Рішення

від 27.01.2025 по справі 120/10549/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 січня 2025 р. Справа № 120/10549/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області до Райгородської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Райгородської сільської ради про:

- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку ботанічного заказника місцевого значення "Ладижинський" до Державного земельного кадастру;

- зобов`язання відповідача відповідно до вимог чинного законодавства забезпечити організацію проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку ботанічного заказника місцевого значення "Ладижинський" до Державного земельного кадастру.

На підтримку заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що Гайсинською окружною прокуратурою встановлено порушення інтересів держави на території Райгородської сільської ради, а саме факт невжиття заходів із внесення відомостей про земельну ділянку ботанічного заказника місцевого значення "Ладижинський" до Державного земельного кадастру.

Позивач зазначає, що відповідно до інформації Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації №01-15-08/1602 від 09.05.2024 в Управлінні відсутній проект землеустрою щодо організації та встановлення меж ботанічного заказника місцевого значення "Ладижинський".

Крім того, відповідно до листа Райгородської сільської ради №02.19.262 від 23.04.2024 технічна документація ботанічного заказника місцевого значення "Ладижинський" не затверджена та не внесена до реєстру. Отже, як зауважує прокурор, проєкт землеустрою щодо визначення меж заказника не розроблявся, а заходи щодо розроблення такого проєкту не вживались.

Вищевикладені обставини зумовили прокурора звернутись з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 13.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом прокурора та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

У встановлений судом строк відповідач не подав відзиву на позовну заяву, хоча копія ухвали про відкриття провадження доставлена до його електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" 14.08.2024, що підтверджується відповідною довідкою.

Додатково ухвалу про відкриття провадження надіслано та вручено Райгородській сільській раді, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Так, частина 4 статті 159 КАС України визначено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 6 стаття 162 КАС України).

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені позивачем доводи на підтримку своїх вимог, суд встановив таке.

Гайсинською окружною прокуратурою в ході реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді здійснено моніторинг використання земельних ділянок та виявлено факт порушення природоохоронного законодавства.

За результатами опрацювання матеріалів щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, виявлено факт протиправної бездіяльності Райгородської сільської ради, що полягає у незабезпеченні проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж ботанічного заказника місцевого значення "Ладижинський", розташованого на території Райгородської об`єднаної територіальної громади.

Рішенням Виконавчого комітету Вінницької обласної ради №263 від 25.10.1990 створений ботанічний заказник місцевого значення «Ладижинський», площа якого становить 500 га, який розташований на території Семенської сільської ради (колишнього Немирівського району Вінницької області, нині Райгородської об?єднаної територіальної громади Гайсинського району).

Міністерством екології та природних ресурсів України, ботанічний заказник місцевого значення «Ладижинський» передано під охорону Семенській сільській раді Немирівського району, про що 19.03.2003 складене охоронне зобов`язання № 35/555 БЗМ. Відповідно даного охоронного зобов`язання, Семенська сільська рада бере під охорону вище названий об`єкт і зобов`язується зберігати його та дотримуватись екологічних вимог при використанні природних ресурсів згідно зі статтею 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також провести відмежування заповідного об`єкту в натурі, оформлення його природоохоронною наочністю, нанесення на планово-картографічні матеріали.

Відповідно до розпорядження Немирівської районної державної адміністрації № 269 від 19.05.2009 «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду», розпорядження Немирівської районної державної адміністрації №330 від 19.07.2010 «Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації №269 від 19.05.2009», розроблено проект технічної документації щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду заказника місцевого значення «Ладижинський» на території Семенської сільської ради Немирівського району Вінницької області.

В подальшому, відділом Держкомзему у Немирівському районі 10.05.2011 за №01-12/1105 погоджено матеріали технічної документації із землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду заказника місцевого значення «Ладижинський» без вилучення земельних ділянок у користувачів на території Семенської сільської ради площею 258,3057 га.

Відповідно до Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Ладижинський», затвердженого начальником Державного управління екології та природних ресурсів у Вінницькій області, заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання (п. 1.3 Положення).

Згідно п. 2.1 Положення, Заказник створено з метою охорони на Україні ділянки р. Південний Буг із зростанням формації марсилії чотирьохлистої та формації сальвінії плаваючої, які занесені до Зеленої книги України як реліктові рідкісні та зникаючі угрупування, дані види рослин занесені до Червоної книги України. Тваринний світ представлений великим різноманіттям птахів: водяна курочка, качка-крижень, чирки свистунок і тріскунок, сіра чапля, лебідь-шипун. Іхтіофауна представлена аборигенними видами риб: сом, лящ, карась, плотва, окунь. Із ссавців зустрічаються ондатра і видра, яка занесена до Червоної книги України.

Територія, оголошена Заказником, перебуває у користуванні Семенської сільської ради Немирівського району Вінницької області (п. 1.2 Положення).

Межі Заказника переносяться в натуру з встановленням єдиних державних знаків та аншлагів затвердженого зразку й наносяться на планово-картографічні матеріали органів Держкомзему України та Користувача. Вирішення цих питань покладено на Семенську сільську раду (п. 1.5 Положення).

Рішенням 1 сесії 1 скликання Райгородської сільської ради Немирівського району від 29.12.2016 «Про реорганізацію Семенської сільської ради» розпочато процедуру реорганізації, зокрема, Семенської сільської ради, шляхом приєднання до Райгородської сільської ради. Відповідно до п. 2 цього рішення Райгородська сільська рада є правонаступником активів та пасивів, прав та обов`язків Семенської сільської ради з дня набуття повноважень Райгородською сільською радою, обраною Райгородською сільською об`єднаною територіальною громадою.

Надалі розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 N? 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Вінницької області» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Вінницької області.

Згідно з додатком до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до переліку територіальних громад Вінницької області входить Райгородська с. Райгород, до складу якої віднесена, зокрема, Семенська сільська рада.

Постановою Верховної Ради України №807-IХ від 17.07.2020, яка набрала чинності 19.07.2020, у зв`язку з реорганізацією та утворенням нових територіальних одиниць, на території Вінницької області, з серед інших, ліквідовано Немирівський район, однак утворено Гайсинський район (з адміністративним центром у місті Гайсин) у складі територій до якого увійшла, зокрема Райгородська сільська об`єднана територіальна громада.

Таким чином, у Райгородської сільської ради, як правонаступника Семенської сільської ради, виникли відповідні обов`язки щодо охорони та дотримання режиму території ботанічного заказника місцевого значення «Ладижинський».

Однак, відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 02.05.2024 №0-2-0.6-3986/2-24 межі ботанічного заказника «Ладижинський» на території колишнього Немирівського району Вінницької області в натурі (на місцевості) не встановлені. Відомості про межі Заказника не внесені до Державного земельного кадастру.

Відповідно до листа Райгородської сільської ради від 23.04.2024 №02.19.262 на даний час технічна документація ботанічного заказника місцевого значення «Ладижинський» не затверджена та не внесена до реєстру державного земельного кадастру.

Відповідно до листа Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації від 09.05.2024 №01-15-08/1602, проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території ботанічного заказника місцевого значення «Ладижинський» до Управління не надходив.

Позивач звертає увагу на те, що протягом тривалого часу, органом місцевого самоврядування не вжито заходів щодо визначення меж (та винесення їх в натурі) Заказника, у зв`язку з чим відомості про земельну ділянку на якій розташований вказаний об`єкт природно-заповідного фонду не внесено до Державного земельного кадастру, кадастровий номер даної земельної ділянки на Публічній кадастровій карті відсутній, що створює загрозу нецільового використання території та об`єкта природно-заповідного фонду, здійснення в межах об`єкта природного-заповідного фонду забороненої господарської діяльності та можливість незаконного відчуження земельної ділянки під таким об`єктом та свідчить про протиправну бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж ботанічного заказника місцевого значення, закріплення їх в натурі (на місцевості), інформація про даний об`єкт до Державного земельного кадастру не внесена.

Відтак, як зазначає прокурор, необхідність його звернення до суду з цим позовом обумовлена наміром захисту інтересів держави у сфері встановлення меж ботанічного заказника місцевого значення «Ладижинський» в натурі (на місцевості) та внесення відомостей про земельну ділянку цього заказника до Державного земельного кадастру, адже невиконання відповідачем вимог законодавства у цій сфері тривалий час залишається без уваги та реагування з боку держави в особі уповноважених органів.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором державних інтересів від імені Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, то суд зазначає таке.

Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 23.10.2018 у справі № 906/240/18.

З огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, звертаючись до суду з позовом, прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, при зверненні з позовом прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Суд також враховує, що бездіяльність компетентного органу не обов`язково повинна носити умисний характер достатньо самого факту наявності бездіяльності, яка може також виявлятися у пасивній поведінці, неможливості реалізувати відповідні повноваження з незалежних від органу причин, тощо.

З матеріалів справи видно, що на підставі положень ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 КАС України прокурор звернувся із листами № 02.51-1930вих-24 від 25.04.2024 та № 02.51-3045вих-24 від 06.07.2024 до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області з приводу здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства Райгородською сільською радою, просив також повідомити чи не планує Інспекція самостійно звертатися до суду з позовом та чи немає заперечень щодо звернення окружної прокуратури з відповідним позовом.

Листом №1822/24 від 30.04.2024 Державна екологічна інспекція у Вінницькій області повідомила прокурора, що Інспекцією не вживалися заходи представницького характеру щодо зобов`язання винесення в натурі меж Заказника та найближчим часом не плануються.

Отже, прокурор правомірно та за наявності відповідних підстав звернувся до адміністративного суду з позовом для забезпечення представництва в суді законних інтересів держави, захист яких не здійснює уповноважений орган державної влади Державна екологічна інспекція у Вінницькій області.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується такими мотивами.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" № 1264-ХІІ від 25 червня 1991 року (далі Закон № 1264-ХІІ) передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.

Згідно із статтею 5 Закону № 1264-ХІІ державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Пунктом "і" частини першої статті 19 Закону № 1264-ХІІ передбачено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції приймають рішення про організацію територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Згідно з частиною другою статті 61 Закону № 1264-ХІІ до складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Відповідно до частин другої, третьої статті 2 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року (далі ЗК України) суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно з пунктом "в" частини першої статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Пунктами "д", "к" частини першої статті 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини сьомої статті 79-1 ЗК України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Частиною восьмою статті 79-1 ЗК України передбачено, що у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" № 2456-ХІІ від 16 червня 1992 року (далі Закон № 2456-ХІІ) межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Частиною третьою статті 26 Закону № 2456-ХІІ передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Також відповідно до частини третьої статті 60 Закону № 2456-ХІІ органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про землеустрій" № 858-IV від 22 травня 2003 року (далі Закон № 858-IV) під проектом землеустрою розуміють сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Відповідно до статті 19 Закону № 858-IV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.

Згідно із статтею 20 Закону № 858-IV землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

Статтею 22 цього ж Закону унормовано, що підставою для здійснення землеустрою є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Згідно із статтею 25 Закону № 858-IV одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Статтею 47 Закону № 858-IV передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою, зокрема: збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

Таким чином, природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов`язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.

Наведене убезпечує від використання землі на території природно-заповідного фонду (в тому числі заказника) не за цільовим призначенням та запобігає її протиправному привласненню.

Отже, оскільки відносно ботанічного заказника місцевого значення "Ладижинський" не вжито заходів щодо організації проведення робіт із винесення його меж та закріплення їх в натурі (на місцевості), що підтверджується матеріалами справи, то є ймовірність використання цієї території за нецільовим призначенням, що суперечить природоохоронному законодавству.

Відтак, враховуючи наведені та проаналізовані норми чинного законодавства, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний вчинити дії щодо внесення відомостей про земельну ділянку ботанічного заказника місцевого значення "Ладижинський" до Державного земельного кадастру.

При цьому суд враховує, що відповідач не подав відзиву на позовну заяву та, відповідно, не навів заперечень щодо наведених прокурором обставин щодо незабезпечення встановлення меж ботанічного заказника місцевого значення "Ладижинський" в натурі (на місцевості) та невнесення відомостей про земельну ділянку ботанічного заказника місцевого значення до Державного земельного кадастру.

З огляду на встановлені судом обставини під час судового розгляду справи, положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до переконання, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку ботанічного заказника місцевого значення "Ладижинський" до Державного земельного кадастру.

Отже, адміністративний позов визнається обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду справи не залучались свідки та не проводились експертизи, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Райгородської сільської ради щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку ботанічного заказника місцевого значення "Ладижинський" до Державного земельного кадастру.

Зобов`язати Райгородську сільську раду відповідно до вимог чинного законодавства забезпечити організацію проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку ботанічного заказника місцевого значення "Ладижинський" до Державного земельного кадастру.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Гайсинська окружна прокуратура Вінницької області (вул. Волонтерів, 15А, м. Гайсин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 02909909)

Відповідач: Райгородська сільська рада Гайсинського району (вул. Миру, 16, с. Райгород, Гайсинський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04327376)

СуддяМультян Марина Бондівна