Постанова

від 27.01.2025 по справі 279/3816/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №279/3816/24 Головуючий у 1-й інст. Шульга О. М.

Категорія 68 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М.,

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянув увідкритому судовомузасіданні врежимі відеоконференціїв м.Житомирі цивільнусправу №279/3816/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третяособа,щонезаявляєсамостійнихвимог:Службаусправахдітейвиконавчого комітетуКоростенської міськоїради,провизначеннямісця проживаннядітейзбатьком, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалуКоростенськогоміськрайонногосуду Житомирськоїобласті від19грудня 2024року, постановлену під головуванням судді Шульги О.М. в м. Коростені,

в с т а н о в и в :

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом у якому просив визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Вказував, що мати дітей не приймає участі у їх вихованні, не забезпечує їх матеріально. У зв`язку з вищенаведеним, він звернувся до органу опіки та піклування із заявою про надання висновку про визначення місця проживання малолітніх дітей.

Ухвалою Коростенського міськрайонногосуду Житомирської області від 19 грудня 2024 року закрито провадження по даній цивільній справі.

Непогодившись ізухвалою судупершої інстанції, ОСОБА_1 подавапеляційну скаргу,в якій,посилаючись напорушення судомнорм матеріальногоправа,просить оскаржувануухвалу скасувати,справу направитидо судупершої інстанціїдля продовженнярозгляду.В обґрунтуваннядоводів апеляційноїскарги зазначає,що відповідачу судовомузасіданні підчас наданняпояснень незмогла однозначновизначитися щодомісця проживанняспільних дітей,лише післявтручання їїпредставника упояснення,зазначила,що спірвідсутній міжсторонами.Натомість спірміж сторонаминаявний,оскільки відповідач відмовилася укладати з позивачем мирову угоду з метою врегулювання спору. Вказує, якщо предмет спору відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляду справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди, тощо.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся досуду ізпозовом до ОСОБА_5 у якомупросив визначити місце проживання малолітніх дітей сторін: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Позов мотивовано тим, що мати дітей ОСОБА_2 не приймає участі у їх вихованні, не забезпечує їх матеріально. У зв`язку з вищенаведеним, він звернувся до органу опіки та піклування із заявою про надання висновку про визначення місця проживання малолітніх дітей.

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_6 у судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю спору, яке обґрунтовано тим, що між сторонами не існує неврегульованих питань з приводу визначення місця проживання неповнолітніх дітей, які виявили бажання проживати з батьком.

Задовольняючи клопотання представника відповідача та закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір між сторонами був відсутній як при зверненні позивача до суду, так і під час перебування справи у провадженні суду, про що свідчать матеріали справи, пояснення сторін та показання свідків.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних правце застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справіце форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняттяюридичного спорумає тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняттяспір про право(пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняттяспору про правомає розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Закриття провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, можливо лише в судовому засіданні.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Предмет споруце об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позовуце обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позовуце зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Як вбачається із матеріалів справи, 11 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 червня 2024 року відкрито провадження у цій справі.

09 вересня 2024 року представник позивача подав до суду заяву, в якій просив закрити провадження у даній справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки діти проживають та зареєстровані за однією адресою з батьком весь час від початку окремого проживання колишнього подружжя.

Ухвалою Коростенського міськрайонногосуду Житомирської області від 19 грудня 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей - закрито, на підставі п.2 ч. 1 ст.255 ЦПК України у зв`язку відсутністю предмета спору (а.с.36).

Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Таким чином, закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20.

Як вбачається з матеріалів справи, на час пред`явлення позову існував спір між сторонами щодо визначення місця проживання дітей сторін. Тобто в той час предмет спору мав місце.

Відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо визначення місця проживання дітей разом з батьком, не може свідчити про те, що між сторонами відсутній спір щодо визначення місця проживання дітей на час звернення позивача до суду із цим позовом, а також на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали.

У справі, що переглядається, внаслідок закриття провадження залишився невирішеним спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який стосується інтересів дітей.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу суду про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, не звернув належної уваги на зазначене, не пересвідчився належним чином, чи дійсно предмет спору у цій справі відсутній, та дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі із вказаних підстав.

Тому суд першої інстанції не мав визначених процесуальним законом підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина 1 статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до суду.

Відповідно до п.4 ч.1ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на наведене ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат відповідно до положень статті 141 ЦПК України не проводиться.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 15 січня 2020 року у справі №145/1330/17.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

УхвалуКоростенського міськрайонногосудуЖитомирської областівід 19грудня 2024року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 28 січня 2025 року.

Головуючий

Судді