Ухвала

від 28.01.2025 по справі 160/28997/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

28 січня 2025 р.Справа № 160/28997/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо протиправного вручення ОСОБА_3 повістки від 28.08.2024 №3233417618 про призов на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 скасувати (анулювати) повістку від 28.08.2024 №3233417618 про призов на військову службу під час мобілізації, вручену ОСОБА_3 28.08.2024;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо видання наказу №344, відповідно до якого ОСОБА_2 був зарахований до команди військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 скасувати (анулювати) наказ №344, відповідно до якого ОСОБА_2 був зарахований до команди військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що 05.07.2024 ОСОБА_2 уточнив свої персональні дані через електронний кабінет мобільного застосунку «Резерв+». Вищезазначене підтверджується відміткою у військово-обліковому документі, а саме: у графі «Дата уточнення даних» зазначено дату: 05.07.2024, а також у військово-обліковому документі вказано, що дані уточнено вчасно. Однак, при уточненні своїх персональних даних, у застосунку «Резерв+» надійшло повідомлення про те, що дані у застосунку є неповними, та запропоновано ОСОБА_3 прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 . 30.07.2024 ОСОБА_2 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де позивача повідомлено, що його дані внесено до іншого державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», а також видано повістку для прибуття 13.08.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач вказує, що він повідомив відповідача про наявність відстрочки від призову на військову служб у зв`язку з бронюванням за місцем роботи. Однак, позивача направлено на проходження медичного огляду. 28.08.2024 позивач завершив проходження військово-лікарської комісії, після чого йому видано повістку №3233417618, відповідно до якої позивач мав з`явитись 29.08.2024 о 05:00 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою призову на військову службу під час мобілізації. Однак, позивач зауважує, що станом на день подання цього позову та дату вручення відповідної повістки, ОСОБА_2 працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «СТВ СХІД» (код ЄДРПОУ: 45179453) на посаді менеджер із збуту. Наказом Міністерства економіки України від 26.06.2024 ТОВ «СТВ СХІД» визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Відтак, ОСОБА_2 був заброньований ТОВ «СТВ СХІД» до 30.07.2025. Інформація про бронювання ОСОБА_1 міститься в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану» від 05.06.2024 №650. Позивач зазначає, що вказана інформація також підтверджується витягом військово-облікового документу ОСОБА_1 з мобільного застосунку «Резерв+», в якому міститься інформація про його бронювання до 30.07.2025, а також витягом результату бронювання заявою №20240729-74856 від 30.07.2024 з Єдиного порталу державних послуг «Дія», відповідно до якого ОСОБА_2 є заброньованим до 30.07.2025. Позивач зазначає, що співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлено про не визнання даного бронювання та вручено повістку. Вважаючи вручену позивачу повістку та наказ про зарахування позивача до особового складу військової частини НОМЕР_1 протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 15.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.

Приписами частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Завданням адміністративного судочинства у силу норм частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач уважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їхньої реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суддя закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому поняття «справу, яка не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» необхідно тлумачити більш широко: вказане поняття стосується як справи, яка не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства, так і тих справ, які не підлягають судовому розгляду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII), який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Приписами частини 7 статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

У силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

З 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та відповідно до Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який діє по цей час.

Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації. Місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців, доручено, з-поміж іншого, організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу.

Згідно з пунктом 8 Положення №154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

За змістом пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють, з-поміж іншого, заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Приписами частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543-ХІІ) визначено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися, зокрема:

військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин.

Згідно з частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 , серед іншого, оскаржує дії відповідача, що полягали у виготовленні та врученні йому повістки на прибуття 29.08.2024 о 05:00 год до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Між тим, виготовлення відповідачем повістки на прибуття ОСОБА_1 29.08.2024 о 05:00 год до ІНФОРМАЦІЯ_4 , не є рішенням чи дією суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України. Повістка не може бути оскаржена в будь-якому суді, тому що цей документ є лише засобом оповіщення особи про необхідність виконати військовий обов`язок відповідно до закону. При цьому обов`язок військовозобов`язаної особи з`явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки установлений не повісткою, а Законом №2232-XII.

Водночас обставини незгоди ОСОБА_1 із діями відповідача щодо вручення йому вказаної повістки, зазначені у позовній заяві, а також незгода позивача із відповідними наслідками, пов`язаними з неявкою 29.08.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , не можуть бути предметом розгляду та оцінки в порядку адміністративного судочинства.

Варто зазначити, що самі ж дії відповідача щодо виготовлення та вручення позивачу повістки, яка складена відповідачем на виконання законодавства з питань військового обов`язку, не свідчать про факт порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.10.2024 у справі №380/2838/24.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України в частині вимог про:

- визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо протиправного вручення ОСОБА_3 повістки від 28.08.2024 №3233417618 про призов на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 скасувати (анулювати) повістку від 28.08.2024 №3233417618 про призов на військову службу під час мобілізації, вручену ОСОБА_3 28.08.2024.

Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 вказаного Закону передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 2422,40 грн, підтверджуються квитанцією до платіжної інструкції №N1KH95438M від 25.10.2024.

Враховуючи, що закриття провадження у справі в частині позовних вимог не пов`язано з відмовою від позову і визнання такої відмови судом (пункту 2 частини 1 статті 238 КАС України), сплачена позивачем сума судового збору підлягає поверненню з Державного бюджету України, у сумі 1211,20 грн.

На підставі зазначеного, керуючись статтями 238, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №160/28997/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії закрити в частині позовних вимог про:

- визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо протиправного вручення ОСОБА_3 повістки від 28.08.2024 №3233417618 про призов на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 скасувати (анулювати) повістку від 28.08.2024 №3233417618 про призов на військову службу під час мобілізації, вручену ОСОБА_3 28.08.2024.

Повернути ОСОБА_3 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар