Рішення

від 27.01.2025 по справі 761/45143/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/45143/24

Провадження № 2/761/4011/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

27 січня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва:

у складі:

головуючого судді Ю.О. Матвєєвої

за участю секретаря судових засідань: Б.А. Каніковського

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «Енерджі Ресурс Україна» про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Енерджі Ресурс Україна» про стягнення коштів у загальному розмірі 148400,00 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 27.09.2024 р. позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оформили у відповідача згідно усної домовленості купівлю акумуляторів Deye BOS-G. Вартість замовлення склала 148 400,00 грн., які були оплачені позивачами. Після внесення оплати, замовлений товар так і не був відправлений, а тому позивачі вимушені звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Ухвалою суду від 04.12.2024 року було відкрито провадження в цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 14.01.2025 року змінено порядок розгляду справи на спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

Позивачі до судового засідання не з`явилися, але надали до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечую проти винесення заочного рішення.

Судом вживались заходи стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи.

Так, у призначені судові засідання відповідач не з`явився, поштові відправлені, направлені на його адресу повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, на офіційному веб-сайті Шевченківського районного суду міста Києва було розміщено оголошення про виклик у судове засідання відповідача.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.

У відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечував представник позивача.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч.1 ст.4 цього кодексу, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що між позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ «Енерджі Ресурс Україна» була укладена усна домовленість про купівлю акумуляторів Deye BOS-G.

Цього ж дня були здійснені платежі на рахунок ТОВ «ЕНЕРДЖІ РЕСУРС Україна» за вказані товари, а саме ОСОБА_1 - 45 000 гривень (платіжна інструкція від 27.09.2024 № 221С-9АЗМ-Р821-2ЕХ) та ОСОБА_3 за ОСОБА_2 - 103400 гривень (платіжна інструкція від 27.09.2024 № 0.0.3910302231.1).

На момент укладання усного договору купівлі - продажу сторонами було обумовлено, що поставка товару має бути здійсненна відразу після оплати. Однак, по теперішній час жодної відправки товару не відбулося.

Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Позивачі звернулися до суду з позовом про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша статті 662 ЦК України).

На підтвердження існування між сторонами правовідносин з укладення договору було надано платіжну інструкцію від 27.09.2024 № 221С-9АЗМ-Р821-2ЕХ ну суму 45000,00 грн. (платник ОСОБА_1 ) та платіжну інструкцію від 27.09.2024 № 0.0.3910302231.1 (платник ОСОБА_3 ) на суму 103400,00 грн.

Між тим, як стверджують позивачі, вказані товари доставлені їм не було.

22.11.2024 року Позивачі звернулися до відповідача - ТОВ «Енерджі Ресурс Україна» з вимогою, в межах якої вимагали здійснити повернення сплачених грошових коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 у розмірі 45000,00 грн. та на банківський рахунок ОСОБА_2 у розмірі 103400,00 грн.

Доказів отримання вказаної вимоги уповноваженим представником відповідача не надано.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 ЦК України). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч.3 ст.1212 ЦК України).

Таким чином, за змістом даної норми під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Статтею 1215 ЦК України визначено, що не підлягають поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

Згідно зі статтями 1 і 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Наданий позивачами письмовий доказ - платіжну інструкцію від 27.09.2024 № 221С-9АЗМ-Р821-2ЕХ та платіжну інструкцію від 27.09.2024 № 0.0.3910302231.1 за своєю правовою природою не є первинними документами, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які перераховувано грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Такий висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №915/641/19 від 29 квітня 2020 року.

З огляду на зазначене, фіскальний чек та рахунок на оплату не є договором, відповідно до якого виникають у сторін певні права та обов`язки, а є лише тими бухгалтерськими документами, на підставі яких позивачі перерахували кошти відповідачу.

Судом також враховано, що наявність домовленості між сторонами щодо строку виконання зобов`язання (не пізніше наступного дня) є припущенням позивача, а доказування згідно ст. 81 ЦПК України не може ґрунтуватись на припущеннях.

За результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог суд у своєму рішенні має зробити висновок про порушення чи не порушення прав особи, а також її охоронюваних законом інтересів, які випливають безпосередньо зі змісту права. Якщо ж за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову (постанова Верховного Суду від 03.02.2021 р. у справі № 914/197/19).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене вище, а також те, що позивачами не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які вони посилаються, підстав для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, суд не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 16, 23, 629, 651, 653, 655, 1167 ЦК України, ст.ст 12, 76, 77, 78, 79, 81, 89, 265 , 268, 273,280-282, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «Енерджі Ресурс Україна» про стягнення коштів - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ю.О. Матвєєва

27 січня 2025 року