Рішення

від 27.01.2025 по справі 160/23450/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 рокуСправа №160/23450/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

Суть спору: 28 серпня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» звернулося до суду з позовною заявою до Дніпровської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів: №UA110130/2024/000168/1 від 22.04.2024, №UА110130/2024/000187/1 від 01.05.2024, №UA110130/2024/000219/1 від 28.05.2024, №UA110130/2024/000239/1 від 13.06.2024.

- визнати протиправним та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA110130/2024/000365 від 22.04.2024; №UA110130/2024/000402 від 01.05.2024; №UA110130/2024/000471 від 28.05.2024; №UA110130/2024/000503 від 13.06.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів, зокрема, продуктів харчування томатів свіжих, країна виробництва Туреччина, за митними деклараціями №24UA11013008959U8 від 22.04.2024, №24UA11013009944U1 від 01.05.2024, №24UA110130012278U7 від 28.05.2024, №1101300013754U1 від 13.06.2024, які ввозилися на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), підтверджують митну вартість товарів та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товарів, подані документи не містять розбіжностей. Стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Позивач не погодився з рішеннями митного органу, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав до митного органу нові митні декларації, в яких скоригував митну вартість товарів із урахуванням рішень митного органу, сплатив митні платежі й перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів фінансову гарантію).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/23450/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

17 вересня 2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову.

Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що за результатами здійсненого ним контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митними деклараціями №24UA11013008959U8 від 22.04.2024, №24UA11013009944U1 від 01.05.2024, №24UA110130012278U7 від 28.05.2024, №1101300013754U1 від 13.06.2024 року документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, що не дає можливості впевнитись у достовірності заявленої митної вартості, зокрема, здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірні рішення прийняті ним з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Також, відповідач вказав, що позивачем допущена помилка в розрахунку ціни позову, відтак, і допущена переплата судового збору.

24 вересня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив із запереченнями проти викладених відповідачем у відзиві доводів. Позивач вказує, що остаточні умови поставки визначаються в інвойсах. Заперечує ненадання до митного оформлення інвойсів. Звертає увагу, що, в графі 44 поданих декларацій міститься документ під кодом 0380, а саме інвойс (рахунок на оплату). В наданих до оформлення рахунках зазначено, що доставка товару здійснюється на умовах СРТ, Дніпро. З огляду на здійснення перевезення за рахунок постачальника позивач не повинен надавати під час оформлення договір перевезення, оскільки витрати на доставку вже включені у ціну товару. Також, позивач зазначає, що на підтвердження оплати товару та розміру сплаченої суми до кожної митної декларації позивач надавав платіжне доручення, що підтверджує факт сплати грошових коштів за товар. Позивач зауважив, що позивач не має фінансової можливості сплачувати грошові кошти за кожний інвойс (рахунок) окремо, оскільки за кожне перерахування коштів компанії нерезиденту банк утримає комісію. Відтак, будь-які розбіжності в поданих до оформлення документах відсутні.

Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» є юридичною особою, яка зареєстрована 22.12.2020.

Види економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС»:

46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний);

01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур;

01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів;

46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами;

46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами.

Судом встановлено, що 11.01.2024 позивач як покупець та компанія MURAT ERDOGAN SEBZE MEYVE VE ARACILIK HIZMETLERI GIDA TURIZM INSAAT SANAYI TICARET LIMITED SIRKETI» (Туреччина) як продавець уклали контракт №03/24-U (далі - Контракт), за умовами якого Продавець зобов`язується продати, а покупець купити товари, в асортименті, за цінами, які вказані в інвойсах, прийнятих до оплати, які є невід`ємною частиною контракту.

Згідно з п.2.2. Контракту передбачено, що загальна вартість цього Контракту складає суму всіх інвойсів, які сплачені Покупцем на весь строк дії контракту.

Відповідно до пункту 3.1. Контракту товар поставляється на умовах CPT або FCA. Остаточні умови обумовлені в інвойсах, прийнятих до оплати та є невід`ємною частиною цього контракту.

На виконання контракту №03/24-U від 11 січня 2024 року, на підставі рахунків - фактур та рахунків е-FATURA, позивач систематично здійснював придбання та ввезення на митну територію України томатів за ціною 0,55 USD та 0,75 USD за один кілограм. Оплата товару здійснювалася шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Продавця на умовах 100 передоплати. Це підтверджується наступними платіжними інструкціями: №1988-002894 від 11 квітня 2024 року, б/н від 18 квітня 2024 року, б/н від 20 травня 2024 року, б/н від 4 червня 2024 року.

