Постанова

від 23.01.2025 по справі 591/10393/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року м.Суми

Справа №591/10393/23

Номер провадження 22-ц/816/172/25

22-ц/816/239/25

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

учасники справи :

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Державна казначейська служба України, Ліквідаційна комісія УМВС України в Сумській області, Сумська обласна прокуратура

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Сумської обласної прокуратури на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 квітня 2024 року, в складі судді Ніколаєнко О.О., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 26 квітня 2024 року

та апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2024 року, -

в с т а н о в и в:

10 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області, Сумської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Свої вимоги мотивував тим, що 30.09.2014 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 25.11.2019 року, у справі №591/8064/14-к, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного від 27.03.2023 року, його виправдано у зв`язку з недоведеністю в його діях вини у вчиненні кримінального правопорушення. Вважєє,, що незаконне перебування під слідством та судом, є підставою для відшкодування йому шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Позивачем не було отримано повідомлення, в якому було роз`яснено куди і протягом якого часу можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. З метою захисту від незаконного кримінального переслідування позивач звертався до адвоката для отримання правової допомоги, у зв`язку з цим понесено витрати в сумі 30900 грн.

Незаконними діями позивачу заподіяна моральна шкода, протягом 101 місяця та 27 днів він незаконно перебував під слідством та судом. Мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 682535,48 грн, однак з огляду на те, що внаслідок протиправного притягнення до кримінальної відповідальності права позивача протягом тривалого часу були обмежені, порушено нормальний спосіб життя, він відчував несправедливість, яка була вчинена відносно нього, вісім років витратив на боротьбу за справедливість, свободу, намагаючись відновити свою репутацію, вважає обґрунтованим і справедливим стягнути моральну шкоду в розмірі 1000000 грн.

Посилаючись на викладене, просив стягнути з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 30900 грн, понесеної у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги, 1000000 грн в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області, Сумської обласної прокуратури про відшкодування шкоди задоволено частково.

Стягнуто з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 815000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та 30900 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди.

В іншій частині вимог відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю.

Додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2024 року стягнуто з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

В апеляційній скарзі Сумська обласна прокуратура, посилаючись на необґрунтованість рішення суду, неправильне застосування норм матеріального права, порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду змінити в частині розміру відшкодування моральної шкоди та зменшити розмір стягнутої моральної шкоди до 682535,48 грн.

Вказує про недоведеність ОСОБА_1 належними та допустимими доказами наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у більшому розмірі, ніж визначено ст. 13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Зазначаючи про негативні наслідки протиправних діянь та наявність підстав для відшкодування моральної шкоди позивач вказує про емоційне напруження, зміну звичного укладу життя, тривалу нервову напругу, що не підтверджує будь-якими доказами.

Доводить невідповідність висновку суду першої інстанції в частині збільшення розміру відшкодування моральної шкоди засадам розумності, виваженості та справедливості.

Рішення суду в частині стягнення понесених витрат у зв`язку з наданням позивачу йому юридичної допомоги у кримінальному провадженні не оскаржується, тому на підставі ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на необґрунтованість рішення суду, неправильне застосування норм матеріального права, порушення судом норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2024 року про стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету витрат на правничу допомогу, відмовити повністю у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

Зазначає, що в супереч вимогам ст.ст. 137, 141 ЦПК України, суд не здійснив розподіл судових витрат між сторонами, без жодної правової підстави стягнув судові витрати з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету, тоді як крім Державної казначейської служби України, відповідачами у цій справі є Ліквідаційна комісія УМВС України в Сумській області та Сумська обласна прокуратура.

Вказує, що Державний бюджет України (за жодною бюджетною програмою) не передбачає асигнувань для виплати витрат на правничу допомогу адвоката у цивільній справі, а отже судове рішення про стягнення коштів, без встановлення бюджетних призначень Законом про Державний бюджет України на відповідний рік, не може бути виконане.

Доводить, що в силу приписів ч. 2 ст. 141 та ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу можуть бути стягнути винятково із сторони у справі, однак не з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України. вважає, що відповідні судові витрати можуть бути стягнути саме із суб`єкта у зв`язку з протиправними діями якого подано позов.

У відзивах на апеляційні скарги представник ОСОБА_1 адвокат Рижов С.Є., просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду та додаткове рішення суду залишити без змін як законі та обґрунтовані. Зазначає про відсутність законодавчого обмеження щодо максимального розміру моральної шкоди, тому вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суди виходять із встановлених обставин кожної окремо взятої справи. Вказує, що позивач понад вісім років свого життя витратив на захист під час досудового розслідування і судового розгляду, такий строк від незаконного повідомлення про підозру до ухвалення остаточного рішення у справі не відповідає завданню кримінального провадження щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду. Доводить, що позивачем підтверджено належними доказами обсяг і змість наданих послуг з правової допомоги.

Оскільки позов у цій справі заявлено до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, з урахуванням того, що до повноважень цього органу входить безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів та на підставі рішення суду, посилання в апеляційній скарзі Державної казначейської служби України на порушення правил розподілу судових витрат між відповідачами, є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Сторони, крім представника прокуратури, повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без сторін так як їх явка є необов`язковою, а їх позиція є чіткою і зрозумілою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Сумської обласної прокуратури Кошлякової А.Ю., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 30.09.2014 року позивача було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с. 7).

30.10.2014 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України затверджено та направлено до суду. Заходи забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 не застосовувалися (а.с. 1-3 т. 1 матеріалів справи №591/8064/14-к).

Вироком від 25.11.2019 року Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 виправдано у зв`язку з недоведеністю в його діях вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с. 8-10). Ухвалою Сумського апеляційного суду від 27.03.2023 року вирок суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 11-15).

Як вбачається з матеріалів справи №591/8064/14-к вирок суду від 25.11.2019 року у касаційному порядку не оскаржувався.

Крім того, із змісту обвинувального акта та матеріалів кримінальної справи №591/8064/14-к, вбачається, що на стадії досудового розслідування та під час розгляду справи судом захисником ОСОБА_1 був адвокат Кругляк В.В. Він був присутній у судових засіданнях під час розгляду справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції.

Захисник у справі №591/8064/14-к діяв на підставі договору від 10.07.2014 року про надання правової допомоги (а.с. 16), оригінал договору міститься у матеріалах справи №591/8064/14-к (а.с. 25 т. 1 матеріалів справи №591/8064/14-к).

Відповідно до додатків №1 та №2 від 05.01.2015 року до договору про надання правової допомоги сторони дійшли згоди щодо продовження дії договору до прийняття судом остаточного рішення у справі №591/8064/14-к, розмір гонорару адвоката складає 30900 грн. (а.с. 29, 30). Актом від 27.03.2023 року прийому передачі наданих послуг сторони засвідчили, що адвокатом повністю виконані умови договору, а клієнтом повністю сплачений адвокату гонорар у розмірі 30900 грн.(а.с. 31).

Відповідно до квитанції від 10.05.2018ГУНП в Сумській області прийнято на зберігання від ОСОБА_1 зброю (а.с 94).10.11.2023 року позивачеві надано дозвіл на зберігання та носіння зброї (а.с. 19).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного перебуванням під слідством як підозрюваного та обвинуваченого, і суми, сплаченої ним у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги в кримінальному провадженні. При цьому, моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, слідства, прокуратури, суду, оскільки незаконність перебування позивача під слідством та судом встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що ОСОБА_1 перебував під слідством і судом у кримінальному провадженні протягом 101 місяця та 27 днів (з 30.09.2014 року по 27.03.2023 року) та в судовому порядку визнаний невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Суд вважав, що ситуація, пов`язана із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, кримінальне переслідування, було психотравмуючим для позивача, у зв`язку з чим йому спричинена значна моральна шкода, яку суд оцінив в сумі 815000 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст. 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з нормами статей 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У наведених статтею першою цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; суми, сплачені громадянином у зв`язку наданням йому юридичної допомоги; моральна шкода (ст. 3 Закону № 266/94-ВР).

Статтею 4 Закону № 266/94-ВР визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно із частинами другою, третьою статті 13 Закону № 266/94-ВР розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2022 року в справі № 521/8508/18 (провадження № 61-8995св21) вказано, що «законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2022 року в справі № 607/11828/17 (провадження № 61-17142св19) зазначено, що «Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати. Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування».

Встановивши, що внаслідок незаконного перебування під слідством та судом позивачу заподіяно моральну шкоду, яка проявилась у порушенні психологічного комфорту та перебуванні у стані постійної напруги, стресу, інших негативних явищ морального характеру, що негативно вплинуло на звичний уклад життя ОСОБА_1 , суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування такої шкоди, суд повинен виходити із розміру мінімальної заробітної плати на час розгляду справи, тривалості перебування позивача під слідством і судом та інших обставин справи. Суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 13 Закону, враховуючи період перебування під слідством та судом, а також розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи судом, мінімальна гарантована сума відшкодування моральної шкоди становить 682 535,48 грн. (101 міс *8 000 грн +8 000 грн. : 30 день * 27 днів).

Визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду, однак розмір грошового відшкодування визначається судом не лише від обсягу страждань, а й залежить від характеру порушення, глибини страждань, погіршення здібностей потерпілого та інших істотних обставин.

За встановлених обставин сума стягнутого судом першої інстанції грошового відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 у розмірі, що перевищує встановлений законодавцем мінімальний розмір є обґрунтованою, не може вважатися завищеною у контексті обставин цієї конкретної справи.

Колегія суддів вважає, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив із принципів рівності, поміркованості, розумності, справедливості, врахував характер правопорушення, глибину душевних страждань ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України зводяться до того, що всупереч вимог ст.ст. 137, 141 ЦПК України, судом не проведено розподіл судових витрат між сторонам, і без належної правової підстави судові витрати стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 2, ст. 170 ЦК України, учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу у суді, може представляти і орган, діями якого завдано шкоду (постанова від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11, постанова від 25 березня 2020 року у справі №641/8857/17).

Апеляційний суд зазначає, що позов у цій справ заявлено до Державної казначейської служби України, оскільки до повноважень цього органу входить безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів та на підставі рішення суду, посилання в апеляційній скарзі на порушення правил розподілу судових витрат між відповідачами, є безпідставним.

Отже, доводи осіб, які подали апеляційні скарги, не знайшли свого підтвердження в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень під час апеляційного провадження.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду та додаткове рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Сумської обласної прокуратури та апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 квітня 2024 року в оскаржуваній частині та додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: Ю. О. Філонова

В. Ю. Рунов