Рішення

від 27.01.2025 по справі 420/37116/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/37116/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» до Одеської митниці про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

До суду через систему Електронний суд звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» (далі позивач ТОВ «ТОП ПРЕМІУМ») із позовною заявою до Одеської митниці (далі відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці щодо ненадання дозволу на внесення змін до митної декларації № 23UA500500015996U4 від 11.05.2023;

- зобов`язати Одеську митницю надати дозвіл на внесення змін до митної декларації № 23UA500500015996U4 від 11.05.2023 відповідно до поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ», заяви від 11.07.2023.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача.

На обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, що від продавця китайської компанії «Jiangsu Huyi Metal Materiaals Co. Ltd» на адресу позивача у морському контейнері №SUDU1697434 згідно зовнішньоекономічного контракту від 31.01.2023 №JSNY20230131 надійшов товар «сталевий прокат... в рулонах». 11.05.2023 р. Одеською митницею оформлено митну декларацію №23UA500500015996U4 на вказаний товар вагою нетто - 24000 кг (графа 38), вагою брутто - 24100 кг (графа 36), про що зазначено в інвойсі і пакувальному листі. На час подання митної декларації ні декларантом, ні представникам «ТОП ПРЕМІУМ» позивача не було відомо про те, що фактична вага товару є значно меншою від тої, що заявлена в інвойсі та пакувальному листі, оскільки не було жодних підстав для сумніву щодо правдивості відомостей, які вказані у інвойсі та пакувальному аркуші. Натомість, при зважуванні товару в місці прибуття автотранспорту встановлена, що фактична вага товару є істотно меншою та становить 7995 кг. На підставі ст. 269 Митного кодексу України, якою передбачена можливість внесення змін в митну декларацію, позивачем на адресу відповідача подано за встановленою формою заяву про надання дозволу на внесення змін в графи 12, 22, 31, 35, 38, 44, 47 та графу «В» митної декларації від 11. 05.2023 №23UA500500015996U4, що стосуються ваги (нетто/брутто) товару та розміру нарахованих митних платежів у зв`язку з допущенням помилки при декларуванні. Проте, листом від 31.07.2023 № 7.10-3/28.5-02/13/15022 відповідачем було протиправно відмовлено у внесенні змін в митну декларацію, обґрунтовуючи , зокрема, пунктом 3 ст. 269 МК України, яким допускається внесення змін до митної декларації щодо збільшення кількості товарів. Позивач не погоджуючись з даною відмовою, вказує, що дійсно, при декларуванні товарів, представником декларанта було допущено помилку щодо ваги товару. У зв`язку з цим представником декларанта було нараховано, а позивачем сплачено митні платежі у більшому розмірі ніж той, що підлягає сплаті. Оскільки в даному випадку не відбулося фактичного ввезення частини товарів, то відсутній обов`язок сплачувати митні платежі за товар, який не було фактично ввезено. При цьому, Позивач звертає увагу, що відмовляючи у внесенні змін у митну декларацію, відповідач не послався на жодну умову, що перелічені в пункті 34 Положенням про митні декларації та відмовив позивачу у внесенні змін з порушенням вимог п. 1 ст. 269, ч. 4 ст. 3 МК України та. п.п. 33, 34 Положенням про митні декларації.

29.01.2024 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, вказуючи, що 11.05.2023 декларантом ТОВ «Лаккі груп» подано митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ на товар № 1 «сталевий прокат...», яку прийнято до митного оформлення за МД № UA500500/2023/015996. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митними деклараціями позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД. Звертає увагу суду, що у всіх наданих до митного оформлення документах вага товару, його вартість, найменування відповідає заявленому в митній декларації від 11.05.2023 № UA500500/2023/015996. Зазначає, що, акт зважування, який надано до заяви ТОВ «ТОП ПРЕМІУМ», до митного оформлення не надавався та митний огляд товару не проводився. Згідно відміток в ЄАІС Держмитслужби та на товаросупровідних документах, данні про товар відповідають заявленим. Крім того, зазначає, що серед поданих документів є заява про надання дозволу на проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 11.05.2023 № 12, а відтак декларант при проведенні фізичного огляду невідповідностей не виявив. Враховуючі вищевикладене, у Одеської митниці відсутні підстави для внесення змін до митної декларації № UA500500/2023/015996 від 11.05.2023 відповідно до поданої заяви від 11.07.2023. Одеська митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «ТОП ПРЕМІУМ».

29.01.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що наданими до позовної заяви доказами підтверджено фактичне ввезення меншої кількості товару, ніж заявлено в товаросупровідних документах, отже у відповідача наявні підстави для надання дозволу на внесення змін в митну декларацію №23UA500500015996U4 від 11.05.2023 та повернення помилково та надміру сплачених сум митних платежів. Також, до позовної заяви також було додано документи, які підтверджують понесені позивачем судові витрати і такі судові витрати відповідач має відшкодувати при задоволенні позову. Вважає, що в позовній заяві викладені всі правові підстави, які свідчать про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненадання дозволу на внесення змін до митної декларації №23UA500500015996U4 від 11.05.2023

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 02.01.2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 16.01.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відсутні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

31.01.2023 між ТОВ «Jiangsu Huyi Metal Materiaals Co. Ltd», ( Китай)) (Продавець) та ТОВ «ТОП ПРЕМІУМ» (Покупець) укладено контракт №JSNY20230131 на поставку товару рулонів оцинкованих по загальному коду 7210. Виробник, номенклатура, кількість та ціна визначені в інвойсах та пакувальних листах на складі. ( п.п. 1.1. цього контракту ) ( а.с.42-45)

11.05.2023 декларантом ТОВ «Лаккі груп» до Одеської митниці було подано митну декларацію, зареєстровану за №23UA500500015996U4, в якій, зокрема, заявлено відомості про товар з урахуванням відомостей, які містилися у інвойсі і пакувальному листі. Так, в графі 31 було заявлено товар «сталевий прокат. в рулонах» у кількості 5 рулонів (катушок), вага нетто - 24000 кг (графа 38), вага брутто - 24100 кг (графа 36).

Митна вартість товару ОСОБА_1 було визначено за першим основним методом (графа 43), тобто на рівні 15 624,00 доларів США з додавання витрат на транспортування у розмірі 3000 доларів США та 960,00 доларів США, що було підтверджено інвойсами експедиторської компанії UAB «AGROLOGISTIKA LT» від 24.04.2023 № 25347 та від 08.05.2023 № 25470. Так, митна вартість товару за курсом НБУ на 11.05.2023 (36,56860000) склала 716159,46 грн (графа 45 митної декларації).

Відповідно до заявлених даних відповідачем було здійснено митне оформлення товару, стягнуто митні платежі у розмірі 339 001,24 грн та товар випущено у вільних обіг у митному режимі «Імпорт».

Після прибуття товару у м. Київ на склад підприємства 12.05.2023 р. за результатами зважування встановлено, що вага п`яти рулонів (катушок) сталевого прокату складає 1560 кг, 1385 кг, 1645 кг, 1660 кг, 1585 кг. відповідно. Загальна вага нетто складає 7835 кг. Результати зважування зафіксовано відеозйомкою, про що свідчить акт від 12.05.2023 р. ( а.с. 55)

11 липня 2024 р. позивач звернувся до Одеської митниці з заявою за № 41, в якій відповідно до статті 269 Митного кодексу України просив надати дозвіл на внесення змін в відомості, зазначені в графи 12, 22, 31, 35, 38, 44, 47 та графу «В» митної декларації МД № 23UA500500015996U4 від 11.05.2023, що стосуються ваги (нетто/брутто) товару та розміру нарахованих митних платежів з урахуванням курсу НБУ на день звернення з заявою, обґрунтовуючи тим, що 11.05.2023 р. Одеською митницею оформлено митну декларацію №23UA500500015996U4 на товар « сталевий прокат… в рулонах, у кількості 5 рулонів, вагою нетто - 24000 кг (графа 38), вагою брутто - 24100 кг (графа 36), як було зазначено в товаросупровідних документах. Митні платежі та нараховані та сплачені за ввезення товару вагою нетто 24 000 кг. При вивантажені товару на складі ТОВ «ТОП ПРЕМІУМ» було встановлено, що фактична вага 5-ти рулонів є значно меншою, ніж заявлено в товаросупровідних документах. Додані документи: ВМД № 23UA500500015996U4 від 11.05.2023, Звіт про зважування від 11.05.223 р., технічний паспорт автомобіля НОМЕР_1 від 27.07.2022, технічний паспорт причепу СТТ № 4 від 27.07.2022, фото контейнера №SUDU1697434. (а.с. 38-39)

31.07.2023 Одеська митниця листом № 7.10-3/28.5-02/13/15022 повідомила ТОВ «ТОП ПРЕМІУМ», що у всіх наданих до митного оформлення документах вага товару, його вартість, найменування відповідає заявленому в митній декларації від 11.05.2023 № UA500500/2023/015996. Також зазначила, що ввезення даного товару на митну територію України здійснювалось на підставі документу контролю доставки від 09.05.2023ІМ ЕЕ №UA500000/2023/910541 та товаросупровідних документів. Згідно відміток в ЄАІС Держмитслужби та на товаросупровідних документах, данні про товар відповідають заявленим. Пунктом 2 статті 266 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, передбачено, що перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу митного органу здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів. Серед поданих документів є заява про надання дозволу на проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 11.05.2023 № 12. Отже, декларант при проведенні фізичного огляду невідповідностей не виявив. Митний огляд товару не проводився. Пунктом 3 ст. 269 Кодексу передбачено, якщо після випуску у вільний обіг товарів, митний контроль яких здійснювався без проведення митного огляду, декларантом виявлені товари, переміщені через митний кордон України і не зазначені в митній декларації, за письмовим зверненням декларанта та з дозволу митного органу допускається внесення до митної декларації змін щодо збільшення кількості товарів, випущених у вільний обіг на митній території України, у зв`язку з виявленням незадекларованих товарів. Враховуючи викладене, в митному органі відсутні підстави для внесення змін до митної декларації від 11.05.2023 № UA500500/2023/015996 відповідно до поданої заяви. ( а. с. 40-41).

Не погоджуючись з відмовою Одеської митниці щодо надання дозволу у внесенні змін до митної декларації, позивач звернувся до суду з позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI, у редакції на час виникнення спірних правовідносин ( надалі - МК України) визначає, зокрема

- митна декларація - це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури ( пункт 20 частини першою статті 4 МК України);

митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. ( пункт 21 частини першою статті 4 МК України)

- заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. ( частина 1 статті 52 МК України)

- декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право, зокрема, приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів. ( пункт 5 частини 3 статті 52 МК України)

- митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. ( частина 1 статті 248 МК України)

- декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи. (частина 1 статті 257 МК України)

- перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів. (частина 7 статті 257 МК України)

- митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема, заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах);г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) назва країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів; 6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про надання забезпечення сплати митних платежів, зокрема а) ставки митних платежів. ( пункти 1, 5, 6 частини восьмої статті 257 МК Украни)

- під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. ( частина 1 статті 258 МК України)

- відповідно до положень цієї статті за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу митний орган зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови. ( частина 1 статті 269 МК України)

- внесення змін до митної декларації, прийнятої митним органом, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації. ( частина 2 статті 269 МК України)

- порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України. ( частина 7 статті 269 МК України)

Відповідно до статей 257, 260 та 269 МК України та підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195, пункту 200.8 статті 200 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450 затверджено Положення про митні декларації ( далі Положення № 450), яке передбачає, зокрема

- це Положення визначає вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами та громадянами, або іншого документа, що відповідно до законодавства може використовуватися замість митної декларації або її замінює, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними, підтвердження відомостей про вивезення товарів за межі митної території України. (пункт Положення № 450)

- за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу вiдомостi, зазначенi в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана. У заяві за формою згідно з додатком 3, підписаній декларантом або уповноваженою ним особою, зазначаються причини зміни або відкликання митної декларації. Якщо відповідні нові відомості або причини відкликання митної декларації підтверджуються документами, що не подавались під час декларування, до заяви додаються завірені в установленому порядку копії таких документів. ( абзаци 1-2 пункту 33 Положення № 450)

- не дозволяється: внесення змін до граф 1 (перший і другий підрозділи), 14, 37 (перший підрозділ) і 54 митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа; внесення змін або відкликання митної декларації у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у цій митній декларації товарів; внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати; внесення змін або відкликання митної декларації після надання декларанту або уповноваженій ним особі митним органом, якому подана така митна декларація, інформації про призначення митним органом митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення або перевірки документів на товари (крім випадків, коли після проведення зазначених митних формальностей порушень митних правил не виявлено); внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання; внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа з метою подання відомостей у випадках, коли Митним кодексом України передбачена необхідність подання з цією метою додаткової декларації. (пункт 34 Положення № 450)

- після завершення митного оформлення зміни до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом, серед іншого, заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4. ( абзаци 1, 4 пункту 37 Положення № 450)

- оформлений митним органом аркуш коригування є невід`ємною частиною відповідної митної декларації за формою єдиного адміністративного документа. (абзац 6 пункту 37 Положення № 450)

- аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу;

необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей, пов`язаних з коригуванням ціни товару, що вивозиться за межі митної території України, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, якщо таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету;

необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації за формою єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа. ( абзац 7- 11 пункту 37 Положення № 450)

Порядок оформлення аркуша коригування затверджено наказом Міністерства фінансів України від 06 листопада 2012 року №1145 (далі - Порядок №1145), яким визначено, зокрема

- цим Порядком визначається порядок оформлення митним органом аркуша коригування, форму якого наведено в додатку 4 до Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450. ( пункт 1 Порядку № 1145)

- аркуш коригування складається у випадках, визначених пунктом 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450, посадовою особою митного органу, яким здійснювався випуск товарів за митною декларацією (далі - МД), у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня надходження до митного органу інформації про доплату (повернення) сум митних платежів або реєстрації заяви декларанта (уповноваженої особи) у митному органі. ( пункт 3 Порядку № 1145)

VI. Оцінка суду.

Системний аналіз змісту наведених положень законодавства в сукупності дозволяє зробити висновок, що законодавець визначає два відмінних порядки внесення змін до митних декларацій - під час митного оформлення та після завершення митного оформлення, зокрема, протягом трьох років з дня завершення митного оформлення товару за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відклика.

З огляду на встановлені судом обставини та обґрунтованість позовних вимог, спірність питання у даній справі полягає у правомірності відмови відповідача у наданні дозволу на внесення змін до митних декларацій, після завершення митного оформлення товару за письмовим зверненням декларанта.

Вирішуючи дані спірні правовідносини суд враховує наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, підставою для звернення позивача до відповідача із заявою від 11.07.2023 р. про внесення змін до поданої ним митної декларації стала інформація про те, що після прибуття товару у м. Київ на склад позивача 12.05.2023 відбулося вивантаження та зважування товару. За результатами зважування з використанням ваг «CRANE SCALE» модель: OCS-N10T CAP, серійний номер D14058533 встановлено, що вага п`яти рулонів (катушок) сталевого прокату складає 1560 кг, 1385 кг, 1645 кг, 1660 кг, 1585 кг. Тобто, загальна вага нетто фактично складає 7835 кг замість заявленої в митній декларації ваги нетто - 24000 кг. Дані результати зважування відображаються у відповідному акті та на бланку прийому металу. До акту зважування додаються відеоматеріали (електронні файли- «відео 1 mp4», «відео 2 mp4», «відео 3 mp4», «відео 4 mp4», «відео 5 mp4») зважування кожного рулону (катушки).

Обґрунтуванням вказаного звернення за позицією позивача став той факт, що його декларантом відомості про товар (кількість місць, вага нетто, вага брутто, ціна та вартість товару) заявлялись в митну декларацію з товаросупровідних документів (зокрема ті, що вказані в пакувальному листі компанії «Jiangsu Huyi Metal Materiaals Co. Ltd» та комерційному інвойсі компанії «Jiangsu Huyi Metal Materiaals Co. Ltd» № HY20230224 від 24.02.2023), а саме: 5 рулонів (катушок), вага нетто - 24000 кг, вага брутто- 24100 кг., ціна 0,651 долар США за 1 кілограм та загальна вартість 15 624,00 доларів США.

Крім того, позивач вказує, що в місці прибуття автотранспорту в зону діяльності відділу митного оформлення №2 митного поста «Одеса-внутрішній» Одеської митниці на митному терміналі «Одеса-Вантажний» 11.05.2023 о 09:35:01 відбувалося зважування товару на вагах №2, що підтверджується звітом про зважування. Таке зважування товару проводилось разом з автомобілем реєстраційний номер НОМЕР_2 , причепом реєстраційний номер НОМЕР_3 та контейнером №SUDU1697434. Звітом про зважування зафіксовано, що вага автомобіля з вантажем складає 23 520 кг. Вказаний звіт про зважування в місці прибуття автотранспорту водій автомобіля в зв`язку з неуважністю не передав декларанту, а тому позивач вважає, що з цієї причини такий звіт про зважування залишився по за увагою і результати зважування не було враховано при декларуванні.

Таким чином, позивач стверджує, що на час подання митної декларації ні декларантом, ні ТОВ «ТОП ПРЕМІУМ» не було відомо про те, що фактична вага товару є значно меншою від тої, що заявлена в інвойсі та пакувальному листі, оскільки не було жодних підстав для сумніву щодо правдивості відомостей, які вказані у інвойсі та пакувальному аркуші.

При розгляді даної справи, суд також враховує правову позицію, викладену колегією суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.11.2020 по справі №809/984/18, згідно якої … На підставі системного тлумачення ст.46 Податкового кодексу України, ст.ст.257, 267, 269 Митного кодексу України, а також з урахуванням приписів підзаконних нормативно-правових актів, до моменту завершення митного оформлення товарів, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення декларант має право вносити зміни до митної декларації, а відмова митного органу у їх внесенні з тих підстав, що це стосується перерахунку митних платежів є протиправною. Вирішення питання перерахунку митних платежів є наслідком наявності або відсутності підстав для внесення таких змін. Відтак, при отриманні звернення декларанта або уповноваженої ним особи про внесення змін до митної декларації, митний орган може відмовити у внесені таких змін лише у разі відсутності законних підстав для їх внесення. Приписи пункту 37 Положення №450 не суперечать нормам статті 269 МК України, а визначають лише порядок внесення таких змін, в тому числі у разі необхідності повернення декларанту митних платежів.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної відмови, оформленої листом від 31.07.2023 № 7.10-3/28.5-02/13/15022, підставою для відмови у наданні дозволу на внесення змін до митних декларацій митним органом визначено пункт 3 статі 269 МК України, положення якого визначають, що за письмовим зверненням декларанта та з дозволу митного органу допускається внесення до митної декларації змін щодо збільшення кількості товарів, випущених у вільний обіг на митній території України, у зв`язку з виявленням незадекларованих товарів.

Тобто, відмовляючи у наданні дозволу на внесення змін до митної декларації № 23UA500500015996U4 від 11.05.2023, відповідач фактично не вказав підставу такої відмови, перелік яких наведено у вказаному пункті Постанови КМУ від 21.05.2012 № 450, а також мотивів неврахування поданих позивачем документів.

Так, судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що разом з заявою від 11.07.2023 р. про внесення змін до поданої ним митної декларації було надано документи, які підтверджують необхідність внесення таких змін, а саме: копію митної декларації, де помилково вказана не правильна вага, копію звіту про зважування з зазначенням фактичної ваги, копію свідоцтва про реєстрацію автомобіля та причепу, фото контейнера, де вказана їх вага без навантаження.

Як зазначалось вище пунктом 33 Положення № 450 за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу вiдомостi, зазначенi в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана. У заяві за формою згідно з додатком 3, підписаній декларантом або уповноваженою ним особою, зазначаються причини зміни або відкликання митної декларації. Якщо відповідні нові відомості або причини відкликання митної декларації підтверджуються документами, що не подавались під час декларування, до заяви додаються завірені в установленому порядку копії таких документів.

З огляду на вказану норму Положення № 450, декларантом або уповноваженою ним особою до заяви додаються завірені в установленому порядку копії документів, які підтверджують відповідні нові відомості митної декларації, що не подавались під час декларування товару.

Вказаним спростовується позиція митного органу, зазначена в оскаржуваній відмові стосовно надання разом з вказаною заявою акт зважування до митного оформлення, який не надався до митного оформлення.

В постановах від 23.10.2018 року по справі № 822/1817/18 (адміністративне провадження № К/9901/62472/18), від 2 квітня 2019 року по справі № 822/1878/18 (адміністративне провадження № К/9901/4668/19), від 21 травня 2019 року по справі № 815/2791/18 (адміністративне провадження № К/9901/8950/19), від 30 липня 2019 року по справі № 320/6312/18 (адміністративне провадження №К/9901/14664/19), від 20 листопада 2019 року по справі №560/279/19 (адміністративне провадження №К/9901/20169/19) тощо Верховний Суд вказає, що « … Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Невиконання вказаних вимог призводить до його протиправності»

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваної відмови у наданні дозволу на внесення змін до митної декларації.

При цьому, суд зауважує, що позивачем визначено предметом спору саме бездіяльність Одеської митниці щодо ненадання дозволу на внесення змін до митної декларації № 23UA500500015996U4 від 11.05.2023.

Суд зазначає, що протиправна бездіяльність - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Отже, суд вважає помилковою позицією позивача, що у даних спірних правовідносинах має місце "протиправна бездіяльність", оскільки в якості підстави звернення до суду позивачем зроблено посилання саме на лист Одеської митниці від 31.07.2023 № 7.10-3/28.5-02/13/15022, яким відмовлено у внесенні змін до митної декларації за заявою декларанта про надання дозволу на такі зміни.

Оскільки позивачем оскаржувається відмова митного органу, викладена в листі, то вказане свідчить про прийняття суб`єктом владних повноважень рішень про відмову у внесенні змін до митних декларацій.

Частиною другою ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, з метою ефективного захисту прав позивача, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці від 31.07.2023 № 7.10-3/28.5-02/13/15022 щодо відмови в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» від 11.07.2023 року № 41 про внесення змін до митної декларації та зобов`язання відповідача повторно розглянути вказану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ».

З огляду на вказаний висновок суду, похідні вимоги позивача про зобов`язання Одеську митницю надати дозвіл на внесення змін до митної декларації № 23UA500500015996U4 від 11.05.2023 відповідно до поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ», заяви від 11.07.2023 р. не підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що внесення змін до митної декларації можуть бути здійснено тільки після підтвердження Казначейством факту повернення з державного бюджету суми надмірно та/або помилково сплачених коштів (абзац 7 пункту 37 Положення); або у разі необхідності виправлення чи відображення відомостей, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів (абзац 8 пункту 37), в тому числі тих, що стали відомі після завершення митного оформлення (абзац 9 пункту 37).

Отже, обрання позивачем зобов`язального способу захисту права не відповідає приписам Положенням № 450, яким регламентовано порядок внесення змін до митної декларації шляхом оформлення аркушу коригування.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

VII. Висновок суду.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

VIII. Розподіл судових витрат.

Частиною третьою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

Щодо розподілу судових витрат в частині судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, при звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 705,39 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 602 від 27.12.2023 р.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується судовий збір у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст.7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено з 01.01.2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 гривень.

Таким чином, за подання до адміністративного суду позову юридичною особою, який містить вимогу немайнового характеру, судовий збір складає розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 2 684,00 гривень.

Як вбачається зі змісту позову, позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру, тому за подання даного позову судовий збір складає 2 684,00 грн.

Оскільки предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.

З огляду на вказане та враховуючи, що спір виник внаслідок рішення відповідача, визнаного за результатом розгляду даної справи протиправним, тому сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2 684,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному розмірі.

Щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Витрати на професійну правничу допомогу врегульовані статтею 134 КАС України, якою передбачено, зокрема

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України).

- для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. (ч. 3 ст.134 КАС України).

- для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 4 ст.134 КАС України).

- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 5 ст.134 КАС України).

- у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 6 ст.134 КАС України).

- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. ( частина 7 статі 134 КАС України)

Розподіл судових витрат врегульований статтею 139 КАС України, якою передбачено, зокрема, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. ( частина 7 статі 139 КАС України)

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.( частина 9 статі 139 КАС України)

Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, зокрема

- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. ( пункт 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI)

- представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. (пункт 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI)

- інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

- видами адвокатської діяльності є, серед іншого, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами … Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. ( стаття 19 Закону № 5076-VI)

- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. ( стаття 30 Закону № 5076-VI)

З огляду на наведені вище правові норми є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу.

При цьому, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення гонорару адвоката у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалась адвокатом Ситником Олегом Петровичем, що підтверджується ордером серії ВН № 1317917 від 27.12.2023 року. ( а.с. 83).

На підтвердження обґрунтованості витрат на правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн. представником позивача надано наступні документи, зокрема

1) договір № 01/07/23 від 17.07.2023 р. про надання правової допомоги, укладений між ТОВ ТОП ПРЕМІУМ» та адвокатом Ситником Олегом Петровичем , за умовами якого Адвокат надає послуги з правової допомоги Клієнту в межах, обсягу та спосіб, передбачений цим договором та законодавством України ( п. 1.1. договору) допомогу на умовах, передбачених даним Договором. Обсяг необхідної правової допомоги та її вартість узгоджується сторонами у додаткових угодах до даного договору. ( пункт 1.1. договору). На виконання цього договору Клієнт Адвокату винагороду, розмір та строки сплати якої визначаються в додатках до договору. Сума, вказана в п 4.1. даного договору є гонораром Адвоката за надання правової допомоги та поверненню не підлягає. ( пункти 4.1- 4.2. договору) ( а.с. 81)

2) Додаток № 1 від 17.07.2023 р. до вказаного договору, якою передбачено, що за надання Адвокатом правничої допомоги відповідно до п. 4.1. договору, Клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар ( винагороду), необхідні для виконання цього договору в загальному розмірі 8 000,00 грн., що складаються представлення інтересів у суді першої інстанції 4000,00 грн., представлення інтересів у суді другої інстанції 4000,00 грн. ( а.с. 82)

Відповідачем у змісті відзиву на позов висловлена позиція, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн, з урахуванням складності справи, є завищеним, становить надмірний тягар для позивача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності.

Перевіривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та заперечень щодо заявлених витрат, суд зазначає таке.

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Суд також зазначає, що в силу приписів статті 134 КАС України законодавець пов`язує визначення розміру витрат на правничу допомогу з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у кожному конкретному випадку.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів документального підтвердження обсягу робіт (наданих послуг) та понесення позивачем витрат, пов`язаних з виконанням таких робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог, визначених у заяві про стягнення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» (вул. Середня, буд. 47, кв. 36, м. Одеса, Одеська обл., 65091, код ЄДРПОУ: 42937846) до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, м. Одеса, Одеська обл., 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці від 31.07.2023 № 7.10-3/28.5-02/13/15022 щодо відмови в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» від 11.07.2023 року № 41 про внесення змін до митної декларації № 23UA500500015996U4 від 11.05.2023 року.

Зобов`язати Одеську митницю повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» від 11.07.2023 року № 41 про надання дозволу на внесення змін до митної декларації № 23UA500500015996U4 від 11.05.2023 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, м. Одеса, Одеська обл., 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» (вул. Середня, буд. 47, кв. 36, м. Одеса, Одеська обл., 65091, код ЄДРПОУ: 42937846) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп) гривні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна