Ухвала

від 28.01.2025 по справі 300/478/25

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

"28" січня 2025 р. Cправа № 300/478/25

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання незаконною та скасування постанови від 06.12.2021 про оголошення в розшук автомобіля, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 23.01.2025 звернувся до суду з адміністративним позовом до Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в якому просить суд: визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Здерки Марини Мирославівни від 06.12.2021 про оголошення в розшук автомобіля марки WOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, регламентовано статтею 287 КАС України.

Так, частиною першою статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

З огляду на положення вказаної норми процесуального закону, рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до адміністративного суду лише в разі відсутності іншого судового порядку оскарження.

Така норма за своєю суттю є бланкетною (відсилочною) і передбачає розгляд позовної заяви про оскарження рішення, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби в порядку адміністративного судочинства, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 22 постанови від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 дійшла правового висновку про те, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Також у постанові від 11.12.2018 у справі № 826/12968/17 Велика Палата Верховного Суду висловила позицію, за якою неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно зі статтею 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом частин першою та другою статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що постановою головного державного виконавця Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 06.12.2021 оголошено в розшук автомобіль марки WOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить боржнику - ОСОБА_2 . Така постанова від 06.12.2021 про оголошення в розшук автомобіля прийнята державним виконавцем в рамках примусового виконання постанови про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави 12000,00 грн. виконавчого збору у виконавчому провадженні № 67764795. ОСОБА_1 зазначив, що не є стороною виконавчого провадження № 67764795, однак є власником автомобіля марки WOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі договору купівлі-продажу. ОСОБА_1 повідомив суд, що не здійснив державну реєстрацію автомобіля марки WOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , однак на підставі статті 328 Цивільного кодексу України вважає, що право на такий автомобіль набуте на підставі правочину з моменту передання майна. Наявність постанови головного державного виконавця Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 06.12.2021 про оголошення в розшук автомобіля марки WOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , позбавляє можливості провести державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказаний автомобіль.

З огляду на обставини щодо висловлених в позовній заяві підстав позову, суд звертає увагу на те, що згідно з частиною першою статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право вимагати відновлення свого порушеного права, в спірному випадку скасування розшуку автомобіля марки WOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яке належить йому на праві власності.

Тобто, перебування в розшуку автомобіля за відсутності правових підстав для цього, порушує право власності позивача, внаслідок чого ОСОБА_1 позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном та власний розсуд.

Так, вимоги про скасування розшуку автомобіля ґрунтуються на праві власності на такий автомобіль та виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову), виникають із цивільних правовідносин, відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, а тому можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Такі висновки викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/1247/18.

За вказаних обставин, у даному випадку спірним є питання про право приватне, оскільки підставами позову фактично є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту, законність якого необхідно довести у суді.

Тобто позивач, звертаючись до суду із цим позовом, захищає свої майнові права щодо рухомого майна, а відтак суд вважає, що цей спір за своєю суттю не є публічно-правовим, а стосується захисту цивільних прав позивача щодо майна, яке перебуває в розшуку. Таким чином, цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.09.2019 у справі № 826/16025/18.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.06.2022 за результатом розгляду справи № 540/2725/21 зазначив, що спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Також Верховний Суд у вказаній постанові дійшов висновку, що оскарження дій та рішень виконавця, спрямованих на арешт спірного майна, не приведе до належного захисту прав позивача, оскільки навіть визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи суть спірних правовідносин і суб`єктний склад сторін у справі, вказаний спір не є публічно-правовим і не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, а має приватноправовий характер, оскільки існує спір про право.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (пункт 24 рішення у справі Сокуренко і Стригун проти України) суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад, позовна заява ОСОБА_1 до Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання незаконною та скасування постанови від 06.12.2021 про оголошення в розшук автомобіля, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, вважаю, що необхідно відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання незаконною та скасування постанови від 06.12.2021 про оголошення в розшук автомобіля.

Керуючись статтями 170, 171, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання незаконною та скасування постанови від 06.12.2021 про оголошення в розшук автомобіля.

З врахуванням приписів частини шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, роз`яснити ОСОБА_1 , що дану справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства. Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвалу суду може бути оскаржено в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.