Поставка погодженого товару здійснювалася на умовах CPT Інкотермс 2010, Дніпро, Україна.

1. Щодо обставин прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 22.04.2024 №UA110130/2024/000168/1:

На підставі контракту №03/24-U від 11 січня 2024 року та рахунку-фактури (інвойс) №45 від 09.04.2024 та рахунку е-FATURA №EFA 2024000000056 від 13.04.2024 позивач здійснював ввезення на митну територію України томатів свіжих в кількості 20000,00 кг, загально вартістю 15 000,00 доларів США за ціною 0,75 доларів США за один кілограм.

Як вбачається з рахунку-фактури, умови поставки товару СРТ, м.Дніпро, Україна.

Оплата товару здійснювалась шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Продавця, що підтверджується платіжною інструкцією №1988-002894 від 11 квітня 2024 року.

22.04.2024 ТОВ «КДВ ПЛЮС» подало до митного оформлення митну декларацію №UA11013008959U8 від 22.04.2024, в якій заявлено митну вартість товару томатів вагою 20 000,00 кг, загальною вартістю 15 000,00 доларів США за ціною 0,75 доларів США за один кілограм.

Для підтвердження заявленої митної вартості декларант надав митному органу передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме:

-Зовнішньоекономічний контракт №03/24-U від 11.01.2024;

-Рахунок-фактуру (інвойс) №45 від 09.04.2024;

-Рахунок е-FATURA №EFA 2024000000056 від 13.04.2024;

-Платіжну інструкцію №1988-002894 від 11 квітня 2024 року;

-Митну декларацію країни відправлення №24070900ЕХ00001486 від 13.04.2024;

-Вантажну митну декларацію №24TR 07090000012680 від 13.04.2024;

-ЦМР-міжнародну автомобільну накладну від 13.04.2024;

-Сертифікат якості №А 197209 від 03.06.2024;

-Фітосанітарний сертифікат ЕС/TR А 5313780 від 13.04.2024.

Під час розгляду митним органом документів, наданих позивачем для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за показником "митна вартість товару".

Крім того, під час розмитнення товару інспектор митної служби дійшов висновку, що подані декларантом документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини.

22.04.2024 Дніпровською митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000168/1, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації №24UA110130008959U8 від 22.04.2024 скоригував з 15000,00 дол. США до рівня 24200,00 доларів США, що призвело до переплати митних платежів на суму 117135,58 грн.

Також, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/00365.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із електронною митною декларацією, ним встановлено, що надані відповідно до вимог статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Митний орган, серед іншого, зазначив, що до митного оформлення декларантом надано платіжний документ від 11.04.2024 №б/н на суму 60 000,00 дол.США, проте в графі 70 призначення платежу (оплати), окрім інвойсу від 09.04.2024 №45 (на суму 15 000,0 дол.США), міститься посилання на інші інвойси від 09.04.2024 №46, №47 та №48, які не мають стосунку до зазначеної партії товару. Відповідач також вказав, що інвойс (e-фактура) від 13.04.2024 №EFA2024000000056, інвойс від 09.04.2024 №45, CMR від 13.04.2024 №б/н (графа 14) та експортна митна декларація країни містять умови поставки CPT, UKRAINE без зазначення конкретного пункту поставки. Імпортером не підтверджено числові значення витрат на доставку товару, а також те, що оплату транспортних витрат покладено на імпортера.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію №24UA110130009028U3 від 22.04.2024.

2. Щодо обставин прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 01.05.2024 №UA110130/2024/000187/1.

На підставі контракту №03/24-U від 11 січня 2024 року та рахунку-фактури (інвойсу) № 49 від 18.04.2024, рахунку е-FATURA №EFA 2024000000064 від 24.04.2024 позивач здійснював ввезення на митну територію України томатів свіжих в кількості 20000,00 кг, загально вартістю 15 000,00 доларів США за ціною 0,75 доларів США за один кілограм.

Як вбачається з рахунку-фактури, умови поставки товару СРТ, м.Дніпро, Україна.

Оплата товару здійснювалась шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Продавця, що підтверджується платіжною інструкцією №б/н від 18 квітня 2024 року.

01.05.2024 ТОВ «КДВ ПЛЮС» подало до митного оформлення митну декларацію №24UA110130009944U1, в якій заявлено митну вартість товару томатів вагою 20 000 кг, загальною вартістю 15 000 дол. США за ціною 0,75 дол. США за один кілограм.

Для підтвердження заявленої митної вартості декларант надав митному органу передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме:

-Зовнішньоекономічний контракт №03/24-U від 11.01.2024;

-Рахунок- фактуру (інвойс) №49 від 17.04.2024;

-Рахунок е-FATURA №EFA 20240000000064 від 24.04.2024;

-Платіжну інструкцію №б/н від 18 квітня 2024 року;

-Митну декларацію країни відправлення №24070900ЕХ00001687 від 24.04.2024;

-Вантажну митну декларацію №24TR 07090000014473 від 24.04.2024;

-ЦМР-міжнародну автомобільну накладну від 24.04.2024;

-Сертифікат якості №А 1973563 від 24.04.2024;

-Сертифікат ЕС/TR А 5313993 від 24.04.2024.

Під час розгляду митним органом документів, наданих позивачем для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за показником "митна вартість товару".

Крім того, під час розмитнення товару інспектор митної служби дійшов висновку, що подані декларантом документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини.

01.05.2024 Дніпровською митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000187/1, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації №24UA110130009944U1 від 01.05.2024 скоригував з 15000,00 дол. США до рівня 24200,00 доларів США, що призвело до переплати митних платежів на суму 116332,45 грн.

Також, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000402.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із електронною митною декларацією, ним встановлено, що надані відповідно до вимог статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Митний орган, серед іншого, зазначив, що в інвойсі на оплату відсутні умови оплати, а в наданих до оформлення документах не міститься інформації з приводу пункту поставки товару за умовами CPT. Також, відповідач вказав, що позивачем не надано документи, що підтверджують договірні відносини між перевізником та продавцем товару.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію №24UA110130009983U0 від 01.05.2024.

3. Щодо обставин прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 28.05.2024 № UA110130/2024/000219/1.

На підставі контракту №03/24-U від 11 січня 2024 року та рахунку-фактури (інвойс) №68 від 17.04.2024, рахунку е-FATURA №EFA 2024000000080 від 18.05.2024 позивач здійснював ввезення на митну територію України томатів свіжих в кількості 20000,00 кг, загально вартістю 11 000,00 доларів США за ціною 0,55 доларів США за один кілограм.

Як вбачається з рахунку-фактури, умови поставки товару СРТ, м.Дніпро, Україна.

Оплата товару здійснювалась шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Продавця, що підтверджується платіжною інструкцією № б/н від 04 травня 2024 року.

28.05.2024 ТОВ «КДВ ПЛЮС» подало до митного оформлення митну декларацію №24UA110130012278U7 від 28.05.2024, в якій заявлено митну вартість товару томатів вагою 20 000,00 кг, загальною вартістю 11 000,00 дол. США за ціною 0,55 дол. США за один кілограм.

Для підтвердження заявленої митної вартості декларант надав митному органу передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме:

-Зовнішньоекономічний контракт №03/24 - U від 11.01.2024;

-Рахунок-фактуру (інвойс) 68 від 17.05.2024;

-Рахунок е-FATURA №EFA 2024000000080 від 18.05.2024;

-Платіжну інструкцію №б/н від 20 травня 2024 року;

-Митну декларацію країни відправлення №24070900ЕХ00001995 від 18.05.2024;

-Вантажну митну декларацію №24 TR 07090000017287 від 19.05.2024;

-ЦМР-міжнародну автомобільну накладну від 18.05.2024;

-Сертифікат якості №А 1974604 від 18.05.2024;

-Фітосанітарний сертифікат №ЕС/TR А 56592660 від 18.05.2024.

Під час розгляду митним органом документів, наданих позивачем для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за показником "митна вартість товару".

Крім того, під час розмитнення товару інспектор митної служби дійшов висновку, що подані декларантом документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини.

28.05.2024 Дніпровською митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000219/1, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації №24UA408020012278U7 від 28.05.2024 скоригував з 11000,00 дол. США до рівня 24200,00 доларів США, що призвело до переплати митних платежів на суму 214563,59 грн.

