОСОБА_1 була членом цього колгоспу.

Земля, яка належала колгоспу «Жовтень» з 1979 року, а пізніше утвореному в результаті реорганізації КСГП «Стоянів» була предметом роздержавлення і приватизації де й було визначено визначеного розмір середньої земельної частки, що становить 2,68 га, в т.ч. ріллі 2,43 га, сіножатей 0,12 га, пасовищ 0,13 га.

Суд зазначає, що право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право за земельну частку (пай). Це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності. Член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Головним критерієм для одержання права на земельну частку (пай) є факт членства громадянина в колективному сільськогосподарському підприємстві на час реєстрації державного акту на землю.

Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, а також зважаючи на те, що особисте майнове право ОСОБА_5 не визнається, відтак позивачка має законні сподівання на судовий захист цього права в силу приписів статті 16 ЦК України, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом. З огляду на обґрунтованість та підставність заявлених вимог, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Керуючись Указом Президента України від 8 серпня 1995 р. №720/95 "Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам, організаціям", Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ст.ст. 5, 22, 23 ЗК України, ст. ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 272, 353, 354 ЦПК України, Радехівський районний суд Львівської області,

ухвалив:

позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ,адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Радехівської міської ради Львівської області (місцезнаходження:вул.І.Франка,2,м.Радехів,Львівська область,ідентифікаційний кодюридичної особи26361149) про визнання права власності на земельну частку (пай) задовольнити.

Встановити факт належності правовстановлюючого документа, а саме факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , виданої колгоспом «Жовтень`Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області на ім`я « ОСОБА_2 ».

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 2,68 га умовних кадастрових гектарів без визначення меж в натурі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Радехівської міської ради за межами села Стоянів, на підставі сертифікату серії ЛВ № 125631, виданого на підставі рішення Стоянівської сільської ради від 19 жовтня 1994 року, зареєстрованого в Книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 473.

Судові витрати залишити за позивачкою.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складене 27.01.2025

Головуючий суддяО. Куцик-Трускавецька