Ухвала

від 28.01.2025 по справі 420/40058/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/40058/24

УХВАЛА

про закриття провадження в адміністративній справі

28 січня 2025 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про відмову від позову та стягнення судового збору в адміністративній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Товариства з додатковою відповідальністю "Одеська мехколона № 10" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

встановив:

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Одеська мехколона № 10", в якій просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Одеська мехколона № 10" на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 32792,46 грн. (тридцять дві тисячі сімсот дев`яносто дві гривні 46 копійок) за період з 01.07.2024 р. по 25.12.2024 р.

Ухвалою від 27.12.2024 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

10.01.2025 р. від представника позивача надійшла заява про відмову від позову та закриття провадження у справі, оскільки 03.01.2025 р. від ТОВ "Одеська мехколона № 10" надійшли кошти в розмірі 157303,40 грн. в рахунок погашення заборгованості за СП № 2 а саме: за період грудень 2023 року - червень 2024 року на суму 124510,94 грн. та за період липень - грудень 2024 року на суму 32792,46 грн. Крім цього, посилаючись на ст.140 КАС України, просить стягнути судові витрати з відповідача, оскільки борг погашено після відкриття провадження у справі.

При розгляді даної заяви суд виходить з наступного.

Приписам ч.1 ст.189 КАС України передбачено право позивача відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог (ч.3 ст.189 КАС України).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Оскільки, позивачем подано клопотання про відмову від позову, вказана відмова від позову не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, підстав для неприйняття відмови від позову судом не встановлено, тому заява представника позивача про відмову від позову підлягає задоволенню.

Що стосується стягнення з відповідача сплаченого позивачем судового збору, то суд зазначає наступне.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Засади розподілу судових витрат визначені ст.139 КАС України.

Так, згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями ч.2 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зміст наведених положень КАС України щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що вони стосуються загального правила компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Водночас, процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб`єкта владних повноважень - це виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зрештою, у контексті відшкодування судового збору у ст.ст.139-142 КАС України законодавець визначив коло суб`єктів розподілу чи повернення судового збору, позаяк у вказаних нормах веде мову про сторін (позивача й відповідача) і третю особу.

Зокрема, у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача (ст.140 КАС України).

Частиною 1 статті 142 КАС України передбачено, що у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Також положеннями ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналіз змісту ч.1-3 ст.139 КАС України дозволяє зробити висновок про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи. На користь саме такого тлумачення свідчить зміст ч.3 ст.139 КАС України, відповідно до якої суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору.

Суд вважає, що такий підхід законодавця до правового регулювання розподілу витрат на сплату судового збору нерозривно пов`язаним із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 140 КАС України встановлює особливості розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову. Отже, ці особливості стосуються певної (однієї із багатьох, що згадані в ст.139 КАС України) ситуації - реалізації позивачем свого процесуального права на відмову від позову та прийняття судом відповідного рішення. Та обставина, що в цій статті не зазначено правового статусу позивача (суб`єкт владних повноважень чи особа), на думку суду, не змінює підходу, запровадженого в загальній нормі (ст.139 КАС України) про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору не підлягають розподілу за результатом розгляду справи, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, наведене вище дає підстави для висновку, що передбачене ст.140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб`єкт владних повноважень, тоді незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, не підлягають розподілу.

Зазначене правове регулювання узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені в постанова від 29.08.2022 р. у справі № 826/16473/15.

Враховуючи вищевикладене, заявлені вимоги представника Головного управління ПФУ в Одеській області в частині стягнення з відповідача судових витрат задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.240, 248, 294 КАС України, суд -

ухвалив:

Заяву представника позивача про відмову від позову та стягнення судового збору задовольнити частково.

Прийняти відмову позивача від позову.

Закрити провадження в адміністративній справі № 420/40058/24 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Товариства з додатковою відповідальністю "Одеська мехколона № 10" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.І. Бездрабко