Рішення

від 23.01.2025 по справі 201/5959/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/5959/24

Провадження № 2/201/410/2025

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді Батманової В.В.

за участю секретаря Дейнега А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що вона та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.04.2011, який було розірвано 14.12.2018. Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від утримання дитини відповідач ухиляється, участі у вихованні не приймає. Судовим наказом Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 07.09.2020 з відповідача було стягнуто аліменти на утримання дитини, однак відповідач судове рішення не виконує та на даний час утворилась заборгованість по сплаті аліментів. З урахуванням того, що відповідач не цікавиться життям своєї дитини, не піклується про неї, ухиляється від виконання батьківських обов`язків, позивач просить суд позбавити відповідача батьківських прав.

Представник позивача надав заяву в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглянути справу без його участі, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач про дати судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення рекомендованих листів з повідомленням за адресою реєстрації, в судове засідання не з`явився, заяв про розгляд справи за його участю в режимі відеоконференції не надіслав, не скористався і правом надання відзиву на позов.

Представник третьої особи надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, вказала, що висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини надати не є можливим, у зв`язку з чим просила постановити рішення у найкращих інтересах дитини.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ч.1 ст. 280 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 28.04.2011, який було розірвано 14.12.2018 (а.с. 19-20).

Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 21).

Позивач у позовній заяві посилалася на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків батька, з дитиною не спілкується взагалі, матеріально не допомагає, не цікавиться станом її здоров`я та розвитку. Дитина повністю знаходяться на утриманні позивача.

Судовим наказом Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 07.09.2020 з відповідача було стягнуто аліменти на утримання дитини, однак відповідач судове рішення не виконує.

Позивачка вимушена була звернутися за допомогою до Центрального районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Маріупольської міської ради. Відповідно до Висновку оцінки потреб сім`ї позивачки ОСОБА_1 від 18.09.2019, яка складалась з позивачки та її малолітньої дитини, ОСОБА_3 , за результатами оцінювання потреб з`ясовано, що СЖО (складні життєві обставини) наявні. Також з`ясована наявність у дитини ознак психологічної травми. Стан задоволення потреб дитини задовільний, але наявні проблеми та обставини певною мірою порушують нормальну життєдіяльність дитини, впливають на стан та задоволення її потреб. Сім`я позивачки потребує соціального супроводу та представництва інтересів.

За вищезазначеного суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню доньки - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України підставою для позбавлення батьківських прав.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Положеннями вищевказаної статті визначено основні положення з виховання дітей. Для здійснення цього завдання батьки наділяються батьківськими правами, тобто правом на особисте виховання своїх дітей, піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьківські права є в той же час і обов`язками батьків по вихованню дітей, тому що батьки не тільки володіють правом на виховання дитини, а й мають обов`язок її виховувати. Нездійснення ними своїх прав тягне за собою або повну їх втрату, або тимчасове позбавлення цих прав.

Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 15, 16 Постанови № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» - позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже, при розгляді справи встановлено, відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання дитини, а саме: не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, одягу, не надає необхідного для дитини грошового забезпечення.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У відповідності до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Крім того, суд при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав, дійшов висновку, що відповідач, поклавши матеріальне забезпечення, лікування та виховання своїх дітей на позивача, свідомо самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків.

Доказів протилежного суду відповідачем надано не було.

З урахуванням викладеного, а також приймаючи до уваги зібрані по справі докази суд приходить до висновку про наявність передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 164, 165, 166 СК України, п.п. 15, 16 Постанови № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 223, ч.1 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) батьківських прав по відношенню до доньки - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення суду відповідно до положень ст. 289 ЦПК України набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення. Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя : В.В. Батманова