Також, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000471.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із електронною митною декларацією, ним встановлено, що надані відповідно до вимог статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Митний орган, серед іншого, зазначив, що товаросупровідні документи не містять відомостей про торгівельну марку, а наданий декларантом до оформлення сертифікат якості товару б/н від 18.05.2024 не містить підписів та печаток підприємства, що видало зазначений сертифікат. Документи, що підтверджують договірні відносини між перевізником та продавцем, не надано. Також, відповідач вказав, що імпортером не підтверджено числові значення витрат на доставку товару, а також те, що оплату транспортних витрат покладено на імпортера.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію №24UA110130012311U3 від 28.05.2024.

4. Щодо обставин прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 13.06.2024 № UA110130/2024/000239/1.

На підставі контракту №03/24-U від 11 січня 2024 року та рахунку-фактури (інвойсу) №71 від 01.06.2024, рахунку е-FATURA №EFA 2024000000085 від 06.06.2024 позивач здійснював ввезення на митну територію України томатів свіжих в кількості 20000,00 кг, загально вартістю 11 000,00 доларів США за ціною 0,55 доларів США за один кілограм.

Як вбачається з рахунку-фактури, умови поставки товару СРТ, м.Дніпро, Україна.

Оплата товару здійснювалась шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Продавця, що підтверджується платіжною інструкцією №б/н від 04 червня 2024 року.

13.06.2024 ТОВ «КДВ ПЛЮС» подало до митного оформлення митну декларацію №24UA110130013754U1, в якій заявлено митну вартість товару томатів вагою 20 000,00 кг, вартістю 11 000,00 дол.США за ціною 0,55 дол. США за один кілограм.

Для підтвердження заявленої митної вартості декларант надав митному органу передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме:

-Зовнішньоекономічний контракт №03/24-U від 11.01.2024;

-Рахунок-фактуру (інвойс) №71 від 01.06.2024;

-Рахунок е-FATURA №EFA 2024000000085 від 01.06.2024;

-Платіжну інструкцію №б/н від 04 червня 2024 року;

-Митну декларацію країни відправлення №24070900ЕХ00002182 від 06.06.2024;

-Вантажну митну декларацію №24 TR 07090000018886 від 06.06.2024;

-ЦМР-міжнародну автомобільну накладну від 06.06.2024;

-Сертифікат якості №А 1973686 від 06.06.2024;

-Фітосанітарний сертифікат №ЕС/TR А 5359413 від 06.06.2024.

Під час розгляду митним органом документів, наданих позивачем для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за показником "митна вартість товару".

Крім того, під час розмитнення товару інспектор митної служби дійшов висновку, що подані декларантом документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини.

15.06.2024 Дніпровською митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000239/1, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації №24UA110130013754U1 від 13.06.2023 скоригував з 11000,00 дол. США до рівня 24200,00 доларів США, що призвело до переплати митних платежів на суму170835,88 грн.

Також, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000503.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із електронною митною декларацією, ним встановлено, що надані відповідно до вимог статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Митний орган, серед іншого, зазначив таке. Позивачем не надано документального підтвердження того, що компанія постачальник є виробником товару. У наданій до митного оформлення Е-фактура від 06.06.2024 №EFA2024000000085 умови поставки CPT без зазначення пункту прибуття товару. Імпортером не підтверджено числові значення витрат на доставку товару, а також те, що оплату транспортних витрат покладено на імпортера.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію №24UA110130013756U0 від 13.06.2024.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів та відмову в митному оформленні, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом встановлено, що у всіх чотирьох оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначено аналогічні зауваження до поданих позивачем в оформлення документів.

Щодо тверджень митного органу в оскаржуваних рішеннях про непідтвердження позивачем такої складової митної вартості як витрати на транспортування оцінюваних товарів.

Відповідач в обґрунтування прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості посилався на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження транспортних витрат.

З приводу цього суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3.1. Контракту товар поставляється на умовах CPT або FCA. Остаточні умови обумовлені в інвойсах, прийнятих до оплати та є невід`ємною частиною цього контракту.

З поданих до митного оформлення інвойсів вбачається, що товар постачається на умовах CPT Інкотермс 2010, Дніпро, Україна.

При цьому, умови поставки CPT, Дніпро, Україна (Інкотермс 2010) означають, що відправник бере на себе витрати на оформлення експорту та перевезення до узгодженого пункту доставки.

Отже, в спірних правовідносинах, відповідно до погоджених сторонами контракту умов поставки товару, здійснення транспортування товару, в тому числі оформлення документів на перевезення та плата за відповідні послуги, є обов`язком постачальника, а не позивача.

Таким чином, згідно з умовами поставки витрати на транспортування включені у вартість товару та покладаються на Постачальника, а не на Покупця, і тому такі витрати не повинні додатково додаватися до контрактної вартості для включення у митну вартість товару, оскільки вони фактично вже наявні у складі фактурної (контрактної) вартості і відповідно - у складі митної вартості.

Отже, такі витрати не підлягають підтвердженню позивачем, а зазначення цього митним органом як підстави виникнення розбіжностей в документах є необґрунтованим, так як таким чином фактично вимагається калькуляція на товар у позивача без законних на це підстав, оскільки калькуляція може вимагатися тільки у випадку, коли продавець та покупець є пов`язаними особами (ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України).

Також, не відповідають дійсності зазначені в оскаржуваних рішеннях доводи про відсутність в товаросупровідних документах інформації щодо умов поставки або пункту поставки.

Зокрема, умови поставки, включаючи пункт поставки, містяться в наданих до оформлення інвойсах (рахунках на оплату), які зазначені в графі 31 митних декларацій під кодом « 0325».

Щодо зауважень відповідача у спірних рішеннях про те, що у поданих до митного контролю ЕМД не зазначено торгову марку та виробника товару, який імпортується.

Згідно з положеннями Цивільного кодексу України торгова марка (ТМ) - це будь-яке зареєстроване позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для того, щоб споживач зміг відрізняти товари (послуги), які вироблені (надаються) однією особою, від товарів (послуг), вироблених (надаються) іншими особами.

Реєстрація торгової марки це право суб`єкта господарювання, а не обов`язок.

Крім того, відсутність у постачальника зареєстрованої торгової марки на імпортований товар ніяким чином не впливає на заявлену позивачем митну вартість.

Також, відповідач в обґрунтування прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості посилався на те, що позивачем не надано документів, які б вказували на виробника імпортованого товару.

З цього приводу суд зазначає таке.

Митний орган в оскаржуваних рішеннях не зазначив про те, яким чином відсутність інформації про виробника впливає на заявлену митну вартість продукції, яка імпортувалася.

Крім того, стаття 53 Митного кодексу України не містить в переліку основних документів на підтвердження митної вартості ліцензії на виробництво товару, нормативно-технічної документації на виготовлення товару, сертифікату на систему якості продукції, свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN, тощо.

Відтак, ненадання зазначених документів не може бути підставою для коригування митної вартості товарів, а вимоги про надання таких документів не грунтуються на чинному законодавстві.

Зазначені відповідачем у відзиві доводи про те, що достовірність декларування виробника товарів прямо впливає на числове значення митної вартості, оскільки виробник товарів є однією з ознак ідентичності товарів, відхиляються судом, з огляду на таке.

Ідентичність товарів враховується при застосуванні 2-го методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. Натомість, позивачем митна вартість визначалася за першим методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). В свою чергу, митним органом використано шостий метод резервний, який застосовується у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів.

Відтак, в спірних правовідносинах інформація щодо конкретного виробника не мав впливу на числові значення складових митної вартості.

Щодо тверджень митного органу про те, що позивачем в інвойсах не зазначено умови оплати товару та не надано до митного оформлення зазначені у графі 44 експортних декларацій Е-фактури.

З приводу цього суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.1. Контракту, умовами оплати є 100% попередня оплата, якщо інше не вказується в інвойсах.

Відтак, умови оплати погоджені в контракті.

Також, судом встановлено, що позивачем подано до оформлення інвойси (рахунки на оплату).

Як вбачається з матеріалів справи, до митного оформлення разом з ЕМД №24UA11013008959U8 від 22.04.2024, №24UA11013009944U1 від 01.05.2024, №24UA110130012278U7 від 28.05.2024, №110130012278U7 від 28.052024 надавалися відповідні Рахунок-фактура (інвойс) №45 від 09.04.2024 та Рахунок е-FATURA №EFA 2024000000056 від 13.04.2024; Рахунок-фактура (інвойс) №49 від 18.04.2024 та Рахунок е-FATURA №EFA 20240000000064 від 24.04.2024; Рахунок-фактура (інвойс) №68 від 17.05.2024 та Рахунок е-FATURA №EFA 2024000000080 від 18.05.2024; Рахунок-фактура (інвойс) №71 від 01.06.2024 та Рахунок е-FATURA №EFA 2024000000085 від 06.06.2024, які були належним чином сплачені, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: №1988-002894 від 11 квітня 2024 року, б/н від 18 квітня 2024 року; б/н від 20 травня 2024 року; б/н від 4 червня 2024 року.

Суд також звертає увагу, що експортна декларація не є основним документом на підтвердження митної вартості.

Додаткові документи надаються на письмову вимогу митниці виключно у випадку їх наявності у декларанта та за умови доведеності розбіжностей в основних документах.

Крім того, відсутність додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості

Щодо зазначення в платіжних інструкціях на оплату товару реквізитів декількох інвойсів на оплату, з чим митний орган пов`язує своє право на коригування заявленої декларантом митної вартості.

З приводу цього суд зазначає таке.

Законодавство не містить заборони на здійснення оплати за декількома платіжними документами (інвойсами) в рамках однієї платіжної операції (транзакції).

Крім того, в платіжному дорученні (графа 70) містяться реквізити інвойсів, за якими здійснюється оплата.

Крім того, оплата декількох інвойсів за одним платіжним документом не є підставою для висновку щодо недостовірної інформації про митну вартість товарів, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем до оформлення, дозволяють митному органу ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.

Відтак, зазначені відповідачем в оскаржуваних рішеннях зауваження щодо поданих на підтвердження митної вартості документів є необґрунтованими.

Щодо відсутності в платіжному дорученні підпису бухгалтера та керівника імпортера.

Суд звертає увагу, що до повноважень митного органу в спірних правовідносинах віднесено виключно здійснення контролю за правильністю митної вартості, а не валютний нагляд чи здійснення контролю за дотриманням платіжної дисципліни.

З цих підстав зазначені зауваження судом не приймаються.

Відтак, зазначені відповідачем у спірному рішенні зауваження щодо поданих на підтвердження митної вартості документів є необґрунтованими.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірних рішень відповідача №UA110130/2024/000168/1 від 22.04.2024, №UА110130/2024/000187/1 від 01.05.2024, №UA110130/2024/000219/1 від 28.05.2024, №UA110130/2024/000239/1 від 13.06.2024 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000168/1 від 22.04.2024, №UА110130/2024/000187/1 від 01.05.2024, №UA110130/2024/000219/1 від 28.05.2024, №UA110130/2024/000239/1 від 13.06.2024 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, позивачем оскаржуються картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA110130/2024/000365, №UA110130/2024/000402; №UA110130/2024/000471; №UA110130/2024/000503.

Оскільки під час судового розгляду встановлена протиправність винесених рішень про коригування митної вартості, винесені з цих підстав картки відмови в митному оформленні підлягають також скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 9283, 02 грн.

При цьому, суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивем некоректно розрахована ціна позову, яка визначається як сума переплачених платежів внаслідок винесення відповідачем рішень про коригування митної вартості. Відтак, позивачем допущена помилка і в розрахунку судового збору.

З огляду на те, що сума переплачених платежів за 4-ма рішеннями про коригування митної вартості становить 574536,18 грн., судовий збір складає 8618,04 грн., а не 9283,02 грн., як заявлено позивачем у позові.

Клопотань про повернення пеереплаченого судового збору від позивача не надходило.

Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 255 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» (місцезнаходження: 49107, м. Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 74, офіс 316, ідентифікаційний код: 44008454) до Дніпровської митниці (місцезнаходження: 49038, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, ідентифікаційний код: 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень -задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів: №UA110130/2024/000168/1 від 22.04.2024, №UА110130/2024/000187/1 від 01.05.2024, №UA110130/2024/000219/1 від 28.05.2024, №UA110130/2024/000239/1 від 13.06.2024.

3.Визнати протиправним та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA110130/2024/000365 від 22.04.2024; №UA110130/2024/000402 від 01.05.2024; № UA110130/2024/000471 від 28.05.2024; №UA110130/2024/000503 від 13.06.2024.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці судові витрати з оплати судового збору у розмірі 8618,04 грн. (вісім тисяч шістсот вісімнадцять гривень чотири копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон