Рішення

від 27.01.2025 по справі 333/9862/24

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №333/9862/24

Провадження №2/333/1052/25

рішення

Іменем України

27 січня 2025 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді ТучковаС.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №333/9862/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» (далі ТОВ «Керуюча компанія «Мрія») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті послуг з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 за період з 01.11.2017 року по 31.12.2023 року у розмірі 9514,21 гривні та судових витрат. Позивач в обґрунтування позову зазначив, що 06 вересня 2017 року між співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» було укладено договір № К-861 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Даний договір було укладено на виконання Рішення Запорізької міської ради від 01.09.2017 року №520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя», яким ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» призначено управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі за об`єктом конкурсу. Зазначену інформацію було доведено до відома співвласників будинку шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Запорізької міської ради та на інформаційному стенді будинку (інформація про повне найменування управителя, контактні телефони, номер та дату укладення договору, ціну послуги). Згідно з умовами вказаного договору управитель ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» зобов`язалося надавати послуги з управління будинком та об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях для забезпечення їх сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження їх споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників (співвласників, орендарів, наймачів) окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості, а замовник, в свою чергу, надав право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов`язані з управлінням об`єктом. При цьому, сторони вищевказаного договору погодились, що замовник сплачує за надані управителем послуги щомісяця додатково до встановленого тарифу на послуги для житлових та нежитлових приміщень, розташованих на 1та вищеповерхах будівлі 4,24 гривень на місяць за 1 кв.м. загальної площі житлового (або нежитлового) приміщення в об`єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі співвласників. 01 жовтня 2021 року між співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» було укладено договір № 168/У/21 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, відповідно до умов якого сторонами погоджено тариф на оплату послуг з управління будинком, який становить 4,50 гривень на місяць за 1 кв.м. загальної площі житлового (або нежитлового) приміщення в об`єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі співвласників. 01.01.2024 року вказаний договір було розірвано. Відповідач зареєстрований і проживає у квартирі АДРЕСА_2 , загальна площа якої становить 29,57 кв.м. Відповідач зобов`язання з оплати отриманих послуг не виконував належним чином, що призвело до виникнення заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком за період з 01.11.2017 року по 31.12.2023 року у розмірі 9514,21 гривні. Тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

20.01.2025 року до Комунарського районного суду м.Запоріжжя від відповідача надійшли заперечення, в яких він зазначив, що 06 вересня 2017 року ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» рішенням Запорізької міської ради призначена управителем багатоквартирного будинку. Договір між співвласниками багатоквартирного будинку і ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» не укладався. Строк дії призначення тривав до 01.10.2021 року. Прямий договір було укладено 01.10.2021 року. У зв`язку зі спливом строку позовної давності позов не підлягає задоволенню.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, просив розглянути справу в спрощеному позовному провадженні.

Відповідач, будучи повідомленим судом належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, проти позову заперечував у повному обсязі про що надав письмові заперечення, просив застосувати позовну давність.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов таких висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Запорізької міської ради від 01.09.2017 року №520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя» ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» призначено управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі за об`єктом конкурсу (а.с.11).

06 вересня 2017 року між співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ,від іменіяких діявзаступник головиЗапорізької міськоїради зпитань діяльностівиконавчих органівради (замовник), та ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» (управитель) було укладено договір № К-861 про наданняпослуг зуправління багатоквартирнимбудинком,згідно зяким управительзобов`язався надаватипослуги зуправління будинкомта об`єктівблагоустрою,що розташованіна прибудинковихтериторіях длязабезпечення їхсталого функціонуваннявідповідно доцільового призначення,збереження їхспоживчих властивостейта організаціїзабезпечення потребивласників (співвласників,орендарів,наймачів)окремих житловихі нежитловихприміщень усвоєчасному отриманніжитлово-комунальнихпослуг відповідноїякості,а замовник,в своючергу,надав правоуправителю відраховуватиналежну йомуплату відзагальної сумиоплати зажитлово-комунальніпослуги,а такожвідшкодовувати здійсненіним необхіднівитрати,пов`язані зуправлінням об`єктом у разі, коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду замовника. Сторони вищевказаного договору погодились, що замовник сплачує за надані управителем послуги щомісяця додатково до встановленого тарифу на послуги для житлових та нежитлових приміщень, розташованих на 1та вищеповерхах будівлі 4,24 гривень на місяць за 1 кв.м. загальної площі житлового (або нежитлового) приміщення в об`єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі співвласників (а.с.12-16).

При цьому, ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» є юридичною особою, основним видом діяльності якого є здійснення управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту (а.с.24).

01 жовтня 2021 року між співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» було укладено договір № 168/У/21 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, відповідно до умов якого сторонами погоджено тариф на оплату послуг з управління будинком, який становить 4,50 гривень на місяць за 1 кв.м. загальної площі житлового (або нежитлового) приміщення в об`єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі співвласників (а.с.17-20, 21, 22).

01.01.2024 року вказаний договір було розірвано (а.с.23).

Згідно з розрахунком заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком, за адресою: АДРЕСА_3 ,загальною площею29,57кв.м., ОСОБА_1 нарахована заборгованість з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком за період з 01.11.2017 року по 31.12.2023 року у розмірі 9514,21 гривень, з місячним нарахуванням 125,38 гривень за період з 01.11.2017 року по 30.09.2021 року і 133,07 гривень за період з 01.10.2021 року по 31.12.2023 року (а.с.9-10).

Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга послуга з управління багатоквартирним будинком.

Згідно з п.12 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідач зобов`язання з оплати отриманих послуг не виконував належним чином, що призвело до виникнення заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком за зазначений період у розмірі 9514,21 гривень.

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

З урахуванням викладеного, враховуючи, що послуги ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» надавалися і відповідач був споживачем цих послуг, доказів звернення на адресу позивача з претензіями або заявами про неякісні послуги не надав.

Надана ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» карта фактичної собівартості витрат з управління будинком (а.с.25-41) є належним доказом надання послуги з управління будинком за спірний період, не спростований відповідачем, що є його обов`язком в розумінні положень статті 12 ЦПК України.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 ЦК України).

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), 19 квітня 2023 року у справі № 199/782/21 (провадження № 61-1323св23), 31 травня 2023 року у справі № 938/632/20 (провадження № 61-16716св21).

З цього випливає, що у разі закінчення строку, який припадає на період дії карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину.

Отже, Закон України № 540-IX від 30 березня 2020 року щодо продовження строків на час карантину набрав законної сили 02 квітня 2020 року, тому позовна давність до вимог про стягнення заборгованості, що існували в межах трирічного строку до дня набрання чинності згаданим Законом, вважається такою, що не спливла.

Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та діє до теперішнього часу.

Пунктом 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину 02 квітня 2020 року, на введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 воєнний стан з 24 лютого 2022 року, на пункту 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме: дату звернення позивача із даним позовом до суду листопад 2024 року та період нарахування останнім заборгованості, що становить з 01.11.2017 року по 31.12.2023 року, трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі заявником не пропущено.

Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 3500 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права. Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правова допомога позивачу надавалася адвокатом Нємною Т.І. на підставі ордеру на надання правничої допомоги (а.с.7). У позові позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 3500,00 гривень, що складається з: 1500,00 гривень складання позовної заяви та подання її до суду, 1000,00 гривень участь в одному судовому засіданні, 1000 гривень підготовка відповіді на відзив.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі №820/479/18 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу. Адже згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт.

При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, без відповідного детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат щодо надання професійної правничої допомоги.

Крім того, суд вважає необхідним констатувати неспівмірність суми витрат на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн. з кількістю підготовлених процесуальних документів. Крім того, суд враховує те, що адвокат особистої участі у судових засіданнях не приймав, у позовній заяві просив слухати справу у спрощеному позовному провадженні.

Керуючись ст.ст.1, 5, 9, 10, 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.253, 267, 525, 526, 543 ЦК України, п.п.12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст.10-13, 77-80, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» (юридична адреса: м.Дніпро, пров.Біологічний, буд.2-А, код ЄДРПОУ 40413159) заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , за період з 01 листопада 2017 року по 31 грудня 2023 року у розмірі 9514 (дев`ять тисяч п`ятсот чотирнадцять) гривень 21 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» (юридична адреса: м.Дніпро, пров.Біологічний, буд.2-А, код ЄДРПОУ 40413159) витрати на оплату судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 27.01.2025 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя С.С. Тучков