Рішення

від 28.01.2025 по справі 120/14227/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 січня 2025 р. Справа № 120/14227/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тракс -Вінн" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Тракс Вінн (далі ТОВ Тракс Вінн, позивач) із позовом до Вінницької митниці (далі - Вінницька митниця, відповідач), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 401000/2024/000317/1 від 15.10.2024 року;

- скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 401020/2024/001280.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що для митного оформлення товару, ввезеного на підставі договору, позивач подав до Вінницької митниці електронну митну декларацію ВМД №24UA401020051764U0 та необхідний пакет документів, що зазначений в додатках до ВМД, зокрема: контракт, рахунок-фактуру (інвойс), платіжне доручення, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копію митної декларації країни відправлення. Митна вартість товару у вказаній декларації була визначена за першим методом, за ціною договору.

При цьому, позивач вказує, що вимога щодо надання додаткових документів повинна стосуватися виключно тих документів, відсутність яких не дає можливості пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окремо вказано й на те, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів та картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідач не зазначив, які саме відомості (інформація) щодо складових митної вартості були відсутні в документах, наданих позивачем під час митного оформлення, чи які саме розбіжності, неточності містять подані до митного оформлення документи та які конкретно документи можуть усунути сумніви митного органу, не врахував наявний в нього документ, зазначивши, що він позивачем не поданий.

Відтак, у відповідача не могло бути обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів. В свою чергу, позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами, а отже спірні рішення і картка є протиправними та підлягають скасуванню.

04.11.2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження

20.11.2024 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову. Відповідач також вказує, що надана довідка про транспортні витрати від 06.02.2024 року № б/н містить фразу Страхування транспортного засобу не проводилось, хоча страхування на території ЄС є обов`язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування (ст. 3 Директиви 2009/103/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 року визначено, що відповідно до статті 5, кожна держава-член вживає всіх заходів необхідних для забезпечення покриття страховкою цивільної відповідальності відносно використання автотранспортних засобів). Отже, позивачем не надано документи, які, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 53 МКУ та ч. 1 та ч. 3 ст. 335 МКУ, в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості, а надані згідно ч. 3 ст. 53 МКУ документи, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Так, у відповідності до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби від 01.07.2021 року №476, проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів схожих за описом та країною походження, митне оформлення яких вже здійснено.

Крім того, в ДМВ зазначений взаємозв`язок між продавцем і покупцем. Відповідач зауважує, що в результаті порівняння рівня заявленої позивачем митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з тієї ж країни (регіону) і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, було встановлено, що задекларований заявлений рівень митної вартості не відповідає наявній в митного органу ціновій інформації.

Відтак, на думку відповідача, у митниці були усі законні підстави для виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.

Ухвалою від 16.01.2025 р. витребувано додаткові докази у справі та відмовлено в розгляді справи із викликом учасників.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши інші докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

02.01.2024 року між позивачем (покупець) та VICTORIA PKW/LKW GmbH (Німеччина) (продавець) укладено контракт № 01/01/2024 (контракт).

Згідно п. 1.1 контракту продавець виконує по замовленню покупця підбір та продаж покупцеві засобів наземного транспорту, їх частин і обладнання, двигунів внутрішнього згорання, як нових, так і таких, що були у використанні (товар), а покупець зобов`язується оплатити вартість товару.

Загальна сума контакту складає 2 000 000 Євро (п. 1.3 контракту).

Відповідно до п. 2.3 контракту товар поставляється своїм ходом або перевезенням до місця призначення представником продавця не пізніше 30 днів після підбору.

П. 4.1, 4.3, 4.4 контракту передбачено, що розрахунок за доставлений товар проводиться за безготівковим рахунком; умови оплати товару: оплата протягом 180 днів з моменту поставки товару (можлива передоплата); датою оплати вважається дата зарахування грошей на поточний рахунок продавця.

Продавцем виставлено інвойс №AR.2024.188 від 04.10.2024 року на суму 10 400 Євро стосовно товару напівпричіп -цистерна, марка BERGER, модель SATA, календарний рік виготовлення 2015, номер шасі VA9USLAKTFFZT0275. Виставленням інвойсу визначено митну вартість товару за ціною договору.

В подальшому, для здійснення митного оформлення отриманого товару позивач звернувся до відповідача з митною декларацією №24UA401020051764U0, до якої були додані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) №AR.2024.188 від 04.10.2024 року, контракт від 02.01.2024 року №01/01/24, свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 18.09.2024 року, довідка про транспортні витрати від 14.10.2024 року.

15.10.2024 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 401000/2024/000317/1, яким були збільшені суми митних платежів. У вказаному рішенні зазначено, що в процесі митного оформлення було встановлено, що надана довідка про транспортні витрати від 14.10.2024 року № 1410-2 містить фразу Страхування транспортного засобу не проводилось, хоча страхування на території ЄС є обов`язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування (ст. 3 Директиви 2009/103/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 року визначено, що відповідно до статті 5, кожна держава-член вживає всіх заходів необхідних для забезпечення покриття страховкою цивільної відповідальності відносно використання автотранспортних засобів). Отже, позивачем не надано документи, які, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 53 МКУ та ч. 1 та ч. 3 ст. 335 МКУ в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості, а надані документи згідно ч. 3 ст. 53 МКУ не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Крім того в ДМВ встановлений взаємозв`язок між продавцем та покупцем, що могло вплинути на вартість товару. Також в результаті порівняння рівня заявленої позивачем митної вартості товару напівпричіп -цистерна, марка BERGER, модель SATA, календарний рік виготовлення 2015, номер шасі VA9USLAKTFFZT0275… з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з тієї ж країни (регіону) і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, було встановлено, що задекларований заявлений рівень митної вартості не відповідає наявній в митного органу ціновій інформації. В той же час на відкритих інтернет-ресурсах, які спеціалізуються з продажу транспортних засобів на території Європейського Союзу, наявні пропозиції з продажу максимально схожих (марка, модель, тип кузова, рік виготовлення) напівпричепів за значно вищою вартістю, ніж заявлена декларантом. З огляду на вищевикладене, існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості. Враховуючи вищезазначене та положення ч. 2, 3, 4 ст. 53 МКУ, 06.02.2024 року декларанту були направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів згідно ч. 2, 3, 4 ст. 53 МКУ. Декларантом листами 15.10.2024 року були надіслані відповіді, що інші документи надаватись не будуть. У зв`язку з цим, були підстави вважати, що інвойс, який подавався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо дійсної вартості транспортного засобу відповідно до статті VII ГАТТ. Таким чином, враховуючи, що позивачем подано неповний пакет документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, а використані відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп.2, 3 ст. 58 МКУ застосовувалися другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МКУ. Митна вартість не могла бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) з підстав відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні (малі ідентичний термін та умови експлуатації, комплектацію, пробіг, технічний стан та ін.). Визначити митну вартість за другорядними методами (ст. 62 МКУ та ст. 63 МКУ) не було можливим з причин відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відтак, митна вартість визначена за резервним методом згідно ст.64 МКУ, а джерелом числового значення митної вартості є МД від 30.11.2023 року № UA400040/2023/039733, за якою оформлено тим самим суб`єктом ЗЕД Напівпричі-цистерна BERGER, модель SATA бувший у використанні, календарний рік виготовлення 2015, модельний рік виготовлення 2013. Вартість складає 31 891 Євро.

Вказане рішення про коригування митної вартості товарів стало підставою для оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 401020/2024/001280.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом оскарження рішень.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 МК України).

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, п. 1 ч. 6 ст. 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 МК України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 МК України).

Згідно зі ст.ст. 246, 248 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.(частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).

Частинами 1 -2 ст. 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Вказана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту)

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із процитованих норм видно, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність в поданих декларантом документах розбіжностей, наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Необхідність витребування додаткових документів, передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Частиною 5 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.(частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Частинами 1 та 2 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як встановлено судом, 02.01.2024 року між позивачем (покупець) та VICTORIA PKW/LKW GmbH (Німеччина) (продавець) укладено контракт № 01/01/2024.

Згідно п. 1.1 контракту продавець виконує по замовленню покупця підбір та продаж покупцеві засобів наземного транспорту, їх частин і обладнання, двигунів внутрішнього згорання, як нових, так і таких, що були у використанні (товар), а покупець зобов`язується оплатити вартість товару.

Відповідно до Інвойсу №AR.2024.188 від 04.10.2024 року вартість напівпричіпу цистерни зазначено 10400 євро.

При цьому, митна вартість товару за митною декларацією №24UA401020051764U0 була визначена позивачем за першим методом - за ціною договору 10 400 євро.

В той же час, з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів видно, що митний орган дійшов висновку, що на момент митного оформлення, додані до ЕМД документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Зокрема, відповідач вказав, що позивачем не надано документи щодо страхування, які, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 53 МКУ та ч. 1 та ч. 3 ст. 335 МКУ в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості. Також, що встановлений взаємозв`язок між продавцем та покупцем, що могло вплинути на вартість товару. Окрім того, що задекларований заявлений рівень митної вартості не відповідає наявній в митного органу ціновій інформації.

Надаючи оцінку доводам митного органу відносно того, що покупець та продавець пов`язані між собою особи, що могло вплинути на вартість товару, то суд вказує наступне.

Відповідно до положень частин 12 23 статті 58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

При продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами:

1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу;

3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

У разі здійснення вищезазначених порівнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом чи уповноваженою ним особою інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов`язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов`язані між собою.

Порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1-3 частини вісімнадцятої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта або уповноваженої ним особи. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Із процитованого видно , що за наявності достатніх підстав вважати, що факт того, що продавець і покупець пов`язані між собою особи вплинув на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

В свою чергу, згідно наявної на сайті товариства інформації, засновником ТОВ "Тракс-Вінн" є ОСОБА_1 , який також є директором фірми продавця Victoria PKW/LKW GmbH.

Проте, суд акцентує увагу, що відповідачем не надано письмові обґрунтування митного органу про вплив на ціну транспортного засобу внаслідок того, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, що вимагає митне законодавство. Також відсутні документальні порівняння вартості операцій.

Більш того суд вказує, що чинне законодавство не забороняє відповідних взаємозв`язків між покупцем та продавцем товару.

Аналогічних висновків дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №120/10075/23 від 31.10.2023 року.

Відтак, за відсутності обґрунтувань з боку митного органу слід вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Крім того, твердження про вплив даної обставини на визначення декларантом митної вартості товару, відповідачем ґрунтуються виключно на припущеннях без наведення належних та допустимих доказів.

Стосовно використання відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів цінової інформації з відкритих інтернет-ресурсів, які спеціалізуються з продажу транспортних засобів на території Європейського Союзу, суд вважає за необхідне зазначити, що формально нижчий рівень вартості імпортованого товару від вартості іншого подібного чи аналогічного товару не може вважатись заниженням митної вартості та бути перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися на інформації з відкритих інтернет-ресурсів, оскільки порядок використання таких даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.

Суд також вказує, що відомості з відкритих інтернет-ресурсів є інформативними та орієнтовними і не можуть бути повністю достовірними. Відповідачем не доведено, що взятий за основу визначення митної вартості транспортний засіб був ідентичний, в тому числі по його комплектності та технічному стану, тому, що ввозився позивачем. В свою чергу, ціна транспортного засобу залежить від багатьох факторів, а оціночна вартість різних транспортних засобів навіть в межах однієї категорії та марки може суттєво відрізнятися в залежності від інших характеристик та їх технічного стану.

Крім того, суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Аналогічних висновків дотримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові № 120/9428/23 від 13.03.2024 року.

Щодо аргументів відповідача про страхування транспортного засобу, то суд враховує, що таке страхування було здійснено продавцем, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, дозволом від 07.10.2024 року, оформленим Датським автомобільним агенством. У вказаному дозволі зазначено, напівпричіп -цистерна, марка BERGER, номер шасі НОМЕР_1 має чинну страховку цивільної відповідальності.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем надано документи, які містять відомості про вартість транспортних витрат, а отже доводи викладені в спірному рішенні про коригування митної вартості товарів щодо відсутності документів про транспортування не знайшли підтвердження.

Відтак, рішення про коригування митної вартості № UA 401000/2024/000317/1 від 15.10.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню, як наслідок , слід скасувати й картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 401020/2024/001280.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 7560, 82 грн., належить стягнути на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Надаючи оцінку вимозі про стягнення витрат на експертизу, суд вказує наступне.

Частини перша та третя статті 132 КАС України вказує, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

на професійну правничу допомогу;

сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 137 КАС України, визначено, що спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Відповідно до частин першої - третьої статті 101 КАС України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Статтею 104 КАС України визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має такі самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Відповідно до частини першої статті 106 КАС України експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв`язку з характером досліджень, або якщо об`єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться на замовлення учасника справи.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Отже, склад та розмір судових витрат, зокрема, пов`язаних із проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, тощо.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Положення статті 137 КАС України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Учасниками справи є, зокрема, сторони, треті особи (частина перша статті 42 КАС України). Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (частина перша статті 46 КАС України).

Таким чином КАС України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

На користь такого висновку також свідчать норми частини восьмої статті 104 КАС України, які надають право учаснику справи подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи. Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження в поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта.

Відповідна правова позиція викладена в постанові ВС від 16 грудня 2020 року у справі №824/647/19-а.

Так, на підтвердження витрат щодо здійснення експертизи позивач подав до суду разом із позовом експертний висновок Вінницької торгово - промислової палати №0078 від 22.10.2024 р. складений на замовлення ТОВ "Тракс -Вінн" .

Вказаний висновок судового експерта зроблено на підставі заявки товариства від 16.10.2024 р.

Отже, замовлення експертизи та отримання висновку, відбулось до звернення до суду.

Окремо суд вказує й на те, що у висновку наданому позивачем відсутні посилання , що такий здійснено для суду, що суперечить положенням статті 104 КАС України, в якій визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення , при цьому у такому зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Відтак, оскільки в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою товариства до звернення до суду з позовом, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат на підготовку експертного висновку.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці ДМС про коригування митної вартості товарів № UA 401000/2024/000317/1 від 15.10.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 401020/2024/001280.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тракс Вінн (вул. Олексія Миргородського, 78, м. Вінниця, ідентифікаційний код 41880129) сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 7560, 82 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці (код ЄДРПОУ 43997544, вул. Лебединського, 17, м. Вінниця).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тракс-Вінн" (вул. Олексія Миргородського, 78, м. Вінниця, ін 41880129)

Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43997544)

Повний текст іршення сформовано 28.01.2025 р.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна