Ухвала

від 28.01.2025 по справі 620/1071/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 січня 2025 року ЧернігівСправа № 620/1071/25

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі

головуючої судді Тихоненко О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

27.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації» №377 від 11.12.2024 в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації позивача, ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 № 166 від 11.12.2024 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини;

зобов`язати начальника військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 шляхом надання відповідного наказу.

Разом з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони військовій частині направляти (переводити) військовослужбовця ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншої місцевості (за межі Чернігівської області) до набрання законної сили рішенням суду у вказаній справі.

Зазначена заява обґрунтована тим, що позивач офіційно працює на підприємстві, яке відноситься до критично важливих. Згідно із результатами бронювання за заявою ТОВ «Алютех-К» позивач був заброньований 14.11.2024, однак позивача було незаконно мобілізовано та направлено на проходження військової служби, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Вважає, що за час розгляду справи судом можуть скластися обставини, при яких виконання рішення суду буде вже неможливе, що суперечить самому принципу захисту порушених прав та обов`язковості судового рішення.

Вирішуючи вказану заяву по суті, суд враховує таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно із частиною другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, суд звертає увагу, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Поряд з цим, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року по справі №826/10936/18, від 07 квітня 2020 року по справі №826/13413/18.

Розглядаючи та вирішуючи подану заяву, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання судового рішення.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Адекватність заходів для забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Однак, проаналізувавши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що доводи позивача є такими, що не підтверджуються існуванням обставин, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких може бути застосовано забезпечення позову.

Тобто посилання заявника по суті обґрунтовані можливістю настання негативних наслідків чи порушення його прав у майбутньому, що не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.

Суд наголошує, що сама лише незгода заявника із рішенням відповідача та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним, ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову, а також додані до неї докази не містять посилань на конкретні обставини, що свідчать про наявність обставин, що можуть ускладнити в майбутньому поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача, за захистом яких він звертається до суду.

Крім того, підстави, на які посилається позивач у заяві, по суті є підставами позову та надання йому правової оцінки буде фактично вирішенням справи до постановлення рішення у даній справі, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявником не наведено достатньо обґрунтованих доводів та доказів, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди його правам, свободам та інтересам, а отже, ним не доведено наявності підстав для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, відповідно до статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 28.01.2025.

Суддя Оксана ТИХОНЕНКО