Постанова

від 28.11.2024 по справі 501/340/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4341/24

Справа № 501/340/24

Головуючий у першій інстанції Петрюченко М.І.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

позивач Приватне підприємство «АВТОТРАНСКОМ»

відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРІТЕРРА», Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРІТЕРРА ТРАНС», Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРІТЕРРА ТРЕЙД»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу Приватного підприємства «АВТОТРАНСКОМ», в інтересах якого діє адвокат Лемішка Ігор Петрович

на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 06 лютого 2024 року про відмову у відкритті провадження

у цивільній справі за позовом Приватного підприємства «АВТОТРАНСКОМ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРІТЕРРА», Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРІТЕРРА ТРАНС», Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРІТЕРРА ТРЕЙД», про визнання недійсними актів приймання-передачі часток в статутних капіталах, скасування держаної реєстрації та визначення розмірів часток в статутних капіталах,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року ПП «АВТОТРАНСКОМ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРІТЕРРА», Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРІТЕРРА ТРАНС», Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРІТЕРРА ТРЕЙД» про визнання недійсними актів приймання-передачі часток в статутних капіталах, скасування держаної реєстрації та визначення розмірів часток в статутних капіталах.

Короткий зміст судового рішення першої інстанції

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 06 лютого 2024 року відмовлено у відкритті провадження по справ за позовом ПП «АВТОТРАНСКОМ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРІТЕРРА», Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРІТЕРРА ТРАНС», Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРІТЕРРА ТРЕЙД» про визнання недійсними актів приймання-передачі часток в статутних капіталах, скасування державної реєстрації та визначення розмірів часток в статутних капіталах.

Ухвала суду вмотивована тим, що спір у зазначеній справі виник із правочину, а саме договору про надання послуг транспортного експедирування (перевезення вантажів автомобільним транспортом) а тому, ця справа належить до юрисдикції господарських судів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Приватне підприємство «АВТОТРАНСКОМ», в інтересах якого діє адвокат Лемішка І.П. подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду у Іллічівський міський суд Одеської області.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

На думку апелянта, суд першої інстанції ухвалюючи судове рішення не правильно встановив зміст спірних правовідносин, оскільки предметом спору не є боргові зобов`язання за договором № 36153111 від 18.03.2019 року про надання послуг транспортного експедирування (перевезення вантажів автомобільним транспортом), укладеного між ПП «АВТОТРАНСКОМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРІТЕРРА»; не правильно встановив суб`єктивний склад спірних правовідносин, оскільки спір виник між ПП «АВТОТРАНСКОМ» і ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а не між ПП «АВТОТРАНСКОМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРІТЕРРА».

Апелянт вважає, що справа повинна розглядатись за правилами цивільного судочинства, оскільки заявлений спір ґрунтується на правовідносинах, направлених на захист прав позивача як стягувача у виконавчому провадженні, щодо майна ОСОБА_1 , яким останній розпорядився відчуживши його іншій фізичній особі своєму сину ОСОБА_2 .. Звертається увага на те, що сторонами оспорюваних правочинів (актів приймання-передачі) є фізичні особи, а правовідносини сторін не мають ознак господарсько-правових, тому вирішення цього спору має здійснюватись за нормами ЦПК України.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Правом на подання відзиву передбаченого ст. 360 ЦПК України сторони не скористались.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Представник ПП «АВТОТРАСКОМ» адвокат Лемішка І.П. в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до місцевого суду для продовження розгляду.

Представник відповідач ОСОБА_1 адвокат Луб В.В. в судовому засідання, заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою.

Інші учасники судової справи у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

У січні 2024 року ПП «АВТОТРАНСКОМ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРІТЕРРА», Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРІТЕРРА ТРАНС», Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРІТЕРРА ТРЕЙД» про визнання недійсними актів приймання-передачі часток в статутних капіталах, скасування держаної реєстрації та визначення розмірів часток в статутних капіталах.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, предметом позову є боргові зобов`язання за договором № 36153111 від 18.03.2019 про надання послуг транспортного експедитування (перевезення вантажів автомобільним транспортом), укладеного між ПП «АВТОТРАСКОМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРІТЕРРА».

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 726/1538/16-ц та від 15 січня 2020 року у справі № 492/1519/15-ц).

У статтях 1 та 2 ЦПК України зазначено про призначення ЦПК України і визначені завдання та основні засади цивільного судочинства.

ЦПК України визначає юрисдикцію і повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Аналогічно статті 1 та 2 Господарського процесуального кодексу

України (далі - ГПК України) визначають призначення ГПК України та завдання і основні засади господарського судочинства.

ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частина перша статті 19 ЦПК України встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У пункті 1 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала у постановах від 01 березня 2018 року у справі № 461/12052/15, від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16 та інших, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб`єктний склад спору, у якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12916/15 викладено правову позицію згідно з якою 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» - спір щодо правочину, укладеного на забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду, якщо таке основне зобов`язання є господарським і спір щодо нього підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 201/5876/22 зазначено наступне: «справи щодо правочину, у тому числі оскарження реєстраційних дій щодо такого правочину, укладеного на забезпечення виконання основного зобов`язання між юридичними особами, належить до юрисдикції господарського суду, оскільки такий правочин є похідними від кредитних правовідносин господарюючих суб`єктів».

Як видно зі змісту позовної заяви, що спір у цій справі стосується визнання недійсним актів приймання-передачі часток в статутних капіталах, скасування державної реєстрації та визначення розмірів часток в статутних капіталах, сторонами якого є юридичні особи, тобто, стосується правовідносин, які є похідними від правовідносин господарюючих суб`єктів.

Враховуючи наведене, вбачається, що в даній справі спір виник між ПП «АВТОТРАНСКОМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРІТЕРРА», а предметом позову є боргові зобов`язання за договором про надання послуг транспортного експедирування (перевезення вантажів автомобільним транспортом).

Доводи апеляційної скарги про те, що правовідносини сторін не мають ознак господарсько-правових та стороною оспорюваних правочинів є фізичні особи, до уваги не приймається, оскільки правовідносини виникли внаслідок договору про надання послуг транспортного експедирування (перевезення вантажів автомобільним транспортом).

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, який відмовив у відкритті провадження.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в цілому зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність оскаржуваного судового рішення.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «АВТОТРАНСКОМ», в інтересах якого діє адвокат Лемішка Ігор Петрович, залишити без задоволення.

Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 06 лютого 2024 року, про відмову у відкритті провадження, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко