Ухвала

від 27.01.2025 по справі 732/737/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 січня 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 732/737/24

Головуючий у першій інстанції Лиманська М.В.

Апеляційне провадження № 22-з/4823/23/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Мамонової О.Є.

суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

із секретарем: Герасименко Ю.О.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Агропромисловий кооператив "Старосільський", -

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи заяву Агропромислового кооперативу «Старосільський» про вирішення питання судових витрат у справі за апеляційною скаргою Агропромислового кооперативу «Старосільський» на заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Агропромислового кооперативу «Старосільський» про розірвання договору оренди землі, -

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Агропромислового кооперативу «Старосільський» (далі по тексту АПК «Старосільський»), в якому просила достроково розірвати договір оренди землі, що зареєстрований 28.08.2012 у відділі Держкомзему у Городнянському районі Чернігівської області за №742140004001135, укладений між ОСОБА_2 та АПК «Старосільський», предметом якого є земельна ділянка площею 4,21 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0517, яка розташована на території Андріївської сільської ради Городнянського (зараз Чернігівського) району Чернігівської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та припинити речове право - право оренди земельної ділянки площею 4,2056 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0517, яке зареєстровано за АПК «Старосільський».

Заочним рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 06.06.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 до АПК «Старосільський» про розірвання договору оренди землі - задоволено повністю.

Розірвано договір оренди землі, що зареєстрований 28.08.2012 у відділі Держкомзему у Городнянському районі Чернігівської області за №742140004001135, укладений між ОСОБА_2 та АПК «Старосільський», предметом якого є земельна ділянка (рілля) загальною площею 4,21 га, кадастровий номер: 7421480400:05:000:0517, та припинено речове право - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421480400:05:000:0517, яке зареєстровано у встановленому законом порядку за АПК «Старосільський».

Стягнуто з АПК «Старосільський» на користь ОСОБА_1 1211,20 грн сплаченого судового збору.

04.07.2024 ОСОБА_3 , діючи від імені АПК «Старосільський», звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, в якій просив скасувати заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 06.06.2024 у справі №732/737/24 за позовом ОСОБА_1 до АПК «Старосільський» про дострокове розірвання договору оренди землі і призначити справу до нового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 28.08.2024 заяву арбітражного керуючого АПК «Старосільський» Кучака Ю.Ф. про перегляд заочного рішення по справі №732/737/24 за позовом ОСОБА_1 до АПК «Старосільський» про розірвання договору оренди землі залишено без задоволення.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 17.12.2024 апеляційну скаргу АПК «Старосільський», подану арбітражним керуючим Кучаком Ю.Ф. задоволено частково.

Заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2024 року скасовано.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АПК «Старосільський» про розірвання договору оренди землі закрито.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції.

Роз`яснено ОСОБА_1 її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією.

13.01.2025 через систему «Електронний суд» АПК «Старосільський» звернувся до апеляційного суду із заявою про стягнення на користь АПК «Старосільський» судових витрат зі сплати судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення Городнянського районного суду Чернігівської області та подання апеляційної скарги на заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області за рахунок позивача ОСОБА_1 в загальному розмірі 2 664,64 грн.

Заяву обґрунтовує тим, що Чернігівським апеляційним судом не вирішувалось питання щодо нового розподілу судових витрат, а саме витрат по сплаті судового збору, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій за скасування заочного рішення та закриття провадження у справі.

Правовою підставою для компенсації таких витрат зазначає ч. 5 ст. 142 ЦПК України.

24.01.2025 (згідно з штампом на поштовому конверті) ОСОБА_1 звернулась з запереченням на заяву про стягнення судових витрат, в якій просила відмовити відповідачу у покладенні на сторону позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу та сплату судового збору.

Заяву обґрунтовує тим, що її звернення до суду спрямоване на захист в судовому порядку своїх законних прав. Процесуальні дії, спрямовані на захист законних прав та інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. У цій справі суд не встановлював зловживання процесуальними правами з боку сторони позивача. Отже, підстав для констатування факту необґрунтованості її дій у зв`язку із зверненням до суду з цим позовом не встановлено, зворотного відповідачем не доведено, жодних доказів, які б вказували на необґрунтованість її дій відповідачем не надано.

Зазначає, що у заяві про стягнення витрат, заявник не зазначив, які саме дії сторони позивача у вказаній справі були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із закриттям провадження у справі.

Наголошує, що сам по собі факт закриття провадження у справі із роз`ясненням підстав для передачі справи до господарського суду не може бути підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію здійснених ним витрат.

Указує, що провадження у даній справі закрито у зв`язку з тим, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, тобто апеляційним судом спір по суті не розглядався та не вирішувалось питання щодо суті позовних вимог, постанова апеляційного суду в даному випадку не є остаточним рішенням суду, ухваленим після закінчення судового розгляду. Таким чином, Чернігівський апеляційний суд не є тим судом, який у даному випадку уповноважений здійснювати розподіл судових витрат.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що заява АПК «Старосільський» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Законодавство України однією з умов розгляду справи судом визначило сплату судового збору в розмірі та у випадках, визначених законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України «Про судовий збір»).

За статтею 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відтак держава визначає сплату судового збору як передумову звернення до суду, а тому й судовий збір повинен бути сплачений до подачі позовної заяви до суду.

Позивач (заявник, скаржник) виконує свій обов`язок щодо сплати судового збору в момент зарахування визначеної Законом України «Про судовий збір» суми до спеціального фонду Державного бюджету України.

Співвідношення принципу доступу до правосуддя та обов`язку сплати судового збору під час звернення до суду вимагає від суду тлумачити будь-які обов`язки зі сплати судового збору так, щоб жодним чином не ускладнити їх виконання позивачем (заявником, скаржником).

Стаття 9 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (частина 2 статті 255 ЦПК України).

Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (частина 1 статті 256 ЦПК України).

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення рішення по суті вимог у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо інше не передбачено законом, у разі закриття провадження у справі судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 141 ЦПК України).

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»).

Таким чином у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд апеляційної інстанції наділений повноваженнями постановити за заявою позивача ухвалу про її передачу для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, а тому її розгляд не закінчується і продовжується компетентним судом, за результатом якого буде здійснено розподіл судових витрат.

Системний аналіз частини тринадцятої статті 141 ЦПК України дає підстави для висновку про те, що в разі якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не змінює рішення або не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на абзац перший пункту 5 розділу І Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Отже, виходячи з аналізу зазначеного законодавства, немає підстав вважати, що судовий збір при передачі справи за підсудністю іншому суду повинен сплачуватись повторно на рахунок того суду, де справа розглядається фактично. Перерозподіл сплачених коштів може здійснюватися ДСА України у визначеному нею порядку або в порядку, визначеному іншим компетентним органом держави.

Судовий збір є сплаченим з моменту зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, і суд, який отримав справу у випадку направлення справи за підсудністю, не має права вимагати повторної сплати судового збору за місцем розгляду справи.

Відтак немає підстав і для повернення судового збору в разі закриття провадження у справі та передачі справи за підсудністю іншому суду, де справа розглядається фактично, з огляду на таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, а суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесу.

Отже, класичне застосування статті 7 Закону України «Про судовий збір» не слід вважати таким, що відповідає змінам, що крізь призму часу відбулися з процесуальними кодексами, щодо повернення судового збору під час направлення справи для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією до належного суду, адже закриття провадження у справі з підстави направлення її до розгляду до суду належної юрисдикції для продовження розгляду судом належної юрисдикції не припиняє її розгляд.

Судовий розгляд справи продовжується судом, до юрисдикції розгляду якого вона віднесена законом.

У такому випадку остаточний розподіл судових витрат, зокрема й відшкодування стороні, на користь якої буде прийняте рішення по суті спору, вирішуватиметься судом за результатами розгляду справи. Таке вирішення питання про повернення судового збору буде відповідати балансу інтересів держави на отримання компенсації витрат за проведення судового розгляду та здійснення судочинства, а також інтересам особи на фактичне здійснення самого правосуддя.

Задоволення такого клопотання судом, до юрисдикції якого не віднесений розгляд певної категорії справ, здійснюватиметься не судом, встановленим законом у розумінні статті 6 Конвенції.

У таких випадках повернення судового збору з державного бюджету унеможливить розподіл судових витрат між сторонами за результатами розгляду справи, що суперечитиме принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої прийняте судове рішення, за рахунок сторони, проти якої постановлено рішення.

Отже, щоб повернення судового збору у випадку закриття провадження у справі відповідало принципам верховенства права, добросовісності, справедливості та розумності, це процесуальне питання слід вирішувати після закінчення встановленого частиною першою статті 256 ЦПК України строку на подання заяви про направлення справи для продовження розгляду судом за встановленою юрисдикцією.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 760/30077/19. Так Велика Палата Верховного Суду у п. 126 вказаної постанови для забезпечення єдності судової практики щодо питання повернення судового збору у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України виснувала, що:

- у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України у випадку, коли сторона не звернулася із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією в межах строку, встановленого цим Кодексом, за її заявою слід здійснити розподіл судових витрат, повернути судовий збір з державного бюджету;

- у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України (за наявності заяви позивача про направлення справи для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією) розгляд такої справи не закінчується, а може бути продовженим компетентним судом, за результатом якого і буде здійснено розподіл судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Отже, подання позивачем зави (у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України) про направлення справи за встановленою юрисдикцією унеможливлює повернення судового збору на підставі статті 7 Закону України «Про судовий збір».

З матеріалів справи вбачається, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 17.12.2024 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АПК «Старосільський» про розірвання договору оренди землі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

У цій справі колегія суддів по суті спору рішення суду першої інстанції не змінила та не ухвалила нового рішення, а лише закрила провадження у справі в суді цивільної юрисдикції.

20.12.2024 копію постанови Чернігівського апеляційного суду від 17.12.2024 направлено сторонам, у тому числі ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 170).

26.12.2024 ОСОБА_1 отримала копію постанови Чернігівського апеляційного суду від 17.12.2024, що підтверджується трекінгом з офіційного сайту «Укрпошта».

13.01.2025 через систему «Електронний суд» АПК «Старосільський» звернувся із даною заявою про стягнення судових витрат (а.с. 175-177).

Таким чином, на час розгляду апеляційним судом заяви АПК «Старосільський» про стягнення судових витрат десятиденний строк для звернення позивачки із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією сплив, ОСОБА_1 із відповідною заявою не звернулась.

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях

Відтак, зважаючи на те, що 17.12.2024 постановою Чернігівського апеляційного суду закрито провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, позивачка не звернулася із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією в межах строку, встановленого цим Кодексом, АПК «Старосільський» має право на повернення сплаченого за платіжною інструкцією №616 від 16.10.2024 (а.с. 110) судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 453,44 грн, проте не за рахунок позивачки, як він просить, а з Державного бюджету України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався із заявою про перегляд заочного рішення, на виконання ч. 6 ст. 285 ЦПК України, ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за платіжною інструкцією №535 від 15.07.2024 (а.с. 65) сплатив судовий збір за її подання у сумі 1 211,20 грн.

Ураховуючи особливий порядок оскарження заочного рішення, відповідач був позбавлений можливості його оскарження в апеляційному порядку без подання заяви про перегляд заочного рішення суду першої інстанції.

У зв`язку з цим витрати АПК «Старосільський» по сплаті судового збору за перегляд заочного рішення із застосуванням процедури перегляду заочного рішення, передбаченої главою 11 розділу ІІІ ЦПК України, були необхідними та неминучими, у зв`язку із чим також підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Апеляційний суд не знаходить підстав для застосування до спірних правовідносин частини п`ятої статті 142 ЦПК України, на яку посилається АПК «Старосільський», з огляду на наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Тобто, у разі закриття провадження у справі позивачем компенсуються понесені відповідачем витрати, виключно внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

- подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

- подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

- подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

- необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

- укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Водночас ЦПК України не містить правових норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача.

Виходячи із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які доводять зловживання процесуальними правами.

Таким чином, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат з позивача відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

У даному випадку, ОСОБА_1 уважаючи, що її права порушуються, звернулася до суду з позовом до АПК «Старосільський» про розірвання договору оренди землі.

Лише при розгляді справи у суді першої інстанції стало відомо про відкриття провадження у справі про банкрутство АПК «Старосільський».

Отже, звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 не переслідувала ніякої недобросовісної мети, а лише уважала за необхідне захистити свої права.

Колегія суддів уважає, що звернення позивачки до суду за захистом порушеного права, а також її дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про необґрунтованість чи недобросовісність її дій, її дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на сплату судового збору.

Заявником не наведено жодних доводів про необґрунтованість дій позивачки на момент її звернення з позовом у квітні 2024 року. Підстави вважати, що ОСОБА_1 чинила необґрунтовано звертаючись до суду з цим позовом за правилами цивільної юрисдикції, відсутні.

Більш того, частина п`ята статті 142 ЦПК України не передбачає можливість компенсувати відповідачеві судовий збір, сплачений ним внаслідок необґрунтованих дій позивача, у випадку закриття провадження у справі.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів уважає, що заява АПК «Старосільський» про вирішення питання судових витрат підлягає частковому задоволенню шляхом постановлення ухвали про повернення заявнику сплачених ним сум судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 06.06.2024 та за подання апеляційної скарги на вказане судове рішення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Заяву Агропромислового кооперативу «Старосільський» про вирішення питання судових витрат - задовольнити частково.

Повернути Агропромисловому кооперативу «Старосільський» (код ЄДРПОУ 03798636) з Державного бюджету України:

- сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 грн згідно з платіжною інструкцією №535 від 15.07.2024,

платник: ОСОБА_4 ФОП;

код платника: 2989114074;

рахунок платника: НОМЕР_1 ;

надавач платіжних послуг платника: АТ КБ «ПРИВАТБАНК»;

отримувач: ГУК у Черніг. обл/тг м. Городня/22030101;

код отримувача: 37972475;

рахунок отримувача: UA038999980313101206000025693;

надавач платіжних послуг отримувача: КАЗНАЧЕЙСТВО УКРАЇНИ;

призначення платежу: Судовий збір, за заявою розпорядника майна АК ?Старосільський а/к Кучака Ю.Ф., справа 732/737/24 Городнянський районний суд Чернігівської обл;

код виду сплати: 101;

- сплачений судовий збір у розмірі 1 453,44 грн згідно з платіжною інструкцією №616 від 16.10.2024,

платник: Кучак Ю.Ф. арбітражний керуючий,

код платника: 2989114074;

рахунок платника: НОМЕР_2 ;

надавач платіжних послуг платника: АТ КБ «ПРИВАТБАНК»;

одержувач: ГУК у Черніг. обл/тг мЧернігів/22030101;

код одержувача: 37972475;

рахунок одержувача: UA798999980313111206080025739;

надавач платіжних послуг одержувача: КАЗНАЧЕЙСТВО УКРАЇНИ;

призначення платежу: 03798636; Судовий збір, за позовом АК «Старосільський», справа № 732/737/24 Чернігівський апеляційний суд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 28 січня 2025 року.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

Н.В. Шитченко