Рішення

від 28.01.2025 по справі 756/13565/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

28.01.2025 Справа № 756/13565/24

Унікальний номер 756/13565/24

Номер провадження 2/756/1090/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.

секретар судового засідання- Лисенко Д.О.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Прокопенко К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» про стягнення грошових коштів,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» грошові кошти в розмірі 63742,83 грн, з яких: 54584,59 грн - грошове зобов`язання; 2619,40 грн- інфляційні витрати,1538,84 грн - 3 % річних, 5000 - моральної шкоди; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 05 січня 2022 року між ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» та позивачем укладено Договір № 6Р/01/2022 про надання медичної допомоги (медичні послуги) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Комфорт», за умовами якого медичний заклад взяв на себе зобов`язання надати кваліфіковану медичну допомогу у веденні пологів пацієнта, а пацієнт зобов`язався прийняти медичну допомогу та забезпечити її оплату у строк та спосіб визначені договором. Вартість послуг за цим договором склала 63714,00 грн, які сплачені позивачем у повному обсязі.

Як зазначає позивач, у зв`язку з воєнними діями відповідач не надав їй обумовлених укладеними договорами послуг у повному обсязі. 23 серпня 2023 року частково повернуто грошові кошти в сумі 9129,41 грн. Неодноразово зверталась із вимогою про повернення решти коштів, проте відповідач не виконав обов`язку, тому просить стягнути заборгованість і урахуванням інфляційних втрат та 3% річних за період з вересня 2023 року по червень 2024 року. Також посилається, що відповідачем за несвоєчасне повернення коштів їй спричинено моральні страждання, розмір яких оцінює в 5000 грн. Заявила клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на положення ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів». на підставі

Рух справи

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 жовтня 2024 справу передано на розгляд головуючому судді Шролик І.С.

Ухвалою суду від 01 листопада 2024 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду.

Не погоджуючись з пред`явленими позивачем вимогами представник відповідача в порядку ст. 178 ЦПК України, подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування поданого відзиву зазначає, що на виконання умов укладеного договору позивачем було сплачено вартість послуг в розмірі 63714,00 грн, з яких: 900,00 грн - страховий платіж, який сплачений на користь ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» частково повернув позивчу грошові кошти в сумі 9129,41 грн, що доводиться квитанцією.

Введення воєнного стану в Україні стало обставиною непереборної сили для ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» та таким, що унеможливлює виконання своїх обов`язків перед позивачем за договором ведення, оскільки будівля пологового будинку зазнала обстрілів та значних пошкоджень від російських окупантів. З березня 2022 року ТОВ «Пологовий будинок «Лелека», у зв`язку з введенням активних бойових дій біля пологового будинку та пошкодженням будівлі, пологовий будинок призупинив свою роботу до 01 вересня 2022 року, що негативно відзначилося на фінансових показниках ТОВ Пологовий будинок «Лелека».

З огляду на дію воєнного стану на території України та дію форс- мажорних обставин на весь період воєнного стану, про що безпосередньо сказано у листі Торгово - промислової палати України, що зобов`язання сторін подовжуються на цей період, та відповідно, у особи перед якою зобов`язання має бути виконано, ще не виникло порушене право, та відповідно відсутні підстави для захисту порушеного права в судовому порядку. З огляду на передчасність звернення позивача до суду, у зв`язку з відсутністю порушеного права з огляду на дію форс-мажорних обставин просить відмовити в задоволенні стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Також у відзиві відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн та клопотання розстрочення виконання судового рішення на 12 місяців.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги та просила задовольнити в повному обсязі. Відмовити в розстроченні платежів. Звернула увагу, що тривалий час сподівалась на виконання відповідачем обов`язку, багато разів дзвонила та приїздила, безрезультатно.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних з підстав викладених у відзиві. Просила розтермінувати виконання рішення суду на три місяці.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 05 січня 2022 року між ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» та ОСОБА_1 укладено Договір № 6Р/01/2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Комфорт» за умовами якого медичний заклад зобов`язався протягом строку дії договору та на його умовах надати пацієнту якісну та кваліфіковану медичну допомогу, яка полягає у веденні пологів пацієнта згідно діючих нормативних документів та стандартів у галузі охорони здоров`я, а пацієнт зобов`язався прийняти медичну допомогу та забезпечити її оплату у строк та спосіб, визначені договором (а.с. 9-17).

Згідно п. 8.1 вартість послуг, наданих за цим договром про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів пакет «Комфорт» становить 63714 грн.

Згідно рахунку - фактури позивачем ОСОБА_1 сплачено грошові кошти на виконання умов укладеного договору на суму 63714,00 грн, з яких 900,00 грн страховий платіж «Безпечні пологи». (а.с. 42).

Позивач зверталася 23 квітня 2024 року до ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» з досудовою вимогою про повернення грошових коштів сплачених по договору № 6Р/01/2022 від 05 січня 2022 року. Кошти позивачу були повернуті частково 22 серпня 2023 року в сумі 9129,41 грн (а.с.54).

Згідно свідоцтва про народження, виданого Чеською Республікою 19 квітня 2022 року, позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила - ОСОБА_2 (а.с. 19).

Пологи відбулися не в ТОВ «Пологовий будинок «Лелека», а в іншому медичному закладі.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено та який діє на день ухвалення рішення.

У наданому листі Торгово-Промислової палати України від 28 лютого 2022 року за № 2024/02.0-7.1 вказано, що військова агресія російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року є обставиною непереборної сили для суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по договору.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

За змістом ст. 509 ч. 3, 526 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості та виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 598, 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно зі ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідач добровільно не виконав умови договорів в позасудовому порядку, і сплачені кошти не повернув у повному обсязі.

При цьому, умовами договорів передбачено право позивачки відмовитись від договору в односторонньому порядку, у такому випадку зобов`язання є припиненим, і пацієнту на його вимогу повертається сплачена сума вартості договору.

Судом встановлено, що позивач народила дитину в іншому медичному закладі Чеської республіки.

Надаючи оцінку аргументам відповідача щодо причин невиконання умов договору, суд погоджується із тим, що таке невиконання могло бути наслідком поважних та навіть об`єктивних причин, як ведення бойових дій та військова агресія проти України з боку російської федерації. Суд також враховує, що такі обставини офіційно визнані форс-мажорними (непереборними обставинами), які сторони не могли передбачити.

Проте, суд зазначає, що обставини непереборної сили, відповідно до статті 617 ЦК України, звільняють сторони лише від відповідальності за невиконання умов договору, проте не звільняють від виконання самого зобов`язання та наслідків його припинення.

Наявність форс-мажорних обставин у відповідача, не позбавляє позивача права на повернення сплачених ним грошових коштів з підстав припинення зобов`язання та ненадання відповідних послуг.

За таких умов, суд вважає, що оспорювані договори між сторонами слід вважати припиненим у зв`язку з односторонньою відмовою від них, ст. ст. 611, 907 ЦК України.

Водночас, у зв`язку з відмовою від договору і припиненням зобов`язання, позивач має право на повернення сплачених грошових коштів, що також передбачено умовами договору.

В частині надання оцінки розміру коштів, які підлягають поверненню, суд зазначає, що за Договором № 6Р/01/2022 від 05 січня 2022 року слід стягнути грошові кошти в розмірі 53684,59 грн за вирахуванням розміру повернутих добровільно коштів 9129,41 грн. та розміру страхового платежу 900 грн.

Окрім того, згідно приписів ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язань, зокрема щодо повернення позивачу грошових коштів, а тому у відповідача виник обов?язок сплатити позивачу разом з сумою основного боргу за договором 53684,59 грн три відсотки річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З урахуванням часткової виплати відповідачем коштів 23 серпня 2023 року, то в силу п. 8.2 Договору, він вважається розірваним й обов`язок повернути грошові кошти впродовж п`яти робочих днів.

З огляду на вищевказане, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 3 % річних за період з 01 вересня 2023 року по 01 липня 2024 року, в межах заявлених позовних вимог у розмірі 1513,46 грн (53684,59х3х343:365:100) та інфляційні витрати у сумі 2576,21 грн.( 53684,59х1.04798787-53684,59).

Щодо компенсації моральної шкоди

Суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснено у п.п. 4 та 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів понесених нею втрат не майнового характеру, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання про розстрочення виконання судового рішення

Разом із відзивом представник відповідача подала клопотання про розстрочення виконання рішення суду відповідно до ст. 435 ЦПК. В обґрунтування поданої заяви посилається на фінасові труднощі підприємства, наявність фінансових зобов`язань, триває військовий стан, відсутність фінансової спроможності виконати судове рішення, просить розстрочити його до 12 місяців.

Позивач заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на користування відповідачем грошовими коштами тривалий проміжок часу без правових підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом),- встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим цивільним судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 435 ЦПК, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05.07.2012 р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися цивільними судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19, який згідно положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання судового рішення з об`єктивних не залежних від нього обставин. Також суд ураховує позицію позивача, яка з початку 2022 року, понад три роки не може користуватися власними коштами через їх неповернення відповідачем, що завдає їй фінансові труднощі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, беручи до уваги те, що понесені позивачем судові витрати пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та доведеним. З урахуванням ціни позову, та розміру задоволених позовних вимог згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати по сплаті судового збору, від сплати яких позивач була звільненна при зверненні до суду із позовом в сумі 1211,20 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомогу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Вищевказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в додатковій постанові від 24 січня 2019 року у справі № 922/15944/17, яка на підставі положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України має ураховуватися судом при застосуванні відповідних норм.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини друга-четверта статті 137 ЦПК України).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу представником позивача надано договір № 44/09/2024 про надання правничої допомоги від 09 серпня 2024 року. Згдно п.3.1. укладеного договру за правничу допомогу, передбачену п.1.2 договру замовник сплачує адвокату винагороду в сумі 7000 грн. Обсяг наданих послуг складається з вивчення матеріалів, надання консультацій, фомування правової позиції, складання позовної заяви.

Суд також при визначені розміру компенсації позивачу витрат на правничу допомогу враховує відомості вказані представником ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» у клопотанні про зменшення судових витрат, зокрема майновий стан відповідача. Враховуючи категорію справи, яка не відноситься до категорії важких, обсяг фактичних витрат, понесених стороною позивача, обсягу наданих адвокатом послуг, їх необхідність та доцільність, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, керуючись принципом законності, співмірності та справедливості, вважаю необхідним стягнути з відповідача на користь позивача частину понесених витрат на правову допомогу у розмірі 5883,15 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» (код ЄДРПОУ 39155132, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Квітки Цісик, 56) на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 57774,26 грн, з яких: 53684,59 грн - платіж за договором № 6Р/01/2022 від 05 січня 2022 року; 2576,21 грн - інфляційні витрати; 1513,46 грн - три відсотка річних.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» (код ЄДРПОУ 39155132, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Квітки Цісик, 56) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5883,15 грн

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» (код ЄДРПОУ 39155132, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Квітки Цісик, 56) на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення буде складено 28 січня 2025 року.

Суддя І.С. Шролик