Постанова

від 28.01.2025 по справі 760/29381/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 760/29381/24

номер провадження: 22-ц/824/5274/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року у складі судді Українця В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, третя особа: Держава Україна в особі Президента України, про відшкодування майнової та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, третя особа: Держава Україна в особі Президента України, про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2005 року у цивільній справі №2-8267/05 задоволено позов заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Тернопільської міської ради, приватного підприємства «Світанок» (далі - ПП «Світанок»). Визнано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, що становить 37/100 частин квартири АДРЕСА_1 , площею 11,2 кв.м, 1/2 кухні, 1/2 ванни, 1/2 туалету та 1/2 коридору. Зобов`язано відділ реєстраційної та міграційної роботи Тернопільського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ в Тернопільській області зняти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_1 .

Позивачка зазначала, що на виконання вказаного вище заочного рішення суду від 23 вересня 2005 року її було виселено з квартири та знято з реєстраційного обліку, у зв`язку з чим вона фактично стала безхатченком.

Вказувала, що рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 07 листопада 2017 року апеляційну скаргу її представника - ОСОБА_3 задоволено. Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2005 року скасовано. Провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право на користування жилим приміщенням - закрито у зв`язку із смертю сторони. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Тернопільської міської ради, ПП «Світанок», третя особа: приватне підприємство «Люкс» (далі - ПП «Люкс») до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням - 37/100 частин квартири АДРЕСА_1 , що складається з кімнати площею 11,2 кв.м, 1/2 кухні, 1/2 ванни, 1/2 туалету та 1/2 коридору і про зобов`язання зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку у вказаному приміщенні. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вважала, що вказаним вище неправомірним заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2005 року їй завдано майнову та моральну шкоду. Розмір заподіяної їй Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області майнової шкоди позивачка визначила у сумі 420 000 грн 00 коп., а моральної - 892 000 грн 00 коп.

Як підставу звернення з указаним позовом саме до Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 вказувала, що вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , соціальний заклад, а тому вважала, що в силу положень ч.4 ст.28 ЦПК України цей спір підсудний вказаному суду.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила стягнути з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області на її користь спричинену їй прийняттям незаконного рішення від 23 вересня 2005 року у цивільній справі №2-8267/05 матеріальну шкоду у розмірі 420 000 грн 00 коп. та моральну шкоду у розмірі 892 000 грн 00 коп., а всього - 1 312 000 грн 00 коп.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, третя особа: держава Україна в особі Президента України, про відшкодування майнової та моральної шкоди, передано на розгляд Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким направити її позовну заяву для продовження розгляду до Солом`янського районного суду міста Києва, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вказаний спір не стосується нерухомого майна - 37/100 частин квартири АДРЕСА_1 , щодо якої незаконним заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2005 року ОСОБА_1 визнано такою, що втратила право користування. Вважає, що вказаний спір стосується саме відшкодування шкоди, заподіяної їй незаконним рішенням заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2005 року, а тому в силу положень ч.4 ст. 28 ЦПК України цей позов може пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивачки, що територіально відноситься до Солом`янського районного суду міста Києва, а тому дана справа за територіальною юрисдикцією підсудна Солом`янському районному суду міста Києва.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак суддя першої інстанції належним чином вимог закону не виконав, прийняв судове рішення без дотримання норм процесуального права.

Постановляючи ухвалу про передачу справи для розгляду за підсудністю до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, суддя першої інстанції виходив із того, що у позові ОСОБА_1 просила стягнути з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області майнову та моральну шкоду, спричинену заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2005 року, яким її було визнано такою, що втратила право користування жилим приміщенням, що становить 37/100 частин квартири АДРЕСА_1 . Зазначена адреса територіально не віднесена до Солом`янського району міста Києва. Тому суддя першої інстанції дійшов висновку, що відповідно за правилом виключної підсудності, передбаченим ч.1 ст.30 ЦПК України, цей спір територіально підсудний Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області.

Однак з такими висновками судді першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Забезпечення права кожному на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Вирішуючи питання відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивачка ОСОБА_1 зазначала, що неправомірним заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2005 року їй завдано майнову та моральну шкоду, а тому із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області на її користь слід стягнути матеріальну шкоду у розмірі 420 000 грн 00 коп. та моральну шкоду у розмірі 892 000 грн 00 коп., а всього - 1 312 000 грн 00 коп.

Тобто, у даному випадку предметом спору (позовних вимог) є стягнення шкоди, заподіяної незаконним рішенням суду та він не стосується нерухомого майна, а відтак визначені ч.1 ст.30 ЦПК України правила виключної підсудності на цей спір не поширюються.

Водночас ст.28 ЦПК України встановлено випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред`явлений до одного з двох і більше судів. Суд не має права обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді.

У відповідності до ч.4 ст.28 ЦПК України передбачено, що позови, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2020 року № 725/2910/19 (провадження № 61-8546св20) Верховний Суд дійшов висновку, що тлумачення ст.ст.27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (ст. 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (ч.16 ст.28 ЦПК України).

Право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З наявної у матеріалах справи інформації з Відділу з питань реєстрації місяця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської РДА від 10 березня 2023 року №90289028 вбачається, що позивачка ОСОБА_1 з 09 березня 2023 року офіційно зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , соціальний заклад, що територіально відноситься до адміністративної юрисдикції Солом`янського районного суду міста Києва.

Отже, враховуючи, що на вказаний спір не поширюються визначені ч.1 ст.30 ЦПК України правила виключної підсудності, а ч.4 ст.28 ЦПК України передбачає право позивачки на пред`явлення позову, пов`язаного з відшкодуванням шкоди, завданої їй незаконним рішенням суду також за її зареєстрованим місцем проживання чи перебування, що у даному випадку належить до територіальної підсудності Солом`янського районного суду міста Києва, то колегія суддів приходить до висновку, що позивачка, користуючись наданим їй правом вибору між судами, пред`явила позов з дотриманням правил альтернативної підсудності.

Однак суддя першої інстанції наведеного вище належним чином не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про те, що за приписами ч.1 ст. 30 ЦПК України даний спір підлягає розгляду судом за місцезнаходженням 37/100 частин квартири АДРЕСА_1 та безпідставно передав справу на розгляд Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області.

Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а оскаржувана ухвала судді першої інстанції відповідно до вимог ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права, з направленням справи для провадження розгляду до Солом`янського районного суду міста Києва.

Керуючись ст.ст.374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Солом`янського районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: