Ухвала

від 27.01.2025 по справі 755/1289/25

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/1289/25

Провадження №: 2/755/2741/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2025 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Марфіна Н.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Козятинського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з майна, -

у с т а н о в и л а:

17.01.2025 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Козятинського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з майна.

Вивчивши матеріали позовної заяви приходжу до висновку про те, що у відкритті провадження за вказаним позовом має бути відмовлено, з огляду на наступне.

У своїй позовній заяві позивач просить зняти арешт з кв. АДРЕСА_1 накладений ВДВС Козятинського МРУЮ на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 08.04.2011, Реєстраційний номер обтяження: 11202969, а також на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4 від 08.09.2011, Реєстраційний номер обтяження: 11639995.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, на все майно позивача накладено арешт на підставі постанов ВДВС Козятинського МРУЮ про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 08.04.2011 та НОМЕР_4 від 08.09.2011. 16.01.2025 Відділ ДВС повідомив, що відповідно до даних спецрозділу Автоматизованої системи виконавчих проваджень ВП НОМЕР_3 було закінчено 23.06.2011 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», а ВП НОМЕР_2 було завершене 01.03.2012 на підставі п. 4 ч. 1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження». Станом на 18.12.2024 матеріали вказаних виконавчих проваджень знищені. За обома виконавчими провадженнями позивач був боржником, а АТ КБ «Приватбанк» - стягувачем. Із відповіді відділу ДВС вбачається, що виконавчим документом за ВП НОМЕР_3 була ухвала №2-920, видана 25.10.2010 Новотроїцьким райсудом, про накладення арешту на майно позивача за позовом ПАТ КБ «Приватбанк». За припущенням позивача, це була ухвала про забезпечення позову. В зв`язку з накладення арешту на все майно ОСОБА_1 ухвала №2-920, видана 25.10.2010 Новотроїцьким райсудом, була виконана і тому ВП НОМЕР_3 було закінчено. Рішення про скасування заходів забезпечення позову, ймовірно, не виносилося, тому арешт за ВП НОМЕР_3 залишився не знятим. Виконавчим документом за ВП НОМЕР_2 був виконавчий лист №2-920, виданий 05.01.2011 року Новотроїцьким райсудом про стягнення з позивача на користь банку боргу в сумі 40298,02 грн. Підставою для завершення цього ВП був п. 4 ч. 1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року. З моменту закінчення/завершення виконавчих проваджень вже сплинуло понад 10 років і за цей час банк повторно не пред`являв виконавчого документу до стягнення, тому строк його пред`явлення для примусового виконання сплинув. Натомість арешт, накладений в рамках ВП НОМЕР_2, залишився не знятим. Також в Єдиному державному реєстрі судових рішень станом на день подання даного позову відсутні судові рішення про поновлення банку строку пред`явлення до виконання виконавчого листа №2-920, виданого 05.01.2011 року Новотроїцьким районним судом Херсонської області про стягнення з позивача на користь банку боргу в сумі 40298,02 грн., а тому банк не має права повторно його пред`являти до примусового виконання.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Боржник, тобто особа, яка є/була стороною виконавчого провадження, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного суду від 19.01.2022 року у справі №577/4541/20, в якій, також зазначено: « Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій помилково розглянули справу по суті та не врахували того, що арешт накладено на майно ОСОБА_1, який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Інші доводи касаційної скарги Верховний Суд до уваги не бере, оскільки суди повинні були відмовити у відкритті провадження у справі з наведених вище правових підстав, а не розглядати спір по суті».

Схожі правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі N904/51/19 (провадження N12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі N712/12136/18 (провадження N 61-4726сво19), у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі N127/11276/20 (провадження N61-882св21), від 08 вересня 2021 року у справі N369/3757/20 (провадження N61-3588св21), від 01 грудня 2021 року у справі N201/6486/20 (провадження N61-19066св20).

Верховний Суд зауважує, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України (постанова Верховного суду від 19.01.2022 року у справі №577/4541/20).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Здійснення контролю за виконанням судових рішень визначено Розділом 7 ЦПК України, яким встановлено порядок подання скарг сторонами виконавчого провадження та їх розгляд судом.

З урахуванням суб`єктивного складу сторін позовної заяви, змісту та обґрунтування позовних вимог, беручі до уваги, що спір має вирішуватись за відповідно поданою скаргою на рішення/дії/бездіяльність державного виконавця, суд відмовляє у відкритті провадження у справі в порядку позовного провадження згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

На виконання вимог ч. 5 ст. 186 ЦПК України роз`яснюю позивачу його право звернення до суду із відповідною скаргою на рішення, дії/бездіяльність державного виконавця, а також звертаю увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19) зазначала, що сторони, інші учасники та особи можуть звернутися до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавців та посадових осіб державної виконавчої служби в порядку частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", якщо цей виконавчий документ виданий на виконання судового рішення, або - до адміністративного суду в порядку частини другої цієї ж статті, якщо він виданий на виконання рішення іншого органу (посадових осіб), та/або за умови перебування його у зведеному виконавчому провадженні, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Стосовно припущень сторони позивача про те, що у ВП НОМЕР_3 виконавчим документом була ухвала №2-920 видана 25.10.2010 про забезпечення позову, суд роз`яснює, що згідно ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Отже, в частині вимог, які стосуються зняття арешту накладеного на виконання вимог ухвали суду про забезпечення позову, позивачка, як учасник справи №2-920 (відповідач), має звертатись з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, а не в позовному провадження з окремим позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 19, 158, 186, 447, 353-355 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», -

п о с т а н о в и л а :

У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Козятинського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з майна - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали суду складений та підписаний суддею 27.01.2025 року.

Суддя -