Рішення

від 28.01.2025 по справі 160/28601/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року Справа № 160/28601/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги дитині війни - сироті ОСОБА_2 щодо відмови у доступі його до правосуддя, що гарантований статтями 8, 59 Конституції України;

- стягнути з Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги на користь дитини війни - сироти ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн (один мільйон гривень).

В обрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні правничої допомоги як захисника Козирського Родіона Олександровича у кримінальних провадженнях, заяви позивача, подані до центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги в особі ОСОБА_2 від 08.04.2024, 17.06.2024, 01.07.2024, 20.06.2024, 20.06.2024, 05.08.2024 про надання безоплатної правничої допомоги залишені без відповіді.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 відкрито загальне позовне провадження, підготовче засідання призначено на 10 грудня 2024 року об 11:00. Встановлено сторонам у справі строки для подання заяв по суті справи. Витребувано від Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, у строк, що встановлений для подачі відзиву, засвідчені належним чином копії звернень позивача за наданням безоплатної правничої допомоги від 08.04.2024, від 17.06.2024, від 20.06.2024, від 20.06.2024, від 01.07.2024 та від 05.08.2024; прийнятих рішень щодо надання або ненадання правничої допомоги за результатами розгляду вказаних звернень, а також доказів, що покладені в основу прийняття вказаних рішень.

18.11.2024 від відповідача надійшли витребувані судом докази, проте відзиву на позов відповідачем не надано.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 витребувано від Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги докази надсилання засобами поштового зв`язку (або іншим способом) на адресу ОСОБА_1 копій відповідей на звернення позивача за наданням безоплатної правничої допомоги від 08.04.2024, від 17.06.2024, від 20.06.2024, від 20.06.2024, від 01.07.2024 та від 05.08.2024. Зобов`язано такі докази надати суду протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали.

Також зобов`язано Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги протягом 5 днів з дня отримання цієї ухвали надіслати на поштову адресу ОСОБА_1 всі документи за вих. №005/01.1-28/2137 від 14.11.2024, що надіслані на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 та отримані судом 18.11.2024.

Повторно роз`яснено відповідачу його право у разі невизнання адміністративного позову подати до суду відзив на позов та документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, відповідно до вимог ст. 162 КАС України.

Протокольною ухвалою від 10.12.2024 судове засідання відкладено на 09.01.2025.

Клопотанням від 10.12.2024 позивач просив долучити до матеріалів справи докази які, на його думку, підтверджують його позицію у справі.

24.12.2024 від відповідача надійшли докази по справі.

Клопотанням від 09.01.2025 позивач просив долучити до матеріалів справи докази які, на його думку, підтверджують його позицію у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 закрито провадження у справі №160/28601/24 в частині позовних вимог щодо оскарження відмов Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги у наданні безоплатної вторинної правничої допомоги, що оформлені наказами від 25.06.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/4, від 09.07.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/8, від 07.08.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/9.

Тож, на розгляді суду залишились позовні вимоги в частині оскарження відмов Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги у наданні безоплатної вторинної правничої допомоги, що оформлені наказами від 10.04.2024 №113-н, від 28.06.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/5, від 28.06.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/6.

В судовому засіданні 09.01.2025 закрито підготовче провадження, судовий розгляд справи призначено на 28.01.2025.

В судове засідання 28.01.2025 сторони у справі не з`явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Разом з тим, неявка сторін у судове засідання не перешкоджає судовому розгляду даної справи, тому судовий розгляд справи судом здійснено у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є опікуном ОСОБА_2 , як дитини позбавленої батьківського піклування на підставі рішень виконкому Марганецької міської ради від 10.09.2024 №324, 325.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є учасниками кримінальних проваджень №12023046330000053 (справа № 180/1429/23) та № 12022041330000387 (справа № 180/763/23), №12023046330000028.

З метою отримання безоплатної правничої допомоги позивач в особі ОСОБА_2 звернувся до Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги із заявами від 08.04.2024, від 17.06.2024, від 20.06.2024, від 20.06.2024, від 01.07.2024 та від 05.08.2024.

Так, ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 у справі №180/1429/23 відкрито провадження за скаргою ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 про визнання бездіяльності начальника СД ВП №1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Пашкова Т.С. неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії та призначити скаргу до судового розгляду в приміщенні Марганецького міського суду на 8 квітня 2024 року об 11 год. В судове засідання викликано скаржника, начальника СД ВП №1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Пашкова Т.С.

08.04.2024 позивач, як опікун, ОСОБА_1 звернувся до голови з реорганізації Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги із заявою про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, в якій просив: надати дитині позбавленій батьківського піклування ОСОБА_2 безоплатну вторинну правничу допомогу, що передбачає здійснення представництва інтересів в судах, інших державних органах з питання: «Розгляду слідчим суддею Марганецького міського суду Дніпропетровської області скарги опікуна ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності начальника СД ВП №1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області неправомірною та зобов`язати вчинити певні дії у кримінальному провадженні №12023046330000053, що внесене до ЄРДР 27 липня 2023 року (справа №180/1429/23 провадження №1-кс/180/122/24)».

Наказом від 10.04.2024 №113-н «Про надання безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_2 » вирішено надати безоплатну вторинну правничу допомогу дитині позбавленій батьківського піклування ОСОБА_2 , що передбачає здійснення представництва інтересів в судах, інших державних органах з питання розгляду слідчим суддею Марганецького міського суду Дніпропетровської області скарги опікуна ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності начальника СД ВП №1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області неправомірною та зобов`язати вчинити певні дії у кримінальному провадженні №12023046330000053, що внесене до ЄРДР 27 липня 2023 року (справа №180/1429/23 провадження №1-кс/180/122/24).

Згідно доручення від 10.04.2024 №0407-0001796 надання ОСОБА_2 безоплатної вторинної правничої допомоги з вищенаведеного питання доручено адвокату Мунтяну Т.І.

20.06.2024 ОСОБА_1 , як опікун ОСОБА_2 , звернувся до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги із заявою про надання безоплатної вторинної правничої допомоги дитині позбавленій батьківського піклування ОСОБА_2 , як суб`єкту права на безоплатну вторинну допомогу, визначений п.2 ч.1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» діти, з питання представництва інтересів в суді по справі щодо розгляду слідчим суддею Марганецького міського суду Дніпропетровської області скарги опікуна ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на постанову слідчого ВП №1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Пашкова Т.С. від 06.06.2024 у кримінальному провадженні №12023046330000053, від 27 липня 2023 року (справа №180/1429/23 провадження №1-кс/180/122/24).

Наказом від 28.06.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/5 «Про відмову у надані безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_2 » вирішено відмовити у наданні безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_2 за зверненням законного представника ОСОБА_1 від 20.06.2024 у зв`язку з тим, що особі раніше надавалася безоплатна вторинна правнича допомога з одного і того ж питання.

Згідно службового листа уповноваженої особи Центру від 24.06.2024, зазначено, що заявнику та його подопічному вже надавалась правнича допомога у Марганецькому районному суду Дніпропетровській області під час розгляду справи № 180/1429/23 в межах кримінального провадження №12023046330000053, від 27 липня 2023 року щодо розгляду скарги опікуна ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 про визнання бездіяльності начальника СД ВП №1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області неправомірною та зобов`язати вчинити певні дії у кримінальному провадженні №12023046330000053.

20.06.2024 ОСОБА_1 , як опікун ОСОБА_2 , звернувся до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги із заявою про надання безоплатної вторинної правничої допомоги дитині позбавленій батьківського піклування ОСОБА_2 , як суб`єкту права на безоплатну вторинну допомогу, визначений п.2 ч.1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» діти, з питання представництва інтересів в суді по справі щодо розгляду слідчим суддею Марганецького міського суду Дніпропетровської області скарги опікуна ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого ВП № 1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, яка полягає у ненаданні відповіді на клопотання від 04.06.2024 у кримінальному провадженні №12023046330000053 від 27 липня 2023 року (справа №180/1429/23 провадження №1-кс/180/122/24).

Наказом від 28.06.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/6 «Про відмову у надані безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_2 » вирішено відмовити у наданні безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_2 за зверненням законного представника ОСОБА_1 від 20.06.2024 у зв`язку з тим, що особі раніше надавалася безоплатна вторинна правнича допомога з одного і того ж питання.

Згідно службового листа уповноваженої особи Центру від 24.06.2024, зазначено, що заявнику та його подопічному вже надавалась правнича допомога у Марганецькому районному суду Дніпропетровській області під час розгляду справи № 180/1429/23 в межах кримінального провадження №12023046330000053 від 27 липня 2023 року щодо розгляду скарги опікуна ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 про визнання бездіяльності начальника СД ВП №1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області неправомірною та зобов`язати вчинити певні дії у кримінальному провадженні №12023046330000053.

Як зазначає відповідач у наданих суду поясненнях від 24.12.2024, наведені вище накази направлялись позивачу простою кореспонденцією згідно Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 №1000/5, відповідно, доказів направлення цих документів позивачу надати не може.

Не погоджуючись із відмовою відповідача надати позивачу, який діє в особі подопічного ОСОБА_2 , безоплатну правничу допомогу, позивач звернуся до суду з даним позовом.

Разом з тим, зазначаючи про протиправну відмову Центру надання безоплатної вторинної правничої допомоги у наданні безоплатної вторинної правничої допомоги, позивач обгрунтував порушене право тим, що він звертався до відповідача із заявами про надання його подопічному безоплатної вторинної правничої допомоги шляхом захисту інтересів ОСОБА_2 в судах.

При цьому, в позовних вимогах не конкретизовано які саме відмови (або яка саме відмова) у наданні безоплатної вторинної правничої допомоги позивач вважає протиправними (ою).

Із тексту позову вбачається посилання позивача на заяви від 08.04.2024, 17.06.2024, 20.06.2024, 20.06.2024, 01.07.2024, 05.08.2024 щодо надання безоплатної вторинної правничої допомоги.

Як встановлено судом, ці заяви розглянуті Центром надання безоплатної вторинної правничої допомоги, та прийняті відповідні рішення - накази від 10.04.2024 №113-н, від 25.06.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/4, від 28.06.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/5, від 28.06.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/6, від 09.07.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/8, від 07.08.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/9.

При цьому, позивачем в судовому засіданні 09.01.2025 також усно зазначено та конкретизовано, що ним оскаржуються відмови Центру на його звернення від 08.04.2024, 17.06.2024, 20.06.2024, 20.06.2024, 01.07.2024, 05.08.2024.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 11.10.2023 № 160/9500/21 зазначив, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: - лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; - повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; - вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

В даному випадку, вихід за межі позовних вимог, а точніше їх конкретизація, пов`язано із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Отже, з урахуванням того, що судом закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог щодо оскарження відмов Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги у наданні безоплатної вторинної правничої допомоги, що оформлені наказами від 25.06.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/4, від 09.07.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/8, від 07.08.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/9, суд надає правову оцінку рішенням (відмовам) Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги у наданні безоплатної вторинної правничої допомоги, що оформлені наказами від 10.04.2024 №113-н, від 28.06.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/5, від 28.06.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/6.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, суд враховує таке.

Завданням адміністративного судочинства, за приписами ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 ч.1 ст.19 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їхнього виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їхніх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Зміст права на безоплатну правничу допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правничої допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правничої допомоги визначено Законом України «Про безоплатну правничу допомогу» від 02.06.2011 року №3460-VI (далі по тексту - Закон №3460-VI).

Статтею 13 Закону №3460-VI визначено, що безоплатна вторинна правнича допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правничих послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.

Відповідно до п.2 ч.1 статті 14 Закону №3460-VI, право на безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з цим Законом та іншими законами мають такі категорії фізичних осіб, діти - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.

Згідно зі ст.15 Закону №3460-VI суб`єктами надання безоплатної вторинної правничої допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

Приписами ст.16 Закону №3460-VI передбачено, що Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські), місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) та міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) центри з надання безоплатної правничої допомоги. Центри з надання безоплатної правничої допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правничої допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідних адміністративно-територіальних одиниць та забезпечення доступу осіб до безоплатної правничої допомоги. Центри з надання безоплатної правничої допомоги є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням. Центри з надання безоплатної правничої допомоги фінансуються з Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел. Центри з надання безоплатної правничої допомоги забезпечують надання всіх видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 7 і частиною другою статті 13 цього Закону. Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної правничої допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної правничої допомоги, що затверджується Міністерством юстиції України. Під час виконання функцій з надання безоплатної правничої допомоги центри з надання безоплатної правничої допомоги взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Діяльність центру з надання безоплатної правничої допомоги поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Повноваження центрів з надання безоплатної вторинної правничої допомоги визначені статтею 17 Закону №3460-VI та полягають у: 1) прийнятті рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги; 2) забезпеченні складення процесуальних документів за зверненням суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу; 3) забезпеченні участі захисника при здійсненні досудового розслідування та судового провадження у випадках, коли захисник відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії; 4) забезпеченні участі захисника у розгляді справи про адміністративне правопорушення; 5) забезпеченні здійснення представництва інтересів суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 6) укладенні контрактів з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги на постійній основі; 7) укладенні договорів з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги на тимчасовій основі (на підставі окремих договорів про надання послуг); 8) виданні доручення для підтвердження повноважень захисника або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів особи в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 9) прийнятті рішення про заміну адвоката відповідно до статті 24 цього Закону; 10) поданні клопотання до Координаційного центру з надання правничої допомоги про виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 24 цього Закону; 11) прийнятті рішення про припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 12) поданні Координаційному центру з надання правничої допомоги звітів про свою діяльність; 13) виконанні інших функцій, передбачених Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги.

Статтею 19 Закону №3460-VI визначено порядок розгляду звернень про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, за змістом частин 1, 2 якої, У разі звернення особи про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, яка належить до однієї з категорій фізичних осіб, визначених пунктами 1, 2, 9-29 частини першої статті 14 цього Закону, або її законного представника, патронатного вихователя/представника центр з надання безоплатної правничої допомоги протягом 10 робочих днів з дня надходження звернення та документів, що підтверджують належність такої особи до відповідної категорії, приймає рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги і надсилає такій особі або її законному представнику, патронатному вихователю/представнику копію зазначеного рішення.

Якщо особа не має підстав для отримання безоплатної вторинної правничої допомоги, центр з надання безоплатної правничої допомоги протягом 10 робочих днів з дня надходження звернення приймає рішення про відмову в наданні такій особі безоплатної вторинної правничої допомоги і надсилає їй або її законному представнику, патронатному вихователю/представнику копію зазначеного рішення з одночасним роз`ясненням порядку оскарження такого рішення.

Відповідно до статті 20 Закону №3460-VI, особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частинами першою - третьою статті 14 цього Закону; 2) особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу; 3) вимоги особи щодо захисту стосуються вчинення дій чи підготовки документів, що не передбачені законодавством; 4) особі раніше надавалася безоплатна вторинна правнича допомога з одного і того ж питання; 4-1) особа використала право на отримання безоплатної вторинної правничої допомоги відповідно до частини четвертої статті 14 цього Закону; 5) особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правничої допомоги.

Місцеві центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги здійснюють свою діяльність на підставі Положення про центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2012 року №967/5.

