Ухвала

від 27.01.2025 по справі 420/573/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/573/23

У Х В А Л А

27 січня 2025 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до НОМЕР_1 загону морської охорони (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до НОМЕР_1 загону морської охорони (військової частини НОМЕР_2 ), в якій просить:

- визнати дії НОМЕР_1 загону морської охорони (військової частини НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби по день фактичного розрахунку, тобто з 18.06.2021 р. по 21.11.2022 р., протиправними;

- зобов`язати НОМЕР_1 загін морської охорони (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби по день фактичного розрахунку, тобто з 18.06.2021 р. по 21.11.2022 р., виходячи із середнього грошового забезпечення ОСОБА_1 , розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Ухвалою від 16.01.2023 р. відкрито спрощене провадження у справі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2023 р. визнано протиправними дії НОМЕР_1 загону морської охорони (військової частини НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби по день фактичного розрахунку, тобто з 18.06.2021 р. по 21.11.2022 р.; стягнуто з НОМЕР_1 загону морської охорони (військової частини НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 11.05.2019 р. до 11.11.2019 р. у розмірі 49980,31 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 р. рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2023 р. змінено, викладено абзац третій резолютивної частини у наступній редакції: "Стягнути з НОМЕР_1 загону морської охорони (військової частини НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.06.2021 р. по 18.11.2021 р. у розмірі 11266,31 грн."; в іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2023 р. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 19.09.2024 р. рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2023 р. та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024 р., адміністративна справа № 420/573/23 передана на розгляд судді Бездрабку О.І.

Ухвалою від 04.10.2024 р. справу прийнято до провадження та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 08.01.2025 р. заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволено частково, позовну заяву залишена без руху.

13.01.2025 р. позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що після фактичного розрахунку відповідача 21.11.2022 р. позивач звернувся до посадових осіб фінансово-економічного відділу НОМЕР_1 загону морської охорони (військової частини НОМЕР_2 ) з проханням роз`яснити порядок виплати мені середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби по день фактичного розрахунку, тобто з 18.06.2021 р. по 21.11.2022 р. 30.12.2022 р. позивач отримав письмову відповідь від НОМЕР_1 загону морської охорони (військової частини НОМЕР_2 ) про те, що його вимоги не підлягають задоволенню. Також зазначає, що в період з 27.02.2022 р. по 31.01.2023 р. проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та був залучений до проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

При вирішенні цієї заяви суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Закріплені у ст.ст.116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Отже, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсації, індексації тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 р. у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п.17 ч.1 ст.4 КАС України).

Відповідно до приписів ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч.2 ст.122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений ч.5 ст.122 КАС України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування у даній категорії справ місячного строку звернення до суду викладено у постановах Верховного Суду від 07.09.2023 р. у справі № 160/914/23, від 11.02.2021 р. у справі № 240/532/20.

Згідно ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який у цивільному та господарському судочинстві визначений як строк позовної давності, а в адміністративному - строк звернення до суду.

У справі Європейського суду з прав людини "Стаббігс та інші проти Великобританії" визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи "Бочан проти України", "Смірнова проти України", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії" та інші).

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п.29).

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява № 48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal").

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain").

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2019 р. по справі № 160/2551/19.

Дослідивши доводи позивача, викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду щодо поважності пропуску строку, беручи до уваги, факт введення на території України воєнного стану та викладені Радою суддів України 02.03.2022 р. рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, враховуючи, що позивач отримав письмову відповідь від відповідача із відмовою у задоволенні його вимог 30.12.2022 р., а з позовною заявою невідкладно звернувся 10.01.2023 р., а також те, що позивач в період з 27.02.2022 р. по 31.01.2023 р. проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, суд приходить до висновку про визнання поважними причин пропуску звернення та поновлення позивачу строку звернення до суду.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи.

Керуючись ст.ст.122, 123, 243, 248 КАС України, суддя -

ухвалив:

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити позивачу строк звернення до суду.

Продовжити розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до НОМЕР_1 загону морської охорони (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.