Рішення

від 28.01.2025 по справі 730/1498/24

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202

Справа №730/1498/24

Провадження № 2/730/60/2025

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2025 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді - Луговця О.А.

з участю секретаря судового засідання - Чорнухи Н.О.

представника позивача - Пилипенко О.М.

відповідача - ОСОБА_1

дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку загального позовного провадження справу за позовом Виконавчого комітету Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

Виконком Плисківської сільської ради, як орган опіки та піклування, звернувся до суду з даним позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Свої вимоги обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 є батьком вказаних дітей, а їх мати ОСОБА_4 позбавлена батьківських прав за рішенням суду від 28.10.2024р. Відповідач тривалий час (більше п`яти років) реальної участі у житті, навчанні та вихованні своїх дочок не приймає, не цікавиться ними, не дбає про них, офіційно не працює, має заборгованість по аліментах, вжиті профілактичні заходи не сприяли зміні у ставленні батька до дітей, що свідчить про свідоме ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків і стало підставою для надання висновку про доцільність позбавлення його батьківських прав.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала й просила їх задовольнити з вищевказаних підстав. Пояснила, що відповідач неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки по відношенню до дочок, лише декілька разів відвідував їх у дитячому центрі, телефонує зрідка, матеріально не забезпечує, має борг по аліментах в розмірі близько 150 тис.грн, у його будинку не створені комфортні умови для проживання дівчат. Водночас позбавлення відповідача батьківських прав буде кращим для дітей, які зможуть отримувати повне державне забезпечення й підвищені соціальні виплати.

На виконання положень ч.1 ст.12 Конвенції ООН від 20.11.1989р. «Про права дитини», яка ратифікована Україною 27.02.1991р., ст.171 СК України в судовому засіданні була заслухана думка самих дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які пояснили, що раніше їх мати, яку позбавили батьківських прав, забороняла батьку бачитися й спілкуватися з ними. З серпня 2024 року під час перебування у дитячому центрі батько декілька разів відвідував їх, наразі вони спілкуються по мобільному телефону, цікавляться одне одним і, незважаючи на комфортні умови перебування на неповному державному забезпеченні з перспективою отримання підвищених соціальних гарантій не хочуть, щоб ОСОБА_1 позбавили батьківських прав.

Відповідач відзиву на позов не подав, у судовому засіданні позов визнав частково і пояснив, що дійсно раніше близько п`яти років не приділяв належної батьківської уваги та піклування своїм дочкам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які разом з матір`ю переїхали жити в с. Махнівку, оскільки колишня дружина заборонила йому спілкуватися з дітьми. Близько чотирьох років він перебуває в скрутному матеріальному становищі, так як не мав можливості офіційно працевлаштуватися, перебиваючись тимчасовими заробітками від ремонту пральних машин в розмірі до 3000 грн на місяць. Однак, із серпня місяця 2024 року став проявляти увагу до дочок, спілкується з ними по мобільному телефону, відвідує по мірі фінансової можливості, обіцяє якнайшвидше відшукати постійну роботу, покращити житлово-побутові умови. Клопоче не позбавляти його батьківських прав стосовно дочок, надавши йому шанс довести виправлення своєї попередньої поведінки.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, думку дітей, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Положеннями ч.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р., ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991р. (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до ст.18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У ст.7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною належної освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з ч.2, 4 ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно з п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Приписами ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У п.47, 49 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008р. зазначено, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст.8 Конвенції. Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у п.2 ст.8 Конвенції, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві». Суд також повторює, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин; отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини.

ЄСПЛ у рішенні від 11.07.2017р. у справі «М. С. проти України» вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

У п.54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07.12.2006р. зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, ст.8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Положеннями п.15, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007р. (далі - постанова ПВСУ №3) також передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Як встановлено в судовому засіданні і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є батьком двох дітей: неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Матір`ю цих дітей є ОСОБА_7 , яка рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2024 року позбавлена щодо них батьківських прав (справа №730/1209/24).

ОСОБА_1 зареєстрований і проживає сам у АДРЕСА_1 ; умови проживання задовільні; офіційно не працює, отримуючи доход від тимчасових підробітків; стан здоров`я обтяжений хронічними захворюваннями (гіпертонічна хвороба, гепатит, панкреатит).

Діти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з 20.04.2023р. перебувають на обліку в Службі у справах дітей як такі, що потрапили у складні життєві обставини. З 28 березня 2024 року діти були влаштовані до Ніжинського центру соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Чернігівської облдержадміністрації, де ОСОБА_3 перебуває і по даний час, а ОСОБА_2 навчається в Мринській філії Державного професійно-технічного навчального закладу «Куликівський професійний аграрний ліцей» за професією «Контролер-касир, продавець непродовольчих товарів».

12 серпня 2024 року на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконкому Плисківської сільської ради розглядалося питання про стан виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 щодо його дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (п.4 порядку денного), де вирішено надати час (строк 1 місяць) для встановлення та налагодження родинних стосунків між батьком та доньками.

Надалі 31 жовтня 2024 року на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконкому Плисківської сільської ради вирішено питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо його дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 для забезпечення їх кращого майбутнього (п.2 порядку денного). Вказаний висновок Комісії затверджений рішенням виконкому Плисківської сільської ради №88 від 31.10.2024р.

Даючи оцінку зазначеному висновку органу опіки та піклування, суд з огляду на приписи ч.6 ст.19 СК України не погоджується з ним, оскільки він є недостатньо обгрунтованим, прийнятий без з`ясування та врахування думки дітей і суперечить їх інтересам.

Так, дійсно, як вказує позивач і не заперечує відповідач, ОСОБА_1 протягом близько п`яти років за час проживання дітей з матір`ю в с. Махнівка практично не цікавився їх життям, здоров`ям, навчанням, не займався вихованням, не надавав підтримки, не піклувався про них, тобто не виконував стосовно дочок своїх батьківських обов`язків.

Водночас ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив про вчинення матір`ю дітей перешкод у спілкуванні з дочками, про що останні підтвердили, та вжиття заходів щодо свого виправлення, про що свідчить і його процесуальна поведінка (відстоювання своїх батьківських прав у спорі, небайдужість до подальшої долі дочок).

Характерно, що заслухані в судовому засіданні діти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 повідомили, що з серпня 2024 року батько став з ними часто спілкуватися та проявляти до них заінтересованість, певним чином матеріально підтримує; незважаючи на створені державою комфортні умови соціального забезпечення вони не бажають розривати родинні зв`язки з батьком, який на відміну від позбавленої батьківських прав матері піклується про них.

Пояснення дітей також узгоджуються з педагогічними характеристиками Мринської філії Державного професійно-технічного навчального закладу «Куликівський професійний аграрний ліцей» №221 від 17.10.2024р., №240 від 12.11.2024р. на ОСОБА_2 , довідками Ніжинського центру соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Чернігівської облдержадміністрації №421/01-13 від 13.09.2024р., 3№457/01-13 від 14.10.2024р., №510/01-13 від 12.11.2024р., згідно яких відмічається позитивна динаміка у ставленні ОСОБА_1 до своїх дітей: відвідування ним дочок, спілкування з ними, прояв інтересу до їх життя, здоров`я, навчання, дозвілля, надання певної матеріальної підтримки, у зв`язку з чим у дітей відбулася позитивні зміни їх психоемоційного стану.

У контексті наведеного посилання позивача на існування у відповідача значної заборгованості по аліментах (станом на 01.01.2025р. 196597,08 грн) та ненадання ним матеріальної допомоги, повною мірою не може свідчити про ухилення батька від виконання своїх обов`язків. До того ж, із наданого державним виконавцем розрахунку заборгованості слідує, що в останні два місяці відповідач сплачував аліменти, намагаючись зменшити суму боргу.

Як вже вищезазначалось, позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що на перше місце ставить якнайкращі інтереси дітей, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Принагідно суд зважує і на те, що матеріали справи не містять ніяких доказів того, що до літа 2024 року, окрім встановленої винної поведінки самого відповідача, і сам позивач вживав якихось заходів на виконання позитивних обов`язків держави щодо налагодження зв`язків дітьми з батьком з метою забезпечення якнайкращих інтересів дітей.

Адже держава несе позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою (п.52 рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України».

Соціальні служби та Служба в справах захисту дітей не збалансували інтереси дітей з інтересами їх батька, а зосередила увагу на інтересах самих дітей і не розглядали всерйоз можливість возз`єднання дітей з батьком. Вони не врахували належним чином зусилля батька щодо впорядкування та стабілізації свого положення. Матеріали справи не містять жодного психологічного висновку про відсутність взаємної прихильності батька до дочок і навпаки, а бідність батька не може бути головною причиною позбавлення його прав і обов`язків стосовно дочок (рішення ЄСПЛ у справі «Оморефе проти Іспанії» від 23.06.2020р.).

Отже, з урахуванням вищевказаних обставин, наразі відсутні виняткові обставини для застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу як позбавлення його батьківських прав і на даний час в якнайкращих інтересах дітей зберегти їх зв`язки з біологічним батьком, коли позивачем всупереч вимог ст.12, 81 ЦПК України не доведено достатніми й переконливими доказами, що розірвання сімейних зв`язків позитивно вплине на позбавлення дітей їх коріння.

Сам той факт, що діти можуть бути поміщені в середовище, більш сприятливе для їх виховання, не виправдовує доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Тому, застосовуючи вироблений усталеною практикою ЄСПЛ трискладовий тест, суд приходить до переконання, що позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав стосовно дочок ОСОБА_5 , ОСОБА_8 в даному випадку буде непропорційним втручанням у його право на повагу до сімейного життя та порушенням вимог ст.8 Конвенції.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, в задоволенні позову необхідно відмовити, попередивши ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання свої дітей та поклавши на орган опіки та піклування в особі виконкому Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області контроль за виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст.7, 19, 143, 150, 164-166, 171 СК України, ст.2-4, 12, 13, 19, 23, 76-89, 141, 258-268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Виконавчого комітету Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дочок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , поклавши на орган опіки та піклування в особі виконкому Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області контроль за виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 28 січня 2025 року.

Позивач - Виконавчий комітет Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ-04414885, юридична адреса: 16453, с. Плиски Ніжинського району Чернігівської області, вул. Незалежності, буд.33.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 .

Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець