Рішення

від 14.01.2025 по справі 380/2696/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2025 рокусправа № 380/2696/21 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Качур Р.П., суддів Желік О.М., Лунь З.І., за участю секретаря судового засідання Шмигельської А.І., позивача ОСОБА_1 , представниці позивача Скречко М.-М.А., представника відповідача Окружного адміністративного суду міста Києва - Карапетяна А.С., представниці відповідача Державної судової адміністрації України - Петрів Н.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України про виплату суддівської винагороди, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі відповідач-1), Державної судової адміністрації України (далі відповідач-2) у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Окружного адміністративного суду міста Києва щодо відмови у видачі наказу про скасування наказу Окружного адміністративного суду міста Києва № 227/К від 6 вересня 2010 року про відрахування ОСОБА_1 з 6 вересня 2010 року зі штату Окружного адміністративного суду міста Києва із займаної посади голови суду та щодо відмови у видачі наказу про зарахування ОСОБА_1 до штату цього суду;

- поновити ОСОБА_1 на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва шляхом зобов`язання Окружного адміністративного суду міста Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до складу суддів Окружного адміністративного суду міста Києва;

- зобов`язати Окружний адміністративний суд міста Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва час вимушеного прогулу за період з дня незаконного звільнення з 6 вересня 2010 року до дня видання наказу про зарахування ОСОБА_1 на посаду судді (зарахування до штату) Окружного адміністративного суду міста Києва;

- зобов`язати Окружний адміністративний суд міста Києва видати наказ, яким нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 6 вересня 2010 року до дня ухвалення рішення у справі включно з урахуванням належних доплат та надбавок;

- стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за час вимушеного прогулу за період з 6 вересня 2010 року до дня ухвалення рішення у справі включно з урахуванням належних доплат та надбавок;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва та стягнення суддівської винагороди, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць;

- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, включаючи витрати на професійну правничу допомогу;

- зобов`язати Окружний адміністративний суд міста Києва та ДСА України у п`ятиденний строк подати до суду звіт про виконання судового рішення, початок якого рахувати з наступного дня після одержання ними копій рішення суду на підставі частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року позов задоволено частково.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі № 380/2696/21 та прийнято нове, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до Окружного адміністративного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності, поновлення на посаді судді, зобов`язання до вчинення дій.

Постановою Верховного Суду від 11.06.2024 касаційну скаргу представниці ОСОБА_1 адвокатки Скречко Марти-Марії Андріївни задоволено частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року у справі № 380/2696/21 скасовано.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі № 380/2696/21 скасовано в частині стягнення на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди за час вимушеного прогулу. У цій частині справу № 380/2696/21 направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Змінено абзац восьмий резолютивної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року та викладено його в такій редакції: Стягнути з бюджетних асигнувань Окружного адміністративного суду міста Києва на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі: 50000 грн (п`ятдесят тисяч гривень).

В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року залишено в силі.

Скасовуючи рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі № 380/2696/21 в частині стягнення на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди за час вимушеного прогулу і направляючи у цій частині справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, зокрема, таке:

«…У касаційній скарзі ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції виключно у частині обрахунку належних до виплати сум. Свою правову позицію позивач обстоює тим, що окружний суд у базу розрахунку середньоденної суддівської винагороди не включив відповідні суми надбавок і доплат.

Суть касаційної скарги ОСОБА_1 у частині незгоди з обрахунком суддівської винагороди, яку належить стягнути за спірний період на користь ОСОБА_1 у якості компенсації за вимушений прогул, полягає у тому, що під час обрахунку цих сум окружний суд не включив до базової величини цього розрахунку інші доплати, аніж регіональний коефіцієнт та розмір суддівської винагороди судді місцевого суду у співвідношенні до коефіцієнту підвищення суддівської винагороди.

У контексті цього питання варто зауважити, що Верховний Суд у постанові від 13 травня 2022 року у справі №160/170/20 виклав правову позицію, згідно якої суддя, який фактично не здійснює правосуддя не має права на надбавку за вислугу років, навіть попри те, що не від його волі залежать підстави нездійснення своїх повноважень (як то незаконне звільнення з посади).

До аналогічного висновку доходить Верховний Суд і у аспекті включення до сум обрахунку надбавок за перебування на адміністративній посаді, за науковий ступінь та за доступ до державної таємниці, про які зауважує ОСОБА_1 у касаційній скарзі.

Окрім зазначеного, Верховний Суд зауважує, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою статті 135 вказаного Закону, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб (пункт 3 частини четвертої статті 135 Закону).

Посадовий оклад судді складається з базового розміру посадового окладу судді та застосованого до нього відповідного регіонального коефіцієнту.

З наведеного вбачається, що застосування зазначеного регіонального коефіцієнта до посадового окладу безпосередньо пов`язується законодавцем із розташуванням суду, в якому суддя здійснює судочинство (тобто від кількості населення відповідного населеного пункту), а також із фактом здійснення суддею правосуддя у відповідному суді.

Тому, застосування регіонального коефіцієнту до посадового окладу судді, який не здійснює правосуддя, не передбачено Законом № 1402-VIII.

Аналогічна правова позиція наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №804/3609/18, від 21 квітня 2021 року у справі №280/3954/19.

Натомість, статтею 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разi звiльнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попереднiй роботi органом, який розглядає трудовий спiр. Пiд час винесення рiшення про поновлення на роботi орган, який розглядає трудовий спiр, одночасно ухвалює рiшення про виплату працiвниковi середнього заробiтку за час вимушеного прогулу.

У разi винесення рiшення про виплату працiвниковi середнього заробiтку за час вимушеного прогулу середня заробiтна плата працiвниковi нараховується з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробiтної плати, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 8 лютого 1995 року №100.

При обрахунку належної до виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за час фактичного вимушеного прогулу, суд першої інстанції застосував положення Порядку №100.

З таких підходом Верховний Суд не погоджується і ось чому.

Як вже було зазначено вище, до спірних правовідносин застосовується підхід, згідно якого суддя безперервно (безстроково) перебуває у трудових правовідносинах із Державою з огляду на специфічну правову природу його статусу, порядку обрання тощо. Скасування правової підстави для звільнення судді автоматично відновлює його статус. Тому, належний спосіб захисту порушеного права такого судді буде полягати не у виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а у виплаті суддівської винагороди, за час нездійснення ним повноважень судді з підстав його незаконного звільнення. Ця теза відповідає сказаному щодо відсутності необхідності поновлювати незаконно звільненого суддю на посаді після відновлення його статусу судді. Своєю чергою механізм стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, згідно положень КЗпП України, пов`язується саме із поновленням працівника на посаді.

Такий підхід до визначення роду спірних правовідносин у цьому аспекті розкриває і підсилює положення Конституції України і Закону України Про судоустрій і статус суддів, де визначено, що лише цей Закон регулює питання оплати праці суддів.

За таких умов, суд першої інстанцій при обрахунку належних до виплату ОСОБА_1 компенсацій неотриманої суддівської винагороди застосував хибний підхід як до визначення бази розрахунку, так і до вибору способу обчислення цих коштів у цілому. Суду першої інстанцій необхідно врахувати викладене у цій постанові в цій частині правовідносин, та обрахувати розмір саме неотриманої суддівської винагороди ОСОБА_1 за спірний період у відповідності до розмірів посадових окладів судді місцевого суду у відповідних редакціях Закону України Про судоустрій і статус суддів за кожний період незаконного увільнення його від виконання своїх суддівських повноважень».

Також Верховний Суд вказав, що сума, яка належить до виплати має бути обрахована під час нового розгляду цієї справи відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної вище у цій справі.

Матеріали адміністративної справи надійшли до суду за вх. № 50643 від 03.07.2024 та за результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано для розгляду судді Львівського окружного адміністративного суду Качур Р.П.

Ухвалою суду від 04.07.2024 прийнято справу до провадження. Цією ж ухвалою призначено колегіальний розгляд справи та призначено підготовче засідання у справі.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів, до складу колегії включено суддів Желік О.М., Лунь З.І.

Ухвалою суду від 26.07.2024 витребувано від Державної судової адміністрації додаткові докази.

