Рішення

від 27.01.2025 по справі 320/45678/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2025 року м. Київ №320/45678/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовомНаціональної спілки художників України

доГоловного управління ДПС у м. Києві

провизнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про

опис майна у податкову заставу,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

Національна спілка художників України звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати:

- податкову вимогу від 27.03.2023 № 0000250-1303-2615;

- рішення про опис майна у податкову заставу від 27.03.2023 № 0000250-1303-2615.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, тоді як платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування та сплати земельного податку. Окрім цього, позивач уважає, що відповідач повинен був надіслати відповідне податкове повідомлення-рішення, а не податкову вимогу, якщо уважає, що сума задекларованого грошового зобов`язання є нижчою, ніж встановлено контролюючим органом. На думку позивача, контролюючий орган також не врахував пільги щодо земельного податку, які встановлені у законодавстві для установ культури і мистецтв, а також на пільги, встановлені під час ведення бойових дій та тимчасової окупації.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що оскаржувані індивідуальні акти є правомірними, оскільки податкова вимога була сформовано у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань, що були задекларовані позивачем самостійно.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 відмовлено у задоволенні заяви Національної Спілки художників України про забезпечення позову.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Головне управління ДПС у м. Києві сформувало 27.03.2023 податкову вимогу № 0000250-1303-2615, якою повідомило Національну спілку художників України, що станом на 26.03.2023 сума податкового боргу становить 1839200,54 грн, яка була сформована у зв`язку з несплатою у встановлений строк податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 562418,12 грн, а також земельного податку 1276782,42 грн.

У зв`язку з несплатою грошових зобов`язань Головне управління ДПС у м. Києві ухвалило рішення про опис майна у податкову заставу від 27.03.2023 № 0000250-1303-2615.

Не погодившись із зазначеними рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок та підстави нарахування зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

За приписами підпунктів 14.1.39, 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні:

- грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня;

- податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу;

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно із підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПКУ крім випадків, передбачених податкових законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 ст.56 ПКУ передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Пунктом 49.3 ст.49 ПКУ передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Пунктом 57.1 ст.57 ПКУ встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно із пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктами 1 3 розділу ІІ Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за №902/30770 (далі Порядок №610), передбачено, що податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується податковим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом. Протягом періоду оскарження платником податків відповідно до статті 56 Кодексу суми грошових зобов`язань, визначених податковим органом відповідно до Кодексу та інших законодавчих актів, податкова вимога з податку, що оскаржується, не формується та не надсилається, а сума такого грошового зобов`язання вважається неузгодженою.

За приписами пункту 1 розділу ІІІ Порядку №610 податкові вимоги разом з детальним розрахунком суми податкового боргу формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) податкових органів з урахуванням інформації про податковий борг з митних платежів, отриманої в порядку обміну інформацією відповідно до пункту 41.2 статті 41 Кодексу.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку №610 податкова вимога, крім загальних реквізитів, повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис майна, яке відповідно до законодавства може бути предметом податкової застави, проведення публічних торгів з продажу заставного майна. До податкової вимоги додається детальний розрахунок суми податкового боргу.

Згідно із абзацом другим пункту 6 розділу ІІІ Порядку №610 у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п. 95.1, п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Суд зазначає, що звернення позивача до суду з цим позовом обумовлене порушенням порядку прийняття податкової вимоги, а також відсутністю доказів підтвердження податкового боргу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, разом із податковою вимогою № 0000250-1303-2615, якою повідомлено позивача, що станом на 26.03.2023 сума податкового боргу становить 1839200,54 грн, було надіслано також детальний розрахунок суми податкового боргу, згідно з яким зазначена вище сума сформована по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 562418,12 грн, а також земельного податку 1276782,42 грн.

Так, у позовній заяві зазначено, що позивач не отримував жодного акту перевірки або податкового повідомлення-рішення про наявність податкового боргу.

Суд не приймає до уваги вказані доводи позивача та вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, відповідно до приписів п. 59.4 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з доданих інтегрованих карток по земельному податку та податку на нерухоме майно, заборгованість виникла за позивачем внаслідок несплати самостійно нарахованих грошових зобов`язань, згідно поданих податкових декларацій та розрахунків.

Отже, у даному випадку, надсилання акту перевірки або податкового повідомлення-рішення не вимагається, що й слідує з приписів п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України.

У позовній заяві позивач не надав жодних належних доказів та не зазначив жодного аргументу, який би спростував наявність податкового боргу або його сплату.

При цьому, відповідно до приписів п. 54.1 ст. 54 ПК України, самостійно обчислена та задекларована платником податків сума податкового та/або грошового зобов`язання вважається узгодженою.

Суд також звертає увагу, що наявність у позивача певних пільг щодо нарахування та сплати податків мала б бути врахована ним при складанні податкової звітності шляхом зазначення про такі пільги у податкових деклараціях та, відповідно, коригування сум грошового зобов`язання з урахуванням встановлених пільг. Проте, у разі коли безпосередньо позивач сформував відповідні суми податкових зобов`язань у податкових деклараціях, то такі сумі підлягають обов`язковій сплаті. Також, суд звертає увагу, що у разі наявності помилок у податковій звітності платник податку має право подати уточнюючі розрахунки, в якому зазначити уточнені показники з урахуванням названих позивачем пільг.

Також, суд відхиляє доводи позивача щодо його звільнення від сплати земельного податку та податку на нерухоме майно у зв`язку з перебуванням на спрощеній системі оподаткування.

Так, згідно з витягом № 2326593400059 позивач є платником єдиного податку з 02.01.2023, і саме з цієї дати до нього застосовуються особливості оподаткування, визначені для платників єдиного податку. Проте за спірною податковою вимогою податкові зобов`язання сформовані ще до переходу позивача на спрощену систему оподаткування.

У зв`язку з тим, що податкова вимога сформована правомірно, а позивач не спростував наявність у нього податкового боргу, відсутні підстави для скасування рішення відповідача про опис майна у податкову заставу, оскільки ухвалення такого рішення є можливим за наявності податкового боргу у платника податків.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваної відмови, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

VI. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя Жук Р.В.