Постанова

від 27.01.2025 по справі 753/2215/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/2215/24

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/1258/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Єфремова Євгена Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 березня 2024 року у складі судді Сирбул О.Ф.,

у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІЛИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2024 року ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Вимоги обґрунтовано тим, що відповідач є власником машиномісця № НОМЕР_1 (сектор В) та машиномісця № НОМЕР_2 (сектор А), в підземній автостоянці за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачем на адресу відповідача був надісланий для підписання проект Договору про надання послуг з обслуговування паркінгу № 19-12-23-32В/Ср12 від 19 грудня 2023 року, однак підписаний відповідачем примірник договору на адресу позивача не повертався.

Обслуговування автопаркінгу здійснюється обслуговуючою організацією ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ».

Незважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору, позивач фактично надає послуги з утримання та обслуговування машиномісць, які не можуть бути відокремлені, фактично надаються, а тому відповідач як власник цього нерухомого майна зобов`язаний їх оплачувати.

Проте надані послуги відповідач не оплачує, у зв`язку з чим за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 26 690 грн - основного боргу, 2 984 грн 73 коп - інфляційна складова боргу та 752 грн 93 коп - 3% річних.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідача указану заборгованість за надані послуги по утриманню машиномісць підземної автостоянки з урахуванням інфляційних та трьох відсотків річних.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 березня 2024 року позов ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» задоволено у повному обсязі. Вирішено питання судових витрат та з відповідача на користь позивача стягнуто витрати по справі, пов`язані з оплатою судового збору, в сумі 3 028 грн та пов`язані з оплатою професійною правничою допомогою в розмірі 5 000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 березня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що договір № 3315177 від 28 листопада 2003 року з АК «Київенерго» не може слугувати підтвердженням надання послуг ні позивачу, ні позивачем, оскільки в період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2023 року, за який з відповідача стягуються кошти, АК «Київенерго» було у стані припинення у зв`язку з банкрутством і вживало заходи щодо задоволення вимог кредиторів, а не надавало послуги третім особам, таким як позивач.

Вказує, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_3 31 січня 2017 року за власним рішенням припинив свою підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця (номер запису 20650060003019377). Таким чином, ФОП ОСОБА_3 в період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2023 року не міг надавати послуги за договором підряду № 01-09-11/СР12 від 01 вересня 2012 року.

Посилається на те, що позивач на власний розсуд для збільшення витрат на утримання парковки увів саме щомісячне обслуговування протипожежної сигналізації та систем. Необхідність такої високої регулярності в обстеженні протипожежної сигналізації та систем, законодавством не визначена.

Зазначає, що в договорі № 02/01/23 від 02 січня 2023 року немає інформації про надання будь-яких послуг відносно парковки за адресою АДРЕСА_1 . Позивач не зазначив, яке відношення має цей договір до парковки.

Звертає увагу суду, що додані копії договорів оформлені неналежним чином: деякі не підписані сторонами, в деяких не зазначене місце надання послуг.

Крім того, оскільки відповідач є власником паркомісць, то він не має обов`язку сплачувати кошти за зберігання транспортних засобів на таких паркомісцях.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то для адвоката Фоменка Д.А. участь у цій судовій справі мала мінімальне навантаження і мінімальні затрати часу та інших ресурсів (якщо такі були), а тому зазначена у позові вартість його послуг на правову допомогу була явно завищеною. Вважає, що така вартість послуг не перевищує 1000 грн.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно зі ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості, в сумі 26 690 грн, яка виникла у зв`язку з не оплатою наданих позивачем послуг, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Як установлено судом, ОСОБА_1 є власником машиномісця № НОМЕР_1 (сектор В) та машиномісця № НОМЕР_2 (сектор А), в підземній автостоянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, частиною 1 статті 317 цього Кодексу встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з нормами статей 319, 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Пунктом 15 Правил зберігання автотранспортних засобів на автостоянках затверджених Постановою Кабінетом Міністрів України від 22.01.1996 р. № 115 плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках та інші супутні послуги справляються за тарифами встановленими відповідно до законодавства, а пунктом 16 цих же Правил передбачено, що на всіх автостоянках плата за тимчасове зберігання транспортного засобу справляється за передбачений термін зберігання, а за довгострокове - на умовах, передбачених у договорі зберігання транспортного засобу. Оскільки Правила зберігання транспортного засобу на автостоянках не встановлюють виключень щодо врегулювання спорів, то слід керуватися загальними положеннями, встановленими законом.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Позивачем було складено калькуляцію вартості утримання одного машиномісця, яка згідно даних розрахунку з 01 жовтня 2021 року тариф за 1 паркомісце становить 580 грн (а.с. 43).

Враховуючи викладене, та, зважаючи на те, що відповідач не виконує своїх зобов`язань щодо утримання належного йому майна та ухиляється від оплати наданих йому послуг, нарахована позивачем з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2023 року заборгованість з утримання та обслуговування машиномісць у розмірі 26 690 грн підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Твердження апеляційної скарги про те, що позивач не замовляв у відповідача будь-яких послуг, в той час як відсутність укладеного між сторонами договору про надання послуг виключає правові підстави до стягнення заборгованості апеляційний суд відхиляє, остільки матеріалами справи доведено факт надання ТОВ «Будсервісматеріали» послуг з утримання паркомісць, розташованих у підземному паркінгу по АДРЕСА_1 , де знаходяться також і належні позивачу машиномісця № 32 (сектор В) та машиномісця № НОМЕР_2 (сектор А).

А відсутність договору на утримання паркомісця не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати наданих послуг.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 756/11308/15 у постанові від 02 грудня 2020року у справі № 761/48615/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність матеріалами справи вартості утримання одного паркомісця в сумі 580грн. спростовуються змістом долученого до справи розрахунку на 01 жовтня 2021 року витрат по утриманню та експлуатації стоянки по АДРЕСА_1, затверджених директором ТОВ «Будсервісматеріали», у якому деталізовано розмір всіх витрат, пов`язаних з утриманням та експлуатацією підземної стоянки, які несе товариство з 01 жовтня 2021 року, зокрема, на електроенергію, водопостачання, охорону, ремонт, прибирання та інше (а.с. 43) й з урахуванням загальної кількості паркомісць - 192 тариф за 1 паркомісце установлено в сумі 580 грн.

Відповідачем не надано доказів на спростування визначеної у розрахунку суми щомісячного платежу, в установленому порядку зазначений розрахунок не оскаржено.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом положень ч.2 ст.625 ЦК України заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до оскаржуваного рішення, районний суд визнав доведеним наявність підстав до стягнення з відповідача за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2023 року інфляційну складову боргу у розмірі 2 984,73 грн та 3% відсотків річних у розмірі 752,93 грн.

Разом з тим, п.1 постанови КМ України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022 №206 (в редакції, яка була чинною у період з 24.02.2022 по 29.12.2023)до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Отже, в період з 24.02.2022 по 29.12.2023 постановою органу центральної влади було заборонено інфляційні нарахування, 3 проценти річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне внесенням населення з оплати житлово-комунальних послуг.

Послуги, які надавав позивач ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносяться до житлово-комунальних.

За таких обставин, коли в означений період діяла заборона на застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України на заборгованість з житлово-комунальних послуг, апеляційний суд визнає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на заборгованість з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 т. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, рішення районного суду в частині вирішення вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних підлягає зміні шляхом зменшення інфляційної складової боргу, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Будсервісматеріали» з 2 984 грн 73 коп до 411 грн 75 коп та відповідно, 3% річних з 752 грн 93 коп до 97 грн 69 коп.

Відповідно до справи, правничу допомогу ТОВ «Будсервісматеріали» було надано адвокатом Фоменком Д.А. згідно договору № 18/08/23/БСМ від 18 березня 2023 року з доповненнями до нього від 18 серпня 2023 року, у якому установлено по справі за позовом позивача до ОСОБА_1 суму гонорару у фіксованому розмірі 5 000 грн, яка включає представництво, захист прав та інтересів клієнта та складається з збору доказів, підготовку позовної заяви, відповіді на відзив, заперечень, клопотань, заяв, письмових пояснень, участі у засіданнях тощо (а.с. 13-16).

Факт передачі наданих адвокатом послуг на суму 5 000 грн відображено у долученому до справи акті приймання- передачі наданих послуг від 18 січня 2024 року (а.с.17).

Установлено, що адвокат Фоменко Д.А. представляв інтереси товариства під час розгляду справи, приймав участь у судових засіданнях, надав відповідь на відзив.

Отже, адвокат Фоменко Д.А. надавав позивачу професійну правничу допомогу під час розгляду справи, вів активних захист інтересів товариства, а умовами договору передбачено вартість послуг у фіксованому розмірі.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, відповідач не заперечував проти передбаченого договором гонорару адвоката позивача, не подавав клопотання про необхідність зменшення заявленої суми у зв`язку з неспівмірністю, як то передбачено ч. 6 ст. 137 ЦПК України, у зв`язку з чим апеляційний суд відхиляє доводи скарги про необхідність зменшення розміру вартості наданої товариству правничої допомоги до 1 000 грн.

Судові витрати відповідно до п. 1,3 ч.2 ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 374 суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції й викладення резолютивної частини рішення в наступній редакції: позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» заборгованість у розмірі 26 690 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 411 грн 75 коп, 3 % відсотків річних у розмірі 97 грн 69 коп, а всього 27 199 грн 44 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Єфремова Євгена Олександровича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 березня 2024 року змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» (код ЄДРПОУ 30936619, адреса: 02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, 3) заборгованість у розмірі 26 690 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 411 грн 75 коп., 3 % відсотків річних у розмірі 97 грн 69 коп, а всього 27 199 грн 44 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ» (код ЄДРПОУ 30936619, адреса: 02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, 3) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач:

Судді: