Постанова

від 16.01.2025 по справі 528/39/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 528/39/24 Номер провадження 22-ц/814/297/25Головуючий у 1-й інстанції Татіщева Я.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді Чумак О.В.,

суддів Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

за участю секретаря Галушко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 12 червня 2024 року, ухвалене суддею Татіщевою Я.В., повне рішення складено 17.06.2024, та додаткове рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 27 червня 2024 року, ухвалене суддею Татіщевою Я.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що ОСОБА_1 був клієнтом АТ «Державний ощадний банк України» та мав у цьому банку відкритий рахунок НОМЕР_1 . Пояснює, що станом на 22 липня 2023 року баланс цього рахунку становив 2,00 грн.

Вказує, що цього дня сторонніми особами було здійснено ряд несанкціонованих транзакцій через втручання в систему онлйн-банкінгу «Ощад 24/7» та викрадено з його рахунків такі суми кредитних коштів:

- 22 липня 2023 року о 16:13 год - 9547,50 грн, включно з комісією 283,99 грн;

- 22 липня 2023 року о 16:13 год. на суму 17038,77 грн, включно з комісією 506,92 грн;

- 22 липня 2023 року о 16:14 год. на суму 9849,00 грн, включно з комісією 293,02 грн.

Пояснює, що жодних сповіщень, повідомлень або запитів на дозвіл на проведення транзакцій позивачу від банку не надходило.

Внаслідок незабезпечення відповідачем безпеки банківських рахунків позивача йому було заподіяно істотну шкоду на загальну суму 37337,93 грн.

22 липня 2023 року позивач звернувся на гарячу лінію Ощадбанку, оскільки це був вихідний день і звернутися особисто до відділення банку не було можливості. 24 липня 2023 року, у перший робочий день, він звернувся до відділення Ощадбанку № 10016/060 з вимогою повернути зняті зловмисниками кошти та до поліції із заявою про викрадення коштів з його рахунку.

Зазначає, що відповіді від банку на своє звернення не отримав, та банк почав нараховувати відсотки за користування кредитом, якого він не брав (станом на 02.01.2024 року загальна сума кредитної заборгованості - 34103,45 грн).

Для того, щоб погасити цю заборгованість, позивач вніс на цей кредитний рахунок кошти в сумі 8692,24 грн.

Вказує, що позивач не повідомляв стороннім особам вразливих платіжних даних, тому списання коштів відбулося без його вини, до незаконних списань у нього не існувало кредитної заборгованості взагалі. Внаслідок незабезпечення відповідачем безпеки банківських рахунків позивача, його права як споживача банківських послуг було порушено, заподіяно майнової шкоди у виді незаконного списання наявних на його рахунках коштів, виникнення кредитної заборгованості та подальшого неправомірного зарахування банком коштів у рахунок погашення цієї заборгованості, що виникла не з вини позивача.

Крім того, зазначає, що позивачу не видавався примірник договору при відкритті кредитного рахунку, а на адвокатський запит від 08 грудня 2023 року від банку відповіді не надійшло.

В обґрунтування моральної шкоди позивач зазначив, що протиправна поведінка банку, яка проявлялася у неналежному наданні позивачу банківських послуг, незабезпеченні безпеки його банківських рахунків від дій зловмисників, невжиття жодних заходів, спрямованих на запобігання підозрілим операціям з рахунком, які вчинялися без відома та дозволу його власника, недбале подальше ставлення банку до звернень позивача та непроведення внутрішнього службового розслідування за фактом його звернення до банку з приводу вчинених незаконних транзакцій, ненадання відповіді за результатом розгляду його звернення та за адвокатським запитом, заподіяння в такий спосіб матеріальної шкоди завдала позивачу значних душевних страждань та переживань, призвела до погіршення фізичного та емоційного самопочуття, зниження працездатності, втрата великої суми коштів викликала стан відчаю, адже ці кошти складали сімейний бюджет позивача.

Просив:

- визнати недійсними, безпідставними, як такі, що були вчинені не за розпорядженням та без дозволу ОСОБА_1 банківські операції (транзакції) по рахунку НОМЕР_1 , які відбулися:

22 липня 2023 року о 16:13 год. на суму 9547,50 грн, включно з комісією 283,99 грн;

22 липня 2023 року о 16:13 год. на суму 17038,77 грн, включно з комісією 506,92 грн;

22 липня 2023 року о 16:14 год. на суму 9849,00 грн, включно з комісією 293,02 грн;

- визнати кредитну заборгованість по рахунку НОМЕР_1 безпідставною і такою, що виникла не з вини ОСОБА_1 ;

- зобов`язати АТ «Державний ощадний банк України» повністю анулювати кредитну заборгованість ОСОБА_1 по кредитному рахунку НОМЕР_1 (станом на 15 січня 2024 року заборгованість складала 34103,45 грн);

- зобов`язати АТ «Державний ощадний банк України» припинити нарахування ОСОБА_1 відсотків, а також будь-яких інших штрафних санкцій та комісій за кредитною заборгованістю по рахунку НОМЕР_1 ;

- зобов`язати АТ «Державний ощадний банк України» повернути ОСОБА_1 безпідставно списані банком кошти на погашення заборгованості по кредитному рахунку НОМЕР_1 в сумі 8692,24 грн;

- стягнути з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі трьох відсотків за кожний день прострочення банком зобов`язання з повернення коштів в сумі 38854,31 грн;

- стягнути з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн.

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 12 червня 2024 року позов ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів задоволено частково.

Визнано недійсними, безпідставними, як такі, що були вчинені не за розпорядженням та без дозволу ОСОБА_1 банківські операції (транзакції) по рахунку НОМЕР_1 , які відбулися:

- 22 липня 2023 року о 16:13 год. на суму 9547,50 грн, включно з комісією 283,99 грн;

- 22 липня 2023 року о 16:13 год. на суму 17038,77 грн, включно з комісією 506,92 грн;

- 22 липня 2023 року о 16:14 год. на суму 9849,00 грн, включно з комісією 293,02 грн.

Визнано кредитну заборгованість по рахунку НОМЕР_1 безпідставною і такою, що виникла не з вини ОСОБА_1 .

Зобов`язано АТ «Державний ощадний банк України» повністю анулювати кредитну заборгованість ОСОБА_1 по кредитному рахунку НОМЕР_1 (станом на 15 січня 2024 року заборгованість складала 34103,45 грн).

Зобов`язано АТ «Державний ощадний банк України» припинити нарахування ОСОБА_1 відсотків, а також будь-яких інших штрафних санкцій та комісій за кредитною заборгованістю по рахунку НОМЕР_1 .

Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані АТ «Державний ощадний банк України» кошти на погашення заборгованості по кредитному рахунку НОМЕР_1 в сумі 8692 гривні 24 копійки.

Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 20000 грн 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь держави судовий збір в сумі 750 грн 94 коп.

Додатковим рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 27 червня 2024 року ухвалено додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів.

Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в розмірі 8370 грн 00 коп.

З судовими рішеннями не погодилося АТ «Державний ощадний банк України» та оскаржило їх в апеляційному порядку. Просить рішення суду та додаткове рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову та заяви про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, не повне дослідження матеріали справи, не взяття до уваги поданих у справі доказів, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що саме дії позивача призвели до виникнення спірних правовідносин, оскільки несанкціонований переказ грошових коштів міг статися в результаті розголошення клієнтом своїх персональних даних, реквізитів платіжних карток банку, випущених на ім`я ОСОБА_1 та одноразових кодів підтвердження, які надходили на фінансовий номер телефону клієнта. Також вважає безпідставним стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки позивачем не надано доказів, що саме з вини представника банку були перераховані кошти з його рахунків. Крім того, позивачем взагалі не надано будь-яких доказів, що підтверджують факти страждань та зміну звичного способу життя позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

26 листопада 2024 року ОСОБА_1 подано до суду заяву про розподіл та відшкодування судових витрат, в якій просить стягнути з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 6000 грн. понесених судових витрат на правничу допомогу.

На підтвердження зазначених витрат до заяви додано копії: ордера про надання правничої допомоги від 16 липня 2024 року, договору про надання правничої допомоги № 14 від 20 листопада 2023 року укладеного між адвокатським бюро «Сидор Аліни» та ОСОБА_1 ; додатку № 1 до Договору в якому сторонами погоджено вартість правничих послуг ; актів прийому-передачі наданих послуг № 64 та № 65 від 20 листопада 2024 року відповідно до якого адвокатом надано послуги зі складання відзиву на апеляційну скаргу у справі № 528/39/24, вартість послуги 3000 грн. та участі в судовому засіданні, вартістю 3000 грн.; двох банківських квитанцій про сплату ОСОБА_1 на користь АБ Сидор Аліни оплати за правничі послуги по 3000 грн кожна.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 01 березня 2018 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання № 926277 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) АТ «Ощадбанк» та Заяву на встановлення відновлюваної кредитної лінії (кредиту), у якій викладені умови кредитування. Позивачу встановлено кредитний ліміт на суму 3000 грн, який у подальшому 02 липня 2018 року було збільшено до 9500 грн та 02 листопада 2020 року до 36500 грн. Процентна ставка за Кредитом - фіксована 38 % річних, максимальний розмір кредиту - 250000,00 грн. ОСОБА_1 було надано платіжну картку № НОМЕР_2 та пін-конверт до неї по рахунку НОМЕР_1 (у гривні на умовах тарифного пакету «Мій комфорт») (а.с. 52-66).

22 липня 2023 року о 16:13 год. проведено переказ коштів на суму 9547,50 грн, включно з комісією, з рахунку через UKR KYIV MOBILE BANKING 471097 30010001.

22 липня 2023 року о 16:13 год. проведено переказ коштів на суму 17038,77 грн, включно з комісією, з рахунку через UKR KYIV MOBILE BANKING 471098 30010001.

22 липня 2023 року о 16:14 год. проведено переказ коштів на суму 9849,00 грн, включно з комісією, з рахунку через UKR KYIV MOBILE BANKING 471099 30010001.

Здійснення вищезазначених операції з переказу коштів підтверджується наданими позивачем і відповідачем виписками щодо руху коштів за рахунком НОМЕР_1 (а.с. 17-18, 67-68).

З матеріалів справи вбачається, що 25 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ТВБВ №10016-060 філії Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк» із заявою щодо несанкціонованого зняття коштів з його рахунку, у якій вказав, що 22 липня 2023 року він у Фейсбуці натиснув на оголошенні про Є-підтримку кнопку «отримати», після чого через деякий час на телефон прийшло повідомлення, що з його кредитної карти були зняті кредитні кошти у розмірі 37517,20 грн з урахуванням комісії. Вказав, що пін-код картки та її номер він нікому не повідомляв. Після цього він зателефонував на гарячу лінію банку, заблокував картку та звернувся із заявою про шахрайство до поліції. Просив перевірити інформацію, розібратися із ситуацією та повернути йому кошти (а.с. 70).

За заявою ОСОБА_1 від 24 липня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 липня 2023 року було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження № 12023170580000345 до ВП № 1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, із заявою звернувся позивач про те, що 22 липня 2023 року близько 16 години 13 хвилин з його картки невідомою особою таємно були викрадені грошові кошти на суму 37517,20 грн з урахуванням комісії (а.с. 16).

Відповідно до листа № 275 від 25 липня 2023 року, Філією Полтавського обласного управління АТ «Ощадбанк» було направлено до розгляду та опрацювання заяву клієнта про несанкціонований доступ до рахунку та повернення коштів до Департаменту банківської безпеки (а.с. 69-70).

08 грудня 2023 року представником позивача адвокатом Сидор А. було направлено до АТ «Державний ощадний банк України» адвокатський запит № б/н, у якому вона вказує, що ОСОБА_1 відповіді від банку на своє звернення не отримав, та з метою з`ясування всіх обставин справи в порядку досудової підготовки просила надати інформацію для належного захисту порушених прав та законних інтересів споживача банківських послуг, зокрема, інформацію про всю послідовність дій, які вчинялися в системі онлайн-банкінгу «Ощад 24/7» за рахунком НОМЕР_1 впродовж 22 липня 2023 року (а.с. 09-11).

Відповідь на вказаний адвокатський запит у матеріалах справи відсутня.

З відповіді на службову записку відділу стягнення Північно-східного регіону управління стягнення заборгованості регіональної мережі департаменту реструктуризації заборгованості та стягнення № 10258/55/5.2-07-2024 від 19 січня 2024 року вбачається, що департаментом електронної комерції та платіжних засобів запитувана інформація надана у додатку до вказаного повідомлення.

Відповідачем надіслано до суду через АТ «Укрпошта», разом з відзивом, як вказаний додаток, інформацію про те, що дзвінки до контакт-центру здійснювалися з номеру телефону: НОМЕР_3 :

22 липня 2023 року о 15:55 - вихідний автоматичний IVR-дзвінок для відновлення/реєстрації пароля в системі «Ощад 24/7», який був успішно прийнятий, без з`єднання з оператором;

22 липня 2023 року вхідний дзвінок, щодо загальної суми заборгованості по кредитній карті, клієнтом повідомлено, що не він здійснював спірні перекази коштів з рахунку № НОМЕР_1 ; оператор заблокував рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_4 по причині підозри на шахрайство, та № НОМЕР_5 по причині втрати; оператор зафіксував відмову від операцій за 22 липня 2023 року; заблокував та закрив обліковий запис до системи «Ощад 24/7».

Вказано, що з номера телефону НОМЕР_3 сесії у чат-ботах Ощадбанку відсутні за 2023 рік (а.с. 71-72).

Відзив відповідачем було надіслано на адресу суду поштою (АТ «Укрпошта»), без долучення ніяких електронних файлів. На електронну пошту або через систему «Електронний суд» відзив відповідачем не подавався.

Із звукозапису телефонних розмов ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ) та оператора гарячої лінії АТ «Ощадбанк», станом на 22 липня 2023 року о 17 годині, наданого на виконання ухвали суду про витребування доказів від 12 березня 2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 заперечує проведення ним операцій з переказу коштів; вказує, що у системі «Ощад 24/7» він реєструвався для перевірки балансу на рахунку вже після списання коштів; запевняє, що вказував «шахраям» лише чотири останні цифри номеру карти, ніяких інших даних не повідомляв (12 хвилина 28 секунда звукозапису); повідомив, що втрачав кілька тижнів тому мобільний телефон та відновлював номер телефону, на момент дзвінка проблем з сім-картою не виникало, мобільний телефон у нього «на руках»; повідомив, що скористався пропозицією оформити Є-допомогу, де вказав чотири останні цифри номера карти; оператор порадив звернутися клієнту до правоохоронних органів та вказав, що у зв`язку з ситуацією, що склалася, у нього є заборгованість, яку він має сплатити (13 хвилина 50 секунда звукозапису) (а.с.105).

Випискою по картковому рахунку НОМЕР_1 станом на 02.01.2024 року підтверджується нарахування позивачу відсотків за користування кредитом (а.с. 19).

З відповіді на запит суду від 12 квітня 2024 року, наданої 03 травня 2024 року заступником начальника СВ ВП № 1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області Бондаренком Д., вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023170580000345 триває, до банківської установи подано клопотання щодо рахунків, на які було перераховано грошові кошти з рахунків ОСОБА_1 (а.с. 115).

Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 1 статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно зі статтею 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 6 частини 19 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що емітент зобов`язаний повідомляти користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного засобу.

Частиною 20 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що користувач зобов`язаний зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом, не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права, не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 зазначено: «емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 521/20764/20 вказано, що «апеляційний суд вважав, що клієнт несе повну відповідальність за операції проведені з фізичним пред`явленням його карти. Клієнт у свою чергу має право стягнути суму відшкодування з винних осіб встановлених в кримінальному порядку. Позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують порушення його прав діями банку, отже, позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають; апеляційний суд не врахував, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; тому апеляційний суд зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в позові».

Аналізуючи ситуацію що склалася, колегія суддів звертає увагу на факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції та звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно нього шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту його звернення з вимогою про скасування цієї транзакції. При цьому матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що саме дії позивача призвели до втрати чи незаконного використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, слід виходити з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог пов`язаних з фактом проведення операцій з банківським рахунком позивача та повернення коштів покладених останнім на виплату заборгованості.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не може в повній мірі погодитися з оскаржуваним рішенням в частині розміру стягнутої моральної шкоди.

Так, згідно із частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (відповідно до пункту 1 частини 2 статті 1188 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (пункти 1-3 частини другої статті 23 ЦК України).

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Надаючи оцінку обґрунтуванням позивача щодо характеру завданої йому моральної шкоди та її розміру, колегія суддів звертає увагу, що вказана шкода заподіяна самим фактом вчинення щодо нього кримінального правопорушення та подальшими діями банку щодо отриманої інформації про шахрайські дії.

Тобто, залежно від суб`єктного складу, заподіяну позивачу моральну шкоду можна розділи на: заподіяну особою, що вчинила кримінальне правопорушення та заподіяну банком.

При цьому, при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 не надано доказів, що діями банку йому заподіяні моральні страждання, що призвели до погіршення його стану здоров`я, так само, як і не надано доказів на підтвердження того, що саме дії чи бездіяльність відповідача призвели до погіршення якості його життя.

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги факт того, що банк не відреагував належним чином на заяву клієнта щодо вчинення відносно нього шахрайських дій, в подальшому не відповідав на його запити та списав власні кошти клієнта в рахунок погашення заборгованості, внаслідок чого позивач зазнав переживань та моральних страждань.

З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що співмірним розміром заподіяній позивачу моральній шкоді саме банком є сума 5000 грн.

Крім того, роз`яснює, що ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися з вимогою про відшкодування моральної шкоди заподіяної йому кримінальним правопорушенням з особи, що вчинила злочин.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи викладене, оцінюючи докази наявні в матеріалах справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги,рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 12 червня 2024 року слід змінити зменшивши розмір стягнутої з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 20000 грн 00 коп. до 5000 грн. 00 коп.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги та як наслідок часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про необхідність здійснити перерозподіл судових витрат з врахуванням пропорційності задоволених вимог.

У зв`язку з зазначеним слід зменшити розмір стягнутого АТ «Державний ощадний банк України» на користь держави судового збору з 750 грн. 94 коп. до 569 грн. 26 коп.

Додаткове рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 27 червня 2024 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 судових витрат на правову допомогу з 8370 грн 00 коп. до 6345 грн. 00 коп.

Компенсувати АТ «Державний ощадний банк України» за рахунок держави судовий збір сплачений останнім при подачі апеляційної скарги в розмірі 269 грн. 12 коп.

Стягнути з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу понесені останнім при розгляді справи судом апеляційної інстанції у розмірі 4566 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - задовольнити частково.

Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 12 червня 2024 року - змінити, зменшивши розмір стягнутої з акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 20000 грн 00 коп. до 5000 грн. 00 коп. та судового збору з 750 грн. 94 коп. до 569 грн. 26 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Додаткове рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 27 червня 2024 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 судових витрат на правову допомогу з 8370 грн 00 коп. до 6345 грн. 00 коп.

Компенсувати акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» за рахунок держави судовий збір сплачений останнім при подачі апеляційної скарги в розмірі 269 грн. 12 коп.

Стягнути з акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу понесені останнім при розгляді справи судом апеляційної інстанції у розмірі 4566 грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 20 січня 2025 року

Головуючий О.В. Чумак

Судді С.Б. Бутенко

О.І. Обідіна