Рішення

від 27.01.2025 по справі 420/33371/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/33371/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

27 січня 2025 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Одесі заяву представника позивача приватного підприємства ГЕЛІОС-ВАН про ухвалення додаткового рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа за позовом приватного підприємства ГЕЛІОС-ВАН до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару № UA500500/2024/000490/2 від 24.09.2024 року.

Від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі в частині розподілу понесених витрат на залучення перекладача у розмірі 800,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 20 750,00 грн.

Від представника відповідача надійшли заперечення, в яких представник відповідача зазначив, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу в суді у розмірі 20 750,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності. Крім того, сума витрат позивача із залученням перекладача, пов`язана із приведенням позовної заяви та доданих до неї письмових доказів у відповідність до вимог КАС України, тобто переклад документів замовлений позивачем до відкриття провадження у справі, тому понесені позивачем витрати безпосередньо не були пов`язані з розглядом цієї справи.

Згідно ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Так, ч. 1, 3 ст. 134 КАС України встановлено, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 137 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно п. 1, 2, 6 ч. 1, 2 ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з`їздом адвокатів України, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Частиною 3 статті 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою суд враховує, що на підтвердження понесених витрат до суду надано довіреність, договір про надання правової допомоги, акт приймання-передачі наданої допомоги, платіжну інструкцію.

Відповідно до п.1.9 договору №4/1410-ю/24 від 14.10.2024 за правову допомогу клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі 24900 грн. Першу частину винагороди в розмірі 20750 грн клієнт сплачує адвокату не пізніше 10 банківських днів після підписання цього Договору. Другу частину винагороди в розмірі 4150 грн клієнт сплачує адвокату не пізніше 10 банківських днів після прийняття рішення судом апеляційної інстанції у справі та розблокування грошових коштів сплачених в якості фінансових гарантій на митному рахунку клієнта.

Згідно акта приймання-передачі наданої правової/правничої допомоги від 14.01.2025 №1 до договору №4/1410-ю/24 від 14.10.2024 сторони погодили, що клієнт сплатив на банківський рахунок адвоката вартість наданих послуг у розмірі 20750 грн за надану адвокатом Шевченко М.В. наступну правову допомогу: 1. ознайомлення з документами наданими клієнтом для підготовки правової позиції щодо звернення до суду із позовом; 2. підготовка та подача до суду позову; 3. підготовка та подача до суду документів на виконання ухвали суду про залишення позову без руху; 4. підготовка та подача до суду заперечення на відзив; 5. супровід справи в суді.

В той же час, така правнича допомога як ознайомлення з документами наданими клієнтом для підготовки правової позиції щодо звернення до суду із позовом, підготовка та подача до суду позову по суті є вчиненням однієї дії підготовка та написання позовної заяви, вимоги до якої визначені приписами КАС України.

В постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Вказана позиція підтримана Верховним Судом в постановах від 01 червня 2022 року по cправі № 910/1929/19, від 18 травня 2022 року по cправі № 911/1825/20, від 23 лютого 2022 року по cправі № 914/653/21, від 15 червня 2021 року по справі № 912/1025/20.

В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 року по справі № 911/2737/17 метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. При визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

В постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

У постановах Верховного Суду від 28 квітня 2023 року по справі № 640/8003/20, від 25 травня 2023 року по справі № 440/7120/20, від 20 червня 2023 року по справі № 280/5922/21 викладено правову позицію, згідно якої визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що дана справа належить до категорії справ незначної складності та була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу пропорційності та співмірності, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства ГЕЛІОС-ВАН слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зкоерма, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Згідно ст. 137 КАС України спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

На підтвердження витрат, пов`язаних із залученням перекладача у розмірі 800,00 грн. до суду надано копію рахунку, платіжної інструкції, акту приймання-передачі.

Верховний Суд в постанові від 31.03.2020 року по справі №160/7049/19 зазначив, що переклад документів замовлений позивачем вже під час розгляду справи в суді першої інстанції та наданий суду з метою доведення своєї позиції, отже понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення витрат, пов`язаних із залученням перекладача, а саме - за надану позивачу послугу перекладача з перекладу товаросупровідних та/чи інших документів.

За таких підстав, з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства ГЕЛІОС-ВАН 800,00 грн.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 143, 243, 246, 252, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Прийняти додаткове рішення по справі № 420/33371/24 за позовом приватного підприємства ГЕЛІОС-ВАН до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення.

Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, адреса місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства ГЕЛІОС-ВАН (код ЄДРПОУ 37439444, адреса місцезнаходження: 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Шевченка, 7А, оф. 44) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок) та витрати, пов`язані із залученням перекладача у розмірі 800,00 грн. (вісімсот гривень 00 копійок).

Додаткове судове рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.

Додаткове судове рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

СуддяО.А. Левчук