Ухвалою суду від 12.09.2024 зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 19.11.2024 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 12.12.2024 закрито підготовче провадження у справі; справу призначено до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю. Просив позов задовольнити.

Представниця позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю. Вказала, що не погоджується з підходом Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.06.2024 у цій справі щодо відсутності підстав для нарахування та виплати позивачу надбавки за вислугу років, за науковий ступінь, а також щодо відсутності підстав для застосування регіонального коефіцієнта у зв`язку із нездійсненням правосуддя вважає помилковим та таким, що не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

Звернула увагу суду на те, що на час звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва (06.09.2010) діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453- VI в редакції від 07.07.2010. Умовами означеного Закону було врегульовано питання суддівської винагороди (стаття 129), яка складалася з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

При цьому, у Законі № 2453-VI на час звільнення позивача була відсутня норма, згідно якої суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу. Така норма в означеному законі з`явилася лише після викладення Закону № 2453-VI в редакції Закону № 192-VIII від 12.02.2015 «Про забезпечення права на справедливий суд» та набрала чинності 28 березня 2015 року.

Зазначила, що впродовж 4,5 років з дня незаконного звільнення позивача норми, яка б обмежувала його право на виплату суддівської винагороди з урахування всіх доплат не існувало. За таких умов, у позивача існували легітимні очікування, що у разі його поновлення на посаді судді після незаконного звільнення, буде відновлене і його право на стягнення суддівської винагороди за час вимушеного прогулу з урахуванням тих доплат, котрі йому належать згідно з законом.

Також вказала, що положення Закону №2453-VI в редакції Закону №192-VIII від 12.02.2015 щодо обмеження права судді на отримання доплат до посадового окладу у разі не здійснення правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці) у взаємозв`язку зі статтею 58 Конституції України застосовуються до тих відносин, що виникли після набуття ним чинності, а отже після 28 березня 2015 року.

Понад це, встановлені чинним на цей час законодавством відмінності у визначенні розміру суддівської винагороди тих суддів, які не здійснювали правосуддя через обставини, що не залежать від них особисто або не обумовлені їхньою поведінкою, вичерпний перелік яких зазначений в рішенні Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі Справа № 1-7/2018 (4062/15) і тих, які були незаконно звільнені та своєчасно не зараховані до штату відповідного суду з незалежних від них підстав є дискримінаційними, оскільки ці відмінності не є обумовлені легітимною й істотною метою, не відповідають конституційним положенням, не є об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими.

Тому вважає, що починаючи з 31.05.2018 позивач має безумовне право на виплату суддівської винагороди з урахуванням всіх доплат, що встановлені законом.

Просила позов задовольнити.

Представник відповідача - Окружного адміністративного суду міста Києва у судовому засіданні проти позову заперечив, вказав, що не погоджується з наданим позивачем розрахунком суддівської винагороди та просив відмовити у задоволенні позову.

Представниця відповідача - Державної судової адміністрації України проти позовних вимог заперечила. Просила у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, заслухала вступне слово учасників справи, з`ясувала обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідила письмові докази та встановила таке.

ОСОБА_1 у червні 1990 року сесією Львівської обласної ради обраний суддею Личаківського районного суду міста Львова. Постановою Верховної Ради України від 6 квітня 2000 року № 1617-ІІІ обраний суддею цього суду безстроково. Указом Президента України від 25 січня 2001 року № 52/2001 переведений на посаду судді Франківського районного суду міста Львова. Постановою Верховної Ради України від 22 березня 2001 року № 2335-ІІІ обраний суддею арбітражного (господарського) суду міста Києва. Постановою Верховної Ради України від 16 березня 2006 року №3565-ІV обраний безстроково суддею окружного адміністративного суду міста Києва, Указом Президента України від 9 червня 2006 року № 501/2006 призначений головою цього суду.

Пунктом 4 Наказу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2006 № 3/к Про встановлення надбавок визначено ОСОБА_1 виплачувати надбавку за вислугу років в розмірі 30%.

Відповідно до Наказу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2007 № 74/к Про виплату надбавки за вислугу років голові суду ОСОБА_1 з 25.06.2007 виплачувати надбавку за вислугу років у розмірі 40% (стаж державної служби 25 років).

17 травня 2010 року Вищою радою юстиції ухвалені рішення Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді окружного адміністративного суду міста Києва за порушення присяги № 344/0/15-10 та № 345/0/15-10 (далі Рішення № 344/0/15-10, Рішення № 345/0/15-10).

21 травня 2010 року за вихідним №17/0/12-10 до Верховної Ради України надіслано подання Вищої ради юстиції про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги.

Постановою Верховної Ради України від 3 червня 2010 року № 2316-VI (далі Постанова № 2316-VI ) ОСОБА_1 звільнено з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.

У травні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом про визнання незаконними та скасування Рішення №344/0/15-10, Рішення №345/0/15-10 та Постанови №2316-VI, однак Вищий адміністративний суд України відмовив у задоволенні вказаного позову, про що 13 серпня 2010 року ухвалено рішення.

Наказом Окружного адміністративного суду міста Києва № 227/к від 06.09.2010 відраховано з 06 вересня 2010 року зі штату Окружного адміністративного суду міста Києва із займаної посади Голови суду ОСОБА_1 .

19 січня 2017 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі Куликов та інші проти України, у тому числі за заявою ОСОБА_1 №9740/11, яким постановив, що Україна порушила стосовно позивача: пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності; статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 13 серпня 2010 року та просив прийняти нове рішення про задоволення позову.

Верховний Суд України постановою від 3 липня 2017 року частково задовольнив заяву ОСОБА_1 , скасував постанову Вищого адміністративного суду України від 13 серпня 2010 року та направив цю справу на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.

Вищий адміністративний суд України 07 грудня 2017 року у справі №800/305/17 прийняв постанову про часткове задоволення позовних вимог, визнав незаконними та скасував Рішення Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді окружного адміністративного суду міста Києва за порушення присяги №344/0/15-10, Рішення №345/0/15-10. Визнав незаконною та скасував Постанову №2316-VI у частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі №800/305/17 постанову Вищого адміністративного суду України від 7 грудня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено частково. Передано на повторний розгляд Вищої ради правосуддя вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

26 січня 2021 року, дотримуючись принципу обов`язковості виконання судового рішення, Вища рада правосуддя здійснила перевірку наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, розглянувши матеріали щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва, Вища рада правосуддя прийняла рішення Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва.

Наказом Окружного адміністративного суду міста Києва № 103/к від 25.12.2024 зараховано ОСОБА_1 до штату суддів Окружного адміністративного суду міста Києва і зараховано до стажу роботи на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва час з дня звільнення з 06 вересня 2010 року по 25 грудня 2024 року.

Приймаючи рішення суд враховує такі джерела права.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частини четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Суддя обіймає посаду безстроково.

Підставами для звільнення судді є, зокрема: вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України).

Пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України передбачалося, що в Україні діє ВРЮ, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

Спеціальним законом, що визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України Про судоустрій та статус суддів від 2 червня 2016 року №1402-VIII (далі Закон).

Згідно з пункту 1 частини п`ятої статті 48 Закону незалежність судді забезпечується, з-поміж іншого, особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення і припинення повноважень.

За змістом статті 111 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 року №2453-VI (далі Закон № 2453-VI), чинного на час виникнення спірних правовідносин, суддя суду загальної юрисдикції міг бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п`ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

Частинами третьою, п`ятою статті 116 Закону №2453-VI передбачено, що звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України Про Вищу раду юстиції.

На підставі подання Вищої ради юстиції Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.

Відповідно до частин другої, третьої статті 116 Закону №2453-VI питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.

Повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

За змістом пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2453-VI на голову суду покладено обов`язок видавати на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ.

Судом з матеріалів справи встановлено, що Наказом Окружного адміністративного суду м. Києва № 227/к від 06.09.2010 відраховано з 06 вересня 2010 року зі штату Окружного адміністративного суду м. Києва із займаної посади Голови суду ОСОБА_1 .

Наказом Окружного адміністративного суду міста Києва № 103/к від 25.12.2024 зараховано ОСОБА_1 до штату суддів Окружного адміністративного суду м. Києва і зараховано до стажу роботи на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва час з дня звільнення з 06 вересня 2010 року по 25 грудня 2024 року.

Верховний Суд у своєму рішенні від 11.06.2024 у справі № 380/2696/21 дійшов висновку, що ОСОБА_1 з урахуванням встановлених судовими рішеннями обставин протиправності постанови Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді та, як наслідок, її скасування ОСОБА_1 був позбавлений можливості здійснювати правосуддя через обставини, які не залежали від нього особисто. Тому Суд вважає, що ОСОБА_1 є таким, який знаходився у вимушеному прогулі і вважає, що враховуючи обставини справи, хронологію подій та вину роботодавця у незаконному звільненні позивача з роботи, період з 06 вересня 2010 року до видання наказу про його зарахування на посаду судді (зарахування до штату) Окружного адміністративного суду міста Києва є таким, який має бути зарахований до стажу ОСОБА_1 на посаді судді відповідного суду.

Щодо стягнення суддівської винагороди, яку належить стягнути за спірний період вказав, що в частині застосування регіонального коефіцієнта до посадового окладу судді пов`язується законодавцем із розташуванням суду, в якому суддя здійснює судочинство, а також із фактом здійснення суддею правосуддя у відповідному суді.

Тому Верховний Суд дійшов висновку, що застосування регіонального коефіцієнта до посадового окладу судді, який не здійснює правосуддя не передбачено Законом № 1402-VIII.

Щодо розміру недоотриманої суддівської винагороди ОСОБА_1 вказав, що такий повинен обраховуватись відповідно до розмірів посадових окладів судді місцевого суду у відповідних редакціях Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за кожний період незаконного увільнення його від виконання своїх суддівських повноважень.

Вирішуючи питання про розмір суддівської винагороди, який не виплачений позивачу внаслідок протиправного відрахування позивача зі штату суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, колегія суддів враховує таке.

На підставі Постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 03 червня 2010 року № 2316-VI Окружним адміністративним судом міста Києва видано наказ про відрахування ОСОБА_1 зі штату суду 05 вересня 2010 року. Після видання цього наказу ОСОБА_1 припинено виплату заробітної плати та щомісячного грошового утримання судді.

Відповідно до п. 2 і 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою КМУ від 08.02.95 № 100, середньоденний заробіток для нарахування виплат за час вимушеного прогулу обчислюється діленням фактичної заробітної плати за останні два календарних місяці роботи, що передували вимушеному прогулу, на число фактично відпрацьованих днів упродовж цих двох календарних місяців. Обчислений середньоденний заробіток множать на кількість днів вимушеного прогулу.

Відповідно до довідки Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2013 року № 04-6/53 загальна сума заробітної плати та грошового утримання за два попередні місяці перед звільненням складає 36099,24 грн. Кількість робочих днів у квітні травні 2010 року 39. Отже, середньоденна суддівська винагорода позивача складає 925,62 грн (36099,24 грн./39 робочих днів).

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 25.08.2009 №9681/0/14-07/13 кількість робочих днів у 2010 році складала:

- вересень 2010 р. 22;

- жовтень 2010 р. 21;

- листопад 2010 р. 22;

- грудень 2010 р. 23.

Суддівська винагорода з 06 вересня по 30 вересня 2010 року складає 17 586,78 (сімнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят шість) гривень 78 копійок (925,62 грн. х 19 днів (22 дні-3 дні, в зв`язку із звільненням з 06.09.2010 р.)

Суддівська винагорода з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року 61 090,92 (шістдесят одна тисяча дев`яносто) гривень 92 копійок (925,62 грн. х 66 робочих днів).

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 25.08.2010 № 9111/0/14-10/13 кількість робочих днів у 2011 році складала 250.

Суддівська винагорода з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року складає 231405,00 (двісті тридцять одна тисяча п`ять) гривень (925,62 грн. х 250 днів).

Відповідно до статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 (надалі Закон № 2453-VI) (Стаття 129 вводиться в дію з 1 січня 2012 року абзац шостий пункту 1 розділу 3 XII «Прикінцеві положення» цього Закону), а з 01.04.2015 року статтею 133 вищезазначеного Закону передбачено:

Суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (пункт 1 статті 133 цього Закону).

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці (пункт 2 статті 133 цього Закону).

Згідно з пунктом 3 статті 133 цього Закону посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат;

з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат;

з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат;

з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат;

з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат (пункт 3 статті 133 цього Закону).

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу (пункт 5 статті 133 цього Закону).

Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу пункт 10 статті 133 цього Закону).

Мінімальна заробітна плата в Україні з 2012 по 2016 рік.

Мінімальна зарплата з 01.01.2012 по 31.03.2012 - 1073,00 грн.; з 01.04.2012 по 30.06.2012 - 1094,00 грн.; з 01.07.2012 по 30.09.2012 - 1102,00 грн.; з 01.10.2012 по 30.11.2012 - 1118,00 грн.; з 01.12.2012 по 31.12.2012 - 1134,00 грн.; з 01.01.2013 по 30.11.2013 - 1147,00 грн.; з 01.12.2013 по 31.08.2015 - 1218,00 грн.; з 01.09.2015 по 30.04.2016 - 1378,00 грн.; з 01.05.2016 по 30.11.2016 - 1450,00 грн.; з 01.12.2016 по 31.12.2016 - 1600,00 грн.

Розміри мінімальної заробітної плати встановлені Законами України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» ( № 4282-VI), «Про Державний бюджет України на 2013 рік» (№ 5515- VI), «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (№ 719- VIІ), Про Державний бюджет України на 2015 рік» (№ 80- VIІІ), «Про Державний бюджет України на 2016 рік» (№ 928-VIII).

Наказом голови Окружного адміністративного суду міста Києва № 74/л від 19.06.2007 встановлено з 25.06.2007 виплачувати надбавку за вислугу років у розмірі 40% та вказано про стаж державної служби 25 років ОСОБА_1 .

З урахуванням відомостей, що містяться в наказі Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2007 № 74/к який дає право на виплату надбавки за вислугу років судді, станом на 01.01.2012 вислуга років ОСОБА_1 становить більш ніж 25 років.

Відповідно до ч. 5 статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 щомісячна доплата за вислугу років ОСОБА_1 становила б 60 відсотків посадового окладу.

Відповідно до Диплому кандидата наук НОМЕР_1 має право на щомісячну доплату за науковий ступінь кандидата наук в розмірі 15 відсотків посадового окладу судді.

Суддівська винагорода за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року складає 200130 (двісті тисяч сто тридцять) гривень 00 копійок, в тому числі: суддівська винагорода за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2012 року - 45066 грн, де: посадовий оклад 8584,00 грн (1073,00 грн х 8 мін. з/пл.); доплата за вислугу років 5150,40 грн (60 відсотків від посадового окладу); доплата за науковий ступінь 1287,60 грн (15 відсотків від посадового окладу);

- за період з 01 квітня 2012 року по 30 червня 2012 року 45948 грн, де: посадовий оклад 8752,00 грн (1094,00 грн х 8 мін. з/пл.); доплата за вислугу років 5251,20 грн (60 відсотків від посадового окладу); доплата за науковий ступінь 1312,80 грн (15 відсотків від посадового окладу).

- за період з 01 липня 2012 року по 30 вересня 2012 року 46284 грн, де: посадовий оклад 8816,00 грн (1102,00 грн х 8 мін. з/пл.); доплата за вислугу років 5289,60 грн (60 відсотків від посадового окладу); доплата за науковий ступінь 1322,40 грн (15 відсотків від посадового окладу).

- за період з 01 жовтня 2012 року по 30 листопада 2012 року 46956 грн., де: посадовий оклад 8944,00 грн. (1118,00 грн х 8 мін. з/пл.); доплата за вислугу років 5366,40 грн. (60 відсотків від посадового окладу); доплата за науковий ступінь 1341,60 грн. (15 відсотків від посадового окладу).

- за період з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року 15876 грн, де: 1) посадовий оклад 9072,00 грн (1134,00 грн х 8 мін. з/пл.); 2) доплата за вислугу років 5443,20 грн (60 відсотків від посадового окладу); 3) доплата за науковий ступінь 1360,80 грн (15 відсотків від посадового окладу).

- за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2013 року 120435,00 грн, в тому числі: посадовий оклад 11470,00 грн (1147,00 грн х 10 мін. з/пл.); доплата за вислугу років 6882,00 грн (60 відсотків від посадового окладу); доплата за науковий ступінь 1720,50 грн (15 відсотків від посадового окладу).

З липня 2013 року стаж ОСОБА_1 , який дає право на виплату надбавки за вислугу років складав би понад 30 років. Отже, щомісячна доплата за вислугу років становила б 70 відсотків посадового окладу.

Суддівська винагорода за період з 01 липня 2013 року по 30 листопада 2013 року 106097,50 грн, в тому числі: посадовий оклад 11470,00 грн (1147,00 грн х 10 мін. з/пл.); доплата за вислугу років 8029,00 грн (70 відсотків від посадового окладу); доплата за науковий ступінь 1720,50 грн (15 відсотків від посадового окладу).

Суддівська винагорода за період з 01 грудня 2013 року по 31 грудня 2013 року складає 22533,00 грн, в тому числі: посадовий оклад 12180,00 грн. (1218,00 грн х 10 мін. з/пл.); доплата за вислугу років 8526,00 грн. (70 відсотків від посадового окладу); доплата за науковий ступінь 1827,00 грн. (15 відсотків від посадового окладу).

Суддівська винагорода за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року становить 270396,00 (двісті сімдесят тисяч триста дев`яносто шість) гривень 00 копійок, де: посадовий оклад 12180,00 грн. (1218,00 грн х 10 мін. з/пл.); доплата за вислугу років 8526,00 грн. (70 відсотків від посадового окладу); доплата за науковий ступінь 1827,00 грн. (15 відсотків від посадового окладу).

Суддівська винагорода за період з 01 січня 2015 року по 01 лютого 2015 року становить 22533 (двадцять дві тисячі п`ятсот тридцять три) грн, в тому числі: посадовий оклад 12180,00 грн (1218,00 грн. х 10 мін. з/пл.); доплата за вислугу років 8526,00 грн (70 відсотків від посадового окладу); доплата за науковий ступінь 1827,00 грн (15 відсотків від посадового окладу).

Відповідно до пункту 10 статті 133 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-VIII від 12.02.2015, яким внесено зміни у Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI які набрали чинності 28.03.2015 суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Відповідно до ч. 5. ст. 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Таким чином, суд обраховує суму суддівської винагороди позивача з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.06.2024 та відхиляє доводи представниці позивача про наявність підстав для обчислення спірної винагороди з урахуванням надбавок і доплат.

Суддівська винагорода за період з 01 березня 2015 року по 30 березня 2015 року, з урахуванням змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI становить 21547 грн, де: посадовий оклад 12180,00 грн (1218,00 грн х 10 мін. з/пл.); доплата за вислугу років 7714,00 грн. (8526 грн 812 грн); доплата за науковий ступінь 1653,00 грн (1827 грн 174 грн).

Суддівська винагорода за період з 01 квітня 2015 року по 31 серпня 2015 становить 60900 грн, де: посадовий оклад 12180 грн.

Суддівська винагорода за період з 01 вересня 2015 року по 30 квітня 2016 року становить 110240 грн, де: посадовий оклад - 13780 грн.

Суддівська винагорода за період з 01 травня 2016 року по 30 листопада 2016 року становить 101500 грн, де: посадовий оклад - 14500 грн.

Суддівська винагорода за період з 01 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року становить 16000 грн, де: посадовий оклад - 16000 грн.

Суддівська винагорода за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року становить 288000 грн, де: посадовий оклад - 24000 грн.

Суддівська винагорода за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року становить 422880 грн, де: посадовий оклад - 35240 грн.

Суддівська винагорода за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року становить 576300 грн, де: посадовий оклад - 48025 грн.

Суддівська винагорода за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року становить 756720 грн, де: посадовий оклад - 63060 грн.

Суддівська винагорода за період з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2024 року становить 2963820 грн, де: посадовий оклад - 63060 грн.

Суддівська винагорода за період з 01 грудня 2024 року по 24 грудня 2024 року становить 48728,18 грн, де: посадовий оклад - 63060 грн.

Щодо наведених позивачем у розрахунку суддівської винагороди індексації, суд зазначає, що у пункті 5 прохальної частини заяви про уточнення позовних вимог (вх. № 20871ел від 28.12.2022) позивач просить суд стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за час вимушеного прогулу за період з 09.09.2010 по день ухвалення судового рішення включно з урахуванням належних доплат та надбавок. Проте індексація не є ні доплатою, ні надбавкою до суддівської винагороди, тому не бралася до уваги при визначенні суми останньої, яку слід стягнути на користь позивача.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до частин першої та другої статті 148 Закону № 1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 148 Закону № 1402-VIII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює ДСА України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.

Відповідно до статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Згідно з частиною першою статті 151 Закону № 1402-VIII ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Відповідно до частини першої статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Частиною другою статті 22 Бюджетного кодексу України визначено вичерпний перелік головних розпорядників бюджетних коштів, до якого згідно з пунктом 1 цієї частини належать за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, зокрема, ДСА України.

За змістом пункту 4 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (частина перша статті 23 Бюджетного кодексу України).

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі рішення суду), та особливості їх виконання встановлює Закон України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі Закон № 4901-VI), за змістом частини першої якого Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Згідно з частиною першою та абзацом першим частини другої статті 3 Закон № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі Порядок № 845) визначає, серед іншого, порядок безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Так, відповідно до абзацу першого пункту 24 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

За змістом пункту 25 Порядку № 845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку (абзац перший).

У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

У постановах Верховного Суду у справах №520/13014/2020, №160/12091/20, № 560/6212/20, №200/5490/20-а, №160/12182/20, № 160/6089/20, №140/15762/20, а також у низці інших постанов, Верховний Суд вказував на те, що у віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень КПКВ 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів, наявність якої, за правилами пункту 25 Порядку № 845, означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. Враховуючи приписи частини першої статті 2, частини першої статті 3 Закону № 4901-VI списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів (тут маємо на увазі стягнення з ДСА України).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Крім того, сталою є практика Верховного Суду щодо вирішення питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Так, у постанові від 14 січня 2014 року у справі №21-395а13 Верховним Судом України сформовано правову позицію, яка полягає у тому, що при вирішені цього питання суд має визначити розмір такого заробітку за встановленими законодавством правилами.

Верховний Суд підтримав цю позицію, зокрема, у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 822/1832/16, від 01 серпня 2019 року у справі № 820/1446/17, від 26 листопада 2020 року у справі № 200/13312/18-а та інших і звертав увагу, що при визначенні розміру такого заробітку суд повинен навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

З огляду на наведене, з метою ефективного способу захисту порушеного права позивача слід стягнути за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (ЄДРПОУ 26255795), на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за час вимушеного прогулу за період з 06 вересня 2010 року по 24 грудня 2023 року у сумі 6418842,38 грн, яку визначено без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково про стягнення за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (ЄДРПОУ 26255795), на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за час вимушеного прогулу за період з 06 вересня 2010 року по 24 грудня 2024 року включно у сумі 6418842 (шість мільйонів чотириста вісімнадцять тисяч вісімсот сорок дві) грн 38 коп, що визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Оскільки спір, що розглядається в цій справі, стосується питань, пов`язаних із заробітною платою (суддівською винагородою), то позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову на підставі п. 1 ч. 1. ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір не розподіляється.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (ЄДРПОУ 26255795), на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за час вимушеного прогулу за період з 06 вересня 2010 року по 24 грудня 2024 року включно у сумі 6418842 (шість мільйонів чотириста вісімнадцять тисяч вісімсот сорок дві) грн 38 коп, що визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 24.01.2025.

Головуючий суддя Р.П. Качур

Суддя О.М. Желік

Суддя З.І. Лунь