Відповідно до п.1 Положення центри з надання безоплатної правничої допомоги (далі - центри) утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються Міністерством юстиції України за пропозицією Координаційного центру з надання правничої допомоги (далі - Координаційний центр) з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної правничої допомоги і є територіальними відділеннями Координаційного центру.

Відповідно до п.6 Положення під час виконання функцій з надання безоплатної правничої допомоги центри взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами надання безоплатної правничої допомоги, органами адвокатського самоврядування, громадськими об`єднаннями.

Таким чином, із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що вказаними нормами передбачений випадок обмеження надання безоплатної вторинної правничої допомоги окремим суб`єктам, зокрема, за таких умов, а саме: особі раніше надавалася безоплатна вторинна правнича допомога з одного і того ж питання.

Як встановлено судом із матеріалів справи, ОСОБА_2 є неповнолітньою особою, опікуном якого є ОСОБА_4 . В межах звернень від 08.04.2025, та двох звернень від 20.06.2024, ОСОБА_1 звертався до Центру з заявами про надання безоплатної вторинної правничої допомоги в особі ОСОБА_2 , тому у відповідності до п.2 ч.1 статті 14 Закону №3460-VI, ОСОБА_2 є особою, яка має право на отримання безоплатної вторинної правничої допомоги.

Досліджуючи по суті рішення Центру, прийняті за наслідками звернень позивача, що є предметом позову у цій справі, суд зазначає таке.

Щодо наказу Центру від 10.04.2024 №113-н, який прийнятий відповідачем за наслідками звернення позивача від 08.04.2024, судом встановлено, що позивачу на підставі цього наказу надана безоплатна вторинна правнича допомога.

Це підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень (із використанням режиму повного доступу), а саме ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровській області від 15.04.2024 року у справі №180/1429/23, згідно якої в судовому засіданні 15.04.2024 з розгляду питання щодо скарги на бездіяльність начальника СД ВП №1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Пашкова Т.С. в порядку ст.220 КПК України у кримінальному провадженні № 12023046330000053 від 27 липня 2023 року, був присутній адвокат Мунтян Т.І. як представник ОСОБА_2 , скаргу ОСОБА_2 задоволено, визнано бездіяльність начальника СД ВП №1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Пашкова Т.С. у кримінальному провадженні № 12023046330000053 від 27 липня 2023 року щодо не розгляду клопотання від 6 лютого 2024 року неправомірною, зобов`язано начальника СД ВП №1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Пашкова Т.С. розглянути клопотання ОСОБА_1 від 6 лютого 2024 року та повідомити заявника.

Тобто, правнича допомога в межах заяви позивача від 08.04.2024, доручення відповідача від 10.04.2024 №0407-0001796 та наказу від 10.04.2024 № 113-н надана ОСОБА_2 .

Зазначене є підставою для висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки права ОСОБА_2 не є порушеними.

Щодо наказів Центру від 28.06.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/5, від 28.06.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/6.

Судом встановлено, що вказаними наказами відмовлено у наданні безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_2 за зверненнями законного представника ОСОБА_1 від 20.06.2024 та від 20.06.2024 у зв`язку з тим, що особі раніше надавалася безоплатна вторинна правнича допомога з одного і того ж питання.

Як вбачається із службових листів уповноваженої особи Центру від 24.06.2024 та від 24.06.2024, мотивами прийняття рішення про відмову у наданні ОСОБА_2 безоплатної вторинної правничої допомоги було те, що неповнолітньому ОСОБА_2 вже надавалась безоплатна вторинна правнича допомога у кримінальному провадженню №12023045330000053 на підставі наказу Центру від 10.04.2024 №113-н.

Однак, суд вважає помилковими такі висновки Центру, оскільки згідно заяви від 08.04.2024 заявник просив надати безоплатну вторинну правничу допомогу з питання представництва інтересів в суді по справі №180/1429/23 щодо розгляду слідчим суддею Марганецького міського суду Дніпропетровської області скарги опікуна ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності начальника СД ВП №1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області неправомірною та зобов`язати вчинити певні дії у кримінальному провадженні №12023046330000053.

Згідно заяви від 20.06.2024 заявник просив надати безоплатну правничу допомогу з питання представництва інтересів в суді по справі №180/1429/23 щодо розгляду слідчим суддею Марганецького міського суду Дніпропетровської області скарги опікуна ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на постанову слідчого ВП №1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Пашкова Т.С. від 06.06.2024 у кримінальному провадженні №12023046330000053, від 27 липня 2023 року (справа №180/1429/23 провадження №1-кс/180/122/24).

А іншою заявою від 20.06.2024 заявник просив надати безоплатну вторинну правничу допомогу з питання представництва інтересів в суді по справі №180/1429/23 щодо розгляду слідчим суддею Марганецького міського суду Дніпропетровської області скарги опікуна ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого ВП № 1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, яка полягає у ненаданні відповіді на клопотання від 04.06.2024 у кримінальному провадженні №12023046330000053 від 27 липня 2023 року (справа №180/1429/23 провадження №1-кс/180/122/24).

Отже, незважаючи на те, що ці скарги заявлені позивачем в межах одного кримінального провадження № 12023046330000053 та розглядаються в межах однієї судової справи 180/1429/23, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 вже надавалась безоплатна вторинна правнича допомога з одного і того ж питання, оскільки ці скарги подані на різні рішення різних посадових осіб, розгляд яких відбувається слідчим суддею в межах різних судових проваджень.

Таким чином, відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 , як законному представнику ОСОБА_2 , у наданні безоплатної вторинної правничої допомоги на підставі наказів Центру від 28.06.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/5, від 28.06.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/6, за його зверненнями від 20.06.2024 та від 20.00.62024.

Зазначене є підставою для задоволення позовних вимог в частині, що стосується рішень Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги у наданні безоплатної вторинної правничої допомоги, що оформлені наказами від 28.06.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/5, від 28.06.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/6.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що задоволенню у даній справі підлягають позовні вимоги у такій спосіб: визнати протиправними та скасувати рішення Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги у наданні безоплатної вторинної правничої допомоги, що оформлені наказами від 28.06.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/5, від 28.06.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/6.

Разом з тим, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , просить суду стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1000000,00 грн.

Вказані вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із відмовою у наданні безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_2 нанесені тяжкі моральні страждання, оскільки його очікування на ефективну реалізацію норм закріплених у ст. 8, 59 Конституції України виявились марними.

Згідно з ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

При цьому, на переконання суду, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Отже, "моральна шкода" є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку.

Для відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, доведенню підлягає, що протиправні дії/рішення чи бездіяльність заподіювача є причиною, а негативні наслідки, які виникли у потерпілої особи - безумовним їх наслідком.

Причинно-наслідковий зв`язок між рішеннями/діями відповідних органів та заподіянням моральної шкоди полягає в тому, що ця шкода є наслідком саме протиправності таких дій/рішень чи бездіяльності, а не якихось інших обставин, тобто перебувати у взаємозв`язку із предметом позову.

Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу на те, що Козирським М.А. в інтересах ОСОБА_2 не доведено і судом не встановлено, що негативні емоції ОСОБА_2 досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою.

Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди. Моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Проте позивач будь яких доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачем моральної шкоди у вигляді моральних чи фізичних страждань, погіршення стану здоров`я тощо, до матеріалів позовної заяви не додав.

Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, з огляду на відсутність доказів завдання ОСОБА_2 моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру протиправними рішеннями (діями, бездіяльністю) відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих позивачем доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги у наданні безоплатної вторинної правничої допомоги, що оформлені наказами від 28.06.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/5, від 28.06.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/6.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 28.01.2025 року.

Суддя Н.Є. Калугіна