Рішення

від 27.01.2025 по справі 120/3555/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 січня 2025 р. Справа № 120/3555/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до:Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача та зобов`язання прийняти рішення щодо надання відповідного дозволу.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у грудні 2021 року звернувся до Липовецької міської ради із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та для індивідуального дачного будівництва. Проте відповідач не розглянув належним чином подану заяву, що спонукало позивача оскаржувати таку бездіяльність суб`єкта владних повноважень до суду. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2022 по справі № 120/2990/22 зобов`язано Липовецьку міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 та прийняти за результатами його розгляду рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

На виконання такого судового рішення та за результатами розгляду його клопотання відповідачем 22.12.2023 прийнято рішення №168962, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою у зв`язку з тим, що відповідно до пп.5 п. 27 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану на час воєнного стану безоплатна передача земель державної або комунальної власності у приватну власність, а також надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої передачі забороняється. Позивач із зазначеною відмовою не погоджується та вважає, що вона надана з підстав, що не передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (далі ЗК України).

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує. Зазначає, що причиною прийняття оскаржуваного рішення слугував Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану №2145 ХІ від 24.03.2022, яким Розділ Х Перехідні положення Земельного кодексу доповнено пунктами 27 і 28. Зокрема підпунктом 5 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, на час воєнного стану забороняється безоплатна передача земель державної та комунальної власності у приватну власність, а також надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі.

Отже, на переконання відповідача, враховуючи обмеження встановлені законом України №2145-ІХ щодо заборони безоплатної передачі земель комунальної власності під час дії воєнного стану, відповідач не має правових підстав для надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу.

Відтак з огляду на викладене, відповідач вважає, що діяв правомірно та законних прав позивача не порушив, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, позивач в грудні 2021 року позивач звернувся до відповідачами із клопотаннями щодо надання йому дозволів, а саме:

- на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності орієнтовною площею 0,10 га для індивідуального дачного будівництва, що розташована в м. Липовець Вінницького району Вінницької області;

- на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в м. Липовець Вінницького району Вінницької області.

Разом із тим, пунктами 16 та 17 рішення Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області №839 від 10.02.2022 позивачу відмовлено у наданні відповідних дозволів через невідповідність генеральному плану населеного пункту, який є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі №120/2990/22 зобов`язано Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання йому дозволів на виготовлення документацій із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва та ведення особистого селянського господарства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

На виконання вищевказаного судового рішення, відповідачем розглянуто заяву (клопотання) позивача та прийнято рішення №169862 від 22.12.2023 про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на підставі підпункту 5 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, яким передбачено, що під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини першої статті 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування та порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122 та 123 ЗК України.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).

Як випливає із обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, він не погоджується із оскаржуваним рішенням відповідача, оскільки вважає, що застосована відповідачем підстава для відмови не передбачена ч. 7 ст. 118 ЗК України, якою закріплено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні громадянину відповідного дозволу.

Таким чином в межах даного спору суду необхідно з`ясувати, чи є застосовними до спірних правовідносин інші норми земельного законодавства, якими врегульовується питання надання/відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою за обставин воєнного стану в державі.

Так, в контексті цієї справи суд враховує те, що у зв`язку з військовою агресією ворога проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та продовжує діяти по сьогоднішній день.

Таким чином, починаючи з 24.02.2022 і по даний час на території України діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12.05.2015 № 389-VIII.

Законом України від 24.03.2022 № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Так, вказаним Законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Також суд враховує те, що Законом України від 19.10.2022 №2698-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель, внесено зміни до підпункту 5 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України який станом на теперішній час передбачає, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації окрім передбачених п.п. 5 п. 27 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України випадків.

Таким чином з дня набрання чинності Законом України від 24.03.2022 № 2145-XI, тобто з 07.04.2022, діє установлена законом заборона у тому числі на надання органами місцевого самоврядування дозволу на розроблення технічної документації з метою безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок, в тому числі у спосіб встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі.

При цьому суд вважає, що зазначена заборона є самостійною правовою підставою для прийняття суб`єктом, уповноваженим на розгляд відповідних клопотань, рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою в період дії воєнного стану, безвідносно до підстав, передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України.

В іншому разі, якщо виходити з тієї позиції, що відмова може надаватися виключно з підстав, передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України, то це буде прямо суперечити заборонним нормам того ж самого нормативно-правового акту, а саме підпункту 5 пункт 27 розділу X ЗК України, які мають імперативний характер і містять юридичний обов`язок компетентних органів влади та їх посадових осіб утриматися від вчинення певних дій (прийняття рішень), а якщо точніше встановлюють пряму заборону на їх вчинення (прийняття) з відповідними юридичними наслідками за їх недотримання.

Відтак, на думку суду, відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з посиланням на вищезазначені заборонні норми є правомірною та відповідає чинному законодавству, що регулює земельні відносини під час дії воєнного стану.

Суд звертає увагу на положення частини першої статті 3 ЗК України, якою передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Тобто, до спірної ситуації земельне законодавство підлягає комплексному застосуванню з урахуванням окремих спеціальних норм, що діють в особливий період воєнного стану.

Таким чином, підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою окрім положень ч. 7 ст. 118 можуть визначатися також іншими нормами ЗК України, і у справі, що розглядається, такими підставами, з урахуванням воєнного стану та встановленими у зв`язку з цим обмеженнями, є підпункт 5 пункт 27 розділу X ЗК України.

Додатково необхідно відмітити, що такі обмеження є тимчасовими, тобто діють лише на період воєнного стану в державі. А відтак після їх припинення позивач не позбавлена права повторно ініціювати перед селищною радою зацікавлене питання щодо набуття у власність бажаної для неї земельної ділянки.

За наведених вище обставин суд доходить висновку, що оскаржуване рішеннявідповідача щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є правомірним та скасуванню не підлягає. А отже, відсутні підстави для задоволення заявлених позивачем позовних вимог.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати згідно ст. 139 КАС України присудженню на користь позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області (вул. Героїв Майдану, 4, м. Липовець, Вінницький р-н, Вінницька обл., 22500, код ЄДРПОУ 04325957)

СуддяКомар Павло Анатолійович