Постанова

від 27.01.2025 по справі 548/2094/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 548/2094/23 Номер провадження 22-ц/814/547/25Головуючий у 1-й інстанції Старокожко В.П. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконфенреції в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Антіховича Володимира Володимировича, представника ОСОБА_1 , на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 27 серпня 2024 року (час ухвалення судового рішення з 11:07:21 до 13:04:51; дата виготовлення повного текста судового рішення 05 вересня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про скасування рішення, запису про державну реєстрацію та кадастрового номера.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в :

У вересні2023року ОСОБА_1 звернуласядо судуіз вказанимпозовом,просила ухвалитирішення,яким:

визнати недійсним та скасувати рішення 50 сесії 7 скликання Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 28 серпня 2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», на підставі якого було зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, загальною площею 1,5 га, кадастровий номер 5324881203:03:001:0004;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53986296 від 10.09.2020 року 12:02:30, номер запису про право власності: 38110155 - на земельну ділянку площею 1,5 га, кадастровий номер 5324881203:03:001:0004, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на ім`я ОСОБА_2 ;

припинити право власності на земельну ділянку, площею 1,5 га, кадастровий номер 5324881203:03:001:0004, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, зареєстроване за ОСОБА_2 ; скасувати кадастровий номер;

стягнути з відповідачів судові витрати.

Заявлені вимоги обґрунтовані такими обставинами.

Позивачка є власницею будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та відповідної земельної ділянки під вказаним будинком, які вона успадкувала після смерті ОСОБА_3

30.12.1993 рішенням Вишняківської сільської Ради народних депутатів Хорольського району Полтавської області сесії 19, ХХІ скликання, ОСОБА_3 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,50 га. Перед отриманням Державного акту на право приватної власності на землю, ОСОБА_3 здійснила розробку технічного звіту встановлення в натурі меж земельної. У вказаному звіті наявна схема розташування земельної ділянки, акт установлення і узгодження меж землекористування в натурі та план встановлення меж земельної ділянки. Державний акт був старого зразка, без зазначення у ньому кадастрового номера.

Позивачка, вирішивши провести належну реєстрацію своїх майнових прав, відповідно до чинного законодавства (отримати кадастровий номер), дізналася, що територія належної їй земельної ділянки увійшла до масиву земельної ділянки з кадастровим номером 5324881203:03:001:0004 площею 1,5 га, що перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , таким чином належна їй земельна ділянка накладається на земельну ділянку відповідача ОСОБА_2 , і вона не може присвоїти їй кадастровий номер.

Право власності за відповідачем ОСОБА_2 на земельну ділянку було визнано на підставі рішення Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області серія та номер 50 сесія 7 скликання від 28.08.2020.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 27 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Адвокат Антіхович В.В., представник ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд першої інстанції, відмовивши у позові, не взяв до уваги, що заявлені позовні вимоги не стосуються права власності ОСОБА_2 на його земельну ділянку, а стосуються виключно правомірності рішення Вишняківської сільської ради, відтак ОСОБА_2 у цій справі мав би бути третьою особою, оскільки рішення вплинуло б на його права та обов?язки. За таких обставин суд першої інстанції порушив як приписи ст.53 ЦПК України, так і не взяв до уваги висновки, викладені у постанові ВС від 25 вересня 2024 року у справі №395/1080/22.

Суд не взяв до уваги ту обставину, що ОСОБА_2 , дізнавшись про намір позивачки звернутися до суду, відчужив належну йому земельну ділянку своїй неповнолітній доньці.

В апеляційній скарзі наведене нормативне обгрунтування заявленої вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Вишняківської сільської ради, і з посиланням на висновки, викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, стверджується, що у спорах про визнання актів органів місцевого самоврядування індивідуальної дії належними відповідачами є особи, права чи інтереси яких стосується оскаржуване рішення, а також орган, який ухвалив таке рішення.

Наголошується, що вимога про визнання протиправним і скасування рішення Вишняківської сільської ради є належним способом захисту порушеного права позивачки на її земельну ділянку.

У відзиві ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду залишити без змін.

З посиланням на нормативні акти, якими врегульовані повноваження органів Держгеокадастру, стверджується, що останній не є належним відповідачем у справі, оскільки не має повноважень щодо вчинення дій (рішень) із скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 30.12.1993 рішенням Вишняківської сільської Ради народних депутатів Хорольського району Полтавської області сесії 19, ХХІ скликання, ОСОБА_3 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,50 га. в с. Вербино Хорольського району. Перед отриманням Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_3 здійснила розробку технічного звіту встановлення в натурі меж земельної. У вказаному звіті наявна схема розташування земельної ділянки, акт установлення і узгодження меж землекористування в натурі та план встановлення меж земельної ділянки (т.1 а.с. 10-17).

24 грудня 2003 року державним нотаріусом Хорольської державної нотаріальної контори Вовк А.М. видано свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом (а.с.7-8), згідно якого позивачка ОСОБА_1 успадкувала земельну ділянку площею 0.50 га в с. Вербине Вишняківської сільської ради та житловий будинок в АДРЕСА_1 на підставі державного акту на землю І-ПЛ № 015201 (а.с.14).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2596533 ОСОБА_1 є власником 1/1 частини вищевказаного житлового будинку (а.с.9).

Рішенням 47 сесії 7 скликання Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 17.03.2020 надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі орієнтовною площею 1,5 га земель сільськогосподарського призначення комунальної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства у власність, розташованої в с. Вербине Хорольського району на території Вишняківської сільської ради ( а.с.23).

Рішенням 50 сесії 7 скликання Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 28.08.2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства і передано у приватні власність ОСОБА_2 кадастровий номер земельної ділянки 5324881203:03:001:0004 (а.с.21).

08.09.2020 ОСОБА_2 зареєстрував право власності на земельну ділянку 5324881203:03:001:0004 площею 1,5 га (а.с.10), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2164519153248, номер відомостей про речове право 38110155.

Із технічного звіту встановлення в натурі меж земельної ділянки, переданої у приватну власність померлій ОСОБА_3 (Державний акт на право приватної власності на землю серія 1-ПЛ № 015201 виданому 06.04.1998 року) вбачається, що присвоїти кадастровий номер цій земельній ділянці неможливо, так як на цій території уже зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 5324881203:03:001:0004, що перебуває у приватній власності ОСОБА_2 (а.с.15).

25.08.2023 ОСОБА_2 подарував своїй доньці ОСОБА_4 (договір дарування серія, номер 1208, виданий 25.08.2023 приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області) земельну ділянку з кадастровим номером 5324881203:03:001:0004 площею 1,5 га (а.с.93).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з такого.

Адвокатка Кошова Я.М., представниця позивачки ОСОБА_1 , відповідачами по справі визначила: Хорольську міську раду Лубенського району Полтавської області, ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Відповідач ОСОБА_2 ще до подання вказаного позову подарував спірну земельну ділянку своїй неповнолітній доньці ОСОБА_4 .

Отже, неповнолітня ОСОБА_4 в особі її батьків, як законих представників, в обов`язковому порядку повинна бути залучена співвідповідачем у цій справі.

Позивачка не була позбавлена можливості перед зверненням до суду встановити належного відповідача по справі, маючи доступ до Державного реєстру речових прав, або замінити неналежного відповідача до закінчення підготовчого судового засідання.

Згідно матеріалів справи до закінчення підготовчого судового засідання позивачка (її представники) знала про те, що право власності на земельну ділянку від ОСОБА_2 перейшло до його доньки ОСОБА_4 (а.с.91-93), при цьому із заявою про заміну відповідача у визначений ЦПК строк не звернулися, а в підготовчому судовому засіданні адвокат Антіхович В.В., представник позивачки ОСОБА_1 , підтримав первісні позовні вимоги.

Враховуючи, що позов пред`явлено до ОСОБА_2 , який не є власником спірного майна, позивачем не заявлено клопотання про заміну відповідача, суд дійішов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з його поданням до неналежного відповідача.

Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги, керується такими міркуваннями.

Відповідно до статті 373Цивільного кодексуУкраїни право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно по закону, а згідно статтею 321ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 152ЗК України визначає способи захисту прав на земельні ділянки та при цьому встановлює, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За змістом статті 158ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Відповідно до частини першої статті2ЦПКУкраїни завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття5ЦПКУкраїни).

Статтею15ЦКУкраїни передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року(справа № 705/3876/18) викладені такі висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.

«Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та її розгляду).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).

….

За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

У справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності нотаріуса при реалізації ним функцій державного реєстратора, якщо позовні вимоги спрямовані на захист приватного (майнового) права, заснованого на приписах цивільного законодавства, нотаріус має залучатися до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Аналогічний висновок щодо суб`єктного складу учасників справи зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 14-233цс18, підстав для відступу від цього висновку не вбачається.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Судувід 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).»

З матеріалів справи убачається, що позов поданий до суду 13 вересня 2023 року (т.1 а.с.2).

Предметом позову є матеріально-правові вимоги про: визнання недійсним і скасування рішення органу місцевого самоврядування (Вишняківської сільської ради), на підставі якого ОСОБА_2 набув у власність і зареєстрував своє право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5324881203:03:001:0004; скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324881203:03:001:0004 (т.1 а.с.5).

Позивачка визначилавідповідачами усправі такихосіб:Хорольська міськарада Лубенськогорайону Полтавськоїобласті (правонаступник Вишняківської сільської ради), ОСОБА_2 (власник земельної ділянки з кадастровим номером 5324881203:03:001:0004) і Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

З огляду на наведені вище висновки Верховного Суду по обом заявленим вимогам належним відповідачем має бути власник земельної ділянки з кадастровим номером 5324881203:03:001:0004, тобто особа, за якою зареєстроване речове право на нерухоме майно, існування якого згідно позову порушує право позивачки на її земельну ділянку.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що метою звернення до суду було виключно вирішення спору щодо незаконності рішення органу місцевого самоврядування, тому у суду не було перешкод для задоволення позову, є неспроможними, оскільки суперечать змісту і підставам заявленого позову.

Окрім того, адвокат Антіхович В.В. у своїй апеляційний скарзі з посиланням на висновки, викладені у постановах Верховного Суду, обгрунтовано стверджує, що належними відповідачами у спорах про визнання актів органів місцевого самоврядування індивідуальної дії належними відповідачами є особи, права чи інтереси яких стосується оскаржуване рішення, а також орган, який ухвалив таке рішення. Тобто за вимогою про визнання недійсним та скасування рішення 50 сесії 7 скликання Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 28 серпня 2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» належними відповідачами є орган місцевого самоврядування (його правонаступник) і власник земельної ділянки.

У межах підготовчого судового засідання 23 жовтня 2023 року адвокат Кошова Я.М. подала суду заяву про збільшення позовних вимог (по суті окремий позов), у якій заявлена вимога про визнання недійсним (з підстав фіктивності) договору дарування від 25 серпня 2023 року, згідно якого ОСОБА_2 подарував належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 5324881203:03:001:0004 своїй неповнолітній доньці ОСОБА_4 (т.1 а.с.91-92).

Отже, до закінчення підготовчого судового засідання сторона позивачки була обізнана про те, що у серпні 2023 року (до подання позову до суду) зареєстрованим власником земельної ділянки з кадастровим номером 5324881203:03:001:0004 стала неповнолітня ОСОБА_4 .

Згідно матеріалівсправи у судовому засіданні адвокат Антіхович В.В., представник позивачки позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Крім того, просив суд подану 23.10.2024 електронною поштою представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Кошовою Я.М. заяву про збільшення позовних вимог вважати неподаною як таку, що подана не у визначеному ЦПК порядку, без підпису електронним цифровим підписом та не через систему Електронний суд.

Протокольною ухвалою суду 27.08.2024 вказана заява про збільшення позовних вимог визнана неподаною (т.1 а.с.229-232).

В апеляційній скарзі не наведено обгрунтованих доводів стосовно незаконності ухвали суду про визнання неподаною заяви про збільшення позовних вимог, тому, враховуючи приписи ст. 367 ЦПК України і зміст апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції правомірно вирішив спір по суті з урахуванням первісно заявлених позовних вимог та кола визначених позивачкою відповідачів.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, дав належну оцінку встановленим фактам, які підтверджені відповідними доказами, зробив правильні по суті висновки по заявленим вимогам і у рішенні навів мотивовані оцінки аргументів сторін, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів.

Посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції висновків, викладених у постановіВС від25вересня 2024року (справа№395/1080/22), слідвизнати необгрунтованим,так яку зазначенійсправі (розглянутійВерховним Судом)встановлені відмінніфактичні обставиниі відповідніправовідносини.

Інші доводи апеляційної скарги з урахуванням практики Європейського суду з прав людини у питанні застосування і тлумачення п.1 статті 6 Конвенції (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року) не потребують детальної оцінки з урахуванням характеру спору, наданих у справу доказів, встановлених фактичних обставин та правових позицій сторін спору.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката Антіховича Володимира Володимировича, представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 27 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 27 січня 2025 року.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді: А.І. Дорош

В.М.Триголов