Рішення

від 28.01.2025 по справі 462/8511/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/8511/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2025 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Палюх Н.М., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Сяйво» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої бездіяльністю,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ЛКП «Сяйво» на його користь матеріальну та моральну шкоду у розмірі 87232,23 грн. Свої вимоги мотивує тим, що приватним виконавцем Сидієм О.В. з нього незаконно стягнуто грошові кошти у сумі 23025,51 грн, оскільки ним добровільно виконано рішення суду ще до відкриття виконавчого провадження у лютому 2024 року та перераховано на користь відповідача грошові кошти у сумі 13895,12 грн. Незважаючи на сплачені ним кошти відповідачу у загальній сумі 36920,63 грн, ЛКП «Сяйво» й надалі бездіє, не виконує свої обов`язки відповідно до Типового договору. Як наслідок у нього вже протягом 5 років протікає покрівля в одній із кімнат квартири АДРЕСА_1 , де він постійно проживає. Його неодноразові звернення до відповідача із заявами про складання актів ЛКП «Сяйво» щодо протікання покрівлі в його квартирі, прохання провести поточний ремонт покрівлі будинку АДРЕСА_2 , ігноруються, поточний ремонт не проводиться, хоча в платіжки, які йому надсилає відповідач, з нього щомісячно стягуються кошти із графою «обслуговування поточного ремонту». 02.05.2024 ним зроблено запис у журналі ремонту ЛКП «Сяйво» про протікання покрівлі над однією із кімнат його квартири, однак жодних ремонтних робіт покрівлі будинку не проводилося. 04.07.2024 ним складено Акт-претензію із підтверджуючими підписами сусідів щодо протікання покрівлі внаслідок тривалих атмосферних опадів дощу. Окрім цього, 05.07.2024 ним подано до відповідача дві заяви: з проханням скласти акт про протікання покрівлі та провести поточний ремонт покрівлі. Незважаючи на його Акт-претензію, неодноразові заяви, відповідач продовжує бездіяти, нічого не роблячи для того, щоб усунути недоліки в їх роботі щодо проведення поточного ремонту покрівлі. Бездіяльність відповідача підтверджується письмовими поясненнями свідків-сусідів, що мешкають поруч із ним, які підтвердили факт протікання покрівлі в одній із житлових кімнат квартири за адресою: АДРЕСА_3 . 09.09.2024 на виконання вимог Львівського апеляційного суду комісією ЛКП «Сяйво» було здійснено вихід на його адресу та складено Акт від 09.09.2024, яким підтверджено факт слідів залиття у одній із житлових кімнат квартири. Однак, станом на день звернення в суд, жодних ремонтних робіт щодо покрівлі будинку не проводилося. Таким чином, відповідач, ігноруючи Акт-претензію, його численні заяви, визнає свою бездіяльність щодо невиконання ним своїх посадових обов`язків, порушення умов Типового договору, а відтак грошові кошти, стягнуті раніше через приватного виконавця, а також сплачені ним добровільно в рахунок погашення боргу на виконання рішення суду є незаконно стягнутими з нього, а тому підлягають відшкодуванню, як завдана йому матеріальна шкода, внаслідок бездіяльності ЛКП «Сяйво». Окрім цього, бездіяльністю відповідача йому завдано моральної шкоди, яка полягає у нервовому стресі, переживаннях, порушенні режиму сну, через повну бездіяльність посадових осіб ЛКП «Сяйво», що негативно вплинуло на звичний ритм його життя. Йому спричинено відчуття: невизначеності, невпевненості, незахищеності; неможливість реалізації своїх прав та законних інтересів, неможливість спрогнозувати свої дії та можливі їх наслідки; невизначеності у можливості реалізації своїх прав та законних інтересів, тощо. Вказане тривало протягом тривалого часу та триває і на даний час, потребує для нього докладання додаткових зусиль для можливості подолати такі негативні наслідки протиправної поведінки стосовно нього. Розмір моральної шкоди оцінює у розмірі 50000,00 грн. Вважає належною сатисфакцією стягнення моральної шкоди у такому розмірі. Також він був змушений звернутись за допомогою до психотерапевта та психіатра, приймати медикаменти та антидепресанти, на що ним витрачено 311,60 грн. В сукупності матеріальна та моральна шкода становлять 87232,23 грн. За наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Залізничного районного суду міста Львова від 08 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

26 грудня 2024 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень покликається на те, що вимоги позивача є незаконними та такими, що не відповідають дійсності. Позивач у своїй позовній заяві вказує на те, що він добровільно оплатив заборгованість, проте жодним чином не вказує про те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду визнано, що заборгованість з нього була стягнена законно і у межах повноважень приватного виконавця. В лютому 2024 року заборгованість у сумі 13895,12 грн за період до 01.09.2019 була списана підприємством як така, що виходить за межі позовної давності. Сума боргу у розмірі 13895,12 грн абсолютно не стосується справи №462/2523/23. Постановою Львівського апеляційного суду від 12.02.2024 стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ЛКП «Сяйво» заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.09.2019 по 31.08.2022 у розмірі 17303,92 грн та судові витрати у розмірі по 3355 грн з кожного. Вказане рішення суду виконано приватним виконавцем Сидієм О.В. в межах виконавчого провадження №74793864. Жодних порушень пі час виконання виконавчого провадження №74793864 судом не встановлено, а заборгованість з ОСОБА_1 стягнена в межах провадження законно. З врахуванням вищевикладеного, стягнення матеріальної шкоди є неможливим та абсолютно незаконним. Окрім цього, позивач вже неодноразово звертався до Залізничного районного суду із позовами про визнання бездіяльності ЛКП «Сяйво», і з приводу протікання покрівлі в тому числі, проте рішеннями суду в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Щодо твердження позивача про те, що 09.09.2024 на виконання вимог Львівського апеляційного суду комісією ЛКП «Сяйво» було здійснено вихід на його адресу та складено Акт від 09.09.2024 не відповідає дійсності, оскільки Львівський апеляційний суд ніколи, в межах жодної справи, не зобов`язував ЛКП «Сяйво» здійснювати вихід на квартиру позивача та складати будь-які акти. З урахуванням наведеного просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, а також при ухваленні рішення про відмову в задоволенні позовних вимог просить стягнути з позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3172,00 грн.

08 січня 2025 року позивач надіслав суду відповідь на відзив, який вважає незаконним, необґрунтованим, безпідставним, таким, що суперечить нормам матеріального права та здоровому глузду, відповідач умисно вводить суд в оману, щоб приховати свою бездіяльність та небажання працювати. Покликається на те, що спір виник через багаторічну бездіяльність ЛКП «Сяйво» щодо небажання виконувати свої посадові обов`язки, складення актів про протікання покрівлі та не проведення поточного ремонту даної покрівлі, стягнення з нього коштів за фактично не надані послуги, через що він зазнав істотної матеріальної та моральної шкоди. Відповідачем не надано суду жодного доказу про ніби то списання заборгованості через позовну давність. Що стосується витрат на правничу допомогу, то такі не відповідають критерію реальності, співмірності зі складністю даної справи, а також розумності їхнього розміру, відсутній розрахунок затраченого часу, перелік годин та наданих послуг. Просить позов задовольнити.

13 січня 2025 року на адресу суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, у яких відповідач зазначає, що позивачем жодними доказами не доведено бездіяльності відповідача, натомість відсутність бездіяльності ЛКП «Сяйво» встановлена рішеннями судів. Стягнення заборгованості також відбулось законним шляхом, що також встановлено рішенням суду. Щодо нарахування та списання заборгованості за центральне опалення, то ЛКП «Сяйво» таких послуг не надає, а тому не може списувати таку заборгованість. Щодо вартості правничої допомоги, то така сума є виправданою та ніяк не завищеною відповідно до ринку надання юридичних послуг, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами статті 264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 12 липня 2023 року у справі №462/2523/23 відмовлено у задоволенні позову ЛКП «Сяйво» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Постановою Львівського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ЛКП «Сяйво» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинкомза період з 01 вересня 2019 року по 31 серпня 2022 року в розмірі 17303,92 грн та по 3355 грн судових витрат з кожного.

Даним судовим рішення встановлено, що відповідачі на підтвердження факту надання неналежних послуг чи не надання таких послуг з сторони ЛКП «Сяйво» за період виникнення заборгованості, доказів суду не надали, а тому твердження в поданому в суд першої інстанції відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 , що позивач жодних послуг йому не надає є голослівними. Порядок та особливості оформлення претензій споживачів передбачений у ст.ст.27,28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». У зв`язку з цим наявні підстави вважати, що в період з вересня 2019 року по серпень 2022 року ЛКП «Сяйво» надавалися належним чином послуги з управління багатоквартирним будинком, а отже в ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявний обов`язок щодо сплати за надані їм послуги в спірний період.

Окрім цього, судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся у Львівський окружний адміністративний суд із позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сидія Олега Володимировича про визнання протиправними та скасування постанов.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року у справі №380/22771/24 у задоволенні позову відмовлено повністю, при цьому встановлено, що на підставі заяви про відкриття провадження у справі приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Сидій О.В. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №74793864 від 18.04.2024 з виконання виконавчого листа № 462/2523/23, виданого Залізничним районним судом м. Львова 22.03.2024 про стягнення заборгованості з боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ЛКП «Сяйво» заборгованості у розмірі 17 303,92 грн та судових витрат.

18.04.2024 ВП №74793864 приватний виконавець виніс постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження: папір А4 18 х 0.34 грн. = 6,12грн.; обкладинка виконавчого провадження - 0.34 грн.; принтерне виготовлення (копіювання) документів 18 х 4,18 грн. = 75.24 грн; послуги поштового зв`язку (відправлення рекомендованого листа) 2 х 30,00 грн. = 60.00 грн.; послуги поштового зв`язку (відправлення звичайного листа) 5 х 15.00 грн. = 75,00 грн; користування АСВП 1 х 69,0 грн. = 69.00 грн.; канцелярські товари 15,00 грн. При підрахунку розмір мінімальних витрат виконавчого провадження дорівнює - 300.70 грн.

18.04.2024 ВП №74793864 приватний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди 20658,92 х 10% = 2065.89 грн.

18.04.2024 ВП №74793864 приватний виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника.

22.04.2024 ВП №74793864 приватний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із сплатою боржником суми боргу. Як встановлено із матеріалів виконавчого провадження, надісланих суду приватним виконавцем, 18.04.2024, одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження № 74793864, приватним виконавцем Сидієм О.В. в межах вказаного виконавчого провадження винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, із зазначенням обмеження щодо коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.

Також, із дотриманням вимог ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем того ж дня винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 10% від суми, що підлягає стягненню та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. 20658,92 х 10% = 2065.89 грн.

Також 18.04.2024 керуючись ст.42 Закону України «Про виконавче провадження», відповідачем винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, оскільки частиною другою статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що витрати приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадженим. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувана, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Відповідно до платіжних інструкцій від 22.04.2024 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 в межах виконавчого провадження № 74793864 приватним виконавцем перераховано отримані в ході виконання грошові кошти, зокрема на рахунок ЛКП «Сяйво» у сумі 20 658,92 грн, у зв`язку із чим постановою від 22.04.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №462/2523/23 від 22.03.2024 закінчено.

Суд зауважує, що позивач, стверджуючи, що ним проведена оплата боргу у лютому 2024 не надав суду платіжного доручення або іншого документа про перерахування ним коштів стягувачу.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені правові норми, суд відмічає, що позивачем не надано судом доказів сплати суми боргу, стягнутого за Постановою Львівського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року у справі№ 462/2523/23 у межах ВП № 74793864, інших порушень під час виконанняВП № 74793864 судом не встановлено, відтакпідстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення (постанова Верховного Суду від 11.12.2019 року по справі № 320/4938/17).

Окрім цього, судом встановлено, що 09.09.2024 року ЛКП «Сяйво» складено Акт обстеження на предмет протікання покрівлі квартири АДРЕСА_1 .

З даного акту вбачається, що даний будинок 1970 року забудови, цегляний, 5-ти поверховий, з м`якою покрівлею, на якій було виконано сучасний капітальний ремонт. При візуальному обстеженні в одній з житлових кімнат виявлені старі та сухі сліди залиття. Жодних скарг від мешканців квартир п`ятих поверхів даного будинку про можливі протікання покрівлі до ЛКП протягом останніх років та під час значних опадів не надходило. Мешканцю рекомендовано після сильних опадів, не зволікаючи, повідомити та надати допуск до квартири для ретельнішого обстеження та виявлення причини залиття.

Всебічно дослідивши та об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належить й відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в повному обсязі.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

За правилами ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особінезаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядуваннянезалежно від вини цих органів.(стаття 1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особінезаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядуваннянезалежно від вини цієї особи.(стаття 1174 ЦК України).

Як на підставу позовних вимог, позивач покликається на те, що з нього безпідставно стягнуто заборгованість за утримання будинку і прибудинкової території, яку він оплатив добровільно.

Проте доводи позивача не заслуговують на увагу суду, так як спростовуються матеріалами справи, зокрема рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року у справі №380/22771/24, згідно з яким встановлено, що заборгованість приватним виконавцем стягнена правомірно та в межах чинного законодавства.

Окрім цього, суд зауважує, що позивач, стверджуючи, що ним проведена оплата боргу у лютому 2024 не надав суду платіжного доручення або іншого документа про перерахування ним коштів стягувачу.

Щодо покликань позивача на те, що ЛКП «Сяйво» лише за рішенням суду склало Акт обстеження покрівлі від 09.09.2024 також не заслуговують на увагу суду, так як позивачем не долучено до матеріалів справи копію відповідного рішення, як і не вказано у якій справі таке ухвалено.

Також суд звертає увагу позивача на те, що рішеннями Залізничного районного суду м. Львова у справі №462/8148/23 та №462/8149/23 встановлено, що ОСОБА_1 не доведено жодними доказами бездіяльність ЛКП «Сяйво» щодо протікання покрівлі у квартирі, в якій проживає ОСОБА_1 .

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення матеріальної шкоди, завданої бездіяльністю ЛКП «Сяйво» щодо безпідставного стягнення з нього коштів та не реагування на його звернення не підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, завданої бездіяльністю ЛКП «Сяйво», суд зазначає наступне.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач зазначає, що бездіяльністю відповідача йому завдано моральної шкоди, яка полягає у нервовому стресі, переживаннях, порушенні режиму сну, через повну бездіяльність посадових осіб ЛКП «Сяйво», що негативно вплинуло на звичний ритм його життя. Йому спричинено відчуття: невизначеності, невпевненості, незахищеності; неможливість реалізації своїх прав та законних інтересів, неможливість спрогнозувати свої дії та можливі їх наслідки; невизначеності у можливості реалізації своїх прав та законних інтересів, тощо. Вказане тривало протягом тривалого часу та триває і на даний час, потребує для нього докладання додаткових зусиль для можливості подолати такі негативні наслідки протиправної поведінки стосовно нього. Розмір моральної шкоди оцінює у розмірі 50000,00 грн.

Таким чином, позивач пов`язує заподіяння йому зазначеної у позовній заяві моральної шкоди із тим, що, на його думку, ЛКП «Сяйво» безпідставно стягнуло з нього кошти у розмірі 13895,12 грн та не виконує свої обов`язки по утримання будинку і прибудинкової теритої на АДРЕСА_2 , зокрема не проводить ремонт покрівлі цього будинку.

Разом зтим,позивачем ненадано судуналежних доказівна підтвердженнявищевказаних обставинта документальноне підтвердженовчинення ЛКП «Сяйво» бездіяльності, внаслідок якої йому завдано моральної шкоди, яка згідно з частиною другою статті 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

З оглядуна вищенаведене,суд дійшоввисновку проте,що позивачне довівобставини,на яківін посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог тане надавналежних,допустимих тадостатніх доказів,які бпідтверджували фактзавдання йомушкоди діямичи бездіяльністювідповідача.За такихобставин взадоволенні позовноївимоги про стягнення моральної шкоди, завданої бездіяльністю ЛКП «Сяйво» слід відмовити в повному обсязі за безпідставністю такої.

У відповідності до вимог ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 1, 4 ст. 77 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.1 ст.141ЦПК України судовийзбір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Окрім цього, ч.3ст. 133 ЦПК Українивизначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до ч. 3ст. 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8ст.141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульованоГлавою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема,стаття 903 Цивільного кодексу Українипередбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 Цивільного кодексу Українирегулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

18 грудня 2024 року між відповідачем ЛКП «Сяйво» та ОСОБА_5 укладено цивільно-правовий договір №4 про надання правничої допомоги.

Згідно з п. 1.1. працівник взяла на себе зобов`язання з надання правничої допомоги пов`язаної із розглядом Залізничним районним судом м. Львова справи №4662/8511/24.

Згідно з актом наданих юридичних послуг від 23.12.2024, сторони склали даний акт про наступне:

-виконавцем були надані замовнику наступні юридичні послуги: надання правничої допомоги пов`язаної із розглядом Залізничним районним судом м. Львова справи №4662/8511/24;

-сторони підтверджують, що на виконання умов, вказаних у розділі 1 Цивільно-правового договору №4 від18 грудня 2024 року, виконавцем були надані замовнику юридичні послуги на загальну суму 2600,00 грн, в тому числі: ПДФО 18% - 468,00 грн, військовий збір 5% - 130,00 грн, виплата виконавцю 2002,00 грн.

Суд вважає, що заявлені відповідачем витрати на оплату послуг правничої допомоги в розмірі 3172,00 гривень за участь у даній цивільній справі є завищеними, та з урахуванням клопотання сторони позивача про зменшення судових витрат, приходить до висновку про стягнення цих витрат у розмірі 1000 гривень.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної роботи, критерію необхідності подання відзиву, запереченняна відповідьна відзивта значимостітаких дійу справі, виходячи з її конкретних обставин, суд приходить до висновку про стягнення цих витрат у розмірі 1000,00 гривень.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.4,10,12,13,77-81,141,258-259,263-265ЦПК України,суд,-

у х в а л и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Сяйво» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої бездіяльністю - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Сяйво» витрати на оплату послуг правничої допомоги в розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Львівське комунальне підприємство «Сяйво», ЄДРПОУ: 32262674, місцезнаходження: м. Львів, вул.Сяйво, 21.

Суддя: