Постанова

від 27.01.2025 по справі 342/1493/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 342/1493/24

Провадження № 22-ц/4808/255/25

Головуючий у 1 інстанції Гайдич Р. М.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Девляшевського В.А.,

суддів: Пнівчук О.В., Максюти І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на ухвалу Городенківського районного суду, постановлену головуючим суддею Гайдичем Р.М. 18 грудня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙКЮ ТІКЕТ» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,

в с т а н о в и в:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою, в якій просила видати судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙКЮ ТІКЕТ» заборгованість по нарахованій у липні, серпні, вересні, листопаді 2024 року та не виплаченій заробітній платі у розмірі 104027 грн.

Ухвалою Городенківського районного суду від 18 грудня 2024 року відмовлено у видачі судового наказу.

Не погодившись із вказаною ухвалою, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зазначає, що в прохальній частині заяви про видачу судового наказу заявниця допустила описку у найменуванні боржника ТОВ «АЙКЮ ТІКЕТ» замість ТОВ «АЙК`Ю ТІКЕТ». Вважає, що вказана помилка не впливає на можливість ідентифікувати боржника з огляду на зазначення ідентифікаційного коду юридичної особи. На думку апелянта, занадто формальний підхід суду до розгляду заяви призвів до порушення ст. 165 ЦПК України. Вказане, вважає скаржник, є підставою для скасування оскарженої ухвали і направлення справи для продовження розгляду до суд першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України.

Правом на подання відзиву інший учасник не скористався.

Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України та ч.1 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване судове рішення вказаним вимогам не відповідає.

Постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не долучено доказів, які б обґрунтовували підставність вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі саме з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙКЮ ТІКЕТ», а також, що вказаний боржник має відношення до предмету розгляду цієї судової справи.

Проте такий висновок зроблено передчасно, в порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙК`Ю ТІКЕТ» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 104027 грн.

На підтвердження своїх вимог заявниця надала копію наказу №31-2024-К від 19.07.2024 про прийняття на роботу в ТОВ «АЙК`Ю ТІКЕТ» на посаду адміністратора звернень громадян (а.с. 5), також довідки №10, № 22, № 47 від 11.12.2024 про заборгованість по виплаті заробітної плати, з яких вбачається, що загальна сума заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі адміністратору звернень громадян ОСОБА_1 за липень, серпень, вересень та листопад 2024 року становить 104027 грн (а.с.6, 7, 8).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Вимоги до форми і змісту заяви про видачу судового наказу встановлені статтею 163 ЦПК України, а саме: заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.

У заявіповинно бутизазначено: 1)найменування суду,до якогоподається заява; 2)повне найменування(дляюридичних осіб)або ім`я(прізвище,ім`я тапо батькові)(дляфізичних осіб)заявника іборжника,їх місцезнаходження(дляюридичних осіб)або місцепроживання чиперебування (дляфізичних осіб),ідентифікаційний кодюридичної особив Єдиномудержавному реєстріпідприємств іорганізацій Українизаявника таборжника,реєстраційний номероблікової карткиплатника податківзаявника таборжника (дляфізичних осіб)за йогонаявності абономер ісерію паспортазаявника таборжника (дляфізичних осіб-громадян України),а такожінші дані,якщо вонивідомі заявнику,які ідентифікуютьборжника,відомості пронаявність абовідсутність електронногокабінету; 3)ім`я (прізвище,ім`я тапо батькові)представника заявника,якщо заяваподається представником,його місцепроживання абомісцезнаходження; 4)вимоги заявникаі обставини,на якихвони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Дозаяви провидачу судовогонаказу додаються: 1)документ,що підтверджуєсплату судовогозбору; 2)документ,що підтверджуєповноваження представника,якщо заявапідписана представникомзаявника; 3)копія договору,укладеного вписьмовій (втому числіелектронній)формі,за якимпред`явлено вимогипро стягненнягрошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

В статті 165 ЦПК України наданий вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу, зокрема в частині першій даної норми зазначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимогстатті 163цього Кодексу; 2)заяву поданоособою,яка немає процесуальноїдієздатності,не підписаноабо підписаноособою,яка немає праваїї підписувати,або особою,посадове становищеякої невказано; 2-1) заяву подано особою, яка відповідно дочастини шостоїстатті 14цього Кодексузобов`язана зареєструватиелектронний кабінет,але незареєструвала його; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогамстатті 161цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбаченічастиною першоюстатті 186цього Кодексу; 5)з моментувиникнення прававимоги пройшовстрок,який перевищуєпозовну давність,встановлену закономдля такоївимоги,або пройшовстрок,встановлений закономдля пред`явленняпозову всуд затакою вимогою; 6)судом ранішевиданий судовийнаказ затими самимивимогами,за якимизаявник проситьвидати судовийнаказ; 7)судом ранішевідмовлено увидачі судовогонаказу зпідстав,передбачених пунктами3-6частини першоїцієї статті; 8)із поданоїзаяви невбачається виникненняабо порушенняправа грошовоївимоги,за якоюзаявником поданозаяву провидачу судовогонаказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника, виключно на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Захист права у наказному провадженні може мати місце за наявності безспірної вимоги стягувача, що підтверджується належно оформленими письмовими документами.

Суд першої інстанції, відмовляючи у видачі судового наказу на підставі положень ст.165 ЦПК України, у оскаржуваній ухвалі послався на невідповідність заяви, поданої ОСОБА_1 , ст. 163 ЦПК України.

Однак, як зазначалося вище, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення саме з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙК`Ю ТІКЕТ» нарахованої, але не виплаченої заробітної, про що вказується як у вступній частині заяви так із зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи боржника, який належить саме ТОВ «АЙК`Ю ТІКЕТ». Крім того документи, додані до заяви, свідчать про перебування апелянта у трудових відносинах саме із ТОВ «АЙК`Ю ТІКЕТ».

Колегія суддів зауважує, що процесуальні норми завжди є допоміжними, завдяки яким учасники спору можуть послатися на норми матеріального права, а суд - їх застосувати.

Лаконічний та наочний виклад як самого поняття «правовий пуризм» наведено у справі ЄСПЛ від 23.07.2009 року «Сутяжник проти рф» де зазначено, що пуризм у загальноприйнятому розумінні є надмірним прагненням до чистоти, переваги форми над змістом.

В даному випадку зазначення заявницею в тексті заяви про видачу судового наказу помилкової назви особи, що має відповідати за вимогою, а саме ТОВ «АЙКЮ ТІКЕТ» є занадто формальним та не має вирішального значення для реалізації особою своїх прав на звернення до суду за видачею судового наказу.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що форма і зміст заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу відповідають вимогам ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу заявницею додано копії документів, що підтверджують обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги.

Суд першої інстанції не звернув на вказане увагу та прийшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу на підставі п. 1 ч.1 ст. 165 ЦПК України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З оглядуна викладене,колегія суддіввважає,що судпершої інстанції помилково застосував норми процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали та дійшов передчасного висновку про відмову у видачі судового наказу, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду відповідно до п. 4 ч.1ст.379 ЦПК України.

Керуючись 369, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Городенківського районного суду від 18 грудня 2024 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.А. Девляшевський

Судді: О.В. Пнівчук

І.О. Максюта

Повний текст постанови складено 27 січня 2025 року.