Рішення

від 28.01.2025 по справі 520/23408/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 січня 2025 року № 520/23408/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

доПриватного виконавця виконавчого округу Харківської області

Пашкова Юрія Дмитровича,

за участю третіх осіб, які

не заявляють самостійних

вимог на предмет спору - Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області

Петренка Дмитра Олександровича

Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінеро»

Провизнання дій протиправними та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича (далі по тексту - відповідач) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Петренка Дмитра Олександровича (далі по тексту - третя особа-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінеро» (далі по тексту - третя особа-2), в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо вчинення виконавчих дій зі стягнення

коштів 07.08.2024 та закінчення виконавчого провадження №68759121 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»;

- скасувати постанову відповідача від 07.08.2024 про закінчення виконавчого провадження №68759121 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що станом на момент прийняття оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження було наявне судове рішення, яким скасовано виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження. Крім того, за твердженням позивача відповідач в оскаржуваній постанові неправильно визначив підставу закінчення виконавчого провадження пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», тоді як, за вказаних обставин виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, з урахуванням статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративній справі №520/23408/24.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву. Водночас, вказаною ухвалою витребувано у відповідача засвідчені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви, що дії державного виконавця щодо прийняття оскаржуваної постанови є такими, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із чим оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження, на думку відповідача, є законною, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Сторони у судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Водночас, сторони подали заяви про розгляд справи без їх участі.

Згідно частиною четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши надані документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем 16.12.2021 вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №46923, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІНЕРО» заборгованості у розмірі 20682,00 грн, з яких: 15 000,00 прострочена заборгованість за сумою кредиту; 5 682,00 грн прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам; 650,00 грн за вчинення виконавчого напису.

За вказаним виконавчим написом за заявою стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІНЕРО», постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляком Володимиром Володимировичем 22.02.2022 відкрито виконавче провадження №68759121.

Одночасно із цим, 22.02.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляком Володимиром Володимировичем також було прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні №68759121 у розмірі 159,00 грн та стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 2133,20 грн.

Діяльність приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича припинена 04.05.2023 відповідно до пункту другого частини першої статті 42 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», що підтверджено листом Міністерства юстиції України від 04.04.2024 №51604/59724-33-24/20.4.1, який наявний у матеріалах справи.

Заміщення, на строк тимчасової відсутності Попляка Володимира Володимировича, здійснюватиме приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Пашков Юрій Дмитрович, зокрема і у виконавчому провадженні №68759121.

Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Пашковим Юрієм Дмитровичем 13.02.2024 прийнято постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження у розмірі 13.02.204.

До Єдиного реєстру приватних виконавців України 28.02.2024 внесені відомості щодо припинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича.

З 07.03.2024 тимчасовим приватним виконавцем для здійснення заходів щодо припинення діяльності приватного виконавця Попляка Володимира Володимировича призначено приватного виконавчого округу Харківської області Петренка Дмитра Олександровича.

Постановою приватного виконавчого округу Харківської області Петренком Дмитром Олександровичем про передачу виконавчого провадження №687121 передано дане виконавче провадження на підставі заяви стягувача.

Постановою приватного виконавчого округу Харківської області Пашковим Юрієм Дмитровичем 06.08.2024 прийнято виконавче провадження №68759121.

Постановою приватного виконавчого округу Харківської області Пашковим Юрієм Дмитровичем 07.08.2024 закінчено виконавче провадження на підставі пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (виконання у повному обсязі).

Не погоджуючись з постановою приватного виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича від 07.08.2024 про закінчення виконавчого провадження №68759121, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні відносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі по тексту - Закон України №1404-VIII).

Згідно статті 1 Закону України №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону України №1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих написів нотаріусів.

Приписами статті 5 Закону України №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»

Положеннями частини першої статті 13 Закону України №1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і у повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно пунктам 5 та 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема у разі:

- скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

- фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Предметом спору у даній справі є постанова приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича від 07.08.2024 про закінчення виконавчого провадження №68759121 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Тобто, спірна постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята фактично з підстав виконання рішення в повному обсязі.

При цьому як встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження фактично слугував виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №46923, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІНЕРО» заборгованості у розмірі 20682,00 грн, з яких: 15 000,00 прострочена заборгованість за сумою кредиту; 5 682,00 грн прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам; 650,00 грн за вчинення виконавчого напису.

Натомість відповідно даних автоматизованої системи «» вбачається наявність наступного судового рішення за участю позивача ОСОБА_1 , а саме - рішення Київського районного суду міста Харкова від 01.05.2024 у справі №953/1488/24, яким зокрема, визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.В. за №46923 від 16.12.2021 про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІНЕРО» (код ЄДРПОУ 41350844) з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості у розмірі 21332,00 грн таким, що не підлягає виконанню. Вказане рішення набрало законної сили 03.06.2024.

У судових засіданнях представник позивача наголошував на тому, що приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Пашков Юрій Дмитрович, який вчинив дії щодо закінчення виконавчого провадження №6859121 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання), був обізнаний про те, що виконавчий напис визнано судом таким, що не підлягає виконанню, оскільки названий приватний виконавець був залучений третьою особою у справі №953/1488/24 та районним судом було направлено рішення про скасування виконавчого напису на його офіційну електронну адресу.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що у період надіслання Київським районним судом міста Харкова рішення від 01.05.2024 у справі №953/1488/24 виконавче провадження №6859121 на перебувало у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича, а знаходилося у провадженні приватного виконавчого округу Харківської області Петренком Дмитром Олександровичем.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Пашкову Юрію Дмитровичу було відомо про наявність рішення Київського районного суду міста Харкова від 01.05.2024 у справі №953/1488/24.

Як з`ясовано судом під час розгляду даної, на момент закінчення виконавчого провадження приватним виконавцем існувало рішення суду у справі №953/1488/24, яке набрало законної сили.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про те, що виконавче провадження підлягало закінченню на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню), а не на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання).

Водночас вирішення питання про закінчення виконавчого провадження за Законом України «Про виконавче провадження» віднесено до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов`язувати його закінчити виконавче провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», поза межами процедури.

Натомість відповідно частини четвертої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що належним захистом прав позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 07.08.2024 про закінчення виконавчого провадження №68759121 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо закінчення виконавчого провадження 68759121 з урахуванням рішення Київського районного суду міста Харкова від 01.05.2024 у справі №953/1488/24, яке набрало законної сили 03.06.2024, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Водночас, суд вважає вимоги позивача у частині визнання протиправними дії відповідача щодо вчинення виконавчих дій зі стягнення коштів 07.08.2024 та закінчення виконавчого провадження №68759121 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», є такими, що задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення КС України від 30.01.2003 №3-рп/2003 року).

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

При цьому, порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Водночас дії відповідача у даній справі не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для позивача.

Правові наслідки для позивача несе сама постанова про закінчення виконавчого провадження №68759121.

З урахуванням викладеного, суд вважає що у даному випадку належним способом захисту прав позивача є скасування відповідного рішення відповідача.

Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечень не надав.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, як зазначив Верховний Суд у постановах від 17.09.2019 (справа №810/3806/18) та від 10.12.2019 (справа №10.12.2019), при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до суду надано:

копію Договору про надання професійної правничої допомоги, укладеного між адвокатом Шовковим Олегом Сергійовичем (Виконавець) та позивачем (Замовник) від 15.08.2024 (далі - Договір);

- Акт приймання-передачі виконаних робіт від 15.08.2024 згідно з Договором, відповідно до якого Виконавець надав, а Замовник прийняв правову допомогу.

Судом враховано часткове задоволення позовних вимог та те, що дана справа є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що справедливим і співмірним відшкодуванням вказаних витрат буде сума 4000,00 грн, яка підлягає розподілу шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь позивача.

Суд встановив, що за подання позовної заяви у цій справі позивач сплатила судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.08.2024, копія якої наявна у матеріалах справи.

Як вбачається з позовних вимог, предметом позову у даній справі є одна вимога немайнового характеру, а отже, ставка судового збору за подання даного позову становить 1211,20 грн.

Водночас, суд звертає увагу на те, що у зв`язку з початком функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), а саме: «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв`язку, статтю 4 Закону України «Про судовий збір» доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки у цій справі позивач позовну заяву подав в електронній формі через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору становить 968,96 грн (1211,20 грн* 0,8).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі 968,96 грн.

Керуючись статтями 139, 244-246, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича (вулиця Богдана Хмельницького, будинок 25, офіс 1, місто Харків, Харківська область, 61001, код РНОКПП: НОМЕР_2 ) та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Петренка Дмитра Олександровича (провулок Інженерний, будинок 9, місто Харків, Харківська область, 61145, код РНОКПП: НОМЕР_3 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінеро» (вулиця Сурикова, будинок 3, місто Київ, Київська область, 03035, код ЄДРПОУ: 41350844) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича від 07.08.2024 про закінчення виконавчого провадження №68759121 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича прийняти рішення щодо закінчення виконавчого провадження 68759121 з урахуванням рішення Київського районного суду міста Харкова від 01.05.2024 у справі №953/1488/24, яке набрало законної сили 03.06.2024, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті правничої допомоги на користь ОСОБА_1 у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень).

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 28.01.2025.

СуддяОльга НІКОЛАЄВА