Ухвала

від 22.01.2025 по справі 757/55849/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/55849/24-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2025 р. Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді : Ільєвої Т.Г.,

при секретарі: Ємець Д.О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , згідно вимог якого позивач просить суд визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - разом із батьком ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в результаті створених відповідачем обставин, позивач має обмежений доступ у спілкуванні з дітьми, оскільки на момент звернення до суду відповідач з дітьми не проживає за місцем їх реєстрації та таким чином фактично створила перешкоди позивачу в здійсненні його прав та обов`язків щодо їх дітей, в той час, як відповідач (мати) має постійне та безперешкодне спілкування з дітьми. Враховуючи, що відповідач, зі слів доньки, негативно висловлюється про батька, не забезпечує доброзичливого спілкування дитини з батьком, впливає на думку дітей про батька та подавляє їх волю, а беручи до уваги вік малолітніх дітей, вони не здатні аналізувати події і піддаються впливу матері. Розірвання взаємовідносин батька з дітьми негативно вплине на подальші їхні взаємовідносини.

Одночасно з пред`явленням даного позову, позивач звернувся до суду із заявою, в якій з метою забезпечення позову просить суд:

- зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) до ухвалення судового рішення у справі про встановлення місця проживання дітей повідомляти ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) про місце перебування дітей при кожній його зміні;

- зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) до ухвалення судового рішення у справі про встановлення місця проживання дітей передавати малолітню ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження від 23 вересня 2017 р. серії НОМЕР_3 ) та малолітнього ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження від 22 лютого 2020 р. серії НОМЕР_4 ) батькові - ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ): на два календарних тижні через кожні два тижні, тобто 2 (два) тижні діти проживають з матір`ю - ОСОБА_2 , а два тижні з батьком - ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), коли діти знаходяться з нею, не перешкоджати ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) у спілкуванні з малолітніми донькою ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження від 23 вересня 2017 р. серії НОМЕР_3 та сином ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження від 22 лютого 2020 р. серії НОМЕР_4 ) та надавати можливість спілкуватися з ними у вигляді телефонних розмов або за допомогою інших сучасних засобів зв`язку "Viber", "WhatsApp", "Telegram" та/або програм "Zoom", безперешкодно.

В судове засідання учасники розгляду не з`явилися, про місце і час розгляду повідомлялися належним чином. Сторона позивача подала до суду заяву про розгляд заяви у їх відсутність, заяву просили задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши предмет та підстави пред`явленого позову, обсяг заявлених вимог, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з приписами частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18(провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду вразі задоволення позову.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, як зазначено в ухвалі Верховного суду від 03.03.2021 у справі №756/326/20 цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.

Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, N 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HANT v. UKRAINE, N31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до статті 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Вказана норма кореспондується із положеннями частини третьої статті 11 Закону України "Про охорону дитинства", в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статтею 157 СК України, питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частин першої і другої статті 15 Закону України "Про охорону дитинства", дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що я, як батько, який наданий час проживає окремо від дитини, також маю право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати мені спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час тривання судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ.

Так, у рішенні від 04 вересня 2018 року "Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії" (заява N 6221/14) ЄСПЛ вважав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі, зі встановленням графіку відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, а тому допустимим є встановлення такого графіку до закінчення розгляду справи по суті, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя.

Суд враховує, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із батьком. А тому, з метою запобігання втрати емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання дитини, суд вважає за необхідне застосування заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову.

Аналогічні висновки викладені в ухвалі Верховного Суду від 25 серпня 2020 року в справі N466/2317/20 (провадження N 61-11539ск20), постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року в справі N 760/15413/19 (провадження N 61-9164св20), ухвалі Верховного суду від 03.03.2021 у справі№756/326/20.

Забезпечення позову у спорах щодо визначення місця проживання малолітньої дитини має на меті гарантувати дотримання інтересів дитини, створити передумови, які унеможливлять недобросовісну поведінку батьків, забезпечать фундамент для належного виконання судового рішення.

Вказані обставини свідчать про обґрунтованість вимоги в частині зобов`язати ОСОБА_2 до ухвалення судового рішення у справі про встановлення місця проживання дітей повідомляти ОСОБА_1 про місце перебування дітей при кожній його зміні.

Окрім цього, з огляду на вищенаведене, з урахуванням збереження емоційного зв`язку дітей з батьком, вважаю за необхідне вжити заходів забезпечення позову у вигляді зобов`язання відповідача до набрання законної сили рішенням суду у даній справі не перешкоджати позивачу у спілкуванні з малолітніми дітьми та надавати можливість спілкуватися з ними у вигляді телефонних розмов або за допомогою інших сучасних засобів зв`язку "Viber", "WhatsApp", "Telegram" та/або програм "Zoom" щовівторка та щочетверга з 19.00 год., протягом 45 хвилин, оскільки на переконання суду в такому випадку не буде порушено звичний ритм життя дітей та забезпечено відповідачу належним чином організувати відповідачу таке спілкування.

Що стосується вимоги позивача в частині зобов`язати відповідачу до ухвалення судового рішення у справі про встановлення місця проживання дітей передавати малолітню ОСОБА_4 та малолітнього ОСОБА_5 батькові - ОСОБА_1 : на два календарних тижні через кожні два тижні, тобто 2 (два) тижні діти проживають з матір`ю - ОСОБА_2 , а два тижні з батьком - ОСОБА_1 , то на переконання суду вказана вимога задоволенню не підлягає, оскільки фактично являється тотожною позовним вимогам.

Невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання судового рішення, виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій, що може мати негативний вплив на психоемоційний стан дитини.

Крім того, суд надає оцінку тій обставині, що обрані способи забезпечення позову співвідносяться з предметом позову, а отже існує зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, а тому такі заходи зможуть забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Як передбачено положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляд судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 149-154, 272, 353 Цивільного процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В:

Заяву - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) до ухвалення судового рішення у справі про встановлення місця проживання дітей повідомляти ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) про місце перебування дітей при кожній його зміні.

Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), не перешкоджати ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) у спілкуванні з малолітніми донькою ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження від 23 вересня 2017 р. серії НОМЕР_3 та сином ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження від 22 лютого 2020 р. серії НОМЕР_4 ) та надавати можливість спілкуватися з ними у вигляді телефонних розмов або за допомогою інших сучасних засобів зв`язку "Viber", "WhatsApp", "Telegram" та/або програм "Zoom" щовівторка та щочетверга з 19.00 год., протягом 45 хвилин.

В іншій частині вимог заяви - відмовити.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Повний текст судового рішення складений 22.01.2025 року.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА