Ухвала

від 28.01.2025 по справі 183/604/25

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/604/25

№ 2/183/250/25

У Х В А Л А

28 січня 2025 року м. Самар

Суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Парфьонов Д. О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка Андрія Сергійовича; приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

20 січня 2025 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов цей позов, переданий головуючому судді 23 січня 2025 року.

Постановленою суддею ухвалою від 24 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачці триденного строку з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом:

надання суду всіх копій письмових доказів, які долучені до позовної заяви та які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, засвідчених належним чином із посвідченням на доказі про відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у позивачки, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення, прізвища та імені особи, якою засвідчено копії;

подання клопотання про витребування доказів, які відсутні у позивачки.

24 січня 2025 року документ, а саме «Ухвала (про залишення позовної заяви без руху)» доставлений до електронної скриньки позивачки, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документа.

27 січня 2025 року позивачкою подано до суду повідомлення про виконання вимог вищевказаної ухвали. В повідомленні позивачка, з посиланням на пп. 1.1. п. 1 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, вказує, що на фізичну особу, в тому числі і на неї вимоги цього стандарту не поширюються, нею в позові зазначалось, що серед долучених до нього (позову) копій документів, з оригіналів у позивачки виключно паспорт та довідка про присвоєння податкового номера платника податків. Щодо подання клопотання про витребування доказів позивачка вказує, що витребувати у приватного виконавця копію чи оригінал кредитного договору, як про це вказано в ухвалі суду не є можливим, так як згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» кредитний договір не є виконавчим документом і на примусове виконання не передається.

Повідомлення передано головуючому судді 28 січня 2025 року.

Досліджуючи питання щодо усунення недоліків за ухвалою суду від 24 січня 2025 року, висновую таке.

Частинами 1, 5 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому згідно з п. 2 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а відповідно до ч. 1 ст. 44 Кодексу учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 95 ЦПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Також позиція щодо необхідності належного засвідчення копій не раз висловлювалася судами України. Так, зокрема, у п.20 Постанови Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 160/7887/18, вказано: «Оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, відсутність на копії напису про її засвідчення «Згідно з оригіналом» чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку».

Таким чином, суд не приймає до уваги посилання позивачки, викладені в її повідомленні від 27 січня 2025 року, оскільки всупереч вимогам ч. 5 ст. 95 ЦПК України позивачкою не виконані вимоги цивільного процесуального законодавства та відповідно вимоги ухвали суду 24 січня 2025 року щодо подання належним чином засвідчених копій письмових доказів.

Щодо невиконання позивачкою вимог ухвали в частині подання клопотання про витребування доказів, висновую таке.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Предметом цього позову є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вважаю за необхідне звернути увагу позивачки, що вона є учасникам виконавчого провадження № 68238769 з виконання оспорюваного виконавчого напису, а тому відповідно до Закону має право на ознайомлення з матеріалами цього виконавчого провадження та отримання копій документів.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року. Відтак у кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

У встановлений строк недоліки позовної заяви позивачкою не усунуті, тому її необхідно вважати неподаною та повернути.

Роз`яснити позивачці, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. 185, 260 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка Андрія Сергійовича; приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню вважати неподаною та повернути позивачці.

Роз`яснити позивачці її право звернутися з зазначеною позовною заявою після того, як перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем складення ухвали суду.

Ухвала суду складена і підписана 28 січня 2025 року.

Суддя Д. О. Парфьонов