Рішення

від 27.01.2025 по справі 420/25428/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/25428/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф»: від 24.06.2022 року №0140867-2403-1551 у сумі 4 983,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф»: від 24.06.2022 року №0140668-2403-1551 у сумі 2 208,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф»: від 24.06.2022 року №0140869-2403-1551 у сумі 5 492,4 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф»: від 24.06.2022 року № 0140870-2403-1551 у сумі 20 689,2 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф»: від 05.04.2023 року №0923525-2407-1551 у сумі 53 982,5 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф»: від 05.04.2023 року № 0923526-2407-1551 у сумі 23 920 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф»: від 05.04.2023 року №0923527-2407-1551 у сумі 59 501,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф»: від 05.04.2023 року №0923528-2407-1551 у сумі 224 133,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог та відповіді на відзив зазначено, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 року відкрито провадження у справі №420/16710/24 за позовом ГУ ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Ухвалу суду від 20.06.2024 року разом із позовною заявою ОСОБА_1 отримав засобами поштового зв`язку 18.07.2024 року. Зі змісту позовної заяви у справі №420/16710/24 позивачу стало відомо, що підставою виникнення у нього податкового боргу стали виставленні ГУ ДПС в Одеській області податкові повідомлення-рішення від 24.06.2022 року №0140867-2403-1551 у сумі 4 983,00 грн, №0140668-2403-1551 у сумі 2 208,00 грн, №0140869-2403-1551 у сумі 5 492,4 грн, № 0140870-2403-1551 у сумі 20 689,2 грн., та від 05.04.2023 року №0923525-2407-1551 у сумі 53 982,5 грн, №0923526-2407-1551 у сумі 23 920 грн, №0923527-2407-1551 у сумі 59 501,00 грн, №0923528-2407-1551 у сумі 224 133,00 грн. Листом ГУ ДПС в Одеській області №29749/6/15-32-24-07-10 від 31.07.2024 року, у відповідь на адвокатський запит представника позивача, ГУ ДПС в Одеській області повідомило позивача, що ОСОБА_1 , на підставі п. 266.7. ст. 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (КБК 18010300) за 2021-2022 роки, та сформовані податкові повідомлення - рішення форми «Ф»: від 24.06.2022 року за 2021 ППР №0140867-2403-1551 у сумі 4 983,00 грн, №0140668-2403-1551 у сумі 2 208,00 грн, №0140869-2403-1551 у сумі 5 492,4 грн, № 0140870-2403-1551 у сумі 20 689,2 грн. від 05.04.2023 року за 2022 ППР №0923525- 2407-1551 у сумі 53 982,5 грн, № 0923526-2407-1551 у сумі 23 920 грн, №0923527- 2407-1551 у сумі 59 501,00 грн, №0923528-2407-1551 у сумі 224 133,00 грн. Позивач вважає податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за яке відповідачем нараховано податок та виставлено оскаржувані податкові повідомлення рішення, не є об`єктом оподаткування в розумінні підпункту "ж" пункту 266.2 ст. 266 ПК України (в редакції, діючій станом на 24.06.2022 та 05.04.2023 року), оскільки є будівлями сільськогосподарського призначення та перебувають у власності сільськогосподарського товаровиробника.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в яких ГУ ДПС в Одеській області не погоджується з позовними вимогами. Відповідач зазначає, що податковим кодексом України (далі Кодекс) п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки (п.п. 266.2.1 п. 266.2. ст. 266 Кодексу). Відповідно до п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Кодексу «база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності». Згідно інформаційно комунікаційної системи «Податковий блок» за фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на дату формування податкових повідомлень-рішень за податковий період 2021, 2022 на праві власності перебувають наступні об`єкти нерухомого майна: - нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 368 кв.м, розмір частки 1/1, власник з 24.10.2017; - нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа 830,5 кв.м, розмір частки 1/1, власник з 24.10.2017; - нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_4 , загальна площа 3448,2 кв.м, розмір частки 1/1, власник з 24.10.2017; - нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 915,4 кв.м, розмір частки 1/1, власник з 24.10.2017; - нежитлове приміщення, паркомісце №102 за адресою: АДРЕСА_5 , загальна площа 47,1 кв.м, розмір частки 1/1, власник з 15.05.2018. Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), до місцевих податків належить податок на майно. Податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю (пп. 265.1 ПКУ) Згідно з п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Відповідно до п.п. 266.2.1, п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Згідно з п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (п.п. 266.5.1. п. 266.5 ст.266). Відповідно п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Кодексу органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою Затвердженою Кабінетом Міністрів України. На підставі вищезазначеного, згідно статей 266 Кодексу, Головним управлінням ДПС в Одеській області сформовано 24.06.2022 в автоматичному режимі за 2021 податковий період та 05.04.2023 за 2022 податковий період фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), податкові повідомлення рішення по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (. ППР було направлено платнику, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на останню відому податкову адресу платника: м. Одеса, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , які згодом повернулися до відправника з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Порядком надсилання контролюючими органами ППР платникам податку, затвердженого наказом Мінфіну від 28.12.2015 №1204 та зареєстрованого в Мін`юсті 22.01.2016 за №124/28254 (із змінами), визначено, що ППР вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто, чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному п. 42.4 ст. 42 Кодексу. Відповідно до п. 42.1 ст. 42 ПКУ податкові повідомлення рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 цієї ст., надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Пунктом 42.5 ст. 42 ПКУ передбачено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків або його представнику. У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю та місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків, у день зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. При цьому, відповідно до Постанови Верховного Суду від 18.03.2021 р. у справі № 911/3142/19 в якій зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Згідно з п.п. 266.10.1. п. 266.10 ст. 266 Кодексу податкове зобов`язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, відповідно вищезазначені ППР знайшли відображення в інтегрованій картці платника податку у вигляді боргу. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об`єкт оподаткування, перехід права власності на об`єкт оподаткування), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомленнярішення вважається скасованим (відкликаним). Положеннями пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомого майна, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, що відмінне від земельної ділянки. Виходячи із системного тлумачення вищеозначеної норми ПК України необхідно вказати, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не являється об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Водночас, аналіз змісту вказаної норми у наведеній вище редакції дає підстави для висновку про те, що сама по собі наявність спеціального статусу будівлі, а саме: будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, адже законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції. Такої ж правової пропозиції дотримується в Верховний Суд у постанові від 18.02.2021 року у справі № 812/1800/18..

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги позову, відзиву на позовну заяву докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку ГУ ДПС в Одеській області.

У приватній власності ОСОБА_1 перебуває чотири будівлі нежитлової нерухомості, а саме: - комплекс будівель та споруд №4 будівля №11, що складаються з літ. А «будівля комбікормового заводу», загальною площею 915,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 на підставі свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю від 17.07.2007 року серія ЯЯЯ №513612; - комплекс будівель та споруд №4 будівля №9, що складається з літ. А «будівля критого току» загальною площею 830,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_7 - на підставі свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю від 07.11.2007 року серія ЯЯЯ №513725; - комплекс будівель та споруд №4 будівля №11-А, що складаються з літ. А «будівля комбікормового заводу» загальною площею 368,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 - на підставі свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю від 17.07.2007 року серія ЯЯЯ №513611; - комплекс будівель та споруд №4 будівля №8, що складаються з літ. А «будівля тваринницького комплексу» загальною площею 3 448,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 - на підставі свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю від 17.07.2007 року серія ЯЯЯ №513613.

ОСОБА_1 , з 03.03.2009 року, є єдиним засновником та керівником Фермерського господарства «АКРОН-В», код ЄДРПОУ 36404007, статутний капітал якого 150 000,00 грн., зареєстровано за адресою: 67600, Одеська обл., м. Біляївка, вул. Дзержинського, б. 51, та здійснює діяльність згідно КВЕД: 01.49 Розведення інших тварин (основний) 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур 10.13 Виробництво м`ясних продуктів 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами.

Головним управлінням ДПС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Ф»: від 24.06.2022 року за 2021 ППР №0140867-2403-1551 у сумі 4 983,00 грн., №0140668-2403-1551 у сумі 2 208,00 грн., №0140869-2403-1551 у сумі 5 492,4 грн., № 0140870-2403-1551 у сумі 20 689,2 грн. від 05.04.2023 року за 2022 ППР №0923525- 2407-1551 у сумі 53 982,5 грн., № 0923526-2407-1551 у сумі 23 920 грн., №0923527- 2407-1551 у сумі 59 501,00 грн., №0923528-2407-1551 у сумі 224 133,00 грн.

Позивач вважає вищезазначені рішення протиправним, тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту - ПК України).

Згідно п.п.3.1. ст. 3 ПК України, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із статтею 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України)

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно із статтею 10 ПК України, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України, органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 1 січня 2019 року) не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII, який набрав чинності 1 січня 2019 року, внесено зміни до ПК України, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 викладено в такій редакції: не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, умовою звільнення подібних об`єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

З аналізу приписів підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд приходить до висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (що, власне, випливає із обраного законодавцем класу будівель). Залежно від періоду (до і після 01 січня 2019 року) застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).

Стосовно того, чи є позивач сільськогосподарським товаровиробником, тобто, чи виконується перша умова для застосування пільги, встановленої пп. "ж" п.п.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, суд зазначає наступне: за змістом ст. 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Згідно ст.1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис", виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Підпунктом 14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Ця норма містить застереження щодо застосування такого визначення для цілей глави 1 розділу XIV Спеціальні податкові режими ПК України. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульований розділом ХІІ Податок на майно Кодексу.

Відповідно до п.п.5.2,5.3 ст. 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Застереження в пп. 14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін сільськогосподарський товаровиробник має інше змістовне навантаження.

Поняття сільськогосподарський товаровиробник, що міститься у Законі України "Про сільськогосподарський перепис" та у ПК України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п.5.3 ст.5 ПК України.

Судом встановлено, що позивач веде сільськогосподарську діяльності через засноване ним Фермерського господарства «АКРОН-В», код ЄДРПОУ 36404007, в якому він є засновником та керівником фермерського господарства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.76 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково - дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Національний класифікатор видів економічної діяльності України ДК 009:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року №457, до сільськогосподарської діяльності відносить рослинництво і тваринництво.

Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов`язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).

Таким чином, належність особи до категорії сільськогосподарських товаровиробників не залежить від організаційної форми здійснення нею сільськогосподарської діяльності (юридична особа, фізична особа чи фізична особа-підприємець).

Аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постановах від 17.02.2020 № 820/3556/17, від 10.04.2020 № 823/1751/17, від 24.04.2020 № 540/2206/19 від 17.02.2021 № 820/3707/17 та від 22.04.2021 № 822/3289/17.

Отже, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивач і належне йому фермерське господарство є сільськогосподарськими товаровиробниками.

Стосовно того, чи об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, тобто, чи виконується друга умова для застосування пільги, встановленої пп. "ж" п.п.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачу належать на праві приватної власності нежитлові приміщення: комплекс будівель та споруд №4 будівля №11, що складаються з літ. А «будівля комбікормового заводу», загальною площею 915,4 кв.м. за адресою: Одеська обл., Біляївський район, Березанська с/р, комплекс будівель та споруд №4 на підставі свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю від 17.07.2007 року серія ЯЯЯ №513612; - комплекс будівель та споруд №4 будівля №9, що складається з літ. А «будівля критого току» загальною площею 830,5 кв.м., за адресою: Одеська обл., Біляївський район, Березанська с/р, комплекс будівель та споруд №4 - на підставі свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю від 07.11.2007 року серія ЯЯЯ №513725; - комплекс будівель та споруд №4 будівля №11-А, що складаються з літ. А «будівля комбікормового заводу» загальною площею 368,00 кв.м. за адресою: Одеська обл., Біляївський район, Березанська с/р, комплекс будівель та споруд №4 - на підставі свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю від 17.07.2007 року серія ЯЯЯ №513611; - комплекс будівель та споруд №4 будівля №8, що складаються з літ. А «будівля тваринницького комплексу» загальною площею 3 448,2 кв.м. за адресою: Одеська обл., Біляївський район, Березанська с/р, комплекс будівель та споруд №4 - на підставі свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю від 17.07.2007 року серія ЯЯЯ №513613, вказане підтверджується дослідженими судом матеріалами справи.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 було затверджено та введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.

Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до цього Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади за надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові (група 127 Будівлі нежитлові інші клас 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які, відповідно до ДК 018-2000, належать до класу 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, що включає підкласи: 1271.1 Будівлі для тваринництва; 1271.2 Будівлі для птахівництва; 1271.3 Будівлі для зберігання зерна; 1271.4 Будівлі силосні та сінажні; 1271.5 Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства; 1271.6 Будівлі тепличного господарства; 1271.7 Будівлі рибного господарства; 1271.8 Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва; 1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші.

Фактичне головне призначення кожного конкретного об`єкта нерухомості обчислюється на підставі документів, що підтверджують право власності, у порядку, визначеному вказаним Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, із використанням Методики ідентифікації за головною класифікаційною ознакою будівель багатофункціонального призначення.

Ведення Класифікатора здійснює Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві Міністерства розвитку громад та територій України, уповноважений видавати експертні висновки щодо належності об`єктів нерухомості (їх частин) до певного класу будівель (далі Висновок) на підставі документів, що підтверджують їх право власності, з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості згідно з Класифікатором.

Таким чином, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться за певною процедурою на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Верховний Суд у постанові від 09.05.2023 року у справі № 380/10802/22 зазначив наступне: "Норми податкового законодавства не покладають на платника податку обов`язок отримати від Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві" експертний висновок щодо правильності класифікації наявних у власності особи об`єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000, проте такі дії платника могли б спростити процес податкового адміністрування податку на нерухомість.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що обов`язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень положеннями частини другої статті 77 КАС України покладається на відповідача.

Відповідач в межах спірних правовідносин не довів, що будівлі нерухомості, які належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення. Здійснюючи донарахування податку контролюючий орган не довів наступне: чим він керувався при визначенні позивачу розміру податкового зобов`язання, який документ щодо класифікації будівель і споруд використав, чому на стадії податкового адміністрування (контролю) не отримав інформацію щодо класифікації будівель від компетентної установи, що вказує на не дотримання відповідачем як суб`єктом владних повноважень пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 8 частини другої статті 2 КАС України при прийнятті рішень".

Застосовуючи вказані вище висновки Верховного Суду до обставин даної справи, суд зазначає, що відповідач не довів, що позивач використовував належні йому на праві власності об`єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності спосіб. Також, не надано жодних належних та допустимих доказів, що позивач вказані об`єкти нерухомості здає в оренду, лізинг, позичку тощо.

У зв`язку із наведеним, на нежитлові будівлі, які належить позивачу на праві приватної власності, поширюється, запроваджена пп. "ж" пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, пільга та зазначені нежитлові будівлі належні позивачу, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною 2 статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення діяв не на підставі Конституції та законів України.

При цьому суд вважає за необхідним зазначити, що принцип верховенства права підпорядковує державу інтересам людини, а не навпаки. Коли учасником правовідносин виступає держава, остання у суперечці щодо права з будь-якою особою, має поступитися на користь опонента, оскільки вона сама створила ситуацію правової невизначеності і порушила в такий спосіб принцип верховенства права.

Відтак, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню повністю з підстав, викладених у його мотивувальній частині.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73- 77,90,94,139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області форми «Ф»: від 24.06.2022 року №0140867-2403-1551 у сумі 4 983,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області форми «Ф»: від 24.06.2022 року №0140668-2403-1551 у сумі 2 208,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області форми «Ф»: від 24.06.2022 року №0140869-2403-1551 у сумі 5 492,4 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області форми «Ф»: від 24.06.2022 року № 0140870-2403-1551 у сумі 20 689,2 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області форми «Ф»: від 05.04.2023 року №0923525-2407-1551 у сумі 53 982,5 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області форми «Ф»: від 05.04.2023 року № 0923526-2407-1551 у сумі 23 920 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області форми «Ф»: від 05.04.2023 року №0923527-2407-1551 у сумі 59 501,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області форми «Ф»: від 05.04.2023 року №0923528-2407-1551 у сумі 224 133,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3949, 10 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області.

Враховуючи періодичну відсутність електроенергії у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду, тривалість повітряних тривог, текст рішення складено та підписано суддею 27.01.2025 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К. Василяка