Рішення

від 28.01.2025 по справі 240/21208/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/21208/23

категорія 102020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області (далі - відповідач), в якому просить:

1) визнати протиправними дії Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області щодо неналежного розгляду та відмови надавати інформацію на його запит про надання інформації від 12.06.2023;

2) зобов`язати Миропільську селищну раду Житомирського району Житомирської області протягом 20-ти днів з моменту надбання судовим рішенням законної сили повторно розглянути та надати повну і вичерпну відповідь на його запит про надання інформації від 12.06.2023, в якій дати відповідь на такі запитання:

- чи у період з 01.01.2020 по 01.06.2023 Миропільською селищною радою Житомирського району Житомирської області затверджувався Генеральний план (з пояснювальними записками та змінами) смт.Миропіль Житомирського району Житомирської області? Якщо так, зобов`язати Миропільську селищну раду Житомирського району Житомирської області надати належним чином завірений примірник затвердженого Генерального плану за період з 01.01.2020 по 01.06.2023 (з пояснювальними записками та змінами) смт.Миропіль Житомирського району Житомирської області;

- коли саме (вказати рік, місяць, день, на підставі якого саме рішення) затверджувалась остання редакція Генерального плану смт.Миропіль Житомирського району Житомирської області та надати належним чином завірений примірних останньої редакції затвердженого Генерального плану (з пояснювальними записками) смт.Миропіль Житомирського району Житомирської області, в тому числі надати редакцію Генерального плану смт.Миропіль Житомирського району Житомирської області за 1972 рік.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні позивачу інформації на його запит від 12.06.2023 стосовно того, чи затверджувався відповідачем у період з 01.01.2020 по 01.06.2023 Генеральний план (з пояснювальними записками та змінами) смт.Миропіль Житомирського району Житомирської області та у наданні належним чином завіреного примірника затвердженого Генерального плану (з пояснювальними записками та змінами) смт.Миропіль Житомирського району Житомирської області за вказаний період. Також відмовлено у наданні інформації щодо того, коли саме затверджувалась остання редакція Генерального плану смт.Миропіль Житомирського району Житомирської області та у наданні належним чином завіреної останньої редакції Генерального плану (з пояснювальними записками та змінами) смт.Миропіль Житомирського району Житомирської області.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просив відмовити в задоволенні даного позову. В обґрунтування зазначено, що позивачу було надано належним чином мотивовану відповідь на його запит.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом безспірно встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області із запитом про надання інформації від 12.06.2023, у якому просив надати наступну інформацію:

- чи у період з 01.01.2020 по 01.06.2023 Миропільською селищною радою Житомирського району Житомирської області затверджувався Генеральний план (з пояснювальними записками та змінами) смт.Миропіль Житомирського району Житомирської області? Якщо так, просив надати належним чином завірений примірних затвердженого Генерального плану за період з 01.01.2020 по 01.06.2023 (з пояснювальними записками та змінами) смт.Миропіль Житомирського району Житомирської області;

- коли саме (вказати рік, місяць, день, на підставі якого саме рішення) затверджувалась остання редакція Генерального плану смт.Миропіль Житомирського району Житомирської області та надати належним чином завірений примірних останньої редакції затвердженого Генерального плану (з пояснювальними записками та змінами) смт.Миропіль Житомирського району Житомирської області.

Листом від 21.06.2023 №888 відповідач повідомив, що у період з 01.01.2020 по 01.06.2023 селищною радою не затверджувався Генеральний план смт.Миропіль, остання редакція такого документу - 1972 рік. Крім того, відповідач відмовив в наданні позивачу належним чином завіреної останньої редакції Генерального Плану (з пояснювальними записками та змінами) смт.Миропіль, покликаючись на те, що відповідно до розпорядження селищного голови від 26.12.2022 №321 Генеральний план смт.Миропіль віднесено до службової інформації, якій присвоєно гриф "Для службового користування".

Вважаючи, що відповідач протиправно не розглянув належним чином запит на інформацію та не надав запитуваної інформації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Право на доступ до публічної інформації є конституційним правом людини, передбаченим і гарантованим ст.34 Конституції України, яка, у свою чергу, ґрунтується на положеннях ст.10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, ст.19 Загальної декларації прав людини, статей 18 та 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб`єктів стосовно отримання публічної інформації, врегульовані Конституцією України та відповідними спеціальними законами, а саме Законом України "Про інформацію" від 02.10.1996 №2657-XII (далі - Закон №2657-XII) та Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Згідно з частиною 2 статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати, поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Закон №2657-XII визначає, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Статтею 1 Закону №2657-XII визначено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

У свою чергу порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13.01.2011 №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон №2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно із статтею 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 вказаного Закону передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону №2939-VI, цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Частина перша статті 6 Закону України №2939-VI визначає види публічної інформації з обмеженим доступом, а саме: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Статтею 7 Закону України №2939-VI визначено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.14 цього ж Закону розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Приписами ст.22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, у випадку якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Встановлено, що підставою для відмови позивачу у наданні запитуваної інформації слугувало те, що інформація яка запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом.

Згідно з положеннями статті 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації" одним із принципів забезпечення доступу до публічної інформації є принцип прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень, вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом (п. 1,2 частини першої цієї статті).

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності вимог, визначених пунктами 1-3 частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Так, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Забезпечення доступу до публічної інформації здійснюється двома способами: систематичного та оперативного оприлюднення інформації, і надання інформації за запитами на інформацію. Спосіб забезпечення доступу до публічної інформації залежить, у тому числі, від виду (характеру, суті) такої інформації. За положеннями Закону України "Про доступ до публічної інформації" кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту, якому кореспондує обов`язок розпорядника інформації надати на нього відповідь.

У відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, встановлених шляхом застосування трискладового тесту, передбаченого ч.2 ст.6 Закону №2939-VI.

У відмові у доступі до публічної інформації повинно бути зазначено:

- якому з перелічених у пункті 1 частини другої статті 6 Закону №2939 інтересів відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам);

- у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв`язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (п.2 ч.2 ст.6 Закону №2939-VI);

- чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (п.3 ч.2 ст. 6 Закону №2939).

При цьому, відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових, передбачених ч.2 ст.6 Закону №2939-VI, означає, що відмова у доступі до публічної інформації є немотивованою.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права в подібних відносинах викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №9901/510/18, від 30.01.2020 у справі №806/1959/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №9901/249/19.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 6 Закону №2939-VI визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону.

Ці вимоги є "трискладовим тестом", який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. Доступ до інформації може бути обмежено за умови додержання сукупності всіх трьох підстав.

Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації "трискладового тесту".

Суд звертає увагу на те, що положення ч.2 ст.6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що у ст.1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі "трискладового тесту".

Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.

Разом з тим, зі змісту приписів ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" слідує, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що:

була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством,

або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Отже, незалежно від того, чи інформація була створена розпорядником, його допоміжним органом чи навіть іншим суб`єктом, вона є публічною і повинна надаватись на запит, якщо на момент отримання запиту знаходилась у володінні розпорядника інформації.

Так, обмеження доступу до конкретної інформації допускається у разі, якщо розпорядником віднесено її до службової та надання останньої може завдати шкоди правам та інтересам інших осіб.

При цьому, присвоєння конкретному документу грифу "для службового користування" (частина друга статті 9 Закону №939-VI) саме по собі не є підставою для відмови у задоволенні запиту на інформацію у ньому, оскільки така підстава не передбачена частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI. Наявність підстав для такої відмови може бути встановлена лише шляхом застосування "трискладового тесту" (пункт 2 частини першої статті 22 Закону №2939-VI).

Суд зауважує, що відповідач при наданні відповіді викладеної у листі від 21.06.2023 №888 на запит позивача про надання інформації від 12.06.2023, зокрема, відмовляючи позивачу у наданні копії Генерального плану (з пояснювальними записками та змінами) смт.Миропіль, Житомирського району, Житомирської області не дотримався трискладового тесту та не навів у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу, яким є причинно-наслідковий зв`язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди, чому ця шкода є істотною, яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації та чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Суд зазначає, що Законом України "Про доступ до публічної інформації" при визначенні сфери його дії охоплено не поняття "документ", а поняття "інформація" в широкому сенсі. При цьому інформація може міститися в різних джерелах. Може бути обмежено право на отримання за запитами при дотриманні вимог Закону інформації з обмеженим доступом (конфіденційної, таємної, службової інформації).

Наявність в документі інформації з обмеженим доступом не є підставою для відмови у його наданні або його оприлюдненні. Зокрема, частиною 7 статті 6 Закону передбачено, що обмеженню підлягає інформація, а не документ.

Суд зауважує, що якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

У такому випадку копія документа повинна надаватись у звичайному порядку, при цьому інформація, доступ до якої обмежено, вилучається шляхом ретушування або іншим способом на вибір розпорядника інформації.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Саме такий підхід значно посилює позиції невладної особи, якій бракує правових знань, щоб самостійно довести перед судом слушність своїх тверджень.

Суд повторно наголошує, що в силу вимог ч.4 ст.6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежений.

Суд враховує, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Безспірно, в силу вимог ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Вказане порушене право позивача може бути захищене судом шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З огляду на наведене, порушені права підлягають захисту та відновленню шляхом визнання протиправною відмови Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області, викладеної у листі від 21.06.2023 №888 у наданні ОСОБА_1 , повної, всебічної та достовірної інформації на його запит від 12.06.2023 та зобов`язання відповідача повторно розглянути запит позивача на інформацію в порядку, встановленому Законом України "Про доступ до публічної інформації", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Суд зазначає, що позивач помилково просить також визнати протиправними дії Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області щодо неналежного розгляду та ненадання інформації на його запит від 12.06.2023, оскільки у даному випадку права та законні інтереси позивача порушуються саме шляхом відмови у наданні запитуваної інформації викладеної у листі від 21.06.2023 №888, а не діями щодо ненадання інформації.

Враховуючи наведене, у задоволенні позову в частині визнання протиправними дій відповідача слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

В силу приписів ст.139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 256, 382 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області (вул. Центральна, 38, смт.Миропіль, Житомирський район, Житомирська область, 13033; код ЄДРПОУ 04345204) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області, викладену у листі від 21.06.2023 №888 у наданні ОСОБА_1 повної, всебічної та достовірної інформації на його запит від 12.06.2023.

Зобов`язати Миропільську селищну раду Житомирського району Житомирської області повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 12.06.2023 в порядку, встановленому Законом України "Про доступ до публічної інформації", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань селищної ради Житомирського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович

28